А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4< П4

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:

· Коефіцієнт абсолютної ліквідності;

· Проміжний коефіцієнт покриття /коефіцієнт швидкої ліквідності/;

· Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), обумовлений як відношення коштів (стор.230-240) і поточних фінансових інвестицій(стор.220) до короткострокових зобов'язань, є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Практично коефіцієнт абсолютної ліквідності в багатьох підприємств виміряється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках, що в сучасних умовах не можна не визнати позитивним фактором, тому що підприємства, з огляду на інфляцію, не зберігають гроші на рахунках, а вкладають їх в оборотні кошти.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення коштів, що течуть фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Він формується головним чином у залежності від сум дебіторської заборгованості і показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити за рахунок цих груп поточних активів.

Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні, теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника — 2; однак, це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

В умовах ринкової економіки стабільність фінансового положення підприємства в значній мірі обумовлюється ступенем його ділової активності.

Ділова активність являє собою результат безлічі окремих рішень на основі вмілого переліченого керування всією сукупністю виробничих і господарських факторів.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

· широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

· репутація підприємства;

· відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

· забезпечення заданих темпів росту;

· рівень ефективності використання капіталу;

· стійкість економічного росту й ін.

Ефективність функціонування підприємства може бути оцінена за допомогою різних показників, основними з який є обсяг реалізації товарної продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати показники ефективності використання активів.

Якісна оцінка може бути отримана в результаті порівняння підприємств, родинних по сфері додатка капіталу, а якісна оцінка може бути дана по двох напрямках:

- по ступені виконання плану за основними показниками і забезпеченню заданих темпів їхнього росту;

- рівню ефективності використання ресурсів підприємства.

Для здійснення першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхні динаміки. Оптимальним є наступне співвідношення, що базується на їхньому взаємозв'язку:

Т чп > Т то > Т ак > 100 %,

де Т чп, Т ор, Т ак - темпи зміни балансового прибутку, товарообігу і суми активів відповідно.

Приведене співвідношення показників означає, що:

- -прибуток підприємства збільшується більш випереджальними темпами, ніж обсяг реалізації і, як наслідок, це свідчить про відносне зниження витрат звертання;

- випереджальний ріст обсягу продажу над активами підприємства свідчить про ефективність використання ресурсів підприємства;

- економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім роком.

Для реалізації другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.