Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 2 страница

6. З метою приводу підозрюваного, обвинуваченого для участі в розгля­
ді клопотання про зміну більш м'якого запобіжного заходу на тримання під
вартою закон надає слідчому за погодженням з прокурором, прокурору право
подати слідчому судді, суду клопотання про дозвіл на його затримання (див. ко­
ментар до ст. 188 КПК), яке розглядається згідно з правилами, передбаченими
ст. 189 КПК (див. коментар до ст. 189 КПК).

Стаття 201. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу

1. Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіж­ний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування,

________________ 445

клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

2. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, на­
дасться прокурору не пізніше ніж за і ри години до початку розгляду кло­
потання.

3. До клопотання мають бути додані:

 

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує
доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необ­
хідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей,
які вони можуть надати, та обгрунтуванням значення цих відомостей для
вирішення питання;

3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та
копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

 

4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрю­
ваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно
з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування
запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання
про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня поста­
новления попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні
запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не роз­
глядалися слідчим суддею, судом.

 

1. З метою захисту прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, об­
винуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, закон надає йому, його
захиснику право під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу подати
до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досу-
дове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який,
в тому числі про скасування чи зміну на більш м'які додаткові обов'язки, перед­
бачені ч. 5 ст. 194 КПК та покладені на нього слідчим суддею, судом, чи про
зміну способу їх виконання.

2. Для забезпечення змагальності судового розгляду клопотання через надан­
ня можливості прокурору належним чином підготуватись до нього закон зобов'язує
підозрюваного, обвинуваченого, його захисника надати прокурору не пізніше ніж
за три години до розгляду клопотання копію клопотання та матеріалів, якими воно
обґрунтовується і які додані до клопотання, поданого в суд, зокрема: 1) копії ма­
теріалів, якими підозрюваний, обвинувачений, захисник обґрунтовує клопотання;
2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений, захисник вважає за необ­
хідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони
можуть надати, та обгрунтування значення цих відомостей для вирішення питання.

 

3. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрювано­
го, обвинуваченого, його захисника протягом трьох днів з дня його одержання
згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування
запобіжного заходу (ст. 193 КПК) і задовільнити його, якщо прокурор не спрос­
тує доводів клопотання та наведених у ньому обставин, оскільки саме на про­
курора закон покладає тягар доведення перед слідчим суддею, судом того, «що
встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних
заходів, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, не може запобігти доведеним під час
розгляду ризику або ризикам» (ч. З ст. 176 КПК). А достатніми для такого пере­
конання вони можуть вважатися лише у разі, якщо прокурор спростує доводи
клопотання сторони захисту і обставини та твердження, які у ньому наведені.

4. Залишення клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисни­
ка про зміну запобіжного заходу слідчим суддею, судом без розгляду можливе
лише за наявності одночасно таких двох умов: 1) у разі подання клопотання
раніше тридцяти днів з дня постановления попереднього клопотання про засто­
сування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу та 2) якщо у клопотанні
не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Стаття 202. Порядок звільнення особи з-під варти

1. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого
зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звіль­
няється з-під варти негайно.

2. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої по­
руки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняєть­
ся з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного
зобов'язання.

3. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього
арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

 

1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під
варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому забороне­
но залишати житло цілодобово;

2) негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно
прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного за­
побіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

4. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після вне­
сення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої
службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, від­
сутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає
тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення за­стави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому

_____________________ 447

знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпоря­дження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і пись­мово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що під­тверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано за­побіжний захід у вигляді застави.

5. У разі постановления слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного за­ходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому части­ною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, від­сутнє інше судове рішення, іно набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

1. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під
варти «негайно» означає, що воно має бути здійснене в момент постановления
слідчим суддею, судом ухвали про застосування до нього запобіжного заходу у
вигляді особистого зобов'язання (ч. 1 ст. 202 КПК).

2. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під
варти «негайно» після надання його поручителем визначеного зобов'язання
означає, що воно має бути здійснене після постановления слідчим суддею, су­
дом до нього поруки, але в момент надання поручителем (останнім поручите­
лем, якщо їх кілька) слідчому судді, суду визначеного ним зобов'язання (ч. 2
ст. 202 КПК).

3. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під
варти «негайно» у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді
домашнього арешту означає: а) якщо згідно з умовами обраного запобіжного
заходу йому заборонено залишати житло цілодобово, - в момент доставления
його до визначеного в ухвалі слідчого судді, суду житла як місця проживання;
б) якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено зали­
шати житло в певний період доби, — в момент постановления слідчим суддею,
судом відповідної ухвали.

4. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення
застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіж­
ного заходу у вигляді тримання під вартою лише у разі, якщо в уповноваженої
службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє
інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання
цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

448 ______________________________________________________________

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення за­стави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, проку­рора, слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, -прокурора і суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Особи, які звільняються з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необ­хідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг (ч. 9 ст. 2 Закону Укра­їни «Про попереднє ув'язнення») (ч. 4 ст. 202 КПК).

5. У разі: 1) постановления слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, або 2) про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або 3) його заміну на інший запобіжний захід, або 4) про звільнення позбавленої свободи особи, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть су­дове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших право­вих підстав для позбавлення особи свободи (ч. З ст. 206 КПК), або 5) закінчення строку дії ухвали слідчого судці, суду про тримання під вартою, - підозрюва­ний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 202 КПК).

Стаття 203. Негайне припинення дії запобіжних заходів 1. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухва­лення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвала слідчого судді, суду про обрання будь-якого запобіжного заходу припиняє свою дію негайно: 1) в момент закінчення строку дії ухвали про об­рання запобіжного заходу; 2) в момент проголошення виправдувального вироку (ст. 376 КПК); 3) в момент набрання законної сили постановленого (ухвалено­го) компетентним органом процесуального рішення про закриття криміналь­ного провадження (ст.ст. 284, 288, п. 2 ч. 2 ст. 314, ч. 6 ст. 340, ст. 417, п. З ч. 1 ст. 435 КПК).

Стаття 204. Заборона затримання без дозволу слідчого судді, суду Якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний за­хід, не пов'язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий

____________________________________________________ 449

 

без дозволу слідчого судді, суду у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.

Коментована стаття формулює категоричну заборону затримувати без до­зволу слідчого судді, суду підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосо­ваний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні. Ви­нятки становлять випадки, передбачені ч. 2 ст. 208 КПК.

Стаття 20S. Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу 1. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

1. Негайне після її оголошення виконання ухвали слідчого судді, суду
щодо застосування запобіжного заходу означає термінове виконання, без за­
тримки, відразу.

2. Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу як негайно слід
розглядати в контексті виду обраного запобіжного заходу, порядку його вико­
нання та фактичних обставин процесуальної ситуації, пов'язаної з виконанням
ухвали. Наприклад, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді особис­
того зобов'язання із-за специфіки цього запобіжного заходу виконується від­
разу ж після її оголошення. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді
домашнього арешту починає виконуватися з моменту її отримання органом
внутрішніх справ та постановки на облік особи, щодо якої застосований цей
запобіжний захід тощо.

Стаття 206. Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини

1. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції яко­
го знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити
ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову
особу забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які ство­
рюють обгрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду
{находиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення,
яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення
застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний поста­
новити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи
службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю
особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

3. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу,
якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримаєть­
ся ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не
доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

 

4. Якщо до доставления такої особи до слідчого судді прокурор, слід­
чий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слід­
чий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк роз­
гляду цього клопотання.

5. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий
суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи служ­
бова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

 

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без
ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

6. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про засто­
сування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваже­
ному органі державної влади, державній установі (орган державної влади,
державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під
вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або при­
йняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження
особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести
дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із
законодавством.

 

7. Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому час­
тиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її
зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають під­
стави для обгрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час
затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, дер­
жавній установі.

8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шос­
тій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійсню­
ються.

9. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпе­
чення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який
розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення
особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо
слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального
провадження, вимагають участі захисника.

1. У ст. 206 КПК «Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини» знайшли своє кримінальне процесуальне втілення шляхи реалізації закріпле­них в низці міжнародно-правових актів принципи судового захисту прав люди­ни і громадянина, затриманого або арештованого органом державної влади чи

 

службовою особою на території, на яку поширюється юрисдикція національ­них судів.

