Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.
Порівнюючи природні та техногенні небезпеки, необхідно відзначити важливу обставину. Природні стихійні явища — це відхилення від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Природне середовище в цілому, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку, через те що загрожують здоров'ю та призводять до економічних збитків.
Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках викликають процеси, не притаманні природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у кінцевих ланках ланцюгів живлення.
До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

73.Схарактеризуйте поняття радіаційна небезпека,хімічна небезпека.

Хімічні небезпеки – це дії хімічних речовин (ХР) та елементів, які здатні завдати шкоди здоров’ю і життю людини. Багато з них (близько 700) використовують у промисловості, сільському господарстві, побуті, а також для виготовлення хімічної зброї.

Хімічні небезпеки проявляються, якщо ХР проникають в організм людини крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки.

 

Радіаційна небезпека обумовлена радіоактивністю деяких хімічних елементів (урану, радію, торію та ін.). Радіоактивність – це властивість ядер атомів елементів без зовнішніх втручань перетворюватись в ядра інших елементів. Речовини, які мають у своєму складі радіоактивні елементи або їх ізотопи (радіонукліди), називають радіоактивнимиречовинами (РР), а саме явище – радіоактивним розпадом.

74.Дайте визначення транспортній,енергетичній,харчовій небезпеці.

 

Транспортна небезпека - узагальнений показник, що характеризує несприятливий вплив небезпечного вантажу на навколишнє середовище, обслуговувальний персонал і населення під час нетривалого впливу в умовах аварійної ситуації. Енергетична небезпека - стан електроенергетики, який не гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища; енергогенеруючі компанії - учасники оптового ринку електричної енергії України, які володіють чи користуються генеруючими потужностями, виробляють і продають електричну енергію. Александр

Харчування – фактор зовнішнього середовища, який впливає на здоров’я людини, її працездатність і тривалість життя.

Александр

Е100-182 Барвники - підсилюють або відновлюють колір продукту.

Е200-299 Консерванти - підвищують строк зберігання продуктів, захищаючи їх від мікробів, грибків, бактеріофагів, хімічні добавки, що стерилізують, при дозріванні вин.

Е300-399 Антиокислювачі - захищають від окислювання, наприклад, від прогіркання жирів і зміни кольору.

Е400-499 Стабілізатори - зберігають задану консистенцію. Згущувачі - підвищують в'язкість.

Е500-599 Емульгатори - створюють однорідну суміш із фаз, що не змішуються, наприклад, води та олії.

Е600-699 Підсилювачі смаку і запаху.

Е900-999 Піногасники - попереджають або знижують утворення піни.

У ці групи, а також у нову групу Е1000 входять глазурувателі, підсолоджувачі, розпушувачі та інші добавки. Цей вид добавок повністю заборонений в Україні!

Е100-182 Барвники - підсилюють або відновлюють колір продукту.

Е200-299 Консерванти - підвищують строк зберігання продуктів, захищаючи їх від мікробів, грибків, бактеріофагів, хімічні добавки, що стерилізують, при дозріванні вин.

Е300-399 Антиокислювачі - захищають від окислювання, наприклад, від прогіркання жирів і зміни кольору.

Е400-499 Стабілізатори - зберігають задану консистенцію. Згущувачі - підвищують в'язкість.

Е500-599 Емульгатори - створюють однорідну суміш із фаз, що не змішуються, наприклад, води та олії.

Е600-699 Підсилювачі смаку і запаху.

Е900-999 Піногасники - попереджають або знижують утворення піни.

У ці групи, а також у нову групу Е1000 входять глазурувателі, підсолоджувачі, розпушувачі та інші добавки. Цей вид добавок повністю заборонений в Україні!

75.чому проблема відходів є для України найактуальнішою проблемою сучасності.

 

Відходи хімічної промисловості, побутові відходи, а також багато інших видів відходів…Усе це «добро» насправді нікуди не «відходить», а накопичується. Адже переробка не встигає за цими приблизно 70 мільйонами кубометрами різноманітного сміття, які щороку додаються до звалищних «засіків» країни. Вже зараз вони окупували 4% всієї території України, розповів у коментарі Радіо Свобода глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога.

 

«За останні 20 років, та й до цього, Україна практично не переробляла відходи. Вона просто їх накопичує на своїй території. Якщо не мати на увазі невелику кількість тієї вторинної сировини, наприклад, скло і металолом, яке сьогодні переробляється. А більшість відходів просто накопичуються і зберігаються», – поінформував Анатолій Семинога.

 

Повна картина відходів

Натомість директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов не підтверджує дані, наведені Анатолієм Семиногою. Олександр Соколов по-своєму порахував відходи в Україні і зазначив, що для повноти картини і вирішення проблеми варто передусім провести повну інвентаризація відходів.

 

«У нас у країні 35 мільярдів тонн відходів (так буде легше зрозуміти), в тому числі 2,5 мільярди – токсичні, небезпечні. Ми повинні здійснити інвентаризацію разом із балансом усіх відходів в Україні. Виявити якісний склад, геологічне та географічне розташування цих видів відходів. І тоді, коли ми, припустімо, поділимо небезпечні відходи на 26 видів, а всі – на 54, тоді зможемо сказати: тут споруджуємо заводи, які ліквідують ці відходи, тут будуємо необхідні полігони. А зараз на таке запитання ніхто вам не відповість», – зазначив Олександр Соколов.

Відходи хімічної промисловості, побутові відходи, а також багато інших видів відходів…Усе це «добро» насправді нікуди не «відходить», а накопичується. Адже переробка не встигає за цими приблизно 70 мільйонами кубометрами різноманітного сміття, які щороку додаються до звалищних «засіків» країни. Вже зараз вони окупували 4% всієї території України, розповів у коментарі Радіо Свобода глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога.

 

«За останні 20 років, та й до цього, Україна практично не переробляла відходи. Вона просто їх накопичує на своїй території. Якщо не мати на увазі невелику кількість тієї вторинної сировини, наприклад, скло і металолом, яке сьогодні переробляється. А більшість відходів просто накопичуються і зберігаються», – поінформував Анатолій Семинога.

