Соціально-економічного та політичного розвитку

(2 год.)

1. Друга англійсько-афганська війна (1878–1880 рр.).

Друга англо-афганська війна 1878 — 1880 років — колоніальна війна 01081000118000100051118 Англії з метою встановлення контролю над 0103000111000 Афганістаном. Після запеклої збройної боротьби Англія вивела свої війська, досягши лояльності 09000110 кабульського уряду.

Як і в 0905110000003000010300011800002109000 Першу англо-афганську війну1838 — 1842 років, англійці почали вторгнення в Афганістан внаслідок невдоволення його орієнтацією на 0001109118000100051118 Росію. У 1878 — 1879 роках англо-індійські війська під командуванням генерал-майора 04105040511000001051111 Фредеріка Робертса, розгромивши у кількох селищах афганців, захопили 00605000000010004 Джелалабад, 09000040003001 Кандагар і 09000110 Кабул. Зазнавши поразки, 0011 емір 08081001 Шир-Алі, залишивши владу своєму сину 091100000504001011000 Якуб-хану, втік у 1878 році до російських володінь.

Якуб-хан, ставши новим еміром Афганістану, уклав 00000400000011800010300400 Гандамакську угоду 1879 року, за якою поступився Англії частиною своєї території й допустив у Кабул англійського резидента, сера 091109110900000050009000200018111 Луї Каван'ярі. За кілька місяців резидента було вбито разом з його свитою, що потягнуло за собою нову війну. Якуб-хан зрікся престолу й утік під захист британців до Індії; Кабул і Кандагар були зайняті англійськими військами, а повстання афганців, що загрожували британському гарнізону в Кабулі, відбито сером Фредеріком Робертсом.

З кінця 1879 року в Афганістані розрослось народне повстання, в якому взяло участь до 100 тисяч чоловік. У липні 1880 року війська Аюб-хана, рушивши від 0051001011101 Герата до Кандагара, завдали англійцям поразки у 0081020001040900090200004001 битві поблизу села Майванд. Проте під стінами Кандагара 091100000504018011000 Мухаммед Аюб-хан був розбитий військами Робертса, що підійшли з Кабула, й утік назад у Герат. У 1881 році він знову вирушив на Кандагар, але, зазнавши поразки, втік у 090511118 Персію.

У цей час 00104110000100001 Абдур Рахман, який втік від Шир-Алі до генерала 001100000209005010000410901118010800020811 Абрамова до 01000001000004 Самарканда у 1870 році, але продовжував стежити за подіями на батьківщині, вирішив знову шукати щастя у боротьбі за престол. Навесні 1880 року він залишив Самарканд і з'явився в 021100511000105031001 Афганському Туркестані, де невдовзі зібрав значну кількість прибічників.

На пропозицію командування британської армії для перемовин з Абдур Рахманом було відряджено англійського чиновника Лепела Гріффіна. В ході перемовин Абдур Рахман домігся від британців визнання правителем всього Афганістану, а не лише його східної частини, як первинно передбачалось. 0080018 22 HYPERLINK "F%2222%20липня"липня 1880 року князі Східного і Середнього Афганістану проголосили Абдур Рахмана новим еміром. Встановивши у Кабулі новий уряд англійці залишили країну.

2. Афганістан в період правління Абдуррахмана (1880 – 1901 рр.).

Абдуррахман (бл. 1844 — 1060021018 1 HYPERLINK "F%221%20жовтня"жовтня1901) — 0011 емір 00110010103000111000 Афганістану у 1880 — 1901 роках.

Вступ на престол[00104111001000020010411100100002 ред. код ]

У 1878 році почалась 011030000003000010300011800002109000 друга англо-афганська війна. 0010110001 Якуб-хан був скинутий британсько-індійським урядом та відправлений до 0004118 Індії. Країна, яка не мала правителя, окупована іноземними військами, заглиблена у розбрат, почала поринати в 000011118 анархію. З іншого боку, становище англо-індійських військ було важким — почалась народна партизанська війна проти них, яка загрожувала стати затяжною. В таких умовах Абдуррахман вирішив знову пошукати щастя у боротьбі за престол.

