Поняття і класифікація суб’єктів доказування у кримінальному провадженні

2. Обов’язок доказування у кримінальному провадженні.

3. Слідчий та прокурор як суб’єкти доказування.

4. Роль суду у доказуванні у кримінальному провадженні.

5. Підозрюваний і обвинувачений як суб’єкти доказування.

6. Захисник як суб’єкт доказування.

7. Законний представник неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) як суб’єкт процесуального доказування.

8. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники як суб’єкти доказування.

Поняття і зміст оцінки доказів у кримінальному провадженні.

Принципи оцінки доказів.

Внутрішнє переконання в оцінці доказів.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ч.2 ст.9, ст.ст. 23, 36-41, 42-45, ч.4 ст.46, ст..47, 55-64, ч.1 ст.89, 92, 94, ч.10 ст.101, ч.13 ст.352, ч.1 ст.356, ч.1 ст.358, ч.1 ст.359, ст..363, ст..410.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. №2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”. (п. 1).

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 N13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”. (п.21, 24).

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п. 17).

Спеціальна література

Основна

1. Білоусов О.І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві: Посібник для слідчих і суддів. – К.,1996.

2. Гловюк І. В. Доказування при розгляді слідчим суддею клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, том 1028, серія: "ПРАВО", випуск 12, 2012 – С.339-342

3. Гмирко В. П. Засада належної процедури головного доказового провадження як елемент способу діяльності доказування у кримінальному процесі // Вісник Академії митної служби України: наук. зб..- Д.. Серія, Право. – 2012. – №2 - C. 46-52.

4. Гмирко В. П. Об’єктивізм як технологічна засада способу доказування в кримінальному процесі. // Вісник Академії митної служби України: наук. зб..- Д.. Серія, Право. – 2012. – №1 - C. 104-111.

5. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков, 1975. – 144 с.

6. Гумін О.М. Діяльність захисника в ході збирання та дослідження доказів у кримінальному провадженні // Митна справа – 2013 – №2(86) частина 2, книга 1. – С.81-87.

7. Давиденко С.В. Співвідношення в кримінально-процесуальній діяльності потерпілого понять «обов’язок доказування» та «тягар доказування» // Форум права. Електронне наукове фахове видання. – 2012. – №4 – С.283-291. Електрон ресурс http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/index.htm

8. Захаров Д. О. Активність суду в процесі дослідження обставин справи як складова принципу змагальності у кримінальному судочинстві // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 25(64). – 2012.- №1. – С.193-198.

9. Захаров Д. О., Руденко А.В.Роль суду в формуванні доказової бази у кримінальному провадженні // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 25(64). – 2012.- №2. – С.199-204

10. Каз Ц.М. Субъекты доказывания. – М., 1971. – 68 с.

11. Коміссарчук Ю.А., Сорока С.О. Особливості визначення поняття і змісту оцінки доказів // Митна справа. – 2012. – №1(79), частина 2, книга 2. – С.232-237.

12. Ляш А.О., Благодир В.С. Захисник як суб’єкт доказування в судових стадіях кримінального процесу // Адвокат. – 2012. – №10. – С.19-21.

13. Меринов Е. Правомерна ли активность суда в решении вопросов о допустимости доказательств? // Законность. -2006. - №3. - С.35.

14. Мухин И.И. Важнейшие проблемы оценки судебных доказательств в уголовном и гражданском судопроизводстве. – М., 1974. – 108 с.

15. Навроцька В. Тягар доказування у кримінальному процесі: необхідність перегляду традиційного підходу // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2013. – Випуск 58. – С.322–327.

16. Павлишин А. Перевірка судом допустимості доказів у кримінальних справах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XІII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С.564-566.

17. Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі. — Київ: Прецедент, 2005. – 232с.

18. Прилуцький П. Роль і місце учасників кримінального судочинства при встановленні істини у справі // Право України. – 2003 -№ 10. – С.36-40.

19. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств. – М., 1977. – 118с.

