Правила, які регулювали спосіб життя телемітів

Усе життя їх проходило не так, як велять закони, статути і правила, а як підказувала добра воля і власний розсуд кожного. Вставали з постелі, коли захочеться. Пили, їли, працювали, спали, коли хотіли. Ніхто їх не будив, ніхто не заставляв ні пити, ні їсти, ні робити що б то не було. Такий порядок уста­новив Гаргантюа. Весь їх статут зводився до такого правила: роби, що хочеш. Справді, люди вільні, благородні, добре виховані, обертаючись в хорошому товаристві, мають від при­роди інстинкт і внутрішнє прагнення, яке їх спрямовує до до­брочесності і оберігає від пороку. Цей інстинкт телеміти називала честю. При такій свободі вони звикли змагатися один перед од­ним в тому, щоб робити те, що давало задоволення іншому. Якщо хто говорив: «Пиймо», всі починали пити. Якщо хто го­ворив: «Граймо», всі починали грати. Якщо хто говорив: «Хо­дім гуляти в поле», всі йшли туди. Якщо їхали на полювання з птахами або собаками, дами, верхи на красивих кобилах, брали в руки кожна сокола або шуліку; чоловіки брали інших птахів. Усі були такі освічені, що не було серед них жодного і жод­ної, які не вміли б читати, писати, співати, грати на музичних інструментах, говорити п’ятьма-шістьма мовами і писати на них вірші і прозу. Ніколи не було видно кавалерів таких хоробрих, таких галантних, з легкою ходою і вправних на сідлі, більш тя­мущих і вмілих в уживанні будь-якої зброї; ніколи не було дам таких чепурних, граціозних, менш скучних, більш тямущих в усякому рукоділлі, в шитві і в усякій жіночій справі, чесній і вільній. Коли наставав час, що хто-небудь, на прохання родичів або з якоїсь іншої причини, хотів вийти з абатства, то він забирав з собою одну з дам і одружувався з нею. І як жили вони в Телемі у взаємній дружбі і відданості, то ще краще ставали жити вони після одруження і любили одне одного до останнього дня свого життя, так само, як в перший день після весілля.

7. УКАЗ АНН ДЕ-МОНМОРАНСІ (1548 р.)

Цей документ – указ Анн де-Монморансі, конетабля Франції і губер­натора Лангедоку, виданий в 1548 р. Анн де-Монморансі – конетабль (го­ловнокомандуючий) Франції і губернатор Лангедоку, високий державний сановник за Франтска І та Генріха II. Він був прихильником класичної давнини, покровителем мистецтв, охоронцем археологічних пам’яток Франції.

Ми, Анн де-Монморансі, перший барон, конетабль і перший сановник Франції, губернатор і головний намісник короля в Лангедоку, шлемо судді міста Німа наш привіт.

Проїжджаючи через згадане місто, ми бачили прекрасні і великі будинки, збудовані в давні часи, більша частина яких своїм виглядом не тільки тішить око, але могла б принести і багато користі для мистецтва архітектури, бо всі розміри, яких вимагає згадане мистецтво, в них збережені і додержані, і вони через це є прикрасою згаданого міста, провінції Лангедок і гор­дістю королівства, а також маючи на увазі, що багато жителів міста, будинки і садиби яких стоять поруч із згаданими старо­давніми будинками, раз у раз будують нові будинки і для збіль­шення та оздоблення їх не спиняються перед тим, щоб зруйнувати! знищити ці стародавні пам’ятники, так що в найближчому майбутньому нічого не залишиться цілим, а все буде зіпсоване і розорене.

А тому ми, бажаючи, щоб такі будинки збереглися в усій цілості, наказуємо якнайсуворіше вам від нашого імені і під страхом суворої королівської кари заборонити власникам вка­заних стародавніх будинків відбудовувати, перебудовувати або руйнувати згадані вище стародавні будинки і будувати нові спо­руди, які могли б приховати і заслонити їх, не звернувшись по­переду до вас, щоб ви разом з королівськими чиновниками цього міста оглянули ті місця і переконалися б, чи розумно і конче потрібно дозволити їм будуватися. Коли ж хто-небудь опира­тиметься ній забороні, то ви вчините проти них переслідування і накладете на них стягнення на свій розсуд. Даємо вам на цю владу і спеціальне повноваження цим указом в силу влади, даної нам королем: заявляємо і наказуємо всім суддям, службо­вим особам і королівським підданим, щоб вони виявляли до вас у цій справі належну покору. Дано такого-то числа вересня 1548 р.