Основные методы учета затрат на производство и калькулирования себестоимости продукции

Под методом учета затрат на производство и калькулирова­ния себестоимости продукции понимается совокупность приемов по сбору, группировке в бухгалтерском учете информации о производственных затратах и исчислении фактической себесто­имости продукции, для контроля за издержками предприятий. В настоящее время существует следующая классификация Г основных методов учета затрат:

- по отношению к технологическому процессу - нормативный, стандартный, позаказный, попередельный методы учета;

-по объектам калькуляции - учет по деталям, узлам, изделиям, процессам, переделам, производствам, заказам;

- по способу сбора информации, обеспечивающему кон­троль за затратами, - метод предварительного контроля и нормативный метод.

Учет затрат на производство целесообразно осуществлять с помощью методов, которые отвечают требованиям и спе­цифике отдельных производств, обеспечивают составление достоверных калькуляций себестоимости продукции и орга­низацию действенного контроля за снижением затрат на про­изводство.

Исчисление себестоимости единицы отдельных видов про­дукции или работ и всей товарной продукции называется калькуляцией. На практике применяют плановую, сметную, нормативную и фактическую калькуляции.

Плановые калькуляции определяют допустимые затраты на продукцию (работы, услуги). Они составляются исходя из прогрессивных норм расхода сырья, материалов, топлива, за­трат труда, использования оборудования и норм расхода по организации обслуживания производства.

Сметные калькуляции составляются на разовые работы или вновь проектируемые и осваиваемые изделия, для опре­деления цели, расчетов с заказчиком.

Нормативные калькуляции составляются на основе дейст­вующих на начало месяца норм расхода сырья, материалов и других затрат.

Фактическая калькуляция составляется по данным бухгал­терского учета о фактических затратах на производство про­дукции (работ, услуг), а отражает фактическую себестоимость Произведенной продукции (работ, услуг).

В практической деятельности по степени полноты разли­чают себестоимость продукции цеховую, производственную и полную.

Цеховая себестоимость представляет собой стоимость из­расходованных сырья, материалов, трудовых затрат и т.д.

Производственная себестоимость продукции определяется с добавлением цеховых и общехозяйственных расходов.

Полная себестоимость состоит из производственной и внепроизводственных (коммерческих) расходов. Образец каль­куляции приведен ниже.

Основными элементами нормативного метода являются учет расходов по действующим нормам, учет отклонений от норм и учет изменения норм.

Нормативный метод — это основной метод производствен­ного учета, способствующий введению прогрессивных норм расходов, действенному контролю за уровнем расходов про­изводства, что дает возможность использовать данные учета выявленных резервов снижения себестоимости продукции и оперативного управления производством.

Нормативный метод учета и калькулирования расходов на производство включает:

а) текущий учет расходов по действующим нормам с учетом отклонений от них, выявление мест, причин и виновни­ков отклонений;

б) системный учет изменения самих норм;

в) составление и периодическую корректировку нормативной калькуляции, базирующуюся на действующих нормах расходов;

г) определение фактической себестоимости выпущенной продукции как алгебраической суммы нормативной стоимости, отклонений от норм и изменение самих норм.

Нормативный способ калькулирования предусматривает составление калькуляции нормативной себестоимости. Приме­нение нормативного способа предопределяет особенности калькулирования себестоимости продукции. Эти калькуляции отличаются от плановых.

Вторая особенность данного способа состоит в том, что себестоимость при нормативной калькуляции постоянно кор­ректируется в соответствии с применением норм затрат.

При попередельном методе учета расходы на производст­во, начиная с подготовки добычи полезных ископаемых или обработки исходного сырья и до выпуска конечного продук­та, учитываются в каждом цехе (переделе, фазе, стадии) и включают себестоимость полуфабрикатов, изготовленных в предыдущем цехе. В связи с этим себестоимость продукции, выпущенной каждым последующим цехом, состоит из поне­сенных им расходов и себестоимости полуфабрикатов.

Для учета и калькулирования вспомогательных произ­водств, выпускающих однородную продукцию или услуги (пар, сжатый воздух, воду, электроэнергию, кислород, ацети­лен и др.) и не имеющих незавершенного производства, при­меняется однопередельный или так называемый простой метод.

