Зміст та особливості аналізу фінансового стану господарюючих суб'єктів в умовах ринкової

Економіки

Фінансова характеристика підприємств відображає вироб­ничо-господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єкти фінансового аналізу - фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. Фінансовий стан підприємства характеризується су­купністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і вико­ристання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником ви­робничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. У ринковій еко­номіці аналіз фінансового стану, використовуючи здебільшого бух­галтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містяться в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості не­обхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності гос-

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

подарських керівників, кваліфікації робітників і в ряд інших ас­пектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на доходність і фінансову сталість підприємства.

Залежно від інформаційного забезпечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на зовнішній і внутрішньогосподарський.

Зовнішній аналіз спирається переважно на бухгалтерську звітність, яка складають за єдиними формами незалежно від типу власності і підприємства подають в органи державної податкової інспекції; банківські установи, які уклали договір з цим підприємством; власникам підприємства, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності; біржам та іншим організаціям, у які підприємство входить на добровільній основі, якщо подання такої звітності передбачено установчими документами та договорами.

Підприємство повинно прагнути до публічності своєї фінансо­вої звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкла­дають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарську практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правильності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.

Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інфор­мація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Напри­клад, за зразком західних фірм відомості про витрати виробництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів продукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу об­межується переважно визначенням наближених оцінок і розра­хунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важли­во), а не абсолютних цифр. Зовнішній аналіз фінансового стану можна виконувати в обмеженому або детальнішому висвітленні.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Зовнішній і внутрішньогосподарський аналіз залежно від поставлених цілей і строків проведення поділяється на ретро­спективний (аналіз результатів господарської діяльності за мину­лий період), перспективний (прогнозний), спрямований на очіку­вану оцінку фінансової сталості, платоспроможності, забезпече­ності фінансовими ресурсами та ефективності їх використання в майбутньому календарному періоді, порівняльний (між декілько­ма підприємствами) іі оперативний, який виконується у процесі регулювання фінансової діяльності.

Найдетальнішою є програма ретроспективного аналізу, оскільки вона має багатшу інформаційну базу і більше часу для його проведення порівняно з іншими видами аналізу фінансового стану.

У сучасних умовах ретроспективний аналіз відіграє вирішальну роль, оскільки підвищити результати господарської діяльності, виявляти позитивну або негативну її динаміку, поєднуватися з перспективним, головним завданням якого стає оцінка можливостей збуту продукції, яку випускають у поступово зростаючому обсязі, забезпеченості виробництва матеріальними і трудовими ресурсами, рентабельності виробництва і як наслідок усіх цих факторів - фінансової сталості та кредитоспроможності підприємства.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, його внутрішніх функціональних і лінійних підрозділів, деталізується необмежено за їхніми запита­ми, оскільки для внутрішніх користувачів інформаційна база мо­же включати всю сукупність даних бухгалтерського, статистично­го, оперативного та первинного обліку.

В умовах ринкової економіки багато чого в роботі підприємств залежить від контрагентів (постачальників, по­купців, банків, підрядників і т.д.), яких підприємства повинні ви­бирати самостійно. Робота підприємства залежатиме від того, наскільки швидко і правильно воно орієнтуватиметься в системі ринкових відносин, наскільки точно і безпомилково вибиратиме собі ділових партнерів.

Як відомо, найкращий спосіб оцінити майбутнього партнера -збирати необхідну інформацію про нього, враховуючи дані про його господарську діяльність за останні роки, її масштаби, фінан-

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

еовиіі стан, рентаоельність, перспективи подальшого розвитку. Нерозбірливість у виборі партнера призведе до значних втрат і навіть ліквідації самого підприємства. Проте достатньо навести довідки про майбутнього компаньйона у регулярно публікованих біржових довідниках, фінансових газетах та інших виданнях і можна приймати рішення: співпрацювати або ні.

З огляду на те, що виник ринок цінних паперів і акціонер­них товариств, важливими стали аналітичні прийоми, зумовлені вимірюванням ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у вигляді дольової участі в інших підприємствах.

