Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу

 

Опанування наукою вимагає усвідомлення її суті та змісту. Суть економічного аналізу обумовлена об’єктивною потребою організації господарювання відповідно з вимогами економічних законів ринку.

Метод у перекладі з грецької означає шлях дослідження, теорію, навчання. Методом у широкому розумінні слова є спосіб підходу до вивчення реальної дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільства. Якщо предмет відповідає на запитання, що ми вивчаємо, то метод - як вивчаємо, якими способами і прийомами.

Загальним за своїм характером методом, що розкриває загальні закони розвитку матеріального світу є діалектичний метод. Розуміння особливостей діалектичного методу дозволяє визначити метод економічного аналізу, виробити його характерні риси.

1. Використання діалектичного методу в аналізі означає, що всі явища і процеси необхідно розглядати в постійній зміні, розвитку, тобто в динаміці. Звідси випливає перша характерна риса методу аналізу - необхідність постійних порівнянь, вивчення економічних процесів у динаміці. Порівняння можуть бути з даними плану, результатами минулих років, із досягненнями інших підприємств і т.і.

2. Матеріалістична діалектика вчить, що кожний процес, кожне явище треба розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси випливає необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, кожного процесу. Це теж є однієї з характерних рис аналізу.

3. Використання діалектичного методу означає, що вивчення господарської діяльності проводиться з урахуванням усіх взаємозв'язків і взаємозалежностей. Жодне явище не може бути зрозуміло, якщо воно розглядається ізольовано, без зв'язку з іншими. Виходить, щоб зрозуміти і правильно оцінити те або інше економічне явище, необхідно вивчити усі взаємозв'язки і взаємозалежності з іншими явищами. Це одна з методологічних рис методу економічного аналізу.

4. Взаємозв'язок і взаємозалежність економічних явищ обумовлюють необхідність комплексного підходу до вивчення господарської діяльності. Тільки комплексне вивчення дає можливість правильно оцінити результати роботи, розкрити глибинні резерви в економіці підприємств. Комплексні дослідження економічних явищ, процесів є характерною рисою методу економічного аналізу.

5. Між багатьма явищами існує причинна залежність: одне явище є причиною іншого. Тому важливою методологічною рисою аналізу є встановлення причинно-наслідкових зв'язків у вивченні економічних явищ, це дозволяє давати їм кількісну характеристику, забезпечувати зміну впливу факторів на результати діяльності підприємства. Це робить аналіз точним, а висновки його обґрунтованими.

Вивчення і вимір зв'язків можна здійснити методом індукції і дедукції. Спосіб індукції полягає в тому, що дослідження ведеться від часткового до загального, від вивчення приватних факторів до узагальнень, від причин до результатів.

Дедукція - це спосіб дослідження від загальних факторів до приватних, від результатів до причин.

Індукція і дедукція, як логічний метод дослідження причинних зв'язків, широко використовується в аналізі.

6. Використання діалектичного методу в аналізі означає, що кожний процес, кожне економічне явище треба розглядати як систему, як сукупність багатьох елементів, пов'язаних між собою. З цього випливає необхідність системногопідходу до вивчення об'єктів аналізу.

Системний підхід передбачає у вивченні явищ і процесів, їхню максимальну деталізацію і систематизацію.

Деталізація тих або інших явищ необхідна для виявлення найбільш істотного і головного в досліджуваному об'єкті. Вона залежить від об'єкта і цілі аналізу.

Систематизація елементів дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об'єкта, визначити його головні компоненти, функції, співпідпорядкованість елементів, розкрити логіко-методологічну схему аналізу.

Після вивчення окремих сторін діяльності підприємства, їхнього взаємозв'язку, підпорядкованості і залежності треба узагальнити матеріали дослідження. При узагальненні результатів аналізу необхідно з усієї множини досліджуваних факторів виділити головні і вирішальні, від яких в основному залежать результати діяльності. Узагальнення (синтез) є дуже відповідальним моментом в аналізі.

7. Важливою методологічною рисою аналізу є розробка і використання системипоказників, необхідної для комплексного системного дослідження причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ і процесів у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, метод економічного аналізу являє собою комплексне системне вивчення, вимір і узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства, виявлення і мобілізацію резервів із метою підвищення ефективності виробництва.

 

Сукупність спеціальних прийомів і способів становить науковий апарат економічного аналізу.

Прийоми і способи економічного аналізу умовно можна розділити на слідуючи групи:

 

 

Способи первинної обробки економічної інформації включають:

Деталізація – аналітичний засіб розчленування складних явищ на більш прості, розкладання підсумкових показників на складові. Таке розчленування, розкладання дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність складових явищ, первісних показників.

Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. Наприклад, виконання плану виробництва продукції аналізують в цілому по підприємству і в розрізі окремих підрозділів; в цілому за рік, по кварталам, місцям і ін.

Порівняння – аналітичний спосіб який дозволяє виявити взаємозв’язок економічних явищ, їх розвиток і ступінь досягнутої ефективності в використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. При вокирстанні порівняння слід пам’ятати що “все пізнається за допомогою порівняння” і “ всяке порівняння кульгає”. Завдання керівника і аналітика полягає в тому, щоб звести усі огріхи прийому порівняння до мінімуму.

Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь:

- фактичних показників з плановими;

- фактичних показників з затвердженими нормами, нормативними даними;

- фактичних показників з даними минулих років;

- показників аналізуємого підприємства з досягненнями науки і передового досвіду, показниками інших підприємств і підрозділів;

- з найвищими і середніми показниками в галузі, об’єднанню, регіоні;

- з показниками підприємств інших країн;

- різних варіантів управлінських рішень з ціллю вибору найбільш оптимального з них.