При применении попередельного метода учета расходы на производство продукции учитываются по цехам (переделам, фазам, стадиям) и по статьям расходов. Объектами учета и калькулирования считаются как отдельные виды, так и груп­пы продукции, объединенные по признаку однородности сырья, материалов.

Наиболее оптимальным методом учета расходов и кальку­лирования себестоимости продукции на предприятиях является позаказный метод, по которому объектом учета и калькулирования является отдельный производственный заказ, открываемый на одно или несколько однородных изде­лий, которые предусматривается выпустить в течение месяца (на изделия серийного и массового производства)'; или на каж­дое изделие, изготовленное в порядке индивидуального (разового) заказа, а также заказа на выполнение исследовательских, эк­спериментальных, ремонтных и других работ.

На индивидуальном и малосерийном производствах при­менение этого метода объединяется с использованием основ­ных элементов нормативного учета.

В случае изготовления больших изделий с продолжитель­ным циклом производства заказы открываются не на изделие в целом, а на отдельные технологические и монтажные узлы в соответствии с установленной комплектацией.

На каждый заказ открывается карта аналитического учета расходов, где указываются наименование, тип и качество изделия, заказчик и срок выполнения заказа, цех-исполнитель, плановая себестоимость и цена. Вся первичная документация составляется с обязательным указанием номеров (шифров) заказов.

В целях экономически обоснованного разграничения за-.трат на производство между отдельными объектами кальку­ляции на предприятиях применяют следующие способы рас­чета себестоимости: прямой, коэффициентный, пропорциональ­ный, комбинированный и нормативный.

При прямом расчете себестоимость продукции определяется на основе прямого учета затрат, а себестоимость единицы продукции исчисляется делением общей величины затрат по этой продукции на ее количество.

Коэффициентный способ калькулирования продукции нашел применение в производствах, где одновременно изготовляется продукция различных марок, сортов и т.п. Сущность его состо­ит в том, что изготавливаемая продукция с помощью коэффи­циентов приводится к одному условному изделию (например, в трубном производстве - 1 км условных труб и т.п.). Все затра­ты делят на количество произведенных условных единиц и получают себестоимость одной условной единицы. Затем с по­мощью тех же коэффициентов рассчитывается себестоимость натуральной единицы каждого сорта или вида.

Пропорциональный способ калькулирования применяется на производствах, где используется несколько сортов и марок из­делий. Сущность данного способа состоит в том, что затраты на производство готовой продукции распределяются между от­дельными изделиями пропорционально какому-либо признаку: цене, физическому весу, плановой себестоимости. Затем путем деления затрат на количество произведенных изделий по каж­дому наименованию определяется его себестоимость.

Комбинированный способ калькулирования себестоимости продукции применяется в основном в двух вариантах:

1) сочетание прямого и пропорционального способов калькулирования;

2) сочетание прямого и коэффициентного способов каль­кулирования (например, в производстве цемента).

35. Облік забезпечень наступних витрат і платежів

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Цільове фінансування - спрямування фінансових ресурсів на певні, чітко визначені потреби (заходи).

Страхові резерви - грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.

Класифікація. Забезпечення для відшкодування витрат на:

· виплату відпусток працівникам;

· додаткове пенсійне забезпечення;

· виконання гарантійних зобов'язань;

· реструктуризацію;

· виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів.

Документування господарських операцій. При формуванні та збільшенні:

· Статут,

· установчий договір,

· накази,

· договори,

· виписки банку,

· ПКО,

· довідки та розрахунки бухгалтерії тощо.

При використанні:

· Статут,

· установчий договір,

· договори,

· платіжні доручення,

· ВКО,

· накази,

· довідки та розрахунки бухгалтерії тощо.

Синтетичний облік. Рахунки 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження", 49 "Страхові резерви" з відповідними субрахунками.

Аналітичний облік. По рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" - за видами забезпечень майбутніх витрат і платежів, напрямами формування й використання, 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" - за призначенням та джерелами цільового фінансуванням і цільових надходжень, 49 "Страхові резерви" - за видами страхових резервів.

