Розділ II. Виробнича санітарія 3 страница

Відстань від світильників до товару, виробу та тари, що знаходяться у складських приміщеннях, повинна бути не менше 0,5 м.

34. Питання: Як використовується колір при рішенні питань охорони праці?

Відповідь: Різні кольори (червоний, жовтий, зелений, синій) використовуються у сигнально-запобіжній системі охорони праці згідно з ГОСТ 12.4.026-76.“ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”.

35. Питання: Які індивідуальні засоби забезпечують захист працівників від шкідливих виробничих факторів?

Відповідь: Використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) передбачається у тих випадках, коли здійснення загальнотехнічних заходів не виключає дії на працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Класифікація засобів індивідуального захисту наведена у ГОСТ 12.4.011-89. "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация".

Захист тіла людини забезпечується застосуванням спецодягу (халатів, комбінезонів), спецвзуття, головних уборів, рукавиць. При необхідності працівникам видається безкоштовно теплий спецодяг.

Для захисту очей від теплових випромінювань використовуються окуляри із скельцями ТС-3. При роботі з пилячими речовинами, кислотами та лугами застосовують герметичні окуляри ПО-3 з напівмаскою. Захисні окуляри випускають згідно з вимогами ГОСТ 12.4.013-85Е. "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия".

Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання наведена у ГОСТ 12.4.034-85. "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка". Для захисту органів дихання застосовуються респіратори (протипилові та газові) і протигази (фільтруючі та ізолюючі).

На підприємствах торгівлі для захисту органів дихання працівників від пилу при просіюванні сипучих харчових продуктів доцільно використовувати респіратори типу "Пелюстка", які відповідають ГОСТ 12.4.028-76. "ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток". Технические условия". Для захисту органів дихання та обличчя працівника при обкурюванні, вивантаженні капусти та інших роботах усередині дошників слід застосовувати шлангові протигази типу ПШ-1 або ПШ-2. Ізолюючі протигази і кисневі ізолюючі прилади є на випадок аварії у приміщеннях аміачних холодильних установок.

Як засоби індивідуального захисту від шуму використовуються вкладиші, навушники та шлемофони.

При роботі з вібруючим інструментом застосовують рукавиці з амортизуючими прокладками. Загальні технічні вимоги до засобів індивідуального захисту рук від вібрації наведені у ГОСТ 12.4.002-74. Для захисту працівників від загальних вібрацій використовується спеціальне віброзахисне взуття. Загальні технічні вимоги до цього взуття викладені у ГОСТ 12.4.024-76.

Наказом по підприємству, на основі діючого в Україні законодавства, визначається порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також організації належного їх зберігання та утримання.

Розділ III. Техніка безпеки

 

1. Питання: Сформулюйте поняття про небезпечні зони, про небезпечні виробничі фактори.

Відповідь: У небезпечних зонах постійно діють, або періодично виникають фактори, небезпечні для життя та здоров'я людини. Постійно діючі небез­печні виробничі фактори зумовлені наявністю у працюючих машинах, ме­ханізмах та устаткуванні рухомих частин, передаючих пристроїв (зубце­вих, ланцюгових, ремішкових), неізольованих електропроводів, джерел випромінювань та високої температури, підвищеного тиску. Періодично з'являються небезпечні виробничі фактори при виконанні деяких операцій, наприклад, при переміщенні вантажів, завантаженні та розвантаженні тех­нологічних апаратів.

2. Питання: Сформулюйте поняття про техніку безпеки, про безпеку праці.

Відповідь: Техніка безпеки - це система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають діянню на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Стан умов праці, при якомувиключене діяння на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, називається безпекою праці. Безпека праці визначається конструкцією машин, механізмів та устаткування, особливостями технологічних процесів, умовами виконання робіт. Безпека праці в цілому досягається забезпеченням безпеки вироб­ничого устаткування, виробничих процесів, а також будівель та споруд. Вирішення питань охорони праці здійснюється на стадіях проектування, будівництва (виготовлення) та експлуатації різних об'єктів виробничого призначення.

3. Питання: Які загальні вимоги безпеки до територій, будівель і приміщень підприємств торгівлі?

