Дата постановления ухвали; 4 страница

У випадках неможливості явки за викликом у призначений термін, у разі необхідності відлучитися із населеного пункту, місця проживання (перебуван­ня), при зміні місця проживання та/або роботи навіть у тому ж населеному пункті тощо, підозрюваний, обвинувачений повинен письмово повідомляти про це слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого перебуває справа, а при необхідності відлучитися із населеного пункту, відвідати заборонене для від­відування місце тощо - отримати на це їх письмовий дозвіл.

Слід мати на увазі, що немає сенсу при застосуванні цього запобіжного за­ходу покладати обов'язок не відлучатися із населеного пункту місця реєстрації, проживання чи перебування на підозрюваного, обвинуваченого, який за родом своєї трудової діяльності переміщується за межі цього населеного пункту (від­повідних працівників транспорту, пересувних підприємств, членів експедицій тощо), а покладення обов'язку утримуватися від спілкування з адвокатом, сво­їм захисником та законним представником взагалі неприпустиме, оскільки таке спілкування є одним із гарантованих законом прав на захист.

5. Контроль за виконанням особистого зобов'язання на стадії досудового розслідування здійснює слідчий, у провадженні якого перебуває справа, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор, який затвердив та направив до суду обвинувальний акт, прокурор, який підтримує (підтримував) державне обвинувачення в суді першої інстанції.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 407

Стаття 1 80. Особиста порука

1. Особиста порука полягас у наданні особами, яких слідчий суддя,
суд вважас такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання
про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим
покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодекс) і
шбов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового pos
слідування чи в суд на першу про те вимогу.

2. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає за­
побіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано доста і -
ньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

3. Поручителю роз'яснюється у вчиненні якого кримінального право­
порушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом
покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх неви­
конання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок
реалізації такого права.

4. Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до ви­
никнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому
разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудо­
вого розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запо­
біжного заходу на інший.

5. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на ньо­
го накладається грошове стягнення в розмірі:

 

1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення
якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше
трьох років, або інше, більш м'яке покарання, - від двох до п'яти розмірів
мінімальної заробітної плати;

2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене пока­
рання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, - від п'яти
до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене по­
карання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, - від
десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене пока­
рання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти
до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

6. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здійснює
слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

1. Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпе­чення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав, передбачених коменто­ваною статтею.

Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку слідчого судді, суду, яка, в свою чергу, грунтується на особливих моральних якостях поручи­теля, його авторитеті, зокрема, для підозрюваного, обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваче­ним покладених на нього обов'язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

2. Процесуальний порядок застосування цього запобіжного заходу зво­диться до: а) подання слідчим за погодженням з прокурором, прокурором вмо­тивованого клопотання слідчому судді, суду про обрання цього запобіжного за­ходу та доказів на підтвердження його обрання; б) роз'яснення слідчим суддею, судом поручителю, який виявив ініціативу або дав згоду бути ним, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується осо­ба, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя і наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права; в) постановления слідчим суддею, судом ухва­ли про обрання як запобіжного заходу особистої поруки із зазначенням у ній зобов'язань підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі одного або кількох із тих, що передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК, зобов'язань і прав поручителя, озна­йомлення їх з ухвалою та роз'яснення наслідків відмови від поручительства чи його скасування; г) надання поручителем слідчому судді, суду письмового зобов'язання про виконання ним обов'язків на виконання особистої поруки.

3. Кількість поручителів законом не обмежена. її визначає слідчий суддя,
суд, керуючись критерієм достатності для забезпечення належної процесуальної
поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Ним може бути й одна особа, яка, як
наголошується в законі, заслуговує у слідчого судді, суду на особливу довіру.

4. Поручитель може відмовитись від поручительства в будь-який час з
будь-яких мотивів, але лише до того, як виникнуть підстави, які тягнуть за со­
бою його особисту відповідальність. При добровільній відмові від поручитель­
ства поручитель зобов'язаний доставити підозрюваного, обвинуваченого до
органу досудового розслідування чи суду, який здійснює провадження у справі,
для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

5. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку на стадії до­
судового розслідування здійснює слідчий, у провадженні якого перебуває спра­
ва, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор, який затвердив та
направив до суду обвинувальний акт, прокурор, який підтримує (підтримував)
державне обвинувачення в суді першої інстанції.

Стаття 181. Домашній арешт

1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинувачено­
му залишати житло цілодобово або у певний період доби.

2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється
або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом пе­
редбачено покарання у виді позбавлення волі.

________. 409

3. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього
арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем
проживання підозрюваного, обвинуваченого.

4. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу,
щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і по­
відомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під
час судового провадження.

5. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за по­
ведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім
арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні
чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на
неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

6. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім
арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк
тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за кло­
потанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку,
передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання осо­
би під домашнім арештом під час досудового розслідування не може пере­
вищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про засто­
сування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою
дію і запобіжний захід вважається скасованим.

1. Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пе­ресування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчи­ненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді по­збавлення волі.

Під житлом у значенні, що використовується в коментованій статті, тре­ба розуміти: а) будинок приватної форми власності з усіма приміщеннями, в яких постійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений, включа­ючи приміщення, не призначені для проживання, але які є складовою будинку; б) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується підозрюваним, обвинуваченим для по­стійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі з необхідними для проживання приміщеннями тощо); в) будь-яке інше приміщення або забудова, у яких по­стійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для постійного або тимчасового про­живання.

2. Режим ізоляції підозрюваного, обвинуваченого в межах житла включає лише ізоляцію на визначений час: цілодобово або на певний період, наприклад з 22 до 6 години. Можливість встановлення інших обмежень при домашньо-

410_______________________________________

му арешті в законі не передбачено. Проте на підозрюваного, обвинуваченого при обранні до нього цього запобіжного заходу як такого, що не пов'язаний з триманням під вартою, може бути покладено один або кілька обов'язків, перед­бачених ч. 5 ст. 194 КПК.

3. Процесуальний порядок застосування цього запобіжного заходу зво­диться до: а) подання слідчим, за погодженням з прокурором, вмотивованого клопотання слідчому судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді до­машнього арешту та доказів на підтвердження його подання; б) постановлен­ия слідчим суддею, судом за результатами розгляду клопотання вмотивованої ухвали про застосування до підозрюваного, обвинуваченого домашнього аре­шту з точним визначенням у ній житла, в якому він буде ізольований і у якому часовому режимі, та роз'ясненням йому суті домашнього арешту і наслідків його недотримання; в) направлення ухвали для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого; г) повідомлення органу внутрішніх справ слідчому судді, суду про взяття особи на облік.

4. Контроль за дотриманням підозрюваним, обвинуваченим умов домаш­
нього арешту покладений на орган внутрішніх справ шляхом здійснення його
працівниками процесуальних заходів, передбачених ч. 5 коментованої статті.

5. Строк домашнього арешту як запобіжного заходу, обраного за ухвалою
слідчого судді, обмежений двома місяцями. Його продовження до шести мі­
сяців можливе лише у разі необхідності за клопотанням прокурора, в межах
строку досудового розслідування і в тому ж порядку, що й продовження строку
тримання під вартою (ст. 199 КПК). По закінченні цього строку ухвала про за­
стосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою
дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Стаття 182. Застава

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на
спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Мі­
ністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвину­
ваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених
коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість
застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний
захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчо­
го судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою
статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваче­
ним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заста­
водавцем не може бути юридична особа державної або комунальної влас­
ності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету
Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка дер­
жавної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарюван­
ня, що є у державній або комунальній власності.

______ 411

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюва­
ному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невико­
нання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення
підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання
за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрю­
ваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки неви­
конання цих обов'язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо осо­би, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповно­важеною службовою особою місця ув'язнення.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням
обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану
підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, пе­
редбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою
мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених
на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину
невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів міні­
мальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого зло­
чину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо
тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заро­
бітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що за­става у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у роз­мірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою,
не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді заста­
ви зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх
внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому,
прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з
дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здій­
снення не бути прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту
обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не трима­
ється під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відпо­
відний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваче­
ного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею,

412_________________________

судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані викону­вати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті
183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають
право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо
підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений,
не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без
поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо
порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу
обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спе­
ціального фонду Державного бюджету України й використовується у по­
рядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слід­
чим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою
суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заста­
водавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання
запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які
були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не
перешкоджає проведенню судового засідання.

10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирі­
шує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіж­
ного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного
заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається
підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього
запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинува­
ченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання ви­
року в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може
бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень
тільки за його згодою.

1. Застава - запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням свободи особи. Метою застави є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим по­кладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема, його явки до слідчого та суду, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також запобігання ризикам дій, які можуть перешкодити кримінальному про­вадженню (ст. 177 КПК) чи виконанню судового рішення.

В основу цього запобіжного заходу покладено принцип добровільності. Заставодавець у будь-який момент може відмовитися від прийнятих на себе

_________________ 413

зобов'язань і вимагати повернення йому застави, але за умови, що до цього моменту підозрюваний, обвинувачений не порушить покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим будуть відсутні підстави звернення внесених коштів у дохід держави.

2. Застава може бути внесена підозрюваним, обвинуваченим або іншою
особою, яка діє від його імені, а також заставодавцем - іншою фізичною чи
юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з Порядком вне­
сення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіж­
ного заходу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня
2012 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня
2012 р. №27).

