Ефективність виробництва на підприємствах нафтової і газової промисловості 1 страница

 

Основні показники обсягу виробництва. Баланс нафти (газу) - система показ­ників, що характеризують видобуток палива, з одного боку, та його використання і розподіл між споживачами, з іншого. Всі розрахунки проводяться однаково для нафти і газу за таки­ми формулами:

 

для нафти = (27.1)

для газу = (27.2)

 

де — запаси нафти і газового конденсату в резервуарах на початок періоду; — ви­добуток відповідного виду палива; — надходження палива збоку; — здача відповідного виду палива споживачу; " — нетоварні витрати палива; — товарні витрати палива; — залишки нафти і газового конденсату в резервуарах та нафтопро­водах під кінець періоду; — технологічні втрати.

Бурова установка в роботі — розрахунковий показник, який характеризує се­редньомісячну кількість бурових установок (БУ), що перебувають в бурильних роботах протягом певного періоду (місяць, квартал, рік)

(27.3)

де — кількість верстато-місяців буріння за даний період; — кількість календарних місяців в даному періоді.

 

Верстато-місяць — умовний показник, який характеризує календарний час будівництва свердловини, використовується при плануванні та аналізі робіт для будівництва свердловини. Один свердловино-місяць умовно дорівнює 720 год або ЗО дням. Розраховують цей показник по всьому циклу будівництва свердловин або по окремих ета­пах (вежобудування, буріння, опробування) та категоріях витрат часу.

Геологічне завдання — плановий документ, який визначає сукупність задач вивчення геологічної будови об'єкта геолого-розвідувальних робіт, вміщує конкретні вказівки щодо методів геологічних досліджень, головних методів розв'язання поставлених задач і очікуваних результатів стосовно даного об'єкта. Видасться на кожний об'єкт на весь строк проведення робіт, окремої стадії геолого-розвідувального процесу для одержання визначе­ного результату.

Дебіт свердловини — показник, який характеризує інтенсивність відбору нафти і газу з свердловини, вимірюється в тонах або її кубометрах за одиницю часу (доба, місяць, рік). Середньодобовий дебіт визначається за формулою

(27.4)

де — видобуток палива за даний період часу по одній або групі свердловин, тис м³; — кількість свердловино-діб, відпрацьованих свердловинами за той же період.

Кількість бурових бригад — ссредш-оспискова кількість бурових бригад (ББ), що пра­цювали протягом року, включаючи роботу у вежобудуванні, випробуванні, допоміжних та інших роботах,

(27.5)

де — кількість ББ на місяць; 12,17 — кількість верстато-місяців у календарному році; — річний об'єм проходки, м; — планова комерційна швидкість, м/верст-міс; б, — кількість свердловин, розпочатих бурінням і закінчених випробуванням у планово­му році; — час підготовчих робіт до буріння, діб; — час випробування, діб.

Кількість бурових установок (БУ) - розрахунковий показник, який характеризує по­тужність бурового підприємства і показує кількість установок; необхідних для виконання планового завдання. Середньорічна визначається як середня хронологічна величина

(27.6)

де ,..., —чисельність комплексних БУ на початок кожного місяця року; —те ж саме на кінець року.

Потреба в БУ для виконання планового завдання:

(27.7)

 

де — коефіцієнт оборотності БУ.

Кількість всжомоігтажних бригад (ВИ) - розрахунковий показник, який визначає кількість бригад для виконання будівельних та монтажно-демонтажних робіт

(27.8)

де — затрати часу на створення запасу (простій змонтованої бурової в очікуванні ББ): — час монтажно-демонтажних робіт; — час буріння і кріплення.

Коефіцієнт використання фонду свердловин — показник, що характеризує рівень ви­робничого використання всього експлуатаційного фонду свердловин:

(27.9)

або

(27.10)

 

де — кількість свердловино-місяців, відпрацьованих (експлуатація) за діючим фондом свердловин; — кількість свердловино-місяців, що числились в усьому експлуатаційному фонді; — кількість годин роботи (чистка, експлуатація та нагромадження рідини) свердловин в процесі експлуатації; — календарний час всього експлуатаційного фонду свердловин.

Коефіцієнт експлуатації — показник, що характеризує рівень використання діючих свердловин у часі:

(27.11)

або

(27.12)

 

де — кількість свердловино-місяців, що числились в діючому фонді; — кількість годин перебування свердловин діючого фонду в експлуатації.