Відповідь: Планування, забудова, благоустрій території підприємств повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів. Під'їзні шляхи, тротуари і розвантажувальні майданчики повинні бути заасфальтовані або вимощені.На господарчому дворінеобхідно мати навіс для тари та сміттєзбиральники. Місця зберігання горючих матеріалів та тари повинні знаходитись не ближче 25м від будівель, майданчики з сміттєзбиральниками - не ближче 20 м від вікон та дверей приміщень. Ділянка, яка відведена підприємству, повинна забезпечуватись питною водою та мати каналізацію. На території підприємства повинні бути передбачені спеціально обладнані місця для проведення вантажо-розвантажувальних робіт.

4. Питання: Які технічні рішення забезпечують захист працівників від небезпечних виробничих факторів?

Відповідь: Вимоги безпеки до виробничого обладнання викладені у міждержавних стандартах, наприклад:ГОСТ 12.2.003-91. "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности",ГОСТ 12.2.092-94. "ССБТ. Оборудование электромеханическое и электронагревательное для предприятий общественного питания. Общие технические требования по безопасности и методы испытаний", ГОСТ 12.2.124-90. "ССБТ. Оборудование продовольственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.049-80. "ССБТ.Оборудование производственное.Общие эргономические требования".

Для захисту людей від небезпечнихвиробничих факторів використовують огорожі, блокуючі пристрої, запобіжні захисні засоби, слабкі вставки, сигналізацію, дистанційне керування. Класифікація засобів колективного захисту від діяння механічних факторів наведена у ГОСТ 12.4.125-83. "ССБТ. Средства коллективнойзащиты работающих от воздействия механических факторов. Классификация".

Огорожі бувають стаціонарні, рухомі (відкидні, розсувні, знімні) та переносні. Конструктивно вони виконуються у вигляді камер, кожухів, щитів (щитків, екранів), грат, сіток. Вимоги до огорож висловлені уГОСТ 12.2.062-81. "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные". Камери і ємкості машин та апаратів, що використовуються для переробки харчової продукції, виконують функції так званої камерної огорожі. Прикладом камерного огородження працюючого тістомісильного важеля є діжа тістомісильної машини. Блокуючі пристрої виключають можливість включення в роботу технологічного устаткування при наявності вільного доступу до його небезпечних зон. За принципом дії блокуючі пристрої поділяються на механічні, електричні, фотоелектричні, радіаційні, гідравлічні, пневматичні, комбіновані. У більшості машин, що використовуються на підприємствах торгівлі і громадського харчування, рухомі огорожі мають електричне блокування: при відсутності їх на місці мікровимикач відключає електроустановку з мережі.

Запобіжні захисні засоби забезпечують роботу машин і апаратів у заданих умовах, при безпечних режимах і параметрах. У хліборізках після закінчення нарізання порції хліба електродвигун привода автоматично відключається при натисканні каретки на кінцевий мікровимикач. У посудомийних машинах термосигналізатор відключає ТЕНи при нагріванні води у водонагрівачі до 96°С. Посудини і системи, що працюють під тиском, повинні мати запобіжні клапани. Вимоги дозапобіжних клапанів викладені у ГОСТ 12.2.085-82. "ССБТ. Сосуды, работающие под давлением. Клапаны предохранительные. Требования безопасности".

Слабкі вставки, що використовуються у конструкції технологічного устаткування, розраховані на спрацювання при аварійних режимах з метою виключення поломок, руйнувань і, як наслідок, виробничого травматизму. До слабких вставок належатьзрізні штифти, фрикційні муфти, плавкі запобігачі.

Сигналізуючі пристрої - це засоби інформації про роботу технологічного устаткування і виникаючі при цьому небезпечні і шкідливі виробничі фактори. За призначенням сигналізація буває оперативна, запобіжна і розпізнавальна, за засобом інформації - звукова, візуальна, комбінована (світлозвукова) і одоризаційна (за запахом). Оперативна сигналізація використовується для узгодження дій працюючих, наприклад, привантажо - розвантажувальних роботах. Запобіжна сигналізація призначена для попередження про виникнення небезпеки. Для цього застосовують одоризатори, світлові та звукові сигнали.