20. Рибалка О.В. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування Автореф. дис.. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09. – Київ, 2010.- 22с.

21. Смирнов А.В. Презумпции и распределение бремени доказывания в уголовном процессе // Государство и право. – 2008. – №1. – С.60-68.

22. Смуригін О.О. Проблеми з оцінкою доказів у судовому засіданні // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – №10. – С.36-40.

23. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции. – М.: 1959. – 308с.

24. Щербак І.А., Зубатенко А.В. Щодо використання у кримінальному процесуальному доказуванні результатів приватної детективної діяльності за законодавством України // Форум права. Електронне наукове фахове видання. – 2012. – №4 – С.1092-1096. Електрон ресурс http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/index.htm

Додаткова

1. Адамайтис М. Право суда на инициативу в исследовании доказательств мешает его беспристрастности // Российская юстиция. -2003. - №11. - С.32.

2. Балакшин В. "Асимметрия" правил оценки допустимости доказательств // Законность. – 2007. – №3. – С.2.

3. Балакшин В. С. Оценка допустимости доказательств // Уголовный процесс. – 2007. – №1. – С.39-48.

4. Барыгина А.А. Особенности оценки отдельных видов доказательств в уголовном судопроизводстве. – М.: «Юрлитинформ», 2013. – 400с.

5. Бозров В.М., Костовская Н.В. Судебное решение и оценка доказательств по уголовному делу. – М.: «Юрлитинформ», 2013. – 160с.

6. Будников В. Субъект доказывания не может быть свидетелем по уголовному делу // Российская юстиция. -2002. - № 8. - С. 30 – 31

7. Горевой Е.Д. Внутреннее судейское убеждение в оценке доказательств по уголовным делам. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2008. – 136с.

8. Давлетов А. Право защитника собирать доказательства // Российская юстиция. - 2003. - № 7. - С. 50 – 51.

9. Дєєв М.В. Достатність доказів у кримінальному процесі України. Атореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.. К.,2008. – 16сс

10. Дикарев И. Значение совести при оценке доказательств присяжными заседателями // Законность. – 2007. – №11. – С.20.

11. Егоров, К. Оценка доказательств как завершающий этап доказывания. // Российская юстиция. -2000. - № 12. - С. 32.

12. Кореневский Ю.В., Падва Г.П. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процессуалньому законодательству. – М.: Юристъ, 2004. – 159с.

13. Костенко Р.В. Оценка уголовно-процессуальных доказательств. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2010. – 152с.

14. Кудрявцева А.В. Сысков В.Л. Доказательственная деятельность суда первой инстанции по уголовным делам. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 256с.

15. Миронов В. Правила оценки допустимости доказательств // Законность. -2006. - №5. – С.35.

16. Моисеева Т.В. Объективность и беспристрастность суда первой инстанции. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 152с.

17. Перетятько Н.М., Гришин А.И., Сергун П.П. Теоретические основы оценки доказательств в судах второй и надзорной инстанций. / Под общ. ред. П.П.Сергуна. – Саратов: РПА Минюста России, 2009. – 199с.

18. Пилюгин Н.Н. Об оценке доказательств в уголовном судопроизводстве // Государство и право. – 2006. – №9. – С.93-96.

19. Поплавская Н.Н. Свобода оценки доказательств в уголовном судопроизводстве России. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2009. – 152с.

20. Профатилова Н.В. Оценка следователем достаточности доказательств при принятии основных процессуальных решений по уголовным делам. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2009. – 176с.

21. Шейфер С.А. Роль защиты в формировании доказательственной базы по уголовному делу // Государство и право. – 2006. – №7. – С.59-65.

22. Юридические основания достоверности доказательств / Составил Н.А.Терновский / Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: Зерцало, 2011. – 216с.

 

Питання для самоконтролю

1. Хто виступає суб’єктом кримінально-процесуального доказування?

2. Якими рисами повинен володіти суб’єкт доказування?

3. Сформулюйте визначення суб’єкта кримінально-процесуального доказування

4. Які існують класифікації суб’єктів доказування?