Коефіцієнт кратності — показник видобутку, який показує.у скільки разів обсяг видо­бутку нафти з свердловини (або групи свердловин) за даний період більший від видобутку нафти за місяць попереднього періоду. Визначається залежно від коефіцієнта падіння дебіту

(27.13)

 

де — коефіцієнт місячної зміни дебіту, дає відносну характеристику зміни дебіту на наступний місяць згідно з середньодобовим дебітом за попередній місяць; — кількість місяців у даному періоді.

Коефіцієнт обертання бурових установок — показник, що характеризує рівень вироб­ничого використання в- часі БУ. Використовується при розрахунках потреби в БУ, скла­данні кошторисів на будівництво свердловин, визначенні ефективності запровадження нової техніки тощо

(27.14)

 

де — час ремонтних робіт; — час перебування БУ в резерві.

Обсяг бурових та геологорозвідувальних робіт у грошовому виразі — узагальнюючий показник обсягу робіт, який охоплює всі види робіт (включаючи і безметражні), що-вико­нані підприємством:

(27.15)

 

або

(27.16)

 

де — кошторисна вартість (ціна) одиниці фізичного обсягу робіт; — сума основних витрат на заданий обсяг робіт за кошторисом; — розмір накладних витрат, в % до су­ми основних та накладних витрат.

Обсяг перекачування нафти і нафтопродуктів — один із основних показників, що ха­рактеризує роботу УМНП та показує кількість перекачаної нафти (нетто або брутто) за пев­ний період

(27.17)

де — обсяг перекачування нетто; — добова пропускна здатність трубопровода; — час роботи трубопровода; — природний убуток нафти при транспортуванні

(27.18)

 

— обсяг перекачування брутто; Б — середній процент баласту для даного асортимен­ту нафти.

Транспортна робота — розрахунковий показник, що характеризує вантажообіг підприємств трубопроводного транспорту нафти і газу і враховує як обсяг перекачування, так і відстань транспортування

(27.19)

де — кількість нафти, нафтопродуктів або газу, яка подана і-му споживачу; — відстань транспортування до і-го споживача.

Обсяг транспортованого газу — один з основних показників, що характеризує роботу УМГ і показує кількість газу, яку подано споживачу

(27.20)

де — обсяг надходження газу в газопровід; Q_{t н} — витрати на власні внутрішні потре­би КС; — величина технологічних втрат.

Потужність бурового підприємства — максимально можлива кількість закінчених будівництвом свердловин, яку можна спорудити на даному обладнанні в певний період часу при використанні прогресивних технологічних процесів та методів організації виробництва

(27.21)

Враховуючи рівень використання калетпарного часу БУ, формула (26.21) набуває виг­ляду:

(27.22)

де - середня глибина свердловин; - технічна швидкість буріння; - коефіцієнт продуктивного використання БУ в процесі буріння.

Коли глибини свердловин значно відрізняються, особливо в складних геологічних умо­вах, для визначення потужності краще використати показник кількості одночасно працюю­чих БУ, що визначається за формулою

(27.23)

 

де — обсяг буріння (проходки). В окремих випадках можна визначити потужність за величиною проходки, тоді

 

(27.24)

 

де — кількість БУ на початок року.

Потужність нафтогазовидобувного підприємства — обсяг продукції, який можна одержати за одиницю часу при експлуатації всіх родовищ, на режимах, що встановлені проектно-технологічною документацією

(27.25)

де — середньорічна кількість свердловин діючого фонду.

У тих випадках, коли пластові тиски та середні дебіти падають, потужність можна виз­начити кількістю свердловин експлуатаційного фонду.

Продукція валова — вартість виробленої в даному періоді продукції (виконаних робіт) та призначеної для реалізації на сторону, в тому числі капітальному будівництву та непро-мисловим підрозділам свого підприємства, включає всю товарну продукцію та зміни за­лишків незавершеного виробництва:

(27.26)

де — товарна продукція; , — вартість незавершеного виробництва відповідно на кінець та початок даного періоду.

Продукція реалізована — продукція, яка відпущена покупцям та оплачена ними у встановлений період часу. Включає всю готову продукцію, напівфабрикати, роботи про­мислового характеру та виробничі послуги

(27.27)

 

де — вартість готової продукції (нафта, газ, свердловини); — вартість напівфабрикатів, що підлягають реалізації; — вартість робіт промислового характеру (капітальний ремонт обладнання); — вартість виробничих послуг (вартість виробле­ної енергії, пари і т.п.).

Продукція товарна — вартість промислової продукції, яка випущена та підготовлена для реалізації в даному періоді, незалежно від місця реалізації

(27.28)

 

де — вартість реалізованої продукції; , — вартість продукції, що відправлена покупцям, але не оплачена ними, відповідно на кінець та початок періоду; — вартість нереалізованої продукції, що перебуває на складах підприємства, відповідно на початок та кінець періоду.

Проходка — основний показник, що характеризує обсяг бурових робіт в натуральній формі. Включає всі пробурені метри по всіх свердловинах, що пробурені в даному періоді, за винятком буріння "другим стовбуром", що являє собою виправлення браку в бурінні. При плануванні та обліку проходку показують окремо за метою і способами буріння, окремо буріння на нафту і газ, за типами доліт, інтервалами, видами привода та ін.

Проходка на долото (ПНД) - показник продуктивності одного долота, незалежно від кількості рейсів (довбання), що вимірюється кількістю метрів, пробурених долотом до по­вного його фізичного спрацювання і характеризує продуктивність долота за весь час його використання. Від ПНД слід відрізняти проходку за довбання, що вимірюється кількістю метрів, пройдених долотом за рейс бурового інструмента. Якщо одним долотом робиться кілька довбань (долото більшого діаметру, алмазні долота), то ПНД буде дорівнювати сумі проходок за всі довбання. ПНД, проходка за довбання визначаються за формулами

 

(27.29)

(27.30)

де - проходка по інтервалу буріння у свердловині за даний період часу, м; , відповідно ПНД та проходка за довбання, м; - кількість доліт і кількість довбань (рейсів).

Проходка зведена — показник, що характеризує обсяг робіт БП з врахуванням різниці показників за метою буріння і використовується при аналізі. Визначається додаванням про­ходок за метою буріння, скоригованих через співвідношення швидкостей буріння:

(27.31)

(27.32)

де , — проходка відповідно зведена до експлуатаційного або розвідувального буріння,м; — проходка в експлуатаційному і розвідувальному бурінні, м; — комерційна швидкість експлуатаційного і розвідувального буріння.

Проходка умовна — умовна одиниця вимірювання обсягу проходки, що має заздалегідь встановлену постійну трудомісткість буріння. Перерахунок фізичних метрів проходки в умовні дає змогу забезпечити відносне зіставлення показників по свердловинах і групах свердловин з різною трудомісткістю буріння при аналітичних розрахунках. За основу умо­вного метра береться нормативна трудомісткість буріння одного фізичного метра в певному інтервалі, що й приймається за еталон. Перерахунок фізичних метрів в умовні проводиться за допомогою системи коефіцієнтів трудомісткості, що визначаються по окремих інтервалах глибин.

Свердловина, закінчена будівництвом — один з основних оціночних показників діяльності бурових підприємств. До нього належать всі свердловини, на яких виконано весь передбачений комплекс робіт: вежобудування, буріння та опробування, а також свердлови­ни, випробування яких проводилось тільки в процесі буріння, або які виконали своє призна­чення без проведення випробування. Свердловини, які ліквідовані з технічних причин, до даної категорії не належать.

Свердловино-місяць — умовний показник, що характеризує календарний час перебу­вання експлуатаційних свердловин у складі фонду свердловин. Одному свердловино-місяцю відповідає 720 год (умовна середньомісячна кількість годин перебування або роботи свердловини в складі фонду свердловин підприємства).

Тривалість будівництва свердловин — техніко-економічний показник, що характери­зує календарний час, який витрачений на виконання всього комплексу робіт для будівництва свердловини або кінця буріння, якщо свердловина закінчена без випробування. Виражається в днях по свердловинах, будівництво яких закінчено, і складається з кален­дарної тривалості вежобудування, буріння та випробування, включаючи час перерв між ци­ми етапами циклу будівництва свердловин. Час консервації з показника виключається. Се­редня тривалість за даними первинного обліку

(27.33)

 

де — календарна тривалість будівництва всіх свердловин, закінчених у звітному періоді, незалежно від дати початку будівництва, год; — кількість свердловин, побудо­ваних у звітному періоді.

