Міф і міфологія. Категорії міфів

Міф (від грец. Μύθος — казка, переказ, оповідь) або міт — оповідь, яка пояснює походження певних речей, явищ, всього світу, за участю надприродних істот і героїв. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського і дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживається термін «неоміф» або «псевдоміф». В новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури.

Міф у класичному розумінні володіє ознаками, які відрізняють його від раціонального осягнення світу:

· Людина не виділяє себе з навколишнього світу, природи.

· Слабо виражені такі категорії, як минуле, сьогодення та майбутнє, об'єкт і його символ, сакральне і мирське, реальність і вигадка.

· Час уявляється як замкнуте коло або спіраль, з повторенням певних етапів^[6].

· Структура міфу

Практично усі міфи світу в класичному розумінні слідують тій самій схемі, яка називається мономіфом або подорожжю героя. Спрощено вона виглядає як циклічна низка етапів, які проходить герой міфу (бог, дух, людина): вихід — ініціація — повернення. Ця схема була введена Джозефом Кемпбеллом у книзі «Тисячеликий герой» (1949) та полягає в переході героя зі звичайного світу до незвичайного, сповненого небезпек і випробувань, з метою виправити певний недолік, який має він сам або звичайний для героя світ.

На виході герой стикається з проблемою, що спонукає його почати пошуки її вирішення. Герой перетинає межі відомого, звичайного світу, де повинен пройти випробування, щоб цю межу подолати. На етапі ініціації він проявляє такі якості, як сила, розум, долає противників і досягає мети. Після цього герой мусить повернутися, щоб вирішити початкову проблему. На етапі повернення він долає останніх супротивників, рятується від небезпек, що загрожують йому знову перетнути кордон незвичайного світу зі звичайним. Врешті він повертається у відомий світ і усуває недолік, який спонукав його до подальших пригод

Міфологія (від грец. mythos "сказання, оповідь, розрада" і logos "слово, поняття, вчення") — це універсальний спосіб мислення, характерний для первісного суспільства і заснований не на логіці, а на фантазії. Міф являє собою ототожнення реального та ідеального. Характерна особливість первісної міфології полягає в тому, що вона існує в органічній єдності із ритуальними формами поведінки, які диктуються традиціями роду, етносу.

Виділяють такі категорії міфів:

— етіологічні (дослівно "причинні", тобто пояснювальні), які пояснюють появу різних природних, культурних особливостей і соціальних об´єктів; тварин і рослин, гір і морів, небесних світил і метеорологічних явищ тощо;

— космологічні (не такі архаїчні, але більш сакралізовані, ніж етіологічні) — про походження космосу загалом і його частин; в них йдеться про перетворення хаосу в космос, описуються моделі космосу: вегетативна (світове дерево), зооморфна, антропоморфна;

— антропогонічні (частина космологічних міфів); про походження людини, перших людей, або племінних першопредків; походження людини може пояснюватися як трансформація тотемних тварин, виготовлення божественними деміургами із землі, глини, дерева тощо; окремі міфи трактують першу людину як першого смертного, оскільки існуючі раніше божества чи духи були безсмертними;

— астральні; міфи про зірки та планети; на основі строгого ототожнення сузір´їв із тваринами, у деяких ареалах (Близький Схід, Китай, частина американських індійців та ін.) утворювалися картини руху небесних світил, виникли уявлення про їх вплив на долю окремих людей і всього світу, а відтак — і міфологічні передумови для астрології; різновидом астральних є солярні та лунарні міфи;

— тотемічні; частина тотемних вірувань і обрядів родоплемінного суспільства; ґрунтуються на уявленнях про фантастичне споріднення окремих груп людей (роду) і так званих тотемів — видів тварин і рослин;

— календарні; пов´язані з циклом календарних обрядів, аграрною магією, що орієнтована на регулярні зміни пори року, зокрема відродження рослинності з настанням весни;

— героїчні; фіксують важливі моменти життєвого циклу, біографії героя, його чудесне народження, можливі випробування — з ініціативи небесного божества, племінного вождя, батька, старших родичів, а також ворожих демонів; боротьбу з чудовиськами, інші героїчні вчинки і навіть смерть;

— есхатологічні; оповідають про "останні речі" (кінець світу); виникають значно пізніше і спираються на моделі календарних і космогонічних міфів; однак тут на відміну від космогонічних міфів йдеться не про виникнення світу і його елементів, а про їх знищення (всесвітній потоп); есхатологічні мотиви вміщують міфи аборигенів Америки, давньоскандинавська, індуїстська, іранська, християнська (євангельський "Апокаліпсис") міфології.