Навесні 1880 року він залишив Самарканд і з'явився в Афганському Туркестані, де упродовж кількох тижнів зібрав навколо себе значну кількість прибічників. Звістка про повернення Абдуррахмана в Афганістан швидко облетіла країну й у багатьох місцях була сприйнята населенням із неприхованим оптимізмом. За таких обставин англійці вирішили використати появу Абдуррахмана з метою вийти зі скрутного становища, в якому вони опинились. За розпорядженням 005005100003101051000101000411 віце-короля Індії назустріч Абдуррахману, для перемовин з ним, відряджається дипломат Лепель Гріффін. При цьому, користуючись відокремленістю західних областей Афганістану й перебуванням у Гераті сердаря 091100000504018011000 Аюб-хана, брата і прибічника скинутого Якуб-хана, ворожого до Абдуррахмана, англійці пропонують останньому в управління тільки Східний Афганістан, маючи намір утворити з Гератської та Кандагарської областей особливе ханство. Цим розділом країни на дві самостійні частини англійці сподівались послабити Афганістан. Однак Абдуррахман не пристав на ці умови: він заявив, що має керувати країною у тих самих кордонах, в яких її було залишено його дідом 0011091100000504 Дост Мухаммедом. Після тривалих перемовин з Абдуррахманом, зважаючи на його впертість та популярність у країні, остерігаючись хвилювань серед 010300011 афганців, англійці поступились, й Абдуррахман, обраний у травні 1880 року на Кабульському дурбарі (збори афганських старійшин) еміром Афганістану, був визнаний у цьому званні англійцями.

22 HYPERLINK "/wiki/22_%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BD%D1%8F"липня1880 року князі Східного й Середнього Афганістану проголосили Абдуррахмана еміром. Після поразки британського експедиційного корпусу в Афганістані, Абдуррахман домігся перегляду умов 00000400000011800010300400 Гандамакської угоди, але погодився на обмеження суверенітету країни.

Правління[00104111001000030010411100100003 ред. код ]

Невдовзі після вступу на престол та після евакуації англо-індійських військ, Абдуррахману довелось витримати боротьбу з Аюб-ханом Гератським, причому первинно перевага була на боці останнього. Проте у вересні 1881 року Аюб-хан був, зрештою, розбитий та втік до 0051001 Герата, але оскільки ця фортеця виявилась вже зайнятою Абдуррахманом, втік до Персії, а потім — до Індії. Підкоривши своїй владі Герат і Кандагар, Абдуррахман повернувся до 09000110 Кабула, енергійно ставши до посилення своєї влади.

Вожді, які ввижались небезпечними, були приборкані, вигнані з країни чи призначені на такі посади, де вони були під постійним наглядом еміра. Стосовно до тих, хто опирався, було вжито досить рішучих заходів. З 1883 року Абдуррахман почав отримувати від англо-індійського уряду річну субсидію у розмірі 1.200 тис. рупій (у подальшому збільшено до 1.800 тис.) з певним призначенням на оборонні заходи на північно-західному кордоні. Кілька разів Абдуррахману довелось придушувати повстання різних афганських племен. Так у 1886 році повстали 0101807001 гільзайські племена, але ці погано озброєні та недисципліновані дикуни були швидко приборкані. Повстання повторилось у 1887 році, але з іще меншим успіхом.

У 1888 році Абдуррахману довелось мати справу із заворушенням, що стало найбільшим випробуванням його влади. Його двоюрідний брат 09110000050401100010001 Мухаммед-Ісхак-хан, який напівнезалежно керував Афганським Туркестаном, проголосив себе еміром, підбуривши повстання. Абдуррахман у цей час хворів. Довідавшись про повстання, він відрядив проти Ісхак-хана загін з 13 батальйонів піхоти, 4 полків кавалерії та 26 гармат під загальним командуванням Гулям-Гайдар-хана. Війська рушили через 0000100001002101118 Баміан; одночасно наказано було рухатись проти заколотників правителю Катагана й Бадахшана. 02051051018 23 HYPERLINK "F%2223%20вересня"вересня ці загони з'єднались, а 29 вересня стався запеклий, кривавий бій у долині 0000701030001 Газні-гак, у 3-х милях на південь від Таш-Кургана. Чисельність військ Ісхак-хана сягала 24 тисяч чоловік. Бій тривав з самого ранку до пізньої ночі. Спочатку всі шанси були на боці противника: на лівому фланзі колона правителя Катагана була відрізана від головних сил і зазнала жорстокої поразки. Багато хто з солдат Абдуррахмана почав тікати до Ісхак-хана. Проте останній не брав особистої участі в битві, та побачивши солдат еміра, які бігли до нього, уявив, що його війська розбиті, й почав тікати, що спричинило паніку у його загоні й дало змогу Гулям-Гайдару здобути перемогу.

