Сподвижник див. подвижник

СПОЖИВАТИ, СПОЖИТИ, -иву, -ивеш. 1. Уживати як їжу або питво; їсти: споживати смажену картоплю, споживати мед, споживати рибу, спо­живати воду.

2. Використовувати, витрачати щось для яких-небудь потреб: споживати електроенергію, рослини споживають воду.

СПОЖИВНИЙ - СПОЖИВ­ЧИЙ - СПОЖИВАЦЬКИЙ

Споживний. Який стосується спо­живання, придатний для нього; їстів­ний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд.

Споживчий. Який служить для за­доволення потреб споживання: спо­живчі товари, споживча кооперація, споживче товариство.

Споживацький. Властивий тому, хто прагне тільки до задоволення вла­сних потреб: споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.

СПОЛОВИНИ - З ПОЛОВИНИ

Споловини, присл. На половинних засадах, навпіл з кимось. Другого ж року стали в людей споловини орати (Ганна Барвінок); Землю вона одразу оддала споловини (Панас Мирний).

З половини, ім. з прийм. З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний); Непокоїть мене тільки ось що: я можу бути вільний тільки з половини моя до кінця червня ст. ст. (М.Коцюбинський).

СПОЛУЧЕННЯ - СПОЛУКА

Сполучення. 1. Дія за знач, сполу­чати, сполучити, сполучатися, сполу­читися: сполучення кольорів.

2. Зв'язок між віддаленими пунк­тами за допомогою яких-небудь засо­бів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення, повітряне сполучення, ходи сполучення.

У словосп. фразеологічне сполучен­ня (стійке поєднання слів). У скл. сл.: словосполучення.

Сполука. Переважно речовина, в якій атоми з'єднані між собою за до­помогою певного типу хімічного зв'язку: органічні сполуки, хімічна спо­лука.

СПОЛУЧНІСТЬ. В українській мові, як і в інших мовах, одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні мові словосполучення, а можуть яв­ляти собою сполучення слів сумнівні й безперечно неприйнятні. Це пов'я­зано з тим, що багато слів і значень слів обмежені в своїх зв'язках семан­тичними відношеннями самої мовної системи, тобто властивими даній мо­ві законами зв'язку лексичних зна­чень, які можуть виявлятися тільки разом з чітко визначеним колом по­нять та їх словесних позначень. З цього погляду невдалими є: а) слово­сполучення, утворені без належної уваги до значень їх складових частин (поєднуються слова з несумісними, кардинально протилежними або тав­тологічними значеннями): беззвучний регіт, винятково здивувати, відбулася новина, відбулася угода, відбуваються помилки, жестикулювати мімікою, висока кількість, здійснення змісту, відбувся процес, відбулася несподіван­ка, дати велику оцінку, у лавах мис­тецтв, наполеглива перешкода, непо­правно чудовий, зустрітися лицем до лиця, опинитися під хмелем, отримати насолоду, охопила думка, переробка справи, погано пахло тютюном, попит

спо

занепав, поставити опір, робити рішен­ня, пройшла розмова, розбивати точку зору, спрожогу не второпав, тим біль­ше зменшуватися, трапилась невдача, утворювати враження, відчути по­чуття, складні ускладнення, схвалити ухвалу, громадське суспільство, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно, дуже чудове видовище, за­паси природних ресурсів, надзвичайно чудовий, обставини змін; б) не вжива­ні або рідко вживані словосполучен­ня (переважно створені за іншомов­ними моделями): взагалі кажучи, виграти змагання, стало жахливо, за­вдати втіху, задавати (задати) запи­тання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, на­носити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку, приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь.

...СПОРЙДІЇ. Кінцева складова частина в назвах паразитичних без­хребетних тварин класу споровиків: гемоспоридії.

СПОРІДНЕНИЙ - ПОРІДНЕ­НИЙ

Споріднений. Пов'язаний спільніс­тю походження; схожий з кимсь, чимсь за якимись ознаками тощо: споріднені захворювання, споріднені підприємства.

Поріднений. Який став рідним ко­мусь або зблизився, здружився з ким-небудь: поріднені діти, поріднені міста.

СПОРОЖНИТИ - СПОРОЖ­НІТИ

Спорожнити, -ожню, -ожнйш, пе-рех. Робити щось порожнім: спорож­нити діжку, спорожнити торбу.

Спорожніти, неперех. Стати порож­нім: спорожніла скриня, спорожніла кімната, спорожніла вулиця.

СПОРТ... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову спортив­ний; пишеться разом: спортінвентар, спорттовари.

СПОРУДЖЕННЯ - СПОРУДА

Спорудження, р. мн. -ень. 1. Буду­вання чогось: спорудження греблі, спо­рудження житлових будинків, спору­дження метрополітену, спорудження пам ятника, спорудження траулера.

