Гострий і хронічний сфеноїдит

Гострий сфеноїдит – рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у носову частину горла і можуть бути виявлені тільки під час задньої риноскопії. В діагностиці велике значення має рентгенографія. Останнім часом запропоновано велику кількість методик пункцій основної пазухи, але всі вони вимагають спеціальної підготовки оториноларинголога, оскільки ця маніпуляція дуже небезпечна, якщо неправильно її виконувати.

Хронічний сфеноїдит – виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я, порушення зору, скупчення виділень у носовій частині горла, особливо зранку. Діагностика така, як за гострого сфеноїдиту.

Лікування – консервативне. У разі підозри на виникнення внутрішньочерепних або орбітальних ускладнень – розкриття основної пазухи. З упровадженням ендоскопічних хірургічних методів ця операція виконується ендоназально з мінімальним ризиком для пацієнта.

3)Флегмона шиї — тяжке запальне захворювання, що потребує термінового хірургічного втручання. Перебіг флегмони гострий. Вона може локалізуватися в будь-якому клітковинному просторі шиї. Особливості анатомічної будови шиї сприяють швидкому розповсюдженню гнійного процесу з одного клітковинного простору шиї на інший і навітьна межистіння, в порожнину черепа, пахву, підключичну ямку, на передню грудну стінку. При ураженні клітковини судинно-нервового пучка гній розповсюджується на межистіння, а також в підключичну область та пахву. В залежності від ураження того чи іншого клітковинного простору розрізняють: флегмону ложа грудинно-ключично-сосковидного м'яза, флегмону клітковинного простору судинно-нервового пучка шиї, флегмону передвісцерального простору — локалізується на рівні гортані та трахеї позаду грудинно-під"язикових і попереду грудинно-щито-видних м'язів, флегмону позавісцерального простору (при пораненні та закритих ушкодженнях стравоходу) — виникає в параезофагеальній клітковині, флегмону надгрудинного клітковинного простору, підщелепну та підборідну флегмону. Процес швидко розповсюджується в межистіння, може ускладнитися кровотечею з сонної артерії та остеомієлітом хребців. При анаеробній флегмоні глибоких відділів процес може розповсюджуватись на всі клітковинні простори шиї.
Скарги на збільшення об'єму шиї зпе-реду, однієї чи обох бокових поверхонь за рахунок болісного потовщення тканин, почервоніння шкіри шиї. Стан хворого важкий, температура тіла 38—39°С і вище. Виражений запальний зсув в периферичній крові.
Об'єктивно флегмона шиї проявляється гіперемією шкірних покривів, розлитим потовщенням тканин шиї різної щільності, що болісне при пальпації. Об'єм шиї збільшується, шкірні складки згладжуються. При наявності анаеробної інфекції при пальпації тканин шиї визначається крепітація.
Лікування виключно хірургічне. Заключаеться воно в розтині та дренуванні всіх клітковинних просторів шиї, на які розповсюджується гнійний процес. Розкриття флегмони шиї здійснюють за В.І. Разу-мовським — розрізом по передньому краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза. З цього розрізу тупо під шкірою розтинають і інші клітковинні простори. Якщо є необхідність, додатково виконують розрізи по середній лінії шиї, у ділянці підборіддя, паралельно до ключиці та нижньої щелепи. Хірургічне лікування проводиться на фоні потужної протизапальної та дезінтоксикаційної терапії.

ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
Медіастиніт — запалення клітковини межистіння, флегмона межистіння. Інфекція по судинно-нервовому пучку поширюється в клітковину межистіння.
Захворювання характеризується бурхливим розвитком. Температура тіла підвищується до 39-40°С. З'являється пульсуючий біль за грудиною, задишка, ціаноз, тахікардія, задуха, тяжка інтоксикація. Відмічається набряклість у ділянці грудних хребців, над ключицями,
грудиною, боковою поверхнею шиї. Перкуторно визначається розширення контурів та притуплення у ділянці межистіння.
Діагноз допомагає встановити рентгенографія грудної клітки, на якій визначається розширення межистіння, газові пухирі в межистінні. В крові виявляється виражений запальний зсув.
Перебіг медіастиніту може мати наступні ускладнення: піоторакс, піопневмоторакс, гнійний перікардит, перітоніт, абсцес легенів, абсцес головного мозку.
Лікування включає потужну протизапальну терапію та хірургічне втручання. Виконується коллярна (шийна) медіастиномія та ревізія судинно-нервового пучка. При показаннях проводиться дренування грудного відділу межистіння.
ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
Тонзилогенний сепсис виключно тяжке захворювання, при якому мигдалики служать вхідними воротами для проникнення інфекції в загальний кровоток. Сепсис може виникнути як після гострого тонзиліту (ангіни) або паратонзилярного абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису.
Інфекція може поширюватися:
1) венозним шляхом при тромбозі дрібних вен мигдаликів і білямиг-
даликової клітковини, що веде до тромбозу крупних еен шиї;
2) лімфатичними шляхами з наступним інфікуванням венозної системи.
Характерна різко підвищена температура тіла (до 40°С і вище)
постійного характеру або гектична з великими розмахами та потряса-ючими ознобами. Критичне падіння температури супроводжується профузним потом. Загальний стан хворого дуже важкий, пульс слабкий, частий, язик сухий, апетит відсутній. Нерідко спостерігається жовтяниця та істеричність склер. В глотці можуть бути ознаки ангіни. Відмічається шийний лімфаденіт. Болючість при пальпації та набряклість по ходу судинно-нервового пучка шиї свідчить про флебіт та тромбоз внутрішньої яремної вени. Перебіг мигдаликового сепсису звичайно бурхливий. В крові відзначаються зсуви, характерні для запального захворювання. Можуть виникати метастатичні гнояки, інколи — абсцес мозку та менінгіт.
Діагноз сепсису мигдаликового походження потребує виключення інших вхідних воріт для інфекції, зокрема, вуха.
Лікування тонзилогенного сепсису в першу чергу хірургічне. Видаляються мигдалики і призначається протизапальна та дезінтокси-каційна терапія. В випадках, коли інфекція поширюється по венозних шляхах, що супроводжується болючістю по ходу внутрішньої яремної

БІЛЕТ №12