У 1890 — 1892 роках Абдуррахману знову довелось мати справу з серйозними повстаннями 050007001050911 хазарейців, що населяли гірську частину Афганістану між Кабулом, Газні, Келаті-Гільзаєм та Гератом. Тільки після запеклої гірської війни, що тривала понад 2 роки, еміру вдалось підкорити їх своїй владі.

У 1893 році Абдуррахман уклав з 00030118 Англією нову угоду стосовно розмежування сфер впливу в деяких прикордонних областях. Відповідно до цієї угоди до складу країни було включено 0911081100001002101118 Кафірістан. Жителі цієї області не бажали втрачати свою самостійність, що змусило еміра схилити їх до цього збройною силою. Війська еміра вторглись у Кафірістан наприкінці 1895 року чотирма колонами з різних боків й упродовж 40 днів країну було зайнято.

У 1900 році Абдуррахман написав свою автобіографію 09051118000000200 перською мовою, перекладену 00030109118000000200 англійською та 0001109118000000200 російською. Ця праця є дуже цінною для Афганістану, хоч вона і сповнена самовихваляння.

Помер у 1901 році. Йому спадкував його син 050001101100001000 Хабібулла-хан.

3. Молодоафганський рух.

Младоафганці — національно-патріотичний рух в 0103000111000 Афганістані, що зародився на початку 110011118 XX століття в колах прогресивних афганських чиновників, офіцерів, ліберальних поміщиків та купців.

Виник на хвилі революційного підйому початку XX століття у світі й особливо — в азійських країнах (000502001811182%10010210001111 революція HYPERLINK "%22революція%201905—1907%20років%20у%20Росії"1905HYPERLINK "%22революція%201905—1907%20років%20у%20Росії"—HYPERLINK "%22революція%201905—1907%20років%20у%20Росії"1907 HYPERLINK "%22революція%201905—1907%20років%20у%20Росії"років у Росії, 090011081111090001050200181118020100011 іранська революція HYPERLINK "%22іранська%20революція%201905%20—%201911"1905 HYPERLINK "%22іранська%20революція%201905%20—%201911"— HYPERLINK "%22іранська%20революція%201905%20—%201911"1911, 09000040111008 младотурецька революція HYPERLINK "%22младотурецька%20революція%201907%20—%201908"1907 HYPERLINK "%22младотурецька%20революція%201907%20—%201908"— HYPERLINK "%22младотурецька%20революція%201907%20—%201908"1908, революційний підйом 1905 — 1909 років в 0004118 Індії, 011018100091180001050200181118 Сіньхайська революція в 090810009 Китаї тощо). Попри те, що Афганістан був слабо розвиненою країною в політичному й соціально-економічному відношенні у порівнянні з цими країнами, тут також значно активізувались антифеодальні, реформаторські елементи, противники реакційного режиму, який насаджувався урядом еміра 050001101100001000 Хабібулли. Одним з головних ідеологів «младоафганців» був видавець однієї з перших афганських газет «Сірадж-уль-Ахбар» 0900101040200107081 Махмуд Тарзи. Младоафганцям симпатизував і син еміра 00000100001000 АмануллаHYPERLINK "%BD%22АмануллаHYPERLINK%20%20%5Cl%20%22cite_note-autogenerated1-1%22%5B1%5D"[HYPERLINK "%BD%22АмануллаHYPERLINK%20%20%5Cl%20%22cite_note-autogenerated1-1%22%5B1%5D"1HYPERLINK "%BD%22АмануллаHYPERLINK%20%20%5Cl%20%22cite_note-autogenerated1-1%22%5B1%5D"]. Цілі младоафганців включали повну 0905070000506011118 незалежність країни й проведення внутрішніх 0005101000 реформ, які б прискорили розвиток 09000110001070 капіталістичних відносин.

Младоафганці не мали своєї політичної організації, не були партією в повному розумінні цього слова, залишаючись вузьким політичним угрупуванням однодумців.

У лютому 1919 року в Афганістані до влади прийшов Аманулла-хан, який симпатизував младоафганцям і розпочав політику реформ. Однак режим, що склався за Аманулли-хана, за своєю політичною сутністю, не міг вважатись «младоафганським», хоч у системі влади цілу низку відповідальних постів займали відверті реформатори та прогресисти11