Закони ринку ставлять перед підприємствами необхідність розв'язання таких важливих економічних завдань: забезпечення конкурентоспроможності товарної продукції, а також їхньої діяльності. Підприємствам, які прагнуть до комерційного успіху, важливо правильно оцінювати і постійно стежити за рівнем про­сування до нового економічного статусу - фінансово незалежно­го самостійного підприємства.

У світовій практиці загальноприйнято, що поняття конку­рентоспроможності фірми тісно пов'язане з поняттям іміджу. Він формується протягом тривалого часу на основі стійкої конкурен­тоспроможності широкого асортименту товарів, які випускають. Під конкурентоспроможністю фірми розуміють реальну і по­тенційну здатність компанії проектувати, виготовляти і збувати товари. Предметом детальної ваги й аналізу повинна бути номен­клатура продукції, яку випускає підприємство. Власне продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою тощо приваблює не ли­ше покупця, а й ділового бізнесмена, акціонера, інвестора.

Система економічного рейтингу промислових корпорацій розвинених капіталістичних країн у сучасний період містить пев­ний набір фінансових документів і економічних показників, які публікують у газетах разом з балансом. Списки компаній корпо­рацій, які мають найкращі економічні показники, слугують своєрідним барометром успіху, свідченням їхньої надійності. Це найкраща реклама, що стимулює нові замовлення та прибутки.

У вітчизняній практиці подібних рейтингів не було, проте з Розвитком комерційної діяльності і ринку взагалі він стане '"-'від'ємною частиною оцінки конкурентоспроможності і рівня

Є.В. Мних. Економічний аналіз

перспективності розвитку підприємства. Показники конкуренте спроможності підприємства можуть бути визначені на основі де- тально відібраних, експертно підтверджених факторів і пара- метрів, методично пов'язаних в єдину систему техніко-еко номічного та соціального аналізу їх функціонування внутрішньому ринку країни.

Щоб вистояти у конкуренції виробників на ринку, щоб га- 1 рантувати своєму підприємству фінансовий успіх, потрібно лише скорочувати витрати виробництва з метою отримання симального прибутку. Такий підхід можливий лише тоді, коли цикл повного оновлення асортименту виробів становить декілька років. Сьогодні у прогресивних галузях промисловості, напри- клад, електронній життєвий цикл виробів скоротився до кількох; місяців. Тому в сучасному світі, коли ринкова конкуренція стає все жорсткішою, але не за рахунок фактора цін, а в результаті ви­никнення витонченіших методів і форм суперництва фірм на ринку, головна мета керівника підприємства вже не може полягати лише у прагненні знижувати витрати виробництва. Виживання підприємства все частіше зумовлюється дією факторів більш довгострокового порядку, ніж просто економія яких-небудь видів прямих або накладних витрат.

За таких обставин варто більше часу приділяти таким сфе- рам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів і поліпшення свого фінансового стану, ніж управлінню вироб- ництвом з метою зниження витрат.

Тому аналіз повинен входити до системи маркетингу, який даватиме інформацію про вироби і чому їх хочуть купувати спожи­вачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, де ємність ринку найвища, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. Маркетинг допомагає зрозуміти, як підприємство повинно організувати збут своєї продукції, як прово­дити кампанію з просування на ринку нових виробів, будувати стратегію реклами. Маркетинг дає змогу розрахувати різні варіант ти ефективності затрат на виробництво і реалізацію виробів і по­слуг, визначити, які види продукції продані, якому споживачеві, в якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкла­дену у виробництво, транспортування, зберігання, рекламу, збут.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Отже, підвищення ефективності виробництва підприємства, ■міднення його конкурентоспроможності вимагають принципово нових підходів до управління й організації виробництва. Тому для прийняття правильних управлінських рішень треба, з одного боку, вміти чітко аналізувати і взаємопов'язувати реальні процеси, з іншого - виявляти закономірності і тенденції розвитку подій, які спрямовують діяльність підприємства у цих реальних умовах на досягнення поставлених цілей.