5. На кому лежить обов’язок доказування у кримінальному провадженні?

6. У чому полягає обов’язок доказування у кримінальному провадженні?

7. Де у законі закріплений обов’язок доказування?

8. Чи відрізняється обов’язок доказування від тягаря доказування?

9. Охарактеризуйте слідчого, як суб’єкта доказування.

10. Охарактеризуйте прокурора, як суб’єкта доказування.

11. Чи лежить на потерпілому обов’язок доказування вини обвинуваченого?

12. Яка роль суду у доказуванні?

13. Чи виступає суд суб’єктом доказування?

14. Охарактеризуйте підозрюваного і обвинуваченого як суб’єктів доказування.

15. Чи лежить на захисникові обов’язок доказування невинуватості підзахисного?

16. Які обов'язки лежать на захисникові в процесі доказування?

17. Охарактеризуйте законного представника неповнолітнього підозрюваного, як суб’єкта процесуального доказування.

18. Охарактеризуйте потерпілого, як суб’єкта доказування.

19. Чи відрізняються цивільний позивач і цивільний відповідач, як суб’єкти доказування?

20. Охарактеризуйте представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, як суб’єктів доказування.

21. Що таке оцінка доказів?

22. Чим відрізняється оцінка доказів від їх перевірки?

23. Що складає об’єктивну основу оцінки доказів?

24. Що складає суб’єктивну основу оцінки доказів?

25. Що складає нормативну основу оцінки доказів?

26. Чи включає оцінка доказів і аналіз їхніх джерел?

27. Який зміст оцінки доказів?

28. У чому полягає визначення належності доказів?

29. Які обставини враховуються під час визначення належності доказів?

30. Які можливі помилки під час визначення належності доказів?

31. У чому полягає визначення допустимості доказів?

32. Які існують правила допустимості доказів?

33. У чому полягає дотримання прав і законних інтересів особи під час одержання доказів?

34. У чому полягає законність засобів спрямованих на одержання доказу?

35. У чому полягає законний суб’єкт отримання фактичних даних?

36. У чому полягає правило про законне джерело доказів?

37. У чому полягає законний порядок проведення процесуальної дії та фіксації її перебігу й результатів?

38. У чому полягає визначення достовірності доказів?

39. Які обставини враховуються під час оцінки достовірності доказів (їх джерел)?

40. У чому полягає визначення достатності доказів?

41. Які Ви знаєте принципи оцінки доказів?

42. У чому полягає принцип вільної оцінки доказів?

43. У чому полягає принцип повної і всебічної оцінки доказів?

44. У чому полягає принцип неупередженої оцінки доказів?

45. У чому полягає принцип оцінки доказів в сукупності?

46. Чи мають під час оцінки перевагу одні докази над іншими?

47. Що собою являє внутрішнє переконання під час оцінки доказів?

48. Які фактори впливають на формування внутрішнього переконання осіб, що ведуть кримінальний процес?

49. Які фактори враховуються судом під час оцінки доказів, поданих стороною обвинувачення і стороною захисту.

50. Які особливості оцінки доказів в стадії досудового розслідування?

51. Які особливості оцінки доказів в стадії підготовчого судового засідання?

52. Які особливості оцінки доказів в контрольних стадіях кримінального процесу?

53. Чи здійснюється оцінка доказів в стадії виконання вироку?

 

 

Завдання і задачі

1. Слідчий М. розслідував кримінальне провадження про розбійний напад, вчинений Г. Підозрюваний Г. свою вину категорично заперечував, стверджуючи, що впізнання його потерпілою є помилкою, і заявив про алібі, яке, проте, ні підтвердити, ні спростувати не вдалося. Після закінчення шестимісячного терміну тримання обвинуваченого під вартою кримінальне провадження було скероване до суду. У судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про допит нових свідків, які нібито могли підтвердити алібі Г., а також про провадження серії обшуків з метою відшукування викрадених в результаті розбою цінностей. Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, мотивуючи це тим, що на ньому не лежить обов’язок доказування.