2. зрідка. Те саме, що споруда.

Споруда. Щось збудоване; будівля: споруда з бетону, кам ^}яна споруда, во­дозбірна споруда, силосна споруда.

спорядження див. обладнання.

СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ - СПО­СТЕРЕЖНИЙ - СПОСТЕРЕЖ­НИЦЬКИЙ

Спостережливий. Здатний все доб­ре помічати; уважний: спостережли­ва людина, спостережливий птах, спо­стережливе око.

Спостережний. Який служить для спостереження за кимсь, чимсь: спо­стережна вежа, спостережний пункт, спостережний метод.

Спостережницький. Який стосуєть­ся спостережника; який ґрунтується на спостереженні: спостережницький талант, спостережницьке досліджен­ня.

спостерігати див. стежити.

СПОЧАТКУ - З ПОЧАТКУ

Спочатку, присл. Перед чимсь ін­шим, спершу, раніше; з самого поча­тку, знову. Спочатку все було спокійно (М.Коцюбинський); Думалося споча­тку добуватися в Каховку водою (О.Гончар); — Ти б спочатку розпалив

СТА

огонь під казаном, а потім воду носив (Григорій Тютюнник).

З початку, ім. з прийм. Вже з поча­тку зими дознав Олексій не раз турбо­ти (П.Куліш); Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М.Коцюбинський); На пре­великий жаль, мало не з початку боїв під Хотином Сагайдачного, що сам во­див козаків у бій, було поранено кулею в руку (А.Кащенко); В цю ніч він згадав все до найменших дрібниць, згадав про все з початку свого дитинства.. (О.Олесь).

СПРАВА — ДІЛО. Ці слова зде­більшого використовуються парале­льно, але діло належить до розмовної лексики, справа — стилістично нейт­ральне, яке широко вживається в літературі різних жанрів.

СПРОБА - ПРОБА

Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом.

2. Дослід.

3. Те саме, що проба 1.

Проба. 1. Випробування властиво­стей, якостей чогось і результат тако­го випробування: робити пробу, бра­ти на пробу.

2. Частина чогось, узята для до­слідження: брати пробу, знімати пробу.

3. Кількість благородного металу в сплаві: найвища проба, низька проба, чиста проба.

СПРОСТОВАННЯ - СПРОСТУ­ВАННЯ

Спростовання, р. мн. -ань. Повідо­млення, в якому спростовується щось: офіційне спростовання, спрос­товання на статтю, надрукувати спростовання.

Спростування, р. мн. -ань. 1. Дія за знач, спростувати — довести неправи­льність, помилковість, хибність чо­го-небудь: домагатися спростування.

2. Те саме, що спростовання: надіс­лати спростування до газети.

СПРЯМОВУВАТИ, -ую, -уєш, СПРЯМУВАТИ, -ую, -уєш. Крім свого прямого значення ("скерову­вати рух літака, машини тощо"), ши­роко використовується переносно — надавати подібного напрямку діяль­ності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосе­реджувати зусилля, енергію, здібності тощо на чомусь: спрямовувати творчі сили. — А наші кущі — це живі людські душі! Юні ще та не заскорузлі, куди йо­го спрямуєш, так воно й ростиме... (О.Гончар).

СРІБЛЯНИК - СРІБЛЯР

Срібляник, -а, іст. 1. Срібна моне­та, срібник; срібний карбованець, срібняк.

2. У фольклорі — вживається як постійна прикладка до слова дука. — Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплоди­лись! (П. Куліш).

Срібляр, -а. Ювелір, який виготов­ляє вироби з срібла або сріблить їх.

СТАБІЛІТРОН - СТАБІЛОТРОН

Стабілітрон, -а. Газорозрядний або напівпровідниковий прилад для ста­білізації напруги.

Стабілотрон, -а. Стабілізований за частотою надвисокочастотний гене­ратор, який перестроюється механіч­но.

СТАВИТИСЯ, -влюся, -вишся, ПОСТАВИТИСЯ (до кого-чого). Ви­являти певне ставлення до кого-, чо­го-небудь, мати своє уявлення про

СТА

когось, щось, оцінювати, виявляти своє почуття щодо когось, чогось, си­мпатію чи антипатію: ставитися доб­ре, ставитися з розумінням, ставити­ся з підозрою, ставитися як до друга, ставитися як до ворога, ставитися привітно до всіх, ставитися скептич­но до слави, ставитися доброзичливо, ставитися поблажливо.

Вживання дієслів відноситися, від­нестися в цьому значенні (Як ти до нього відносишся?) для української літературної мови мало властиве.

СТАВЛЕННЯ (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, став­лення до хворих, ставлення до праці.

Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.

СТАДІЙ, -я, ор. -єм. Старовинна одиниця виміру віддалі, що дорівнює приблизно 180—200 метрів — від­стань, яку проходить людина за дві хвилини.