Дослідження наукової бібліотеки

Бібліотека – унікальний соціальний інститут, що забезпечує кумуляцію і загальнодоступність документів, які зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, які допомагають піднесенню морального та інтелектуального потенціалу суспільства. Особливістю наукової бібліотеки є те, що вона має діалектичний взаємозв’язок з наукою, а головною типологічною ознакою – безпосереднє включення до системи наукових комунікацій.

Михайло Семенович був одним з тих, хто досліджував метологічні підходи до вивчення наукової бібліотеки. Він вважав, що «метологічні основи вивчення наукової бібліотеки можуть бути розроблені на грунті сучасних підходів до пізнання, сформованих на базі загальнонаукових категорій. Під загальнонауковими категоріями у філософії все частіше визначають групу швидкопоширюваних у різних галузях знань фундаментальних понять дуже високого ступеня узагальнення. Йдеться про «систему», «структуру», «функцію», «інформацію», «модель» тощо» [13].

Основною евристичною функцією цих категорій пізнання, Михайло Семенович виділяє саме у формуванні на їх підставі специфічних гносеологічних засобів і відповідних використовуваних в окремих бібліотекознавчих дослідженнях загальнонаукових підходів – системного, структурного, функціонального та інформаційного.

Науковець розглядав можливості системного, структурного, функціонального підходів для розробки методології дослідження наукової бібліотеки.

Варто почати з системного підходу. Відповідно до його центральної ідеї наукова бібліотека має досліджуватись як система, виходячи із сутнісних рис. Бібліотека належить до великих систем, адже вона характеризується великим числом елементів та підсистем, відповідно великим числом завдань і функцій та складністю поведінки внаслідок взаємодії великої кількості її елементів.

Найхарактернішою системною рисою наукової бібліотеки є те, що бібліотека по відношенню до зовнішнього середовища виступає як цілісний об’єкт, який об’єднаний внутрішньою метою. Локальні цілі і завдання всіх підсистем і елементів повинні завжди підпорядковуватись головній меті та загальним інтересам системи в цілому.

Михайло Семенович розглядав характерні системні властивості, що були визначені ним під час проведення аналізу діяльності з розробки та впровадження інноваційних бібліотечних технологій. До характерних системних властивостей, науковець включив: змінність, наявність зовнішнього середовища, протиінтуїтивну поведінку, тенденції до погіршення характеристик, взаємозалежність, невизначеність та різноманітність.

Щодо структурного підходу, то Михайло Семенович вважав, що бібліотека – це політструктурна система, що складається з низки різнопланових структур, сформованих за різними ознаками, які створюють систему – функціональною, комбінованою, галузевою, мовною та видовою. В науковій бібліотеці, науковець виділяв такі критерії як: єдність мети та завдання, адаптованість, гнучкість, продуктивність, економічна доцільність та зручність в управлінні. Структурний підхід за своїми евристичними можливостями є доповненням системного підходу, та в свою чергу, доповнюю і функціональний підхід. В рамках даного підходу з’являється можливість досліджувати бібліотеку з позиції її місця в системі наукових комунікацій. Основними взаємозв’язаними та взаємодоповнюючими складовими частини даного підходу є функціональний аналіз та синтез. Функціональний синтез має мету – розробити систему, здатну забезпечити максимально ефективну реалізацію виділених та упорядкованих функцій наукових бібліотек на основі розробки багатоаспектної класифікації. Також, при цьому функції варто аналізувати з методологічних, технологічних та структурних позицій.

Методологічні функції виділяють явні функції, які збігаються з цілями і завданнями наукової бібліотеки, і латентні, які з’ясовуються через певний час і значною мірою відрізняються від явних. З технологічних позицій виділяють функціональні зв’язки між науковою бібліотекою і читачем. Об’єктом є технологія, що сприяє реалізації функцій бібліотеки. Це дозволяє встановити первинні та вторинні групи функцій. Критерієм для їх визначення є позиція читачів. Для читачів первинним є функції бібліотеки, для забезпечення первинною і вторинною інформацією.

Структурні позиції дозволяють визначити головну, основні та допоміжні функції. Михайло Семенович вважає, що головною функцією є інформаційно-комунікативна функція. Основні функції відбивають конкретні напрями діяльності щодо реалізації головної функції. Їх склад залежить від ступеня включення наукової бібліотеки в систему наукових комунікацій і цінності її ресурсів для різних сфер суспільства. Та допоміжні функції, які характеризують поведінку об’єкта щодо ієрархічної системи і окремих категорій споживачів інформації, доповнюють головну і основні функції та функціональну систему в цілому.

Поліфункціональний аналіз дасть змогу виявити сьогоднішній стан і перспективи розвитку наукової бібліотеки як складової частини системи наукових комунікацій.

Отже, Михайло Семенович старанно досліджував наукову бібліотеку, з допомогою чого зробив великий внесок в бібліотекознавство.