Нормативний матеріал та судова практика. 1. Конституція України від 28 червня 1996р

 

1. Конституція України від 28 червня 1996р. Із змінами і доповненнями. (ст.62).

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.84-90.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005р. №2 „Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування” Із змінами і доповненнями. (п.3,11).

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. №7 «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина» (п.4).

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. (п.19).

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п.16, 17).

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”. Із змінами і доповненнями. (п. 12, 14).

Спеціальна література

Основна

1. Балакшин В. "Асимметрия" правил оценки допустимости доказательств // Законность. – 2007. – №3. – С.2.

2. Гмирко В. Легальне визначення «загального» поняття доказів: чи зберігати у новому КПК // Право України. – 2003. – № 11. – С.101-106.

3. Золотых В.В. Проверка допустимости доказательств в уголовном процессе. – Ростов н-Д: «Феникс», 1999. – 288 с.

4. Зубарев А.А. Институт признания доказательств недопустимыми в уголовном процессе и правовые последствия его применения: монографія. –М.: Юрлитинформ, 2012. – 192с.

5. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. М., “Юристъ”, 1995. – 128 с.

6. Конюшенко Я. Поняття доказів у кримінально-процесуальному провадженні, їх зміст і класифікація // Право України. – 2010. – №3. – С.232-238.

7. Костенко Р.В. Теоретические, законодательные и правоприменительные аспекты понятия уголовно-процессуальных доказательств. – Краснодар: Экоинвест, 2005. – 300с.

8. Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства у частині регламентації окремих питань доказування // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №2(4). // http://lj.oa.edu.ua/articles/2011/n2/11llmopd.pdf

9. Ляш А.О., Ліщенко В.М. Поняття доказів у кримінальному процесі // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – №2(6). http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n2/12laoukp.pdf

10. Нор В.Т., Багрій М.В. Використання непрямих доказів у кримінальному судочинстві України: Монографія. – Тернопіль: Пол-Інвест, 2011. – 206с.

11. Острійчук О.П. Поняття та система процесуальних джерел доказів у контексті реформування процесу доказування у кримінальному процесі // Форум права. Електронне наукове фахове видання. – 2013. – №1 – С.745-750. Електрон ресурс http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13oopvkp.pdf

12. Павлишин А. Вплив кримінально-процесуальної форми на визначення системи джерел доказів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XVI регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. – С.404-406.

13. Павлишин А. Наслідки порушення правил допустимості доказів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XІI регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С.445-447.

14. Погорецький М. Про співвідношення джерел фактичних даних і джерел доказів у кримінальному процесі // Право України. – 2009. – №1. – С.80.

15. Погорецький М.А. Докази у кримінальному процесі: проблемні питання // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №1(3).

16. Погорецький Микола. Щодо визначення поняття "доказ" // Вісник прокуратури. – 2009. – №3. – С.94.

17. Стоянов М.М. Концепції допустимості доказів: проблеми теорії, нормативної регламентації та правозастосовної практики // Часопис Академії адвокатури України –2009. -- №4.

18. Строган Анна. Заявлення, розгляд і вирішення клопотань про виключення доказів зі справи як недопустимих // Юридична Україна. –2008. – №.7 – С.96.

19. Шевченко В. Співвідношення понять "факту", "фактичних даних", "відомостей про факти" та "доказової інформації" // Право України. —2003. - № 2.

20. Шевчишен Артем Вікторович. Допустимість доказів у кримінальному процесі України та США (порівняльно-правовий аналіз) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.3. – С.166.

21. Штурмак О. Допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 2007. – №9. – С.63.

22. Штурмак О. Забезпечення прав людини як невід'ємна умова допустимості доказів у кримінальному судочинстві України // Право України. – 2009. – №7. – С.125.

23. Шумило М. Правова позиція як засіб діяльності доказування у Кримінальному процесі / М. Шумило, В. П. Гмирко // Право України: Респ.юрид. журнал. – 2011. – N9. – С. 238-246.

24. Шумило М.Є., Тугарова О.К. Непрямі докази в кримінальному процесі України. – Х.:СПДФО Бровін О.В., 2012. – 206с.

 

Додаткова

1. Александров А.С., Бостанов Р.А. Использование производных доказательств в уголовном процессе.– М.: Юрлитинформ, 2013. – 320с.

2. Андрушко П. Щодо поняття «допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2011. – №7 – 61-80.

3. Анисимов А. Допустимость доказательств // Законность. – 2007. – №10. – С.35.

4. Багрій М. Непрямі докази та негативні обставини: до питання співвідношення і значення при розслідуванні у кримінальній справі // Право України. – 2008. – №6. – С.134.

5. Баев О.Я. Посягательства на доказательственную информацию и доказательства в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 432с.

6. Балакшин В. Понятие доказательств в уголовном процессе // Законность. -2005. - №2. –С.43.

7. Бартенев Е.А. Защита доказательственной информации в уголовном судопроизводстве криминалистическими средствами и методами. – Новосиб.гос. ун-т. Новосибирск, 2010. – 207с.

8. Боруленков Ю. Допустимость доказательств //Законность. -2003. - №9. –с.30.

9. Бочаров Дмитро. Знову до питання про зміст поняття "фактичні дані" // Вісник прокуратури. – 2009. – №1. – С.100.

10. Васяев А.А. Признание доказательств недопустимыми в ходе судебного следствия в суде первой инстанции в российском уголовном процессе: монография / А.А. Васяев.—М.: Волтерс Клувер 2010. — 176 с.

11. Власова Н. Перечень доказательств - это краткое изложение сведений, содержащихся в том или ином источнике //Российская юстиция. -2003. - № 9. - С. 55 – 56

12. Глобенко О. Плоды отравленного дерева // Уголовное судопроизводство. –2006. – №2. –С.12-18.

13. Карякин, Е. А. К вопросу о судебных доказательствах в состязательном уголовном судопроизводстве //Российская юстиция. -2006. - № 4. - С. 31 – 33.

14. Кирсанов А.Ю. Горбунов А.А. Допустимость доказательств в предварительном слушании. – М.: Издательство «ЭЛИТ», 2010. – 168с.

15. Костаков А.А. Допустимость и относимость доказательств. – Л., 1991. – 146 с.

16. Кудрявцев В.Л. Проблемы двойного стандарта при определении допустимости доказательств в российской уголовно-процессуальной науке // Актуальные проблемы уголовно-процессуального права и практика его применения: Материалы международной дистанционной научно-практической конференции. Караганда: КЮИ МВД РК им. Б. Бейсенова, 2009. С. 7-13.

17. Кудрявцев В.Л. Проблемы двойного стандарта при определении допустимости доказательств в российской уголовно-процессуальной науке // Актуальные проблемы уголовно-процессуального права и практика его применения: Материалы международной дистанционной научно-практической конференции. Караганда: КЮИ МВД РК им. Б. Бейсенова, 2009. С. 7-13.

18. Кудсен Ф.Н., Костенко Р.В. Достаточность доказательств в уголовном процессе. – Краснодар: 2000. – 160 с.

19. Куценко О. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №5.

20. Лупинская П.А. Основания и порядок принятия решений о недопустимости доказательств // Российская юстиция. – 1994. – № 11. – С. 2-5.

21. Некрасов С.В. Юридическая сила доказательств в уголовном судопроизводстве. – М.: Издательство «Экзамен», 2004. – 128с.

22. Павлишин А. Перевірка судом допустимості доказів у кримінальних справах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XІII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С.564-566.

23. Попов В. Типичние ошибки при определении судом допустимости доказательств // Российская юстиция. — 2001.— №1. — С.54.

24. Прилуцький С. Допустимість доказів: сучасність та перспективи кримінального процесу України // Право України. – 2006. – №4. – С.85.

25. Сибилева Н.В. Допустимость доказательств в советском уголовном процессе. – К., 1990. – 66 с.

26. Сильнов М.А. Вопросы обеспечения допустимости доказательств в уголовном процессе (досудебные стадии). – М.: МЗ-Пресс, 2001. – 112с.

27. Скобликов П.А. Фальсификация доказательств: коллизии гражданского и уголовного судопроизводства // Государство и право. – 2007. – №10. – С.68-74.

28. Смородинова А., Зайцева С., Громов,Н. Соотношение доказательств и фактов в уголовном процессе // Российская юстиция. -1998. - №11. - С.24–25

29. Трагнюк Р. Прокурорський нагляд за забезпеченням допустимості доказів на досудовому слідстві: актуальні питання // Право України. – 2006. – №6. – С.63.

30. Тугарова O.K. Розвиток вчення про непрямі докази в історії кримінального судочинства України // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №3. – С.40.

31. Фомин М.А. Допустимость доказательств, собранных защитником // Уголовный процесс. – 2008. – №2. – С.32-38.

32. Химичева О.В., Данилова Р.В. Допустимость доказательств в уголовном процессе (по материалам уголовных дел о преступлениях, совершенных организованными группами): Учебное пособие. –М., 1998. –С. 68-69.

33. Хмыров А.А. Косвенные доказательства в уголовных делах. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 250с.

34. Хмыров А.А. Косвенные доказательства. М., 1979. – 184 с.

35. Шаламов М.П. Теория улик. – М., 1960. – 181 с.

36. Шейфер С.А. Понятие доказательства: спорные вопросы теории // Государство и право. – 2008. – №3. – С.12-21.

 

Питання для самоконтролю

1. Як КПК України визначає поняття доказу?

2. Які підходи до розуміння доказів існують у теорії доказів?

3. Яке співвідношення понять „відомості”, „інформація” і „доказ”?

4. Що слід розуміти під доказом в кримінальному провадженні?

5. У чому полягає об’єктивний зміст і суб’єктивна форма доказу?

6. Якими властивостями повинні володіти відомості, щоб вважатися доказом?

7. Що таке "належність доказу"?

8. Яким ознакам повинні відповідати відомості, щоб вважатися належними до провадження?

9. Що слід розуміти під "допустимістю доказу"?

10. Які існують правила допустимості доказів?

11. У чому полягає дотримання прав і законних інтересів особи під час одержання доказів?

12. У чому полягає законність засобів спрямованих на одержання доказу?

13. У чому полягає легітимність суб’єкта отримання фактичних даних?

14. У чому полягає суть правила про законне джерело доказів?

15. Що слід розуміти під джерелом доказів?

16. Які джерела доказів передбачені кримінально-процесуальним законом України?

17. У чому полягає законний порядок проведення процесуальної дії та фіксації її перебігу й результатів?

18. Яке значення має правильне процесуальне оформлення доказу?

19. У чому полягає суть правила про плоди отруєного дерева?

20. У чому полягає суть правила про несправедливе упередження і коли воно діє?

21. У чому полягає суть «правила Міранди» і де воно застосовується?

22. Які докази вважаються недопустимими?

23. У яких випадках суд обов’язково визнає докази недопустимими?

24. У чому полягає недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого?

25. У яких випадках такі докази та відомості можуть бути визнані допустимими?

26. Який порядок визнання доказів недопустимими?

27. Які наслідки визнання доказів недопустимими?

28. Що таке асиметрія оцінки правил допустимості доказів?

29. Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх джерела?

30. Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх джерела?

31. Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?

32. Які докази є прямими, а які непрямими?

33. Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів? Чи згідні ви з такими, що запропонував М. С. Строгович? (Курс советского уголовного процесса. – М.:1968. – Т І. – С.384-391).

34. Які докази є обвинувальними, а які виправдувальними?

35. Яке практичне значення класифікації доказів.

Завдання і задачі

1. Кореспондент обласної газети "Наш час" помістив в ній статтю під назвою "Грабуй, поки можна", в якій наводив факти незаконної роздачі за хабарі земельних ділянок під будівництво дач головою адміністрації Н-ского району В. За результатами перевірки цієї публікації прокурор області почав кримінальне провадження, долучив до нього екземпляр газети із статтею і доручив розслідування підлеглому йому старшому слідчому обласної прокуратури.

В результаті розслідування кримінального провадження на первинному етапі був зібраний наступний матеріал:

1. Заява пана С. з проханням виділити йому земельну ділянку під дачне будівництво.

2. Виписка з рішення адміністрації Н-ского району про виділення С. земельної ділянки (за підписом В.).

3. Показання допитаного як свідка В. про те, що питання про виділення ділянки С. на розгляд адміністрації Н-ского району не виносилося, і підпис у виписці з рішення, виконаний від його імені, а також відбиток печатки є підробленими.

4. Слідчий отримав від В. експериментальні зразки його почерку, а також вилучив печатку адміністрації Н-ского району і декілька документів із справжніми підписами голови адміністрації В. і призначив дві експертизи: криміналістичну і почеркознавчу.

5. Експерт-криміналіст дав висновок, що печатка на виписці з рішення районної адміністрації про виділення земельної ділянки С. є справжньою.

6. Експерт-почеркознавець зробив висновок, що по ряду ознак підпис В., виконаний на виписці з рішення про виділення земельної ділянки, має схожість із справжнім підписом цього посадовця, проте категоричної відповіді на питання слідчого, чи є вона справжньою або підробленою, дати не зміг.

1. З'ясуйте поняття "доказ" і "джерело доказу" та проведіть розмежування між ними.

2. Якими властивостями мають бути наділені відомості, щоб їх можна було використати як доказ в кримінальному провадженні?

3. Проаналізуйте в описаній фабулі джерела відомостей про факти і з'ясуйте можливість їх використання як доказів.

4. Визначите чи є відповідний доказ первинним або похідним, обвинувальним або виправдувальним, прямим або непрямим.

5. Визначите доказове значення газетної публікації.

 

2. Помираючи від нанесених ножових поранень і побоїв потерпілий В. повідомив П., котрий виявив його, про те, що близько 23 годин він повертався додому з побачення. На вул. Островського до нього підійшли двоє молодих хлопців і зажадали цінні речі і гроші. Після відмови виконати їхню вимогу невідомі стали бити В., забрали 200 доларів США і 500 гривень і, попередивши, щоб він мовчав, втекли. Під час побиття хтось з невідомих наніс В. декілька ударів ножем. Потерпілий також встиг повідомити П. прикмети нападаючих.

П. викликав швидку допомогу і співробітників міліції. До моменту їх прибуття В. помер. Усе почуте П. детально розповів слідчому.

1. Оцініть отримані слідчим докази у провадженні.

2. Дайте визначення первинних і похідних доказів.

3. За яких обставин похідні показання із слів свідка-очевидця або потерпілого можуть розглядатися як самостійні докази?

 

3. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження сторони обвинувачення, захисник підозрюваного звернувся до слідчого з клопотанням про визнання недопустимим та виключення з числа доказів рапорту оперуповноваженого карного розшуку, оскільки закон (ч. 2 ст. 84 КПК) такого джерела доказу не передбачає.

1. Які Ви знаєте умови (правила) допустимості доказів?

3. Які джерела доказів передбачає КПК?

3. Дайте оцінку законності аргументації захисником свого клопотання у провадженні.

 

4. У протоколі огляду місця події однією з понятих зазначена Х. Огляд проводився у січні 2008р. о 6 годині ранку у безлюдному в цю пору року дачному кооперативі, який розташований на відстані 3 км. від траси і не має прямого транспортного сполучення з містом. Охоронці дачного кооперативу, котрі виявили труп і викликали міліцію, повідомили, що під час огляду місця події вони не бачили інших жінок, крім фельдшера швидкої допомоги, одягнутої у білий халат. Викликана у зв’язку з цим для допиту як свідка Х. не змогла зрозуміло відповісти на питання, яким чином вона опинилася на місці події, а слідчий Н. пояснив суду, що ніби випадково зустрів її у місті біля РВВС, звідкіля він виїздив біля 6 години ранку. Обидвоє – і Х., і Н. – заперечували факт знайомства між собою, однак через кілька днів стороною захисту були надані документи, що саме у цей час, Х., будучи студенткою юридичного факультету проходила практику в районній прокуратурі під керівництвом Н., котрий підписав їй звіт про практику і позитивну характеристику. Викриті у даванні неправдивих показань, Х. та Н., визнали наведені вище обставини, що однак не завадило суду не тільки використати протокол огляду місця події, але й послатися в обґрунтування його допустимості на показання цих осіб.

1. Які Ви знаєте правила допустимості доказів?

2. Чи були вони дотримані у наведеній ситуації?

3. Чи правильно діяв суд у наведеній ситуації?

 

5. Прокуратурою м. Львова була почато кримінальне провадження за фактом вбивства в ніч з 10 на 11 жовтня пострілом з пістолета гр. М. Допитаний як свідок К. зазначив, що ввечері 10 жовтня він разом з С. і знайомою останнього Ніною (прізвища він її не знав) та М. були в кафе "Під Левом". Там між М. і С. виникла сварка. На думку свідка, сварка виникла внаслідок того, що М. нетактовно повівся з Ніною, сказавши на її адресу образливі слова. Після цього С. з Ніною вийшли. Виходячи С. сказав до М.: "Ти дорого мені за це заплатиш".

Сологуб свою причетність до вбивства Кротова категорично заперечував, але під час обшуку в його квартирі був знайдений пістолет.

1. З'ясуйте, які в даному провадженні є джерелами доказів.

2. Які докази в даному провадженні є прямими і непрямими, обвинувальними і виправдувальними?

3. Які правила користування непрямими доказами виробила наука про докази і доказування (теорія доказів)?