1. У чому полягає обов’язок доказування у кримінальному провадженні?

2. На кому він лежить?

2. Проаналізуйте наведену ситуацію з позиції закону.

 

2. А. був затриманий за підозрою в пограбуванні касира, який впізнав його на досудовому слідстві. Підозрюваний свою вину в злочині заперечував і стверджував, що під час нападу на касира він знаходився на своєму робочому місці. На підтвердження своєї заяви А. представив слідчому довідку від адміністрації підприємства. На підставі цього виправдувального документу слідчий звільнив затриманого. Потерпілий Б., своєю чергою, звернувся до слідчого з клопотанням допитати як свідків двох своїх товаришів по службі, які, за його твердженням, можуть надати обвинувальні показання відносно А. Слідчий в клопотанні потерпілого відмовив, пославшись на те, що невинність підтверджена документально, а це головне.

1. Чи правий слідчий?

2. Якщо ні, то які положення КПК ним порушені?

 

3. Б. була притягнена до кримінальної відповідальності за привласнення 2000 грн. - вартості проданих нею за день товарів у магазині. Під час допиту як підозрюваної вона заявила, що гроші були в неї викрадені у трамваї, коли вона везла їх у банк. Факт крадіжки вона виявила вже у трамваї і просила пасажирів, а також водія допомогти знайти злодія, але це не дало ніяких результатів. Слідчий запропонував підозрюваній знайти присутніх під час інциденту громадян, а також виявити водія трамваю і дати йому їх адреси або самій запросити їх до слідчого. Підозрювана відмовилась шукати свідків.

1. На кому лежить обов'язок збирати докази, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність?

2. Чи може обов'язок доказування невинуватості переходити на обвинуваченого? Якщо може, то за яких обставин?

3. Дайте оцінку діям слідчого і обвинуваченої.

4. У. та І. визнані винними в тому, що, посадивши в автомашину Р., відвезли її в ліс і там зґвалтували. Як видно з матеріалів провадження, про вчинений злочин потерпіла відразу ж заявила у відділення міліції.

В ході досудового слідства вона надала детальні свідчення про обставини зґвалтування, про нанесення їй насильниками ударів для подолання її опору. Свої показання вона підтвердила при виїзді за участю понятих на місце події і при пред'явленні їй для пізнання обвинувачених. Інші докази у провадженні також підтвердили факт зґвалтування. Проте в ході судового засідання вона відмовилася від раніше наданих свідчень і стала стверджувати, що вступила в статеві зносини з У. та І. добровільно.

1. Назвіть принципи оцінки доказів

2. Дайте оцінку показань потерпілої на досудовому слідстві і в суді.

3. Чи мають вони доказове значення?

5. К., обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК (розкрадання предметів, що мають особливу цінність), винним себе не визнав. Під час судового слідства і у своєму останньому слові він клопотав про виклик і допит як свідка Л., який може підтвердити його "алібі". У вироку суду рішення про відмову в допиті свідка мотивоване таким чином: "Л. є товаришем по службі обвинуваченого К. і тому його свідчення не заслуговують на довіру. Суд вважає свідчення потерпілого у провадженні достовірними, оскільки він має вищу юридичну освіту, раніше працював в адвокатурі".

1. Оцініть законність цього мотивування суду.

2. Чи не порушив суддя правил оцінки доказів?

6. П., будучи допитаним як підозрюваний у провадженні про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, показав, що в той час, коли було скоєно злочин, він знаходився в іншому місці. Алібі підозрюваного підтвердила його дружина.

Проте у розпорядженні слідчого є свідчення двох свідків і потерпілого, які в підозрюваному П. впізнали особу, що скоїла злочин, котрий розслідувався.

1. Що включає зміст оцінки доказів?

2. Що таке достовірність доказу? Яким чином її можна встановити?

3. Які обставини враховуються під час оцінки показань осіб?

4. Чи мають доказове значення показання П., його дружини, свідків і потерпілого?