Дистанційне керування забезпечує контроль і регулювання роботи обладнання з дільниць, досить віддалених від небезпечної зони. Режим роботи обладнання визначають за допомогою датчиків контролю, від яких сигнали надходять на пульт керування, де розташовуються засоби інформації та органи керування. Конструкція органів керування машинами, механізмами та апаратами повинна виключати можливість неправильного вмикання, а також неправильну послідовність операцій, якщо при цьомустворюється небезпека для обслуговуючого персоналу.

5. Питання: Сформулюйте поняття про безпеку виробничого процесу.

Відповідь: Безпека виробничого процесу - це властивість виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, встановлених нормативно-технічною документацією. Безпеку виробничих процесів регламентують ГОСТ 12.3.002-75. "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", інші стандарти безпеки праці за видами технологічних процесів та робіт. На підприємствах необхідне також дотримування вимог санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання.

Технологічні процеси виконуються з використанням різних видів машин, механізмів, апаратів, тому в деяких інструкціях розглядаються комплексно питання забезпечення безпеки виробничого обладнання і забезпечення безпеки виробничих процесів. При цьому враховуються вимоги розділу ”Вказівки заходів безпеки”, що міститься у керівництвах з експлуатації обладнання або в паспортах на нього.

6. Питання: Які фактори визначають наслідок діяння електричного струму на організм людини?

Відповідь: Наслідок діяння на людину електричного струму залежить від цілого ряду факторів. Величина струму, який протікає через тіло людини, є головним небезпечним фактором: чим більший за величиною струм, тим небезпечніше його діяння. Прийнято вважати смертельно небезпечним для людини струм промислової частоти 50 Гц величиною 0,05 А (50 мА) та більше, невідпускаючим – 10…15мА, порогом відчуття 0,5…1,5мА. Рід та частота струму значною мірою визначають наслідок ураження ним живого організму. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою від 20 до 1000 Гц. При інших частотах небезпека ураження струмом помітно знижується. Постійний струм відносно безпечніший змінного. Проте дія постійного струму величиною 0,09...0,1 А викликає параліч дихання.

Індивідуальні особливості людей значною мірою визначають наслідок ураження його струмом. При захворюваннях шкіри, серця, легень, нервової системи небезпека ураження струмом збільшується. При всіх розрахунках пристроїв для захисту людини від ураження електричним струмом промис­лової частоти опір тіла людини умовно приймається рівним 1000 Ом (R_л=1000 Ом).

Небезпека електричного струму для людини зростає із збільшенням тривалості діяння його на організм.

Характер електротравми залежить значною мірою від шляху проходження електричного струму через тіло людини. Чим більший цей шлях та чим ближче утворене електричне коло до життєво важливих органів, тим важчий наслідок ураження людини електричним струмом. Найбільш небезпечне для людини повздовжнє (від руки до руки) та поперечне (від руки до ноги) проходження струму через її тіло.

Схеми включення людини в електричне коло визначають ступінь ураженняїї струмом.

7. Питання: Зробіть аналіз різних схем включення людини в мережі трифазного струму.

Відповідь: Наслідок ураження людини електричним струмом залежить від схеми включення її в електричну мережу (рис. 1).

Рис.1. Схеми включення людини у мережу трифазного струму:

а - двофазне включення;

б - однофазне включення у мережу з глухозаземленою нейтраллю;

в - однофазне включення у мережу з ізольованою нейтраллю;

Rн - опір заземлення нейтралі;

Rіз - опір ізоляції провідників у мережі.

 

Двофазний дотик найбільш небезпечний, оскільки до тіла людини прикладається найбільш можлива у даній мережі напруга - лінійна (звичайно, U_л = 380В). У цьому випадку наявність надійної ізоляції від землі не зменшує небезпеки ураження людини електричним струмом. Через тіло його протікає струм:

наслідок летальний.

 

Однофазний дотик менш небезпечний, ніж двофазний, оскільки напруга, під якою виявляється людина, не перевищує фазної, тобто менше лінійної в 1,73 рази (звичайно, 220В). Відповідно, менше виявляється струм, що проходить через людину. На величину цього струму впливають режим нейтралі джерела живлення, опір підлоги, на якій стоїть людина, опір її взуття та деякі інші фактори.

При однофазному включенні людини в електричну мережу з глухозаземленою нейтраллю через тіло його протікає струм

 

де Uф – фазна напруга; Rл, Rв, Rп, Rн – опір, відповідно, тіла людини, взуття, підлоги, заземлення нейтралі.

При R_в =50000 Ом, R_п =60000 Ом знаходимо:

струм, приблизно, на порозі відчуття.

Однофазне включення людини в електричну мережу з глухозаземленою нейтраллю може бути для нього смертельно небезпечним, якщо значення опору підлоги і взуття близькі до нуля (підлога волога, земляна; взуття вологе).

У екстремальному випадку

 

наслідок летальний.

 

При однофазному включенні людини в електричну мережу з ізольованою нейтраллю через тіло його протікає струм

де Rіз – опір ізоляції провідників; у несприятливому випадку R_із =60000 Ом.

Знаходимо величину струму:

струм, приблизно, на порозі відчуття.

 

В екстремальному випадку (R_в= R_п=0)

струм, що не відпускає.

Незалежно від режиму нейтралі, однофазне включення людини у електричну мережу виявляється для неї безпечним, якщо вона стоїтьна ізольованійоснові(наприклад, на сухій дерев'яній підлозі, на гумовому килимі) і (або) має на ногах взуття (наприклад, гумове), що не проводить струм. У мережах з напругою вище 1000В небезпека однофазного та двофазного включення практично однакова і не залежить від режиму нейтралі. Будь-яке з цих включень небезпечне, оскільки величина струму, що проходить через людину, завжди перевищує смертельно небезпечне значення.

8. Питання: Які величини напруги електричного струму вважаються безпечними?

Відповідь: Величину небезпечної для людини напруги електричного струму (Uс) можна визначити, знаючи величини смертельно небезпечного струму (Jс = 0,05А) і прийнятого в розрахунках опору тіла людини (Rл=1000 Ом):

 

Uс= Jс × Rл = 0,05 × 1000 = 50В.

 

Залежно від оточуючих умов за безпечну напругу приймаються значення 12...42В.

9. Питання: Як класифікуються приміщення за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом?

Відповідь: ЗгіднозГОСТ 12.1.013-78."ССБТ. Строительство. Электробезо-пасность. Общие требования", умови робіт за ступенем електробезпеки підрозділяються на три класи. Відповідно, всі приміщення за ступенем небезпе­ки ураження людей електричним струмом поділяються на такі три класи: 1 -особливо небезпечні; 2 - підвищеної небезпеки; 3 - без підвищеної небезпеки. Приміщеннямибез підвищеноїнебезпеки є адміністративні приміщення, торговельні зали. Прикладом приміщень підвищеної небезпеки можуть бути машинні відділення хладонових холодильних установок, холодильні камери, складські приміщення, що не опалюються (навіть якщо вони розміщені у будівлях з ізольованими підлогами та дерев'яними стелажами), вентиляційні камери. Особливо небезпечними приміщеннями є машинні і конденсаторні відділення аміачних холодильних установок, душові. До цього класу належать ділянки робіт під відкритим небом або під навісом. Для особливо небезпечних приміщень передбачаються роздільнапрокладка проводів з якісною ізоляцією, спеціальної конструкціївимикачі, електродвигуни, пускова та освітлювальна арматура.

10. Питання: Які основні методи і засоби захисту людей від дії електричного струму?

Відповідь: Основними заходами захисту від ураження електричним струмомє: забезпечення недоступності частин, що проводять струм, для випадкового дотику; застосування електроенергії з безпечними величинами напруги; усунення небезпеки ураження людей струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання; застосування індивідуальних захисних засо­бів від ураження електрострумом.

Недоступність частин, які проводять струм, длявипадкового доти­ку досягається їх ізоляцією спеціальними матеріалами. Провідники електрич­ного струму повинні мати робочу ізоляцію. Передбачається застосування у деяких випадках додаткової, підсиленої або подвійної ізоляції. Недоступне розташування частин, що проводять струм, забезпечується розміщеннямїхна висоті, під підлогою або приховано у стінах. Незахищені частини, що проводять струм, до яких можливий дотик людей, надійно огороджують у всіх випадках, якщо напруга перевищує 65В у приміщеннях без підвищеної небезпеки, 42В - у приміщеннях підвищеної небезпеки та 12В - у приміщеннях особливо небезпечних. При напрузі більше 250В огороджують не тільки незахищені, але й ізольовані частини, що проводять струм.

