Виготовлення мазків із матеріалу, їх підготовка, фіксація, фарбування

Препарати-мазки виготовляють на предметних скельцях, товщина яких через оптичні властивості конденсора Аббе не повинна перебільшувати 1-1,2 мм. Скельця необхідно заздалегідь ретельно знежирити. Для цього протягом доби їх витриму- ють у концентрованій сірчаній кислоті або кип’ятять у суміші 6 % розчину двохромового калію і сірчаної кислоти, ретельно промивають проточною водою, пе- реносять у банку з 96° спиртом, де вони зберігаються до використання. Можна знежирені і витримані в спирті скельця витерти насухо лляною тканиною ізберігати в герметично закритій скляній банці. Крапля води, нанесена на холодне знежирене скло, повинна рівномірно розтікатися, а не збиратись у дрібні крапельки.

Виготовлення препаратів-мазків із щільного (густого) клінічного матеріалу або з культури на твердому середовищі. Знежирене предметне скельце проводять через полум’я газового пальника і після охолодження кладуть на робоче місце. Для виготовлення мазка матеріал чи культуру беруть бактеріологічною петлею з платинового або хромонікелевого дроту довжиною 5-6 см. Петлю закріплюють у петлетримачі. Кінець її згинають у вигляді замкнутого кільця розміром 1х1,5 чи 2х3 мм. Для деяких робіт потрібно мати цей інструмент у вигляді голки, коли кінець не згинають у кільце, а залишають прямим. Бактеріологічну петлю прожарюють у полум’ї, тримаючи її як олівець вертикально у правій руці. Два-три рази проводять через полум’я і нижню третину петлетримача. Не випускаючи петлі, лівою рукою беруть пробірку з 0,9 % стерильним розчином натрію хлориду, а 4-им і 5-им пальцями правої руки затискають ватно-марлеву пробку, витягують її, і вінця пробірки проносять через полум’я пальника, тримають на віддалі 15- 20 см від полум’я, не випускаючи пробки. Петлю вводять у пробірку і охолоджують її, торкаючись стінки. Занурюючи петлю в рідину, набирають краплю фізрозчину. Виймають петлю, проводять пробку і відкритий край пробірки через полум’я, після чого її закривають і ставлять у штатив. На центр скельця бак- теріологічною петлею наносять взяту краплю ізотонічного розчину. Петлю знову стерилізують, у ліву руку беруть пробірку з досліджуваним матеріалом чи культурою мікроорганізмів. Відкривають пробірку із дотриманням усіх правил, охолоджують петлю і набирають нею невелику кількість матеріалу чи культури. Петлю виймають, а пробірку закривають і ставлять у штатив. Взятий матеріал (або культуру) наносять на скло біля краплі фізрозчину і, поступово розтираючи його та емульгуючи в краплі, готують тонкий, рівномірний мазок округлої чи оваль- ної форми діаметром 1-1,5 см. Після цього петлю прожарюють і ставлять у штатив.

Виготовлення мазків із рідкого клінічного матеріалу або з культури на рідкому середовищі. Бактеріологічною петлею набирають краплю досліджуваного матеріалу або культури з рідкого середовища із дотриманням правил стерильності, як вище описано. Взятий матеріал наносять на предметне скельце і роблять рівномірний тонкий мазок. Якщо для забору матеріалу використовують стерильну пастерівську піпетку, її також тримають у правій руці і проводять через полум’я перед внесенням у пробірку. Тонкий кінчик піпетки після охолодження біля стінки пробірки занурюють у рідкий досліджуваний матеріал чи бульйонну культуру, тримаючи верхній кінець її відкритим. Після попадання в піпетку досліджуваного матеріалу чи культури верхній кінець її закривають вказівним пальцем, виймають з пробірки. Останню закривають і ставлять у штатив. На поверхню предметного скла з піпетки випускають краплю матеріалу і опускають її в дезрозчин. Простерилізованою бактеріологічною петлею роблять мазок.

Виготовлення мазків із харкотиння або гною. При готуванні мазків із ма- теріалів, які погано розтираються (гній, харкотиння), використовують два предметних скла. Невелику кількість матеріалу стерильною бактеріологічною петлею або пастерівською піпеткою наносять на середину знежиреного предметного скла і покривають його другим склом так, щоб 1/3 верхнього і нижнього скла залишалась вільною. Обидва скла сильно затискають між пальцями, роздавлюють досліджуваний матеріал і за вільні кінці розводять їх у сторони. Таким способом одержують два однакових мазки.

Виготовлення мазків із крові. Скарифікатором роблять прокол пучки 4-го пальця лівої руки. Після появи краплі крові до неї торкаються поверхнею біля краю знежиреного стерильного предметного скла, яке швидко кладуть на стіл. Краєм іншого трохи вужчого і шліфованого скла торкаються краплі і нахиливши його під кутом 45° швидко і обережно проводять ним у напрямку до дальшого краю. Внаслідок капілярності кров захоплюється краєм верхнього скла і під час руху розмазується по нижньому склі. Правильно виготовлений препарат виходить тонким, дещо просвічується та має жовтувате забарвлення. Із крові виготовляють також препарат “товстої краплі”. На предметне скло наносять роздільно 2-3 звичайні краплі крові, злегка змішують їх скляною паличкою, петлею або кутом іншого предметного скла так, щоб утворилась плоска кров’яна пляма діаметром біля 1,5 см. Такі препарати виготовляють зокрема для діагностики малярії, поворотних тифів. Мазки-відбитки роблять із органів трупів людей і тварин, харчових продуктів щільної консистенції (сир, м’ясо, шинка, ковбаса, риба та ін.), а також з поверхні молодих колоній грибів, актиноміцетів, рідше — бактерій. Розжареним у полум’ї скальпелем припікають поверхню органа або харчового продукту. Потім стерильними ножицями з цієї ділянки вирізають шматочок тканини. Поверхнею зрізу торкаються предметного скла у 2-4 місцях, роблячи мазок-відбиток. Такі ж мазки- відбитки можна виготовити з ділянки шкіри або слизової оболонки. Притискання досліджуваного об’єкта до скла повинно бути строго вертикальним тривалістю 1-2 с. Мазки-відбитки з колоній роблять на покрівних скельцях.

83. Принципи і методи ізоляції та ідентифікації вірусів.

84. Азотфіксуючі і нітрифікуючі мікроорганізми грунту, їх значення в землеробстві.

85. Біохімічні поживні середовища та їх склад. Методи біохімічної ідентифікації мікроорганізмів.

86. Мікрофлора харчових продуктів, методи контролю, основні показники.

87. Відбір проб матеріалу для мікробіологічних досліджень. Вимоги до транспортування і доставки проб до лабораторії.

88. Фази та етапи імунної відповіді організму на інфекційний збудник. Комплекс – антиген-антитіло.

89. Теорії щодо походження природи вірусів та мікроорганізмів. Ст. 248