Першочергове завдання економічного аналізу - розкрити причинно-наслідкові зв'язки між фінансовою та виробничою діяльністю підприємства. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство працює ритмічно, випускає рентабельну продукцію, успішно її реалізує, воно, здебільшого має необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство має фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінан­сової роботи. В умовах ринку з ускладненого фінансового стану підприємство зобов'язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи.

Важливим об'єктом аналізу є вивчення правильності вико­ристання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призна­чення.

Завдання аналізу фінансового стану підприємства визнача­ються також інтересами користувачів аналітичним матеріалом.

В умовах ринкової економіки підприємства діють як са­мостійні товаровиробники. Водночас у діяльності підприємства зацікавлені численні фізичні та юридичні особи, державні орга­ни, які уважно стежать за результатами цієї діяльності і фінансо­вим станом підприємства.

Публікована звітність підприємства, що працюють на пра­вах акціонерного товариства, адресується акціонерам. Акціонери хочуть бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, їх цікавить чи стабільний його фінансовий стан і майбутні перспективи збереження стабільності, стурбовані

Є.В. Мних. Економічний аналіз

рентабельністю підприємницької діяльності та дивідендної політики керівництва підприємством.

До цієї групи користувачів близькі тримачі облігацій, випу­щених підприємством, банки, які кредитують підприємство, та інші кредитори. їх цікавить, якою мірою підприємство здатне своєчасно оплатити свої борги і яка гарантія погашення ними дов­гострокових позик і сплати процентів по них у майбутньому. Іншими словами, цю групу користувачів аналітичним матеріалом цікавлять питання платоспроможності підприємства.

Податкові органи держави за даними звітності прагнуть от­римати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки або збитки). Зацікавлені в аналітичних даних про вплив окремих факторів на результат діяльності підприємства: про складові балансового прибутку та його роз­поділу.

Особливо скрупульозними в оцінці фінансового стану, пла­тоспроможності, рівня рентабельності та перспектив розвитку підприємства є фондові біржі - ринки цінних паперів. Цінні папе­ри підприємства (акції та облігації) купують і продають фондові біржі з метою присвоєння курсової різниці. Оскільки ціна на акції та облігації залежить від перспективи діяльності акціонерних підприємств, біржі уважно вивчають та аналізують їх звітну інформацію.

Ціла низка звітних та аналітичних показників у зіставленні за декілька років потрібні статистичним органам та різним відом­ствам, які вивчають тенденції розвитку окремих галузей національного господарства і намагаються розробити рекомен­дації щодо регулювання економіки країни.

Отже, інтереси зовнішніх користувачів аналітичним ма­теріалом зводяться до виконання аналітичних дій з вивчення та оцінки на підставі даних звітності підприємств:

1) майнового стану на дату звіту;

2) фінансової сталості та платоспроможності;

3) рентабельності роботи за звітний рік;

4) змін фінансового стану за звітний рік і його динаміки за
кілька років;

5) розподілу прибутку і залучення в обіг інших джерел засобів;

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

6) тенденцій розміщення додаткових джерел засобів в різні
активи з метою відновлення сталості їх фінансової структури і
розширення виробництва;

7) узагальнених відомостей про зв'язки підприємства з по­
стачальниками і споживачами продукції, банками, фінансовими
ринками.

Внутрішніми користувачами аналітичних матеріалів виступа­ють керівники підприємства. Вони визначають коло завдань, які по­винен вирішувати внутрішній аналіз. Він охоплює завдання контро­лю, які ґрунтуються на оцінці даних, відображених в облікових реєстрах і внутрішніх звітних формах, а також оперативній інфор­мації, яка виникає в процесі виробництва. Ця група завдань належить до економічного аналізу й опосередкованого питання прогнозування отримання найкращих результатів роботи підприємства шляхом порівняння можливих варіантів рішень поставлених завдань між со­бою або ж фактичного виконання з можливими варіантами.

Виконуючи функцію контролю, аналітик порівнює фак­тичні результати з попередньо визначеними завданнями, забезпе­чуючи своїми діями максимальне наближення фактичного вико­нання до поставленої мети. Аналітикові поставлено завдання: відхилитись від визначених цілей і характеру втручання уп­равлінської ланки.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за такими напрямами:

8) виявлення наявності та збереження власних коштів;

9) визначення забезпеченості запасів і товарно-матеріаль­
них цінностей власними джерелами і кредитами, оцінка правиль­
ності отримання кредитів і перспектива їх проведення;

 

10) визначення факторів, які вплинули на співвідношення
темпів зростання кредитних вкладень та обсягів виробництва і ре­
алізації продукції;

11) виявлення можливості іммобілізації власних обігових
коштів і причин утворення дебіторської та кредиторської заборго­
ваності;

12) оцінка майна підприємства і джерел його придбання;

13) оцінка фінансової незалежності підприємства від
зовнішніх джерел;

Є.В. Мних. Економічний аналіз

14) оцінка платоспроможності підприємства;

15) вивчення показників і факторів рентабельності;

16) розроблення конкретних заходів з мобілізації внутріви­
робничих ресурсів для поліпшення фінансового стану
підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємств проводять з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів кон­курентної політики підприємства і використовують при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розроблення програм розвитку на перспективу.

Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язу­ють групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель аналізу (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

6.2.Інформаційна база аналізу фінансового стану

Підприємства

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємств слугують показники надходження і витрачання гро­шових коштів: виписки з рахунків установ банків, які обслугову­ють підприємство; картотека рахунків, які підлягають оплаті, платіжні календарні, складені фінансовим відділом підприємства; планові дані руху грошових коштів; звітно-статистичні дані бух­галтерського обліку.

Сучасний розвиток економічного аналізу значною мірою зу­мовлений змінами інформаційної моделі економічних систем під впливом реформування національної системи рахівництва, впро­вадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, звітності й аудиту. Враховуючи, що обліково-статистична інфор­мації є пріоритетною і переважаючою в оцінках та діагностиці фінансового стану, то від її аналітичних можливостей суттєво за­лежить якість аналітичного забезпечення фінансового менедж­менту та господарського керівництва на підприємстві в цілому.

Керуючись принципами ведення обліку та складання звітності за національними стандартами, обліково-аналітична ро­бота зосереджуються на переважанні економічного змісту госпо­дарських явищ і процесів чи управлінських рішень над їх юридич­ною формою, а тому пріоритетною є ефективність підприємниць­ких дій над застережністю відхилень від регламентів ієрархічної управлінської надбудови. Така трансформація економічного мис­лення підприємців і менеджерів вимагає глибоких знань еко­номічної природи господарських процесів, їх правового статусу, оперативності в оцінках ризику вміння прогнозувати розвиток подій, динамізму у випередженні подій тощо. Широкого еко­номічного світогляду, якісно нового аналітичного мислення ви­магають принципи дохідливості, доречності, обачності інфор­мації, що значно посилює роль економічного аналізу у забезпе­ченні ефективності управлінських рішень.

З переходом на національні стандарти виникає необхідність аналізу ефективності облікових систем, вибору інформаційного забезпечення стратегічного й оперативного менеджменту,

Quot;

Є.В. Мних. Економічний аналіз

оскільки господарюючі суб'єкти формують свою облікову політи­ку, яка достовірно відображатиме фінансовий стан, результат гос­подарської діяльності і зіставність фінансових показників. Така облікова політика дає змогу об'єктивно оцінювати еволюцію підприємництва, ефективність стратегічного і тактичного ме­неджменту. Адже в ринковому середовищі для оцінки ризику участі капіталу важливішою є характеристика тренду динамічно­го ряду досліджуваних показників, ніж абсолютні чи відносні відхилення від базового рівня.