Застава вноситься у національній грошовій одиниці на спеціальний (де­позитний) рахунок суду, який (слідчий суддя якого) обрав такий запобіжний захід, відкритий в органах казначейства. Внесення коштів на депозитний раху­нок суду здійснюється на підставі платіжного доручення особи чи заставодав­ця. Підтвердженням внесення коштів на депозитний рахунок суду є платіжний документ з відміткою банку про виконання, який надається посадовій особі або органу, в провадженні яких перебуває справа. Заставодавцем не може бути юридична особа, зазначена у реченні другому ч. 2 коментованої статті.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя,
суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов'язки, передбачені
ч. 7 ст. 42 КПК та покладені на нього відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК наслідки їх
невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушен­
ня підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за
його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного,
обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих
обов'язків.

4. Якщо підозрюваний, обвинувачений, який не утримується під вартою,
не пізніше п'яти днів із дня обрання цього запобіжного заходу не внесе кошти
на відповідний рахунок або не забезпечить їх внесення заставодавцем та не
надасть документ, що це підтверджує, органу, в провадженні якого перебуває
справа, або не здійснить зазначені дії пізніше п'яти днів з дня обрання запо­
біжного заходу у вигляді застави до моменту прийняття рішення про зміну
йому запобіжного заходу, а також якщо з моменту обрання запобіжного захо­
ду у вигляді застави до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок
підозрюваний, обвинувачений чи заставодавець не виконуватимуть покладених
на них обов'язків, пов'язаних із застосуванням застави, прокурор, слідчий за
погодженням з прокурором мають право звернутись в установленому порядку
до слідчого судді, суду про зміну цього запобіжного заходу на більш суворий.

5. Закон передбачає можливість застосування застави одночасно з обран­
ням підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання
під вартою (ч. 1 ст. 182, ч. З, 4 ст. 183 КПК). В ухвалі про застосування як запо­
біжного заходу тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити

414 _____________________________

розмір застави (ч. З ст. 183 КПК), а у кримінальному провадженні: 1) щодо зло­чину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, вправі, враховуючи підстави та обставини, перед­бачені ст.ст. 177, 178 КПК, визначити розмір застави, достатньої для забезпе­чення виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків (ч. 4 ст. 183 КПК). В обох випадках в ухвалі також зазначається, які із передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків будуть покладені на підозрюваного, обвинува­ченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується об­раний розмір застави, а у другому з наведених випадків обґрунтовується також можливість її застосування (ч. 4 ст. 183 КПК).

6. При внесенні заставодавцем або іншою особою від імені підозрювано­го, обвинуваченого застави у визначеному в ухвалі розмірі, а це вони можуть зробити у будь-який момент (ч. 7 ст. 182 КПК), уповноважена службова особа місця ув'язнення, отримавши та перевіривши документ, що підтверджує вне­сення застави, негайно здійснює розпорядження про звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, про­курора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового проваджен­ня - прокурора та суд. Обов'язок здійснення підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю роз'яснень щодо умов застосування застави як запобіжного заходу також покладено на уповноважену службову особу місця ув'язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у ви­гляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК).

7. Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального пра­вопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального про­вадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обви­нуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

8. Межі розміру застави залежать від установленого кримінальним зако­ном (ст. 12 КК) ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється, обвинувачується: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти мінімаль­них розмірів заробітної плати; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у

____________________ 415

вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, щ< підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого зло­чину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно. Оскільки застосування застави у більших розмірах у цих випадках пов'язується виключно з метою забезпечення виконання особою покладених на неї обов'язків, то слідчий суддя, суд в ухвалі повинен зазначити, в забезпечення виконання якого саме обов'язку чи обов'язків обирається більший розмір заста­ви, мотивувати, чому, через який ризик чи які ризики, та чому у такому розмірі.

9. Розмір цивільного позову, розмір матеріальних вимог потерпілого, не
пов'язаних із вчиненим щодо нього злочином, розмір судових витрат тощо на
розмір застави не впливає.

Згідно з п. 8 коментованої статті у разі невиконання обов'язків заставо­давцем, а також у випадку невиконання чи порушення підозрюваним, обвину­ваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, застава повертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (див. п. З ко-ментаря до цієї статті).

Питання про звернення застави в дохід держави на стадії досудового роз­слідування вирішується за клопотанням прокурора слідчим суддею, а на стадії судового провадження за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду, судом, у провадженні якого знаходиться справа, - в судовому засіданні, за участю прокурора, заставодавця, обвинуваченого, його захисника в поряд­ку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ст. 193 КПК). Неприбуття заставодавця, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника у судове засідання, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду цього питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.