 

Повна картина відходів

 

Натомість директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов не підтверджує дані, наведені Анатолієм Семиногою. Олександр Соколов по-своєму порахував відходи в Україні і зазначив, що для повноти картини і вирішення проблеми варто передусім провести повну інвентаризація відходів.

 

«У нас у країні 35 мільярдів тонн відходів (так буде легше зрозуміти), в тому числі 2,5 мільярди – токсичні, небезпечні. Ми повинні здійснити інвентаризацію разом із балансом усіх відходів в Україні. Виявити якісний склад, геологічне та географічне розташування цих видів відходів. І тоді, коли ми, припустімо, поділимо небезпечні відходи на 26 видів, а всі – на 54, тоді зможемо сказати: тут споруджуємо заводи, які ліквідують ці відходи, тут будуємо необхідні полігони. А зараз на таке запитання ніхто вам не відповість», – зазначив Олександр Соколов. Сортування сміття в Україні – все ще мрія

 

Один із шляхів вирішення проблеми відходів в Україні – сміттєпереробні заводи, підтверджують експерти. У різних регіонах України ламають списи навколо економічної та екологічної доцільності будівництва таких заводів. У будь-якому разі таке будівництво – недешеве задоволення, а по-друге, воно не приносить миттєвих прибутків. Сергій Курикін зауважує, що переробку відходів можна здійснювати на підприємствах, які вже діють.

 

«У нас є склозаводи, які можуть приймати скло. У нас є підприємства, які переробляють макулатуру. У нас є підприємства, які спроможні здійснювати сьогодні переробку таких небезпечних забруднюючих чинників, як використані елементи живлення. Хоча взагалі ця проблема є складнішою, тому що питання не лише у використаних елементах живлення, а взагалі в наявності так званого високотехнологічного сміття, яким на сьогоднішній день ніхто практично не займається. Адже у кожної людини, у кожної сім’ї виникає питання, скажімо, що робити із зіпсованим телевізором або холодильником, який не підлягає ремонту, або куди подіти комп’ютер, який вийшов з ладу. Відповідно, для переробки таких високотехнологічних виробів, які стали сміттям, звичайно, потрібні спеціальні підприємства», – пояснив Сергій Курикін.

 

І екологи, і чиновники, відповідальні за охорону довкілля вже не один рік намагаються реалізувати в Україні ідею сортування сміття (скло, тара – окремо, харчові відходи – окремо). Таку ідею активно втілюють у Європі, а Україна пасе задніх, констатує екс-міністр охорони довкілля Сергій Курикін. Влада у цьому питанні бездіяльна, а бізнесменів не стимулюють.

 

«Перешкодою, мені здається, є насамперед пасивність місцевої влади і відсутність стимулюючих законодавчих норм, які б спонукали бізнесменів вкладати в цю справу гроші і, відповідно, одержувати прибуток. Це все можна організувати, але це вимагає поправок до чинного законодавства і, зрозуміло, політичнної волі з боку влади. На сьогодні ані того, ані того ми не бачимо. Тому якісь проекти сортування і глибокої переробки відходів, що є життєво-необхідним для України, є екологічно й економічно виправданим, сьогодні здійснюється виключно лише з пілотних ініціатив», – наголосив Сергій Курикін.

 

76.Дайте класифікацію аварій.

Класифікація аварій - прийнята система розподілу аварій, що сталися або можуть статися, за класами, кожний з яких одночасно визначає: стан АЕС, ступінь серйозності події (аварії) та рівень протиаварійних дій, що необхідно здійснити. Призначена для швидкого та скоординованого реагування на виникнення або загрозу виникнення аварій та надзвичайних ситуацій. Класифікація аварій, що застосовується в експлуатуючій організації, включає такі класи:

- аварійна готовність;

- аварія на майданчику;

- загальна аварія.

Види аварій

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи;

· аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.

77.У чому полягає біологічна дія сильнодіючих отруйних речовин(СДОР) на організм людини.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це токсичні хімічні сполуки, що утворюються у великих кількостях в процесі промислового виробництва, і спроможні у випадку руйнувань (аварій) на хімічно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масові ураження цивільного населення і особового складу Збройних Сил та інших силових міністерств і відомств.

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);

луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

хлор і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистийметил);

деякі спирти і альдегіди кислот;

органічні і неорганічні нітро і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);

феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки. Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, надають шкідливий вплив на людей, сільськогосподарських тварин, рослини, викликаючи у них ураження різного ступеня.

СДОР можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (оксид вуглецю, оксид азоту, хлористий водень, сірчистий газ).

Вражаюча дія СДОР на людей можливе як в результаті потрапляння таких речовин у краплиннорідкому вигляді на шкіру людини, так і в результаті вдихання їх парів. За токсичним властивостям СДОР в основному відносяться до групи речовин загальотрутного і задушливого дії. Симптомами отруєння ними в більшості випадків є головний біль, запаморочення, потемніння вочах, шум у вухах, наростаюча слабкість, задишка, нудота, блювота, а при сильних отруєннях-непритомність, судоми, втрата свідомості і навіть смерть.

У населених пунктах стійкість зараження СДОР буде вище, ніж на відкритій місцевості, оскільки вплив вітру виявляється у меншій мірі.

У населених пунктах і лісах можливий застій зараженого парами СДОР повітря, у виробничих приміщеннях, підвалах і комунікаційних тунелях - можливі освіти щодо високих концентрацій парів. При цьому характер токсичної дії деяких СДОР може змінюватися, наприклад, пари хлору в концентрації 0,1-0,2 мг / л смерть людини можуть викликати при вдиханні їх протягом не менше 1 години, а пари в концентрації 10-15 мг / л викличуть рефлекторну зупинку дихання при 1-2 вдихах. Деякі з СДОР при високих концентраціях їх пари здатні викликати шкірні ураження людини (з утворенням пухирів).

78.Постіно і тимчасово діючі психологічні чинники та їх вплив на умови праці.

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

 

79.як здійснюються захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

 

Профілактика гострих респіраторних вірусних захворю вань включає всі ті ж заходи, що й профілактика грипу. Вони передусім складаються з загальногігієнічних, проти епідемічних та оздоровчих заходів, яких особливо ретельно слід дотримувати дітям, схильним часто та тривало хворіти. Для таких дітей важливим фактором, що забезпечує високу опірність і стійкість організму будь-якій інфекції, є при значення лікарем повторних курсів (з метою запобігання поверненню хвороби) протирецидивного лікування, оздо ровлення у літні місяці, активне загартування та фізичне виховання, інші лікувально-оздоровчі заходи.