2. Свавільне затримання або арешт визнані грубим порушенням прав люди­ни. У Загальній декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН, наголошується: «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання» (ст. 9). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1966 р. і ратифікований СРСР та УРСР у 1973 p., містить такі положення: «Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом» (ст. 9); «3. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується:... Ь) за­безпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи зако­нодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим системою держави, і розвивати можливості такого захисту».

3. Положеннями ч. 1 коментованої статті КПК про те, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, що тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи, тепер в Україні кожному підданому арешту, триманню під вартою забезпечено право на правовий захист компетентною судовою владою, - слід­чим суддею, процесуальні форми якого виписані в ч. 2-9 цієї статті КПК.

4. Визначальним у захисті слідчим суддею прав особи, яка на сумнівних підставах позбавлена свободи (ч. 2, 3, 4 ст. 206 КПК), щодо якої є дані про застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (ч. 5, 6, 7, 8 ст. 206 КПК), яка по­требує захисту за допомогою захисника є те, що такий захист він зобов'язаний здійснювати за власною ініціативою і незалежно від наявності клопотання від такої чи іншої особи, органів державної влади чи службових осіб.

§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є другою і основною формою (видом) тимчасового запобіжного заходу в українському кримінально­му процесі, мета якого полягає у тому, щоб припинити кримінально протиправ­не діяння особи, попередити її уникнення від слідства і суду, запобігти фальси­фікації нею доказів та інших спробах завадити кримінальному провадженню.

Стаття 207. Законне затримання

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою

Цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку
особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­
шення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи
під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчи­
ненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій за­
коном надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу
в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негай­
но доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити
уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Частина 1 коментованої статті категорично забороняє будь-кому затри­
мувати особу без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, визначених у Кри­
мінальному процесуальному кодексі України.

2. Одним із таких випадків є смілива новела нового КПК України та окре­
ма форма (вид) затримання без ухвали слідчого судді, суду - «законне затри­
мання». Суть його полягає у тому, що право затримати будь-яку особу, крім
судді і народного депутата України (ст. 482 КПК), тепер має «кожен»: 1) при
вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосе­
редньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервно­
го переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Термін «кожен» означає абсолютно кожного, без винятку, будь-яку люди­ну, аби вона не була особою, якій законом надано право здійснювати затриман­ня (уповноваженою на затримання службовою особою).

Вираз «при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­шення» охоплює як дії з вчинення кримінального правопорушення, так і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення. Затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення має місце тоді, коли часова і просто­рова ознаки находження особи щодо події і місця вчинення кримінального пра­вопорушення дають підстави запідозрити особу в його вчиненні, а тим більше, якщо затримання здійснюється потерпілим чи очевидцем події.

Законним затримання під час переслідування особи буде лише тоді, коли дії з переслідування були безперервними, суцільними, істотно не припинялися в часі.

3. «Кожен», хто затримав особу, не вправі вчиняти щодо неї жодних інших
дій - застосування сили чи свавілля, окрім пов'язаних з власне затриманням,
необхідних і достатніх для обмеження затриманої особи в свободі пересування,
та тимчасового вилучення майна у вигляді речей, документів, грошей тощо,
використаних як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушен­
ня та (або) зберегли на собі його сліди (п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК), а зобов'язаний

-------------------------------------------------------------------------------------------- 453

негайно доставити її до уповноваженої службової особи та передати їй вилу­чене майно або негайно повідомити уповноважену службову особу про затри­мання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді,
суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбаче­
не покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його

Вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому чис­
лі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події
вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого суд­
ді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який пе­
редбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку,
якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні
запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо
внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити
обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною
сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, по­
винна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою під­
стави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також
роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати
пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього,
негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування від­
повідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обгрунто­
ваності затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, склада­
ється протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього
Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затри­
мання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затри­
мання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги за­
триманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та
обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою,
яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вруча­
ється затриманому, а також надсилається прокурору.

454 ______________________________________________________________

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального орга­ну України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Затримання уповноваженою службовою особою (особою, якій нада­
но право здійснювати затримання Законом України «Про міліцію», Законом
України «Про Службу безпеки України» тощо) без ухвали слідчого судді, суду
з-поміж інших форм (видів) затримання є найбільш поширеним (має найбільшу
питому вагу).