Інформаційні потоки за вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку Н(с)БО дають змогу виділи­ти активну чи пасивну участь в обороті капіталу всіх суб'єктів гос­подарювання, чітко визначити фінансові результати такої участі. Вибираючи облікову політику на основі принципу обачності, підприємці можуть досягати такого фінансового стану, за яким ак­тиви чи дохід не завищується, а зобов'язання чи витрати не зани­жуються. Обґрунтованою можна вважати концепцію оцінки ак­тивів підприємства, за якою активи відображають у балансі за умо­ви їх достовірної оцінки та досягнення очікуваної економічної ви­годи у майбутньому використанні. Це означає, що використані ре­сурси, які не дають економічної вигоди, списують у витрати періоду. Така класифікація активів допомагає об'єктивно оціню­вати ефективність обороту капіталу і забезпечити дієвий вплив на його рух. Це стосується й інших категорій, в аналізі і оцінках яких підприємець отримує більше повноважень, посилюється його відповідальність, яка виражається відповідними економічними вигодами чи втратами. Факторний аналіз за критеріями кінцевих фінансових результатів поширюється на вибір облікової політики та системи оподаткування, визначення характеру менеджменту, форм і масштабів підприємництва, обґрунтування партнерських стосунків. Отже, орієнтуючись на вимоги НП(С)БО, нова обліко­ва та звітно-статистична інформація може забезпечувати інфор­маційні потреби аналітиків щодо діагностики, оцінки та пошуку за напрямами: сучасний стан і зміна, розвиток економічного по­тенціалу господарюючого суб'єкта; рух капіталу й ефективність участі у капіталі підприємства; ефективність придбання, продажу та володіння цінними паперами; ефективність партнерських сто-

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

сунків і здатність господарюючого суб'єкта своєчасно виконувати свої зобов'язання за поставками і за платежем; ефективність і якість виробничо-фінансового менеджменту та пайову участь у кінцевих фінансових результатах; дієвість та результативність тактичного регулювання діяльності господарюючого суб'єкта; ре­альна забезпеченість зобов'язань підприємства, поява кризових ситуацій і ефективність антикризового управління; стан дивідендів і результативність дивідендної політики.

Проте, НП(С)БО дає змогу вести гнучку облікову політику, змінювати параметри облікового процесу, щоб задовольнити інформаційні потреби керівників і контролюючих органів.

Враховуючи ступінь порівнянності показників динамічного ряду у моделі фінансового аналізу значно розширюється область стратегічних досліджень, що дає змогу імітувати перспективу гос­подарюючого суб'єкта. Це стосується насамперед параметрів віддачі авансового капіталу, кризових порогів і періодів їх подо­лання, платоспроможності та кредитоспроможності тощо. Зро­зуміло, що інформаційні потоки фінансового аналізу можуть бути модернізовані відповідно до запитів користувачів. Проте можна очікувати обмежень оперативного фінансового аналізу, оскільки значне скорочення обов'язкової звітно-статистичної інформації може на певний час обмежити інформаційний потік під синдро­мом відсутності директивного управління.

Суттєві зміни моделі фінансового аналізу можуть відбутися з використанням звітної інформації за НП(С)БО 2 "Баланс" (табл. 6.1). Найбільш узагальнена, але реструктуризована за еко­номічним змістом інформація балансу дає об'єктивну характери­стику не лише фінансового стану, а й ідеології фінансового ме­неджменту господарського суб'єкта. Принагідно зазначимо, що вноситься новий економічний зміст до статей балансу сформова­но нову структурну будову активів і пасивів. Визначення і виз­нання активів, зокрема, пов'язане не з правом власності, а з мож­ливостями контролювати вимоги та переймати ризики від вико­ристання майна. У балансі досягається така структуризація інформації за якою можна оперативно оцінити стан платоспро­можності господарського суб'єкта, а розмежування поточних і не поточних активів та зобов'язань допомагає легко контролювати

^|()ї' 147

сл

аапаап

 

 

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

суму оборотного капіталу. Треба мати на увазі, що при порівняль­ному аналізі балансів необхідно враховувати особливості обліко­вої політики господарюючих суб'єктів, які порівнюють. Суттєвим є принцип визнання цінностей, обраний метод нарахування амор­тизації, відповідність структурної будови балансу тощо.

Стан ринкового середовища визначається тим, що одні гос­подарюючі суб'єкти можуть займати пайову участь у функціону­ванні інших. Вони стають фінансовими співвласниками і зацікав­лені в отриманні економічних вимог від вкладеного капіталу. Інформація балансу дає змогу аналізувати активну чи пасивну участь пайовика, його можливості впливу на прийняття уп­равлінських рішень та мотивовану поведінку. Разом з інфор­мацією звіту про фінансові результати можна визначити такі ос­новні характеристики пайової участі:

а) частка пайового капіталу та її зміна;

б) ступінь суттєвості впливу пайовиків на прийняття уп­
равлінських рішень;

в) фактичні і очікузані дивіденди та зміни дивідендної
політики;

г) активність пайового капіталу та його стратегічні цілі.
Можна оцінити ефективність операцій з цінними паперами,
доцільність і віддачу використання боргових цінних паперів.

Активніше діяти аналітикові допомагає інформація про стан дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо раніше можна було давати характеристику лише зміни обсягу, структу­ри та співвідношення допустимої і недопустимої дебіторської та кредиторської заборгованостей, то у новому балансі подана інформація виражає первісну вартість та чисту реалізаційну вартість заборгованості і резерв сумнівних боргів. Це свідчить не лише про реальність заборгованості та ступінь платоспро­можності, а й характеризує ступінь ризику розрахункових опе­рацій, маневрування у фінансовому менеджменті. Процес резер­вування сумнівних боргів має глибоку аналітичну основу щодо дослідження динамічного ряду боргів за минулий період, групу­вання за кількістю прострочених днів оплати та визначення відсотка сумнівних боргів як ступінь ризику неплатежів. Вико­ристовуючи інформацію приміток до балансу, можна визначити

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

_серет.ніи борг у розрахунку на одного дештора і кількість дебіторів, які найбільше вплинули на формування боргу.

Суттєві зміни і більші аналітичні можливості формуються при дослідженні пасивів господарюючого суб'єкта насамперед при дослідженні джерел власного капіталу та поточних, довго­термінових зобов'язань. Виділення у структурі власного капіталу пайового, неоплаченого та додаткового дає об'єктивнішу оцінку задіяних джерел покриття активів, характеризує можливості підприємства у маневруванні фінансовими ресурсами. Нова фор­ма відображення власного капіталу є чіткішою, оскільки не вміщує зобов'язань типу "резерви наступних виплат і платежів" та "доходи майбутніх періодів".

Інформація про власний капітал є основою для заснування і розвитку підприємницької діяльності, тому що він виконує най­суттєвіші функції господарювання: довгострокове фінансування, відповідальність і захист прав кредиторів, компенсація збитків, що утворилися, кредитоспроможність, фінансове забезпечення ризику, власність, розподіл вигод. Дані про власний капітал вміщені у балансі разом з інформацією НП(С)БО 5 "Звіту про власний капітал" табл. (див. табл. 6.2), і дають змогу оцінити фінансову політику господарюючого суб'єкта, з'ясувати структу­ру і джерела його утворення, фактори, що вплинули на зміни власного капіталу, ефективність акціонерної діяльності тощо. Інформація пасиву хоча і є більш структуризованою, проте і в ній простежується певна невідповідність у відображенні зобов'язань. Наприклад, у другому розділі пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів" відображено також поточні зобов'язання (за­безпечення виплат персоналу). Серед зобов'язань щодо цільового фінансування чи іншого забезпечення можуть бути і поточні, і довгострокові. Зауважимо, що виділення такого підрозділу в па­сиві балансу дає змогу оцінити ступінь гарантії погашення на­ступних витрат і платежів, а отже, і якість ділового партнерства.

Структуризованішими є довгострокові зобов'язання, а тому інформація третього розділу пасиву в сукупності з даними приміток до складання балансу свідчить не лише про фінансову стійкість й економічну перспективу господарюючого суб'єкта, а й на стан Довіри та ризик партнерських угод.

153

 

 

а>

 

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Не менш важливою для аналізу є інформація про стан і ха-актер поточних зобов'язань, оскільки вони разом з доходами май­бутніх періодів є основним індикатором платоспроможності підприємства. Ширша структура поточних зобов'язань дає змогу оцінити взаємовідносини з банком, бюджетом, працівниками, ор­ганами страхування та учасниками. Дослідження зміни структури поточних зобов'язань, їх співвідношення до зміни активів дозво­ляє створювати аналітичне забезпечення поточного фінансового менеджменту в зоні нестабільного середовища з метою мінімізації ризику банкрутства. У загальному вигляді аналітичні можливості бухгалтерського балансу подані у таблиці 6.3.

Зрозуміло, що на запит користувачів діапазон розв'язку аналітичних задач за інформацією бухгалтерського балансу та відповідного синтетичного і аналітичного обліку може бути знач­но розширений.

Таблиця 6.3. Аналітичні можливості бухгалтерського балансу

Є.В. Мних. Економічний аналіз

 

і
4. Фінансова стійкість	зміна частки неоіюротного капіталу; співвідношення власного і залученого капіталу; частка довготермінового залученого капіталу; сальдо дебіторської та кредиторської заборгованостей; частка визнаної (реальної) вартості активів у їх загальній вартості
5. Ліквідність (платоспроможність)	абсолютна; проміжна; загальна; обіговість запасів; обіговість дебіторської та кредиторської заборгованостей; чистий робочий капітал
6. Стан кредитування	обсяг, структура і динаміка кредитів; -зміна частки довгострокових кредитів; -коефіцієнт забезпеченості кредитами

Суттєвий розвиток методології фінансового аналізу дося­гається з переходом на П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати" табл. 6.4 і П(с)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" табл. 6.5. Інформація цих звітів не тільки доповнює характеристики фінан­сового стану, виявлені за даними балансу, а й допомагає оцінити ступінь досягнення кінцевої мети господарювання за видами діяльності та ефективність виробничо-фінансового менеджменту в цілому. Чистий результат змін надходження та видатків коштів можна встановити, використовуючи інформації балансу та звіту про фінансові результати. Чистий рух коштів за звітний період з результатом надходжень чи видатків подається у структурі опе­раційної, інвестиційної та фінансової діяльності як процес форму­вання фінансових результатів. Саме коректування прибутку(збитку) операційної діяльності на величину нарахованої аморти­зації і нереалізованих курсових різниць, збільшення чи зменшен­ня (забезпечень, оборотних активів, витрат і доходів майбутніх періодів, поточних зобов'язань, сплачених відсотків і податку на прибуток) з врахуванням руху коштів від надзвичайних подій найточніше виражає зміну фінансового результату операційної діяльності за звітний період. Порівняльна характеристика таких змін за абсолютними чи відносними величинами, а також за елас-

 

 

 

 

о

 

 

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

тичністю до авансованого капіталу (в тому числі і власного) подає найповнішу характеристику ступеня досягнення кінцевої мети у стратегічному фінансовому менеджменті операційної діяльності.

Аналогічно можна аналізувати стан інвестиційного менедж­менту за рухом коштів у результаті інвестиційної діяльності Сальдо продажу і придбання фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, які треба оцінювати не лише за аб­солютною зміною надходження чи вибуття в аналізованому періоді, а й стратегічною мотивацією такого обороту з викорис­танням первинної інформації.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності виражає стан кредитних відносин та цільового використання прибутку. Відсте-живши рух коштів, можна визначити пріоритетні напрями пози­тивних змін і чинники стратегічного та тактичного плану. Голо­вним у цьому є не миттєва вигода, а стабільність позитивних змін.

6.3. Аналіз активів підприємства

Активи підприємства — це засоби господарюючого суб'єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бух­галтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнарод­ними стандартами активи підприємства класифікуються за різни­ми ознаками. Найважливіші такі ознаки:

1. За формою функціонування поділяються на: матеріальні,
нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи - мають матеріаль­
но-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, не-
закінчено будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні
Цінності). Нематеріальні активи - це права на використання окре­
мих видів природних ресурсів, патентні права на використання
винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на ви­
користання програмних продуктів. Фінансові активи - це грошові
активи у національній та іноземній валюті, всі форми дебіторської
заборгованості та фінансові інвестиції.

2. За характером участі у господарському обороті активи
поділяються на: довготермінові (необоротні) і короткотермінові

165 Є.В. Мних. Економічний аналіз

(оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені у балансі (ак­тив) рис. 6.2.

3. За характером обслуговування активи поділяють на опе­
раційні й інвестиційні. До операційних активів належать ос­
новні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної
діяльності, оборотні операційні активи. До інвестиційних ак­
тивів відносять реальні інвестиції та коротко- і довгострокові
фінансові вкладення.

4. За джерелами формування активи поділяють на валові та
чисті. Валові активи - це вартість підприємства, утворена за раху­
нок власного і залученого капіталу. Чисті активи сформовані ли­
ше за рахунок власного капіталу.

Рис. 6.2. Структура активів підприємства

5. За чутливістю до інвестиційних процесів активи поділя­ються на: монетарні та немонетарні. До монетарних належать гро­шові кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення і за­соби в розрахунках. Немонетарпі активи - основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

монетарні активи відрізняються за неоохідшстю їх переоцінки

_при зміні цін.

6. За рівнем ліквідності активи класифікують залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характер­истикою _ВИділяють активи: абсолютно ліквідні, високо ліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні. Абсолютно ліквідні активи - грошові кошти в національній і іноземній валютах. Ви-соколіквідними є короткострокові фінансові інвестиції та корот­кострокова дебіторська заборгованість. До середньоліквідних на­лежать всі види дебіторської заборгованості, крім коротко­термінової, і запаси грошової продукції. Низьколіквідні активи -це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, неза­вершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення. Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.

Завдання аналізу активів:

• оцінка стану, структури та динаміки зміни активів
підприємства;

• оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану
підприємства;

• виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій
зміни активів підприємства;

• зміну аналіз і оцінка ефективності функціонування ак­
тивів підприємства.

Використовуючи дані про стан і зміну обсягу та структури активів підприємства (табл. 6.6) можна зробити основні висновки про фінансового стану:

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Таблиця 6.6 Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

І.ГІро приріст (скорочення) величини активів, яка свідчить про зміну економічного потенціалу підприємства, його фінансо­вої ваги на ринку. Зміна активів може бути в абсолютних (+6064,0 тис. грн.) та відносних (+37,1%) величинах. Приріст активів (з врахуванням індексу інфляції) є свідченням зміцнення еко­номічного потенціалу підприємства, його ваги на ринку. Якщо приріст активів забезпечується збільшенням обсягу необоротних активів (+4066,6 тис. грн.) особливо основних засобів (+1371,3 тис. грн.) і довідстрокових фінансових інвестицій (+2596,5 тис. грн.), то це свідчить про перспективу економічного зростання і підвищення активності на ринку.

2.Про зміну частки необоротних і оборотних активів. Пози­тивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що зменшує ризик компенсації авансо­ваного капіталу та підвищує його віддачу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів.

З.Про зміну частки активів підприємства за критеріями їх ліквідності. Підвищення частки абсолютно та високоліквідних активів є свідченням підвищення поточної платоспроможності і стійкого фінансового стану. Особливо позитивним є абсолютний приріст (+411,1 тис. грн.) збільшення частки (+1,24%) грошових коштів і їхніх еквівалентів. Збільшення довгострокової (+96,9 тис. грн.) і короткострокової '+63,9 тис. грн.) дебіторської забор­гованості погіршує якісні характеристики фінансового стану че­рез значне відволікання коштів підприємства з обороту.

Детальнішу характеристику зміни фінансового стану за ак­тивами підприємства можна отримати при аналізі окремих видів.