Згідно із Законом “Про цивільну оборону України” “громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і ви-магати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, ставить за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру”.Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та господарювання, у разі виникнення НС, є захист населення та організація його життєзабезпечення.

80.Основні функці цивільної оборони.

Громадянська оборона - це система заходів з підготовки до захисту та захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території Російської Федерації від небезпек, які виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій, а також при виникненні надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Організація і ведення цивільної оборони є одними з найважливіших функцій держави, складовими частинами оборонного будівництва, забезпечення безпеки держави.

Функції штабу ЦО України

• забезпечує реалізацію заходів захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій та очолює діяльність органів управління, військ цивільної оборони і підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

• в межах своєї компетенції організовує і систематично контролює виконання законодавства, постанов і рішень Кабінету Міністрів України з питань захисту населення, запобігання надзвичайним ситуаціям та вжиття заходів у разі їх виникнення;

• координує діяльність органів державної виконавчої влади і управління, що залучаються до вирішення завдань, пов'язаних з безпекою населення, забезпеченням його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.

81.Дайте визначення біологічному різноманіттю та його ролі у функціонуванні екосистем.

Біорізноманіття — неологізм. Термін біологічне різноманіття запропонований Томасом Лавджоєм (Thomas Lovejoy) у 1980,біорізноманіття — Едвардом Вілсоном (Edward Wilson) у 1986, у доповіді на першому Американському форумі з біологічного різноманіття, організованому Національною Радою Досліджень (NRC, National Research Council). Відтоді це слово одержало значне поширення. Питаннями і проблемами оцінки, шляхів і механізмів формування та еволюції біорізноманіття займаєтьсядиверсикологія.

Термін "Біорізноманіття" стандартного визначення не має. Найбільш розповсюдженим є "варіативність життя на всіх рівнях біологічної організації", але він є дещо занадто узагальненим з точки зору конкретного тлумачення. Згідно з іншим визначенням, біорізноманіття — це міра відносного різноманіття серед сукупності організмів, що входять до деякої екосистеми. "Різноманіття" в даному разі позначає як відмінності всередині видів, так і між видами, а також порівняльні відмінності між екосистемами.

 

82.Дайте визначення раціонального природокористування та екологізації виробництва

Раціона́льне природокори́стування — використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Раціональне природокористування повинно забезпечити повноцінне існування і розвиток сучасного суспільства, за умови збереження високої якості середовища проживання людини. Цього можна досягнути завдяки економічній експлуатації природних умов іресурсів при найефективнішому режимові їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров'я людей.

Екологіза́ція виробни́цтва передбачає наявність взаємозв'язку і взаємозумовленості будь-яких дій з урахуванням екологічних вимог до розвитку НТП. У зв'язку з цим управління господарством країни і його функціонування повинні здійснюватися на основі раціонального природокористування та застосування нової технології, прогресивної організації маловідходних і безвідходних виробництв.

Екологізація виробництва — це розширене відтворення природних ресурсів шляхом вдосконалення технології, організації матеріального виробництва, підвищення ефективності праці в екологічній сфері.

Актуальність проблеми в народногосподарському комплексі не набула всеосяжного рівня, потрібних темпів вирішення і якості. Продовжується знищення зелені в містах при будівництві, скидання у водоймища неочищених і недоочищених стоків, інтенсивне і надмірне забруднення шкідливими викидами повітряного басейну, застосування в галузях промисловості відсталих і застарілих технологій і техніки, що сприяють забрудненню навколишнього природного середовища.

83.Види першої медичної допомоги.

Перша медична допомога - комплекс екстрених медичних заходів, які надаються хворому або потерпілому на місці пригоди та під час до-ставлення в медичний заклад самим потерпілим чи особою, яка пере­буває поруч. Перша медична допомога може бути різною, залежати від того, хто її надає. Розрізняють такі види першої медичної допомоги:

1) некваліфікована допомога, яка надається немедичним праців­ником в умовах, коли немає потрібних засобів та інструментів;

2) кваліфікована (долікарська) допомога, яка надається медичним

працівником або особами, що пройшли спеціальну підготовку з надан­ня долікарської допомоги;

3) допомога, яку надає лікар, що має у своєму розпорядженні по­трібні інструменти, апарати, медикаменти, кров і кровозамінники тощо.

Першої медичної допомоги потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або раптово виникли тяжкі, загрозливі для життя захворювання.

84.Що таке екологічне законодавство України.

Екологічне законодавство як важіль управління природокористуванням є базовим і передбачає встановлення наукою обґрунтованих правил поведінки щодо природи. Найважливіші правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими нормами права для виконання та дотримання. Екологічне законодавство являє собою сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єднаних спільністю об’єкта, працівників і завдань правової охорони природи.До об’єктів державної охорони та регулювання використання на території України належать: довкілля як сукупність природних і соціальних умов і процесів, природні ресурси, ландшафти та інші природні комплекси.

Завданнями екологічного законодавства є регулювання відносин у сфері охорони, використання й відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, попередження та ліквідації негативного впливу господарської й іншої діяльності на довкілля, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій і об’єктів, пов’язаних історико-культурною спадщиною.Юридичну базу екологічного законодавства становить Конституція України.Стержневим, центральним законом в охороні природи і раціональному природокористування є «Закон про охорону навколишнього природного середовища». Він не тільки проголошує, але й упроваджує систему управління природокористуванням, закріплює право громадян на безпечне для життя довкілля, надає право громадянам України звертатися до суду з позовом на підприємства щодо відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю та майну внаслідок забруднення.

1990-х рр. ВРУ було прийнято також й ряд інших законопроектів:

? Закон України «Про екологічну експертизу»

? Земельний кодекс України

? Водний кодекс України

? Лісовий кодекс

? Кодекс про надра

? Закон України «Про плату за землю»

? Закон України «про охорону атмосферного повітря»

? Закон України «Про тваринний світ»

? Закон України «Про пестициди і агрохімікати»

Контроль за дотримання екологічного законодавства здійснюють ВРУ, КМ, виконавчі комітети місцевих рад нардепів, місцеві адміністрації.

Органи прокуратури виконують вищий нагляд за виконанням законодавства.

Кримінальна відповідальність застосовується лише судами за серйозні порушення – злочини. Кримінально-правові санкції – це позбавлення волі, виправні роботи, штрафи, конфіскації засобів і предметів злочину.Адміністративна відповідальність передбачає стягнення з громадян і посадових осіб. Це – попередження, грошовий штраф, конфіскація засобів полювання,позбавлення права полювання. Стосовно підприємств – це припинення роботи підприємства чи окремих цехів, агрегатів, машин та механізмів, які систематично забруднюють довкілля.Цивільно-правова відповідальність передбачає арбітражні справи з розв’язанням господарських спорів між підприємствами, установами чи організаціями.Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні стягнення дирекцією підприємства: зауваження, догана, пониження в посаді, звільнення з роботи

85.Яка передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.Правова відповідальність за екологічні правопорушення – це застосування до фізичних та юридичних осіб, які їх вчинили, передбачених екологічним законодавством санкцій, виконання яких у необхідних випадках забезпечується силою державного примусу.Екологічне правопорушення – це протиправне діяння або бездіяльність, що порушує встановлений екологічний правопорядок за вчинення якого законом передбачена правова відповідальність.

86.Проаналізуйте особливості існування людини у навколишньому середовищі,зміненому науково-технічним прогресом.

 

Довкілля (навколишнє середовище), що оточує людину, утворене природнокліматичними і професійними факторами і може змінюватися під впливом діяльності людини, тому розрізняють не змінне і змінне навколишнє середовище. Незмінне навколишнє середовище — це таке, що, незважаючи на вплив людини, воно відновлюється внаслідок саморегуляції і є єдиним цілим з внутрішні.

 

середовищем організму. Змінне (забруднене) навколишнє сере довище - це довкілля, яке є зміненим внаслідок нераціонального його використання в процесі діяльності людини. Воно шкідливо впли ває на здоров'я людей, їх діяльність та умови життя. Частиною довкілля, яка визначає суспільні, матеріальні і духовні умови його -формування, Існування і діяльності, є соціальне середовище. Всі живі організми на Землі, в тому числі і люди, зосереджені в біо сфері. Біосфера - це та частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глибини 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує, або була в минулому, діяльність живих організмів. Найбільш активний шар живої речовини - «плівка життя» (за В.І. Вернадським), його називають біостромою.

 

Діяльність чи результати діяльності людини у вік науково-тех нічного прогресу поширюються в стратосферу, космічний простір, глибокі шари літосфери. Ту глобальну оболонку планети, де спос терігаються ознаки діяльності цивілізованої людини, називають ноосферою. За визначенням великого вітчизняного вченого В.І. Вернадського, ноосфера - «це середовище суспільного розвитку, це перетворена розумною людською діяльністю біосфера».

 

Швидкі темпи науково-технічного прогресу призводять до за гострення проблеми впливу довкілля на здоров'я людини і охорони навколишнього середовища. Цими проблемами займається така біо логічна наука, як "екологія" (грец. "ойкос" - середовище, місце та

"логос" - вчення, наука). Вона вивчає співвідношення рослинних і тваринних організмів І створених ними співтовариств між собою та з навколишнім середовищем. Екологія як наука охоплює тварин ний і рослинний світ у зв'язку з навколишнім середовищем. Сучасна екологія складається з трьох блоків: загальної, або теоретичної еко логії, прикладної екології і біоекології, до складу якої входить і еко логія людини. Екологія людини на сучасному етапі є не що інше, як гігієна в широкому розумінні цього слова (Є.Г. Гончарук, 1996).

 

У процесі еволюції людина пристосувалася до певної якості природного навколишнього середовища, і будь-які зміни його не байдужі для здоров'я людини і можуть призводити до виникнення захворювань. Навколишнє середовище не індивідуальне, а загальне для цілої популяції, тому забруднення довкілля в одному місці може проявлятися за десятки-тисячі кілометрів в іншому, яскравим при кладом чого є аварія на Чорнобильській АЕС.

87.Шляхи запобігання виникненню небезпечних ситуацій.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайна ситуація на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у надзвичайна ситуація або пом’якшення її можливих наслідків.

 

88.В чому полягає суть охорони праці.

 

У нових соціально-економічних умовах роль держави суттєво змінюється. Закон України «Про охорону праці» вперше чітко визначив політику держави у сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців у трудовому процесі, законодавчо закріпив право працівника на безпечну працю. Згідно з цим Законом роль держави та її інститутів в охороні праці не зводиться до створення правових норм і адміністративного нагляду. Держава розробляє й реалізує заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною праці, організує контроль за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади в цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням.
Управління охороною праці — це підготовка, прийняття і реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я й працездатності людини в процесі трудової діяльності. Основними завданнями управління охороною праці є: опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях, а також підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:
забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд;
пропаганду охорони праці;
облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;
забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.
Державне управління формулює державну політику в галузі охорони праці — пріоритет життя і здоров’я працівника щодо результатів виробничої діяльності. Держава приймає нормативно-правове законодавство в галузі охорони праці, встановлює обов’язки, права і відповідальність щодо проведення державної політики, створює відділи з питань охорони праці при держадміністраціях, навчально-методичні й експертно-технічні центри, систему нагляду за охороною праці, санітарно-епідеміологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань та інші наглядові і контролюючі органи, а також систему виробничо-технічного, інформаційного, наукового й фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.
У ринкових умовах виникає три центри управління охороною праці: державне управління, управління з боку керівництва підприємства, управління з боку працівників підприємства (рис. 7.1).
89.Що таке екологічний моніторинг?