Застосування малих напруг - дуже ефективний захід захисту від ураження електричним струмом. Для живлення електричного кола керування технологічним устаткуванням, що встановлюється в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки, електричного кола керування рухомим обладнанням та для живлення ручного інструменту використовують напругу не вище 42В. На шафах і пультах керування обладнанням розміщують штепсельні розетки з напругою не більше 12В для живлення переносних світильників, що використовуються при періодичних оглядах наявних в ньому важкодоступних місць.

Захисні заземлення, занулення та відключення - основні заходи захисту людей від ураження електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання.

11. Питання: Яка сутність забезпечення електробезпечності при заземленні електроустановок, машин і апаратів?

Відповідь: Захисне заземлення (рис. 2) - навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих частин, що не проводять струм, які можуть опинитись під напругою. Вимоги до захисного заземлення викладено у ГОСТ 12.1.030-81. "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

Дотик до незаземленого корпусу, який виявився під напругою, рівнозначний однофазному включенню людини у електричну мережу. Мета заземлення - знизити до безпечної величини напругу відносно землі на металевих частинах обладнання, які випадково потрапили під напругу, і тимсамимусунути небезпеку ураження людей електричним струмом.

Рис.2 Схема захисного заземлення електроустановки.

 

В установках напругою до 1000 В опір захисного заземлення у будь-який час року не повинен перевищувати 4 Ом (при потужності джерела струму 100 кВА і менше опір заземлення допускається не більше 10 Ом). Оскільки опір заземлення значно менше опору тіла людини (1000 Ом), то у разі дотику його до пошкодженої електроустановки найбільший за величиною струм пройде через заземлюючий пристрій. При цьому в найбільш несприятливому випадку, коли опір підлоги та взуття дорівняють нулю, через тіло людини пройде струм

 

де U_л- лінійна напруга у мережі, В;

R_л, R_із, R_з – опір, відповідно, тіла людини, ізоляції провідників електричної мережі та заземлюючого пристрою, Ом.

Приймаючи U_л =380 В, R_із =500000 Ом, R_з = 4 Ом, R_л=1000 Ом, знаходимо J_л=0,005 мА. Такий за величиною струм безпечний для людини.

12. Питання: Які заземлювачі та заземлюючі пристрої застосовуються на практиці?

Відповідь: Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювачів - металевих провідників, які знаходяться у співдотику з землею, і заземлю­ючих провідників, що з'єднують частини електроустановок, які заземляються, з заземлювачами. Заземлювачі бувають штучні і природні. Як штучні заземлювачі використовують сталеві стержні, які забивають у грунт вертикально і з'єднують між собою сталевою шиною шляхом зварювання, як природні - прокладений у землі водопровід, арматуру залізобетонних конструкцій будівель і споруд, що має з'єднання з землею, свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі. Розрізняють заземлюючі пристрої: контурне (заземлювачі знаходяться безпосередньо близько від електроустановок) і виносні (заземлювачі розміщені на спеціально виділеній ділянці території підприємства). Для заземлення електрообладнання у виробничих та інших приміщеннях використовують в основному виносні заземлюючі пристрої із штучними заземлювачами. При цьому металеві елементи кожної електроустановки приєднують окремим заземлюючим провідником до транзитної шини, яка прокладається усередині будівлі і не менше ніж у двох місцях приєднується до заземлювачів.

13. Питання: Яка сутність забезпечення електробезпечності при зануленні електроустановок, машин і апаратів?

Відповідь: Занулення (рис. 3) - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих частин обладнання, що не проводять струм, які можуть опинитись під напругою. Занулення повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030-81.