Цикл будівництва свердловин — комплекс робіт з будівництва свердловини, що вклю­чає роботи зі спорудження вежі, проводки стовбура свердловини, його кріплення та опробу-вання продуктивних об'єктів. Тривалість циклу охоплює період часу від початку підготовчих робіт до вежобудування до закінчення робіт з демонтажу БУ. Виробничий цикл будівництва свердловин включає три етапи: будівництво і монтаж БУ (вежобудування), проводку і кріплення стовбура свердловини (буріння) і роботи з випробування свердловини на продуктивність, а також час перерв між етапами і всередині етапів, якщо вони мають місце. У тривалість циклу не включається час консервації свердловини. Датою початку циклу є дата початку будівельно-монтажних робіт на свердловиноточці (без витрат часу на складання і комплектацію нових БУ в монтовані агрегати). Датою закінчення циклу є дата завершення робіт з випробування свердловини.

Швидкість механічна — показник, що характеризує темп руйнування гірничої породи і залежить від її особливостей, типу долота, режиму буріння, використаного обладнання і забійного двигуна, параметрів промивальної рідини та кваліфікації бурильника. Обчис­люється за формулою

(27.34)

 

де — час механічного буріння.

Швидкість рейсова — показник, що характеризує ефективність роботи долота і пока­зує темп заглиблення стовбура свердловини за час механічного буріння та спуско-підйом-них операцій

(27.35)

де — час спуско-підйомних операцій.год. Формулу рейсової швидкості можна зобра­зити також у вигляді

(27.36)

 

Швидкість технічна — показник, що характеризує темп проведення технологічно не­обхідних робіт з буріння свердловин

(27.37)

де — час кріплення свердловини; — час допоміжних робіт; — час інших робіт; — проходка.

Швидкість комерційна — показник, що характеризує темпи проведення робіт з буріння та кріплення свердловини. При плануванні та обліку її визначають по цілях буріння, по видах корисних копалин, по площах. Вона є основою при плануванні обсягів бурових робіт, матеріально-технічних ресурсів, фінансування, нормуванні тощо. У загаль­ному вигляді визначається за формулою

 

(27.38)

 

де — загальний календарний час буріння свердловини.

Із формули (27.38) випливає ряд похідних формул для визначення комерційної швид­кості:

(27.39)

(27.40)

 

де — питома вага часу механічного буріння в балансі календарного; — питома ва­га робіт з проходки в балансі календарного часу.

Залежно від мети розрахунку та обсягу використаної інформації різними дослідниками (В.П.Кауфман, Л.Г.Альохін,Б.Ф.Янтцен, А.І.Перчик, О.Г.Шаповалов, В.С.Карпов, Л.Г.Костіна та ін.) запропоновано ряд модифікацій формули комерційної швидкості.

Швидкість циклова — показник, що характеризує темп будівництва окремої свердло­вини або в середньому в цілому по підприємству показує ступінь організації і управління бу­ровими роботами по всьому циклу будівництва свердловини, а також ступінь удосконален­ня й освоєності техніки і технології будівництва свердловин

(27.41)

де — загальна календарна тривалість спорудження свердловини (час роботи і можли­вих перерв).

Формування собівартості на підприємствах нафтової і газової промисловості Собівартість продукції — категорія поточних витрат, що відображає в узагальненій грошовій формі ту частину витрат виробництва, яка пов'язана з затратами матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства на виробництво і реалізацію продукції, тобто за їх рахунок не можна вести будівництво, реконструкцію підприємства, придбання облад­нання і т.д.

Різноманітність форм витрат на виробництво і реалізацію продукції вимагає їх система­тизації, що досягається за допомогою класифікації. Залежно від зв'язку зі стадіями круго­обігу, витрати поділяють на виробничі та позавиробничі; залежно від участі у виробничому процесі — на основні та накладні; залежно від способу віднесення на собівартість продукції - на прямі та посередні; від зв'язку з обсягом виробництва - на умовно постійні та умовно змінні.

Виробничі витрати — всі види витрат, які безпосередньо пов'язані з виготовлен­ням продукції (виконанням робіт) та утворюють фабрично-заводську собівартість про­дукції.

Позавиробничі витрати — витрати, що пов'язані переважно з реалізацією гото­вої пролдукції. Це витрати обігу, які є неминучими в кожному госпрозрахунковому підприємстві.

Основні витрати — всі витрати, які безпосередньо пов'язані з технологічним про­цесом виготовлення продукції (виконання робіт). Ці витрати є неминучими при будь-яких умовах та характері виробництва.