Моніторинг – система спостережень, оцінки і прогнозу стану довкілля. Екологічний моніторинг – системи режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної інформації, необхідної для прийняття рішень і складання прогнозів динаміки екологічних ситуацій у різних регіонах планети.Розрізняють моніторинг екологічний, геофізичний і біологічний. Ступені екологічного моніторингу – глобальний, регіональний, локальний. З 1990 року розроблена і виконується програма “Спеціальний комплексний екомоніторинг України”. Використання екологічного моніторингу дає можливості розробити заходи з охорони природного середовища; раціонально використовувати природні ресурси і запобігати критичним ситуаціям, які шкідливі або загрожують здоров’ю людини; здійснювати контроль за існуванням організмів та їх угруповань, природних об’єктів та їх комплексів, створювати прогноз масштабу невідворотних змін; визначати зміни в екосистемах, природних комплексах і їх продуктивність; виявляти зміни запасів корисних копалин, водних, земельних та рослинних ресурсів; здійснювати спостереження за антропогенними змінами; збирати, узагальнювати і передавати компетентним органам інформацію для забезпечення роботи всього механізму охорони зовнішнього середовища за тієї чи іншої форми діяльності людини (прогноз змін метеорологічних, гідрологічних режимів, продуктивності пасовищ тощо; планування і розробка заходів регулювання чисельності популяцій шкідників сільського та лісового господарств, переносників збудників хвороб; раціонального ведення сільського господарства тощо).

 

90.Поняття про екологічну безпеку.

Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України). Це конституційне положення є одним із ключових, адже торкається самого існування Українського народу. Основним у ньому є поняття екологічної безпеки. Під нею розуміється такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей (стаття 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Критерії безпечного стану навколишнього природного середовища визначаються системою екологічних нормативів, технічних, санітарно-гігієнічних, будівельних та інших норм і правил, що містять вимоги щодо охорони довкілля. Відповідно до них здійснюються: розміщення, проектування, будівництво, реконструкція, введення в дію та експлуатація підприємств, споруд та інших об'єктів, застосування засобів захисту 62 рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин, вирішення питань охорони довкілля від акустичного, іонізуючого й іншого шкідливого впливу фізичних чинників, від забруднення радіоактивними, виробничими, побутовими відходами тощо.

Дотримання нормативів і правил екологічної безпеки забезпечується державою за допомогою: створення системи екологічного законодавства, яка, з одного боку, спрямована на охорону сфер, де виявляються негативні наслідки антропогенної діяльності (земля, вода, тваринний і рослинний світ, надра, атмосферне повітря, природне середовище у цілому), а з іншого - на сфери, де виникають екологічні проблеми (промисловість, енергетика, сільське господарство, транспорт тощо); формування системи управління охороною навколишнього природного середовища, яка включає до себе як органи загальної компетенції, так і спеціально уповноважені органи виконавчої влади, на які покладається здійснення екологічного контролю та інших управлінських функцій у галузі охорони довкілля; впровадження економічного механізму природокористування (плати за забруднення довкілля, спеціальне природокористування, фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів бюджетів та інших джерел тощо); сприяння участі громадськості у вирішенні екологічних проблем (забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, визначення правових засад здійснення громадської екологічної експертизи, формування об'єднань громадян, що мають за мету охорону довкілля, надання права на подання до суду позовів про відшкодування шкоди внаслідок негативного впливу на довкілля діяльності підприємств, установ, громадян та окремих громадян тощо).

91.загальні закономірності соціальних та побутових небезпек.

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджуються в

суспільстві і загрожують життю і здоров’ю людей.

 

Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи,

і розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливостями поведінки

цих людей.

 

Соціальні небезпеки є досить чисельні, наприклад, всі протиправні

(незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і

фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики тощо), шахрайство,

шарлатанство, самогубство тощо. Причини соціальних небезпек породжуються

соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві.

 

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками

За походженням можуть бути визначені такі групи небезпек:

 

небезпеки, що пов’язані з психічним впливом на людину (шантаж,

шахрайство, крадіжки тощо);

небезпеки, пов’язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор,

зґвалтування, утримання заручників);

небезпеки, пов’язані з впливом речовин, що руйнують організм людини (

наркоманія, алкоголізм, паління);

небезпеки, пов’язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання);

небезпеки самогубства;

небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем;

небезпеки, викликані незадовільним матеріальним станом та умовами

проживання (страйки, повстання, революції);

 

За масштабністю подій соціальні небезпеки можна розділити на:

 

локальні;

регіональні;

глобальні;

 

“Побутові небезпеки”

 

Найбільше небезпек, в тому числі і побутових, оточує сучасну людину в техногенному середовищі. Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище — це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і куль­турного призначення, а також комунально-побутових організацій і ус­танов. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централь­ного опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

До найпоширеніших побутових небезпек можна віднести наступні:

· ураження електричним струмом;

· пожежі (різного характеру);

· опіки (різного походження);

· ріжучі травми (від невмілого користування технічними приладами);

· отруєння (самовільне);

· ушиби тощо.

 

92.фізіологічні та психологічні особливості людини,вплив на них зовнішніх умов.

 

Фізіологія праці є складовою частиною гігієни праці та розділом загальної фізіології, який присвячено вивченню змін функціонального стану організму людини під впливом трудової діяльності та виробничого середовища, розробці фізіологічних основ наукової організації трудового процесу з метою довгочасного підтримання на високому рівні працездатності людини та збереження її здоров'я.

Дослідження в галузі фізіології праці проводяться в основному в двох напрямах: 1) вивчення загальних фізіологічних закономірностей, що характеризують діяльний стан організму людини; 2) розробки науково обґрунтованих раціональних способів організації конкретних видів трудової діяльності, які сприяють поліпшенню фізіологічного стану працівників.

Об'єктом вивчення фізіології праці є форми організації трудового процесу, обладнання робочого місця та устаткування, фізіологічні зміни в організмі робітника, здоров'я працівників тощо.

Основною метою фізіології праці е наукове обґрунтування рекомендацій щодо оптимізації трудового процесу в системі наукової організації трудової діяльності людини.

Александр

92. Фізіологія праці є складовою частиною гігієни праці та розділом загальної фізіології, який присвячено вивченню змін функціонального стану організму людини під впливом трудової діяльності та виробничого середовища, розробці фізіологічних основ наукової організації трудового процесу з метою довгочасного підтримання на високому рівні працездатності людини та збереження її здоров'я.

Дослідження в галузі фізіології праці проводяться в основному в двох напрямах: 1) вивчення загальних фізіологічних закономірностей, що характеризують діяльний стан організму людини; 2) розробки науково обґрунтованих раціональних способів організації конкретних видів трудової діяльності, які сприяють поліпшенню фізіологічного стану працівників.