Усяке порівняння, в залежності від змісту вивчаємих показників, ставить ряд умов:

- єдність оцінки показників, що порівнюються;

- нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

- нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

- нейтралізація відмінностей у структурі;

- порівняння календарних періодів;

- використання інформації і аналітичних показників які формуються по однаковій методології;

- виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими величинами. Вони відображаються у формі процентів, коефіцієнтів і застосовуються при розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності, змін за аналізований період і ін. Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. “Аналітична сила” середніх величин полягає в узагальненні відповідної сукупності типічних, однорідних показників, явищ процесів. Вони дозволяють переходити від одиничного до загального, від випадкового до закономірного, без них неможливо порівняння вивчаємої ознаки по різним сукупностям, неможлива характеристика зміни показника за часом; вони дозволяють абстрагуватись від випадкових окремих значень і коливань.

В економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини: середня арифметична проста, середня арифметична зважена, середня хронологічна, середня квадратична і ін.

Середні арифметична проста - застосовується для аналізу незгрупованих даних і розраховується за формулою:

 

= , (1)

_

де Х – середня арифметична;

Σ Х – сума варіантів значень аналізованого показника;

n – число одиниць показника

 

Середня арифметична зважена – розраховується за формулою:

 

= , (2)

де Хi – варіанти значень аналізованого показника;

fi – частоти (ваги).

Вона застосовується тоді коли аналізуються показники явища, які у межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну заробітну плату на одного працюючого у трьох цехах підприємства, то не врахувавши кількість працюючих у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох цехів підприємства в цілому неможливо.

Середня хронологічна розраховується за формулою:

 

= , (3)

 

де х₁, х₂ ….х_n – варіанти значень аналізованого показника;

n – кількість варіантів

 

Вона застосовується тоді, якщо є показники, які характеризують аналізоване явище за період розбитий на рівні проміжки часу.

Середня квадратична розраховується за формулою:

 

= , (4)

 

де - квадрати значень аналізованого показника;

n – кількість варіантів.

Використовується при аналізі варіації багатьох показників фінансово-господарської діяльності підприємств.

Групування – це виділення із сукупності досліджуваних явищ якісно однорідних типів, груп за істотними ознаками. Застосовується для виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності явищ, закономірностей їх змін за масовими статистичними даними. Суть групування полягає у виділенні якоїсь характерної кількісної або якісної ознаки, за якою маса даних розчленовується на групи. В групах виводяться середні показники, що характеризують досліджуване явище.

Необхідність порівнювальної комплексної оцінки виникає в наступних випадках:

1. Коли необхідно зіставити роботу декількох господарських об’єктів по даним їх діяльності на основі єдиної системи показників;

2. Коли необхідно зіставити результати господарської діяльності якого-небудь господарського об’єкта за часом.

Важливою умовою застосування способів порівняльної комплексної оцінки є погодження про можливу порівнянність різних по суті показників, які часто зовсім не співставленні. Так, в систему оціночних показників можуть включатися вартісні, трудові, натуральні і другі показники.

Зупинимося на особливостях застосування деяких методів порівнювальної економічної оцінки.

Метод сум. Сутність цього методу полягає в простому сумуванні фактичних значень різних показників підприємств чи їх підрозділів (наприклад, всі показники виражені в % виконання плану). Недоліком методу сум є можливість високої оцінки результатів по інтегрованому показнику при значному відставанні по будь-якому часному показнику, який укривається за рахунок високих досягнень по другим окремим показникам.

Метод сум місць. Цей метод припускає попереднє ранжирування об’єктів по окремим показникам, тобто упорядкування показника по його значенню. Кожному показнику а_ij відповідає новий параметр s_ij, який визначає місце кожного об’єкту серед інших по i-му показнику.

Метод відстань. Основою цього методу є урахування близькості об’єктів по співставленим показникам до об’єкту – еталону.

Важливо правильно визначити еталон. За еталон може бути прийнятий умовний об’єкт з максимальними елементами по всім показникам:

В деяких випадках типовим об’єктом вважається такий, значення показників якого дорівнює середнім арифметичним рівнянням показників в вивчаємій сукупності.

Метод відстань найбільш формалізований із розглянутих вище. Він легко дозволяє урахувати значущість показників, і його ідею визначення оцінок як відстаней між точками – об’єктами і точками – еталонами досить переконлива. Разом з тим і цей метод має недоліки. По-перше, процедура обчислення складна, а результати не стільки наглядні. По-друге, сама по собі процедура оцінки потребує удосконалення: варіації різних показників можуть суттєво відрізнятися, а це означає, що показники з більшою варіацією будуть мати більшу вагу в сумарній оцінці, і, таким чином, вони будуть мати перевагу по зрівнянню з другими показниками.

Під факторним аналізом розуміється методика комплексного і системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Детермінований факторний аналіз уявляє собою методику вивчення факторів, зв’язок яких з результативним показником має функціональний характер. В економічному аналізу використовуються наступні види детермінованих моделей:

- адитивна: A = x + y - z

- мультиплікативна: A = x * y * z

- кратна: A = x/y

- комбінована: A = x + y/z

Ланцюгові підстановки. В економічних розрахунках цей спосіб використовується в тому разі коли між результативним показником і факторами які впливають на його зміну існує детермінований зв’язок у вигляді адитивної, мултиплікативної чи кратної моделі. За допомогою цього способу можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів на кінцевий показник, що аналізується.

Суть способу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні базисних параметрів на звітні. Умовно обчислений результативний показник порівнюється з попереднім показником. Різниця між ними і виражатиме вплив заміненого фактора на результативний показник.

В формалізованому виді алгоритм застосування способу ланцюгових підстановок описується таким чином: