Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови

 

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник”). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „ своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...”

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм. Унормованість – основна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.

Сучасна українська літературна мова багатофункціональна, вона обслуговує всі потреби життя і діяльності української нації. Використання її в най різноманітних сферах і зумовило виділення в ній функціональних стилів. Функціональний стиль – це різновид української літературної мови, який відзначається сферою її функціонування і характеризується специфічними мовними засобами. У зв’язку з тим, що українська літературна мова має дві форми – писемну и усну, існують стилі писемні, або книжні й усні.

До усних належать стилі:

Розмовний

Ораторський

До писемних належать стилі:

Науковий

Офіційно-діловий

 

Національна мова – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти. Ст.10. Державною мовою в Україні є укр.мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр.мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Ст.12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами.

 

Правопис апострофа

В українській мові апостроф пишеться:

§ 1. Після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята.

§ 2. Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо.

§ 3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати.

В українських словах апостроф не пишеться:

§ 1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний: цвях, свято, тьмяний.

§ 2. Після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук: рюкзак, рясно.

§ 3. Після букв б, п, в, м, ф, що разом з наступними я, ю, є позначають пом'якшені звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах: бязь, пюре.

 

Правопис мякого знаку
М’який знак пишемо:

1. Після зубних звуків - д, т, з, с, ц, л, н, дз - якщо вони звучать м’яко: суть, тінь.
2. Після м’яких приголосних перед О: льон, трьох.
3. У суфіксах - еньк, ськ-, есеньк- та ін. - український, голівонька.
4. Після -л- перед м’яким приголосним: учительський.
5. У дієслівних формах наказового способу: стань, сядь.
6) 6. Р.в. іменників: пісень.
7. У дієслівних формах 3 особи однини-множини дійсного способу: стоїть, біжить.

М’який знак не пишемо:
1. Після губних і шиплячих: кров, дощ.
2. Після -р- у кінці складу: кобзар (виняток - Горький)
3. Між приголосними: радість.
4. Після -н- перед -ж,ч,ш-:: тонший, менший.

 

 

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

 

1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказ а ти, спалахн у ти, ств е рдити, сфотографув а ти, схил. Перед усіма іншими приголосними пишемо з (іноді із): зб а вити, звест и, зж и тися, ззирн у тися, зсад и ти, зц і пити, зчеп и ти, зш и ток, ізн о в. Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекон о мити, зігнорув а ти, з’їзд, зорієнтув а тися, зум о вити, зг а слий, зм а зати, знадл и вий, скорот и ти, склад і под. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібг а ти, зігн у ти, зідр а ти, зізн а тися, зіпсув а тися, зіст а вити, з і ткнення, зіщ у литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів’ я лий, зім’ я ти, зіп’ я стися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрів а ти й зогрів а ти, зімлів а ти й зомлів а ти, зіпрів а ти й зопрів а ти, зітл і ти й зотл і ти. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. 2. У префіксах – без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкр а їй, безкор и сливий, відкритт я, в і дстань, міжконтинент а льний, міжплан е тний, надпот у жний, обпал и ти, обтрус и ти, передпл а та, передч а сний, підтр и мка, понадпл а новий, представн и к, розтягн у ти, р о зчин, розхит а ти, черезпл і чник. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- 3. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прег а рний, презавз я тий, прекр а сний, прем у дрий, прекр а сно, препог а но; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: приб і гти, прибудув а ти, прикрут и ти, приб о ркати, пришв и дшити; прибутт я, прит у лок, пр и браний, прив а бливо. Крім того, префікс пре- виступає у словах през и рливий, през и рство й у словах старослов’янського походження: преосвящ е нний, препод о бний, прест о л, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пр и гірок, пр и ярок; прибер е жний, прикорд о нний. Префікс прі- вживається тільки в словах пр і звисько, пр і звище, пр і рва

 

Правопис прізвищ

Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:

1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров;

2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов;

3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев, Коришев, Солнцев;

4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький. Але звук е в російських прізвищах передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв;

5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іва-щенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв.

Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко;

6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар 7нов, Ільїн, Переїденко;

7) російська літера ы завжди передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш;

8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов;

9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв;

10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк;

11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич;

12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишне-вецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький.

 

 

Правопис слів іншомовного походження

 

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами: Звук л на письмі передається твердо і м'яко Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, тощо. Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін. У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: маса, каса, колектив, група. Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто. Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, сюрреалізм та ін. Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо. У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі) і т. д. На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф. В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін. Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія. Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін. Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік. Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и. директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика та ін. В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний. Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна,та ін. У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє.