Міжнародне становище України

Метою нашою єсть об'єднання в однім українськім державнім організмі всіх тих земель наших, де тепер в межах австрійської і російської держав живе суцільною масою народ український, тобто: Галичини, Буковини і українських повітів Угорщини в Австро-Угорщині та губерній — Холмської, Волинської, Подільської, Київської, Полтавської, Чернігівської, Херсонської, Катеринославської, Харківської, частини Таврії, Бесарабії і повітів сумежних губерній з українською людністю — в Росії. Цей принцип будем обстоювати на всесвітньому міжнародному конгресі, який один тільки, при участі українців з Росії та Австрії, може вирішати українську справу у всій її широті і на який представники наші підуть з гаслом: Вільна спілка всіх народів — гарантія вічного миру....

До часу, коли російський народ не стане на такому самому становищі і не признає за нами фактично права на повне національне самоозначення і повну національну волю, ми будем боротися за зміцнення і розвиток українського суверенітету на українській землі.

II

ЛАД НА УКРАЇНІ

Державно-політичний лад на Україні мають установить Українські Установчі Збори. Наша партія на цих Зборах буде домагатись проголошення Української Демократичної Республіки, в якій найвища державна власть у всіх справах внутрішніх і міжнародних належить: в сфері законодавчій — Українському Соймові у Києві, вибраному на 4 роки горожанами од 20 літ на підставі рівного, вселюдного, безпосереднього виборчого права, з таємним голосуванням по пропорціо-нальній системі, і в сфері виконавчій — Генеральному Секретаріатові (Раді Міністрів), одвічальному перед Соймом. На чолі Української Республіки стоїть Президент, вибраний на 4 роки, якому належить право репрезентації, а також ті правно-державні функції, котрі установлять Українські Законодавчі Збори. Для справ великої ваги заводиться референдум, допускається також законодавча ініціатива.

Державні закони Україні повинні забезпечувать загальні, всім відомі людські права всіх горожан (незайманість особи, волю друку, слова, спілок, страйків і т.д.) і національно-культурні права національних колективів. Ці останні забезпечуються пропорціональним представництвом у всіх державних установах, широким місцевим самоврядуванням і автономією у справах культурно-національних, на які українська держава видає кошти з фондів, призначених взагалі на культурні потреби, в пропорції до числового відношення людності.

Громадянські права і обов'язки мусять бути рівні для всіх. Все державне законодавство, суд і вся державна адміністрація мусять спиратись на суто демократичних підставах і мати на меті добро всієї людності України, без ніяких привілеїв для поодиноких станів, класів, полу і віри.

Зокрема наша партія буде домагатись:

Утворення сильної армії і флоту, збудованих на демократичних підставах, во ім'я оборони волі і незалежності українського народу і своєю організацією наближених, по скільки позволять міжнародні відносини, до типу всенародної міліції.

Повного забезпечення свободи віри, причому поміж рівними по своїх правах всіма віросповіданнями України перше місце мусить належати церкві православній, яка повинна мати соборний устрій і повинна бути автокефальна, незалежна від всяких чужесторонніх політичних впливів і від держави в своїм внутрішнім ладу. Так само автономні в межах своїх канонічних прав мусять бути в Україні церков греко-католицька і римо-католицька, причому ця остання повинна бути розділена на дві частини: українську і польську....

В справах освіти і культури партія наша як партія хліборобська, крім загальних демократичних домагань, ставить своєю метою якомога більше поширення освіти та культури на селі і боротьбу з хуліганством, цією страшною спадщиною, котру нам оставила російська освіта і російська власть на Україні. Для того ми будем домагатись закладання по селах всяких шкіл, як нижчих, середніх, сільськогосподарських, так і — по прикладу скандинавських держав — спеціально призначених для селян університетів....

Листи бо братів-хліборобів (1913) [245]

ІІІ