Об'єктом вивчення фізіології праці є форми організації трудового процесу, обладнання робочого місця та устаткування, фізіологічні зміни в організмі робітника, здоров'я працівників тощо.

Основною метою фізіології праці е наукове обґрунтування рекомендацій щодо оптимізації трудового процесу в системі наукової організації трудової діяльності людини.

Загальні завдання фізіології праці полягають у вивченні форм виявлення робочої діяльності, станів, що виникають в організмі людини, фізіологічних закономірностей та механізмів, які характеризують зміни в організмі людини під час роботи. Поряд із загальними завданнями виділяють завдання, зумовлені основними напрямами економічних та соціальних перетворень, які характеризують етап розвитку держави. Так, наприклад, обслуговування нового обладнання на сучасних виробництвах (атомних електростанціях, електронних підприємствах, роботизованих виробничих лініях, пультах управління, лазерних та плазмових установках тощо) вимагає не тільки високої кваліфікації персоналу, а й дотримання відповідних гігієнічних та фізіологічних вимог до умов роботи. На сучасному етапі завдання фізіології праці можна сформулювати так.

1. Фізіологічна оцінка нових видів організації праці, нової технології, сучасного обладнання, що використовуються у промисловості та сільському господарстві.

2. Вивчення фізіолого-гігієнічних особливостей трудової діяльності працівників нових професій — наладчиків, операторів, апаратників, які обслуговують сучасні виробництва.

3. Встановлення фізіологічних закономірностей виникнення та механізмів формування таких негативних станів, як втома, монотонність, гіподинамія, нервово-емоційне напруження, перенапруження.

4. Вивчення характеру та механізму дії таких факторів, як ультра-, інфразвук, іонізуюче та лазерне випромінювання, електромагнітне поле тощо.

5. Вивчення особливостей фізіологічних функцій у трудовій діяльності різних груп працівників, а саме: жінок, підлітків, осіб похилого віку.

6. Наукове обґрунтування методів виробничого навчання, професійного відбору та профорієнтації.

7. Розробка сучасних науково обґрунтованих рекомендацій щодо побудови оптимальних режимів праці та відпочинку, упорядкування обладнання, робочих місць, організації технологій, профілактики несприятливих впливів нервово-емоційного перенапруження, гіподинамії, монотонності, втоми тощо.

8. Удосконалення методичного рівня здійснюваних досліджень шляхом модернізації апаратури, розширення методів дослідження, застосування математичних та програмних способів збору та аналізу одержаних даних тощо.

Методи дослідження в фізіології праці у кожному конкретному випадку визначаються за характером її завдань. У зв'язку з тим, що одним із центральних завдань фізіології праці є вивчення фізіологічних процесів у організмі людини, яка працює, важливе місце займають фізіологічні та біохімічні методи дослідження функцій центральної нервової системи (ЦНС), аналізаторів, серцево-судинної (ССС), дихальної (ДС) та м'язової систем, системи

крові тощо.

93.Спец обсяг та дотримання санітарно-гігієнічних умов праці на виробництві.

 

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значну дію на стомлення надає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає його робота. Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття "умови праці".

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, технико-організаційного і природно-природного характеру і впливаюче на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всесторонній розвиток людини якголовної продуктивної сили суспільства.

Дане визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх єства як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни "виробниче середовище" і "умови праці", що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншою - елементи, що становлять умови праці. До елементів умов праці відносяться, наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

За даними Мінпраці і соціального розвитку, знос основних фундацій підприємств наблизився до 60%, частка використання застарілих технологій і устаткування в окремих галузях промисловості складає більш 80%. незадовільні умови праці часто є основною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності.

Росія щорічно втрачає майже 2% ВВП (більше 500 млрд. крб.) через незадовільні умови праці, травм і загибелі працівників навиробництві.

Нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання є не тільки людською трагедією, але і причиною найсерйозніших, як я вже було сказано вище, економічних втрат. За даними Росстату, частка зайнятих на роботах, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, а також кількість вперше виявлених професійних захворювань неухильно ростуть.

В 2007 р. порівняно з 2005 р. дещо зросла абсолютна кількість працюючих на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки. При цьому протягом 2005 - 2007 рр. загальна чисельність працівників, що працюють на такому устаткуванні, змінювалася трохи і складала щорічно трохи більше 50 тис. людина.

Про те, що більш третини працівників, серед яких значну частину складають жінки, зайнято на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, свідчать показники за уявленням різних компенсацій за умови праці, які поки не знижуються. Щорічно на виробництві гине близько 5 тис. людина працездатного віку.

 

94.Особливості догляду за спецодягом.

Практично кожен спецодяг вимагає дбайливого відходу. У залежності нагляду за спецодягом на пряму залежить період застосування також захисні характеристики.Спецодяг виглядатиме як новенька довший період часу, якщо ви станете виконувати рекомендації згідно сушці, прасуванню, чищенню, пранню, вироби. Дані правильно прописані інструкції вагомо продовжать час, протягом якого спецодяг вірно проноситься.Окрім дотриманні правил відходу, слід заснувати ремонт уніформи в організації. Дозволяючи проводити чищення і ремонт уніформи власноручно, керівництво може багато за ця ситуація поплатитися. Адже правильний догляд за спецодягом з додатковим просоченням пошкодить захисні якості уніформи. А ця ситуація, може спровокувати нещасний випадок на виробництві, і доведеться виплачувати лікарняні. Таким чином видно, спецодяг дуже важливий у безпеці праці.Уніформу потрібно зберігати в коморах з невисокою вологістю, і складати одяг в ящик.Робочий спецодяг з не синтетичних волокон: льон, шовк, шерсть, повинна зберігатися в температурному режимі 15°- 25°Із з повітрям вологістю 40-75.Якщо робочий одяг або спецодяг виконані із застосуванням хутра або шерсті, то її, на час зберігання, обробляють проти мілі відповідними рідинами.Спецодяг з гумовим ущільненням зберігається в не світлих складах в умовах температури тепліше 5° З і вологістю повітря 50-70%.0 Опалюючі елементи потрібно розміщувати на відстані не менше 1м від спецодягу.Якщо робоча уніформа і спецодяг пошиті з шерсті, льону, бавовни, а також тепла робоча форма – усе це чиститься тільки в хімчистці, в іншому випадку форма втратить свій фасон і властивості захисту. Проте є матеріал виключення, натуральний бавовняний одяг, із спеціальним просоченням допускається до прання. Проте після прання без хімчистки добре б було відновлювати водовідштовхувальне і кислотозащитные особливості.А для того, щоб робочий одяг подобався працюючому, потрібно робити її стильною. Не забувайте що усі ми індивідуальні, таким чином в певних випадках дозволенний злегка відмітити уніформу для різних співробітників. Для того, щоб купити уніформу оригінального виду, скористайтеся послугою пошивши одяг по своїх ескізах.