 

Рис. 3. Схема захисного занулення електроустановки

 

В електричних мережах розрізняють нульовий захисний (РЕ) та нульовий робочий (N) провідники. Нульовий захисний провідник служить для з'єднання частин обладнання, що підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтраллю джерела струму, а нульовий робочий провідник — для підклю­чення до силової мережі напругою 380В освітлювальних приладів, машин і електроапаратів, що працюють при фазній напрузі (220В). Як нульовий захисний провідник можна використовувати сталеві смуги, алюмінієві оболонки кабелів, звичайні проводи. Згідно з галузевими правилами, не допускається використання у ролі нульових захисних провідників нульові робочі провідники. Занулення електротеплового, холодильного, іншого обладнання, а також касових апаратів, електронних вагів здійснюється за допомогою нульових захисних провідників. Нульові провідники (робочі та захисні) надійно заземлюють. У мережах з лінійною напругою 380В опір заземлюючих пристроїв,до яких приєднують нульові проводи, не повинен перевищувати 4 Ом.

Мета занулення - перетворити витік струму на корпус у однофазне коротке замикання між фазним і нульовим проводами, при якому пошкоджена установка автоматично відключається від мережі живлення. Для захисту від струмів короткого замикання можуть бути використані плавкі запобігачі (FU- на рис.3) або автоматичні вимикачі з часом спрацювання, відповідно, 5…7 або 1…2с. Зануленню підлягають ті ж машини та апарати, що і заземленню. При зануленні повинна забезпечуватись безперервність нульового захисного проводу від корпусу кожної електроустановки до нейтралі джерела живлення.

В електричних мережах з нульовим проводом електрообладнання можна зануляти, заземляти або одночасно зануляти і заземляти. На підприємстві не допускається одні електроустановки тількизануляти, інші тільки заземляти.

14. Питання: Які особливості заземлення або занулення пересувних (переносних) машин і апаратів?

Відповідь: Заземлення або занулення пересувних (переносних) машин і апаратів здійснюється за допомогою спеціального провідника електричного кабеля. У кабелях, що живлять переносні електроприймачі однофазного струму (касові апарати, електронні ваги та ін.), окрім фазного та нульового робочого провідників, є заземлюючий або нульовий захисний провідник. При заземленні або зануленні машин і апаратів один кінець захисного провідника, що знаходиться у кабелі, приєднують до металевого корпусу струмоприймача, другий - до найбільш довгого контакту штепсельної вилки, що має умовний знак заземлення. Відповідний захисний контакт розетки приєднаний до електричного кола заземлення або занулення. Таким чином, через штепсельне рознімання здійснюється підключення металевих конструктивних елементів машин та апаратів до пристроїв заземлення або занулення, що є на підприємстві.

15. Питання: При яких величинах електричної напруги та умовах заземлення або занулення електроустановок обов'язково?

Відповідь: Захисне заземлення або занулення електричних уста­новок обов'язкове: при номінальній напрузі 380В і вище змінного струму та 440В і вище постійного струму - у всіх випадках; при номінальній напрузі 42В і вище змінного струму та 110В і вище постійного струму при роботах в умовах з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних - згідно з ГОСТ 12.1.013-78. У вибухонебезпечних зонах заземлюють або зануляють усі електрич­ні машини і апарати незалежно від величини в них електричної напруги.

16. Питання: Як забезпечується захисне відключення ушкодженої електро- установки?

Відповідь: Захисне відключення - швидкодіючий захист, що забезпечує авто­матичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження струмом. Така небезпека може виникнути при замиканні фази на корпус електроустановки, зниженні опору ізоляції фаз відносно землі, появі у мережі більш високої напруги, дотику людини до частин, що проводять струм. В цих випадках у мережах змінюються деякі електричні параметри (напруга, струм, опір), що може бути імпульсом, який викликає спрацю­вання захисного відключаючого пристрою. Принципова схема захисного відключення наведена на рис.4.

При появі напруги на корпусі електроустановки спрацьовує електромаг­нітне реле, яке втягує сердечник, звільняючи шток вимикача. Останній під дією пружини відключає установку від мережі. Вимоги до захисного від­ключення викладено у ГОСТ 12.4.155-85.

 

 

Рис. 4. Принципова схема захисного відключаючого пристрою

(реагує на напругу корпусу відносно землі):

1 - корпус; 2 - автоматичний вимикач; КВ - котушка відключаюча;

Н - реле напруги максимальне; R_з- опір захисного заземлення;

Rд - опір допоміжного заземлення.

17. Питання: Як забезпечується захист від статичної електрики?