Відображається:

· В облікових регістрах.

· Журнал 7, Відомість 7.3.

· У фінансовій звітності.

Баланс (ф. № 1), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Забезпечення витрат є одним з об'єктів обліку.

Під поняттям "забезпечення" слід розуміти зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

В Україні забезпечення виступають однією з основних складових облікової політики, при формуванні якої слід звернути особливу увагу на створювані резерви майбутніх витрат і платежів (на гарантійне обслуговування, на оплату відпусток працівникам тощо П (С) БО 2).

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, імовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути визначена розрахунково. Забезпечення можуть створюватись для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

· виплату відпусток працівникам;

· додаткове пенсійне забезпечення;

· виконання гарантійних зобов'язань;

· реструктуризацію;

· виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Підприємства окремих галузей можуть також створити й інші додаткові резерви. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних, і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам.

Забезпечення наступних витрат і платежів нараховується у звітному періоді, а використовується у майбутні періоди. Крім гарантії для кредиторів рівномірне нарахування забезпечень дозволяє рівномірно їх включати у собівартість продукції та відносити на фінансові результати.

Правильність утворення і погашення сум забезпечень перевіряється за даними кошторисів, розрахунків і за необхідності в кінці року коригується.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, збільшується або зменшується. У випадку відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів. Узагальнення інформації про рух коштів ведеться на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

Облік нарахування та використання резерву на оплату відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток".

Облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення ведеться на субрахунку 472 "Додаткове пенсійне забезпечення".

Облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, предметів прокату тощо, ведеться на субрахунку 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань".

На субрахунку 474 "Забезпечення інших витрат і платежів" ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат І платежів".

Облік цільового фінансування та цільових надходжень. Бухгалтерський облік коштів цільового фінансування регулюється П (С) БО 15 "Дохід". Залежно від того, для яких цілей надходить фінансування, момент визнання доходу визначається по-різному.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

До цільового фінансування та цільових надходжень відносять кошти, що отримуються підприємством на суворо визначені цілі: утримання дитячих установ, підготовку кадрів, науково-дослідні роботи тощо. Таке фінансування здійснюється за рахунок асигнувань з бюджету; внесків батьків; плати за навчання; прибутку, що залишається в розпорядженні; коштів, отриманих від інших підприємств тощо.

Фонди цільового фінансування та цільових надходжень формуються за рахунок лише зовнішніх цільових надходжень. Кошти цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються у суворій відповідності до встановлених кошторисів. Забороняється використання цільових коштів не за призначенням та направлення інших коштів на потреби, фінансування яких повинно здійснюватись тільки за рахунок цільових джерел.

У випадку нецільового використання таких коштів певні особи несуть відповідальність з усіма наслідками, що випливають, і в такому разі кошти підлягають поверненню тим, хто їх вносив.

Для узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі про отриману гуманітарну допомогу) призначено рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Суми отриманого цільового фінансування є частиною доходу підприємства, тому рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" кореспондує за дебетом з кредитом відповідних рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності".

Кошти, отримані на цільове фінансування, визнаються доходом протягом періоду корисного використання об'єктів інвестування пропорційно до суми нарахованої амортизації цих об'єктів. Тобто у разі фінансування капітальних вкладень сальдо за рахунком 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" підлягає списанню у кредит рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів" і вже з цього рахунку поступово буде списуватися на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням амортизації об'єкта капітальних вкладень

При пайовій участі в будівництві підприємство, що є головним забудовником, за згодою учасників капітального будівництва акумулює грошові кошти інших учасників з подальшого передачею збудованого об'єкту кожному з учасників відповідно до його частки фінансування.

У випадку внесення учасником своєї частини майна як внеску до статутного капіталу після закінчення будівництва у забудовника відображаються наступні записи: Д-т рах. 46 "Неоплачений капітал" К-т рах. 40 "Статутний капітал" - на суму внеску; закривають заборгованість: Д-т рах. 10 "Основні засоби" К-т рах. 46 "Неоплачений капітал".

На рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" можуть збиратися внески на будівництво житла за умови, що це будівництво фінансують самі майбутні його мешканці. При цьому всі витрати на будівництво в обліку відображаються на субрахунку 151 "Капітальне будівництво". Після завершення будівництва ці два рахунки закриваються.

Позитивне сальдо між рахунком 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" та рахунком 15 "Капітальні інвестиції" розподіляють між вкладниками і повертають кошти (будинок виявився дешевшим, ніж планувалося). Від'ємне сальдо покривається або за рахунок власних коштів підприємства, або оголошується розмір суми, яку кожен з учасників повинен внести додатково (будинок виявився дорожчим, ніж планувалося).

Цільове бюджетне фінансування. Суб'єкти господарювання можуть отримувати кошти з бюджетів різних рівнів для будівництва об'єктів соцкультпобуту, особливо в сільській місцевості. Крім передбачених у бюджеті коштів, на ці цілі може бути проведений (за постановами Кабінету Міністрів України) залік боргів підприємства перед бюджетом та спрямування їх на фінансування таких об'єктів, а також будь-яка спонсорська допомога.

Якщо на балансі підприємства утримується дитячий садок, і частина витрат на його утримання компенсується батьками, то грошові кошти, внесені ними до каси, відображається за Д-т рах. 30 "Каса" та К-т рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження".

Понесені витрати, зібрані попередньо на рахунку 23 "Виробництво", списуються бухгалтерською проводкою Д-т рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" К-трах. 23 "Виробництво".

Гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі у вигляді безпосередньої фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, а також допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг. Вона є одним із різновидів цільового фінансування, цільових надходжень і може надаватися як іноземним, так і вітчизняними юридичними і фізичними особами, які добровільно надають гуманітарну допомогу.

Передача отримувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або за документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями тощо).

Облік страхових резервів

Страховий резерв - це грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страхувальником залежно від видів страхування (перестрахування), шляхом відрахувань до 50% від страхових платежів з цих видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів. Страхові компанії можуть утворювати резерви для фінансування заходів із запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна шляхом відрахування від страхових платежів.

Страхові резерви передбачені для забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування.

Резерви створюються страховиками шляхом відповідних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), а також від доходів, отриманих від розміщення тимчасово вільних коштів.

До складу резервів входять:

· технічні резерви - страхові резерви, які створюються для
забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань за підписаними
договорами страхування;

· вільні резерви - страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не пов'язані конкретними зобов'язаннями за підписаними договорами страхування.

Страхові компанії, які надають послуги, зобов'язані створювати наступні технічні резерви:

· резерви премій (резерви незароблених премій) - за договорами, термін дії яких ще не минув;

· резерви збитків (зареєстровані сплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників).

Страхові компанії можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.

Страхові резерви утворюються в тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Якщо резервів не вистачає для здійснення страхових виплат, то вони поповнюються за рахунок прибутку.

Не дозволяється використання (зменшення) обсягів резервів для будь-яких цілей, крім страхових виплат. Якщо страхові компанії надають послуги зі страхування життя і медичного страхування, то вони зобов'язані створювати резерви довгострокових зобов'язань та резерви належних виплат страхових сум.

Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо за кожним договором. Облік страхових резервів ведеться на рахунку 49 "Страхові резерви", який призначено для узагальнення інформації про рух коштів страхових резервів.

Обчислена на звітну дату сума страхових резервів відображається за кредитом субрахунків обліку страхових резервів і дебетом субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів.

За дебетом субрахунків обліку страхових резервів відображається сума страхових резервів на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін страхових резервів.

Обчислена на звітну дату сума часток перестраховиків у страхових резервах відображається за дебетом субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах і кредитом субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів.

За кредитом субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах відображається сума часток цих перестраховиків у страхових резервах на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін цих страхових резервів.

Щомісяця сальдо субрахунків обліку результатів змін страхових резервів списується у порядку закриття в кореспонденції з кредитом субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" або дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", за винятком результату зміни резервів незароблених премій, сальдо якого щомісяця списується у порядку закриття на субрахунок 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".