95.перша медична допомога при утопленні та ураження струмом.

Утоплення - заповнення дихальних шляхів рідиною або рідкими масами. Коли людина тоне, вода або якась інша рідина перекриває надходження в легені повітря. Задуха в більшості ви-падків, хоча і не завжди, викликана попаданням води в легені. Це веде до втрати свідомості від браку кисню в крові, що забезпечує мозок. Мозок гине, якщо більше 4-5 хвилин позбав-лений кисню.Фактично можна потонути в будь-якій кількості води, якщо її достатньо для того, щоб в неї занурилося обличчя. Серйозною причиною утоплення дорослих та підлітків є пияцтво. Абсолютно зрозуміло, що не можна пірнати в нетверезому стані.Ознаками утоплення є виділення піни з рота, зупинка дихання і серцевої діяльності, посиніння шкірних покровів, розширення зіниць.

Схема----

- витягніть потерпілого з води (не забувайте про власну безпеку);

- очистіть порожнину рота;

- укладіть потерпілого животом на стегно рятувальника таким чином, щоб голова по-терпілого звисала до землі, енергійно натискаючи на груди і спину, видаліть воду з шлунку і легенів;

- приступіть до виконання штучного дихання;

- для відновлення серцевої діяльності одночасно з штучним диханням робіть непрямий масаж серця;

- викличте швидку допомогу;

- продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття лікарів або появи ознак смерті (трупні плями);

- при появі ознак життя – зігрійте потерпілого.

Неприпустимо:

- припиняти реанімаційні заходи, поки не з’являться достовірні ознаки смерті (при пра-вильному проведенні масажу серця і штучної вентиляції легенів вдається повернути потерпілого до життя навіть через 20 хвилин після витягання його з води);

- не викликати швидку допомогу, навіть, якщо ознаки життя відновилися.

2………Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;

- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;

- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

Неприпустимо:

- торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;

- втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;

- припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);

- наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;

- закопувати ураженого блискавкою в землю.

96.назвіть основні шляхи передачі інфекцій та інвазій.

 

Від інфекційних захворювань нас захищає шкіряний покрив та імунна система. Інфекційні хвороби передаються переважно двома основними шляхами: при контакті та при диханні

При доторканні до носія інфекції мікроорганізми можуть проникати в організм здорової людини через щілину або поріз на шкірі, через очі, рот чи статевим шляхом. Найбільш серйозний ризик представляє прямий контакт з кров'ю або виділеннями інфікованої людини, особливо, якщо у вас на шкірі є відкриті рани. Інфекція також може передаватися через предмети, забруднені кров'ю або виділеннями носія інфекції (непрямий контакт). Хоч шкіряний покрив захищає нас від захворювань, які передаються при контакті, проте гострим предметом можна пошкодити шкіру і таким чином занести інфекцію в організм. Необхідно завжди додержуватися найбільшої обережності, маючи справу з предметами, які можуть бути інфікованими. Також треба уникати контакту незахищених рук з кров'ю, за виключенням випадків, коли це дуже необхідно.

Інфекція також може бути отримана при вдиханні мікроорганізмів, які попадають в повітря внаслідок чхання людини, хворої грипом. Але ризик отримання інфекції подібним шляхом при наданні першої допомоги не більший, ніж при звичайному спілкуванні з членами родини, друзями або при знаходженні у громадському місці. ГЛИСТЯНІ ІНВАЗІЇ (лат. invasio — напад, вторгнення) — проникнення гельмінтів в організм людини (тварини) з наступним розвитком різноманітних форм їхньої взаємодії. Паразит може не заподіювати шкоди живителю (так званий стан гельмінтоносійства) чи викликати інвазійну хворобу. При виході з організму інвазованого живителя і проникненні в організм здорового живителя гельмінти знаходяться, як правило, на різних фазах життєвого циклу. Це найважливіша ознака більшості гельмінтозів — неможливість зараження безпосередньо від хворої людини. На різних фазах життєвого циклу паразити відрізняютьсяморфологічно і, головне, за екологією. Так, яйце аскариди, що виділилося з кишечника людини, хворої на аскаридоз, не заразне для здорової; воно повинно потрапити в ґрунт, де при сприятливій температурі і вологості в ньому розвинеться личинка, здатна потім заразити людину. Більшість гельмінтів в організмі людини розмножуватися не можуть. При інвазії одним яйцем аскариди може розвинутися тільки одна доросла аскарида (самець чи самка). Інтенсивність Г.і., тобто кількість екземплярів окремих видів гельмінтів, може бути різною і коливатися від одного до тисяч і навіть сотень тисяч екземплярів. Навіть такі великі цестоди, як бичачий ціп’як, стьожківка широка, іноді реєструються десятками в одного індивідуума. Гострика і карликового ціп’яка ви являють у тисячах екземплярів. Велика ін тенсивність Г.і. є, як правило, наслідком повторного зараження тим же видом збудника (реінвазії). Також виявляють паразитування одночасно кількох видів гельмінтів (множинні Г.і.). Із безлічі гельмінтозів тільки при деяких з них (гіменолепідозі, ентеробіозі) можливе безпосереднє зараження здорової людини від хворої. При цих гельмінтозах можливе нетільки зараження людини від інших хворих, а й повторне зараження від самого себе. При занесенні яєць гострика з ділянки ануса в рот може відбутися додаткова інвазія (аутосуперінвазія) чи початися нова, якщо попередня закінчилася (аутореінвазія). При теніозі можливе самозараження чи аутоінвазія. При сильній антиперистальтиці (блюванні) яйця свинячого ціп’яка можуть з кишечника потрапити в шлунок, де з них вилупляться зародки, які проникнуть крізь стінку шлунка у кров і в інші органи. Розвинеться особлива позакишкова форма теніозу — цистицеркоз, нерідко небезпечна для життя.

97.види першої медичної допомоги.

Перша медична допомога - комплекс екстрених медичних заходів, які надаються хворому або потерпілому на місці пригоди та під час до-ставлення в медичний заклад самим потерпілим чи особою, яка пере­буває поруч. Перша медична допомога може бути різною, залежати від того, хто її надає. Розрізняють такі види першої медичної допомоги:

1) некваліфікована допомога, яка надається немедичним праців­ником в умовах, коли немає потрібних засобів та інструментів;

2) кваліфікована (долікарська) допомога, яка надається медичним

працівником або особами, що пройшли спеціальну підготовку з надан­ня долікарської допомоги;

3) допомога, яку надає лікар, що має у своєму розпорядженні по­трібні інструменти, апарати, медикаменти, кров і кровозамінники тощо.

Першої медичної допомоги потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або раптово виникли тяжкі, загрозливі для життя захворювання.

98.забезпечення належних умов на виробництві,їх основні аспекти.

Система аспірації — забезпечення належних умов праці людей, покращення стану їх здоров’яЗ самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров’я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм.Сьогодні, в період науково-технічного прогресу, який характеризується надзвичайно високими темпами росту промислового виробництва, гостро постала проблема забруднення навколишнього середовища, зокрема атмосферного повітря, та забезпечення належних умов праці людей, покращення стану їх здоров’я.Не секрет, що після розвалу СРСР Україні дісталися підприємства не тільки із застарілою технологією виробництва та обладнання, а й без належних природоохоронних об’єктів (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо). А відсутність коштів на модернізацію виробничих ліній, належного правового та економічного механізмів, які б стимулювали розвиток нових екологічно безпечних технологій природоохоронних систем, призвели до погіршення стану вже існуючих. У списку підприємств каменедобувної галузі, діяльність яких завдавала шкоди навколишньому середовищу, не забезпечувала сприятливих умов праці тривалий час було і ВАТ «Малинський каменедробильний завод».Зараз ситуація на ВАТ «Малинський каменедробильний завод» кардинально змінилася: підприємство не тільки наростило обсяги виробництва, підвищило якість та збільшило асортимент продукції, а й за рахунок використання високоефективної техніки досягло високих обсягів видобутку, реалізації продукції, тому має змогу вирішити проблему забрудненого навколишнього середовища.

99.Біолгічно-активні добавки та їх вплив на організм людини.

Медики відносять біологічно активні добавки (БАД) до групи препаратів, призначених для профілактики захворювань. Їх застосовують також як допоміжна терапія. Біологічно активні добавки виготовляються з рослинних, іноді тварин компонентів з високим рівнем змісту активних речовин.Біологічно активні добавки (БАД) використають як додаткове джерело харчових і біологічно активних речовин для оптимізації вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного і іншого видів обміну речовин при різних функціональних станах, для нормалізації і поліпшення функціонального стану органів і систем організму людини, у тому числі продуктів, що роблять загальзміцнювальне, м’яке сечогінний, тонізуючий, заспокійливий і інший види дії при різних функціональних станах, для зниження ризику захворювань, а також для нормалізації мікрофлори шлунково-кишкового тракту, у якості энетеросорбентов.Тим часом багато лікарів прописують біологічно активні добавки (БАД) хворим, поряд з іншими лікарськими препаратами, і навіть самі продають їх. Мало хто знає, що при цьому лікар повинен обов’язково видати рекомендації із застосування зі своїм підписом і печаткою, а також квитанції із вказівкою ціни товару і проданої кількості, на яких також повинні бути зазначені всі реквізити фірми, що є виробником і розповсюджувачем цих добавок. Дотримання цих умов необхідно для того, щоб лікар усвідомлював всю відповідальність, що падає на нього при реалізації БАД своїм пацієнтам.У цей час біологічно активні добавки (БАД) дуже популярні в Європі. Біля половини дорослого населення європейських країн важає, що в їхньому раціоні обов’язково повинні бути присутнім біологічно активні добавки, інакше їхньому здоров’ю буде нанесена істотна втрата. Багато хто навіть думають, що за допомогою біологічно активні добавки (БАД) вони можуть вирішити будь-яку проблему зі здоров’ям.Цікаво, що, за даними проведених досліджень європейськими вченими, було отримане підтвердження тільки одного ефективного в медичному плані властивості біологічно активних добавок (БАД) – сприятливий вплив на серце і, відповідно, зниження ризику серцево-судинних захворювань. Таку дію роблять тільки жирні поліненасичені кислоти, що є складовою частиною риб’ячого жиру, що використається в деяких біологічно активних добавок (БАД).Наукові дослідження не виявили корисності всіх інших добавок. Зате вживання біологічно активних добавок (БАД) у більших кількостях дійсно шкідливо для здоров’я, тому що може привести до виникнення раку, розвитку захворювань печінки або розладу шлунка, а також до появи депресії.Наприклад, бета-каротин може викликати виникнення ракової пухлини в легенях у некурящих людей. Нікотинова кислота може зруйнувати печінку, а підвищений зміст цинку в їжі, завдяки БАД, може привести до ослаблення кісткових тканин, що стане причиною частих переломів. Уживання разом з добавками великої кількості магнію може привести до порушень нервової системи, що проявляються сонливістю, утомою і депресією.У зв’язку з вищевикладеними даними, європейські вчені радять строго обмежити щоденне вживання БАД, зокрема вітамінів. А така добавка, як пиколинат хрому, була зовсім заборонена до вживання, оскільки виявлено, що дана речовина шкідливо в будь-яких кількостях.Багато вчених уважають, що регулярне вживання біологічно активних добавок БАД значно знижує здатність організму засвоювати природні вітаміни з натуральних продуктів.Ще одна небезпека біологічно активних добавок криється в їхній якості. Дійсні БАД, що відповідають всім медичним вимогам, коштують дуже дорого і в основному не доступні покупцеві. Дешеві добавки можуть містити шкідливі компоненти. У ЗМІ часто говориться про те, що деякі виробники БАД додають у свою продукцію слабкі наркотичні речовини, які створюють ефект підйому сил і зміцнення органі