Засоби та джерела фінансування проекту

 

Розрізняють такі засоби фінансування проекту:

· акціонерні інвестиції (внески коштів, устаткування, технологій);

· фінансування з державних джерел (безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування на платних або безоплатних умовах);

· лізингове фінансування (на основі довгострокової оренди майна зі збереженням права власності за орендодавцем);

· іпотека (застава нерухомого майна з метою отримання грошової позики);

· боргове фінансування (за рахунок кредитів банків і боргових зобов'язань юридичних аюо фізичних осіб).

Кожна з цих форм має певні переваги та недоліки, а тому правильно оцінити наслідки застосування різних засобів фінансування можна тільки після порівняння альтернативних варіантів.

 

Існують такі джерела фінансування проектів:

· власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які виплачують страхові компанії як відшкодування), а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки тощо) і залучених коштів (кошти від продажу акцій, добродійні чи інші внески, кошти, які виділяють вищі за рівнем холдингові чи акціонерні компанії, промислово-фінансові групи на безоплатній або пільговій основі);

· асигнування з державного, регіональних і місцевих бюджетів, фонду підтримки підприємництва, надані на безоплатній основі;

· іноземні інвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі у статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих грошових внесків міжнародних організацій і фінансових установ, держав, підприємств та організацій різних форм власності;

· різні форми позикових коштів, зокрема кредити, надані державою на зворотній основі, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків, інвестиційних фондів, страхових товариств, пенсійних фондів, векселі тощо.

 

Контроль за фінансуванням здійснюється, як правило, на основі регулярних ревізій за такими аспектами:

¨ фактичні витрати;

¨ потік реальних грошей;

¨ фінансовий стан проекту і компанії, що здійснює проект;

¨ звітність;

¨ управління фінансами;

¨ помилкові витрати.

 

Ефективність роботи керівника проекту оцінюють в основному з позицій того, наскільки грамотно організовано роботу з контролю за витратами на проект. За кордоном для управління цим процесом використовують план управління ресурсами (cost management plan), який розробляють при підготовці контрактів і в подальшому постійно коригують.

Цей план визначає:

- які витрати підлягають контролю (витрати компанії; вартість устаткування, матеріалів, робочої сили; накладні витрати);

- за якими показниками мають оцінюватися витрати (необхідно, щоб вони узгоджувалися з прийнятою в проекті або компанії системою звітності);

- як буде організований контроль (учасники, витрати на контроль, процедури передачі інформації).

Зрештою керівник проекту несе повну відповідальність за доцільність прийнятих рішень і їхню реалізацію. Варто пам'ятати, що ефективність контролю знижується на більш пізніх стадіях реалізації проекту.

 

 

Розробка бюджету проекту та контроль його виконання

 

Планування витрат на проект - важлива складова успіху його подальшої реалізації. Усі учасники проекту - постачальники, банки, підрядчики - повинні враховувати вартісні показники проекту при плануванні власної діяльності. План витрат за проектом називають кошторисом.

Кошторис - це комплекс документальних розрахунків для визначення розміру витрат на проект.

Кошторис не тільки визначає вартість проекту, але і є інструментом контролю й аналізу витрат коштів і ресурсів.

Призначення кошторисів

На основі кошторисів визначають обсяг капіталовкладень, до яких входять витрати на придбання технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, приладів, інструментів та виробничого інвентаря, необхідних для функціонування підприємства; на будівельні роботи; роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи); на здійснення технічного і авторського нагляду; розробку проектної документації та ін.

Від того, наскільки вірно відображає кошторис рівень необхідних затрат, залежать оцінка економічності проекту, планування капіталовкладень і фінансування.

Кошториси складають в процесі проектування на основі графічних матеріалів, специфікацій до них і пояснювальних записок. Потім визначають витрати, пов'язані з реалізацією проекту. На основі кошторисної вартості проекту визначають договірні ціни і укладають контракти (договори) між замовниками та підрядчиками, генеральним підрядчиком і субпідрядчиками.

Показники кошторисної вартості застосовують для оцінки варіантів проектних рішень і вибору з них економічно доцільного, а також для порівняння варіантів організації робіт, вибору конструктивних і обсяго-планувальних рішень, обладнання та матеріалів.

На основі кошторису і календарного плану складають бюджет проекту і ведуть облік витрат, готують звітність і оцінюють діяльність замовника та підрядчика. Порівняння кошторисної вартості робіт і фактичних витрат - основа для виявлення джерел прибутку чи причин збитковості робіт. Проте кошторис дає тільки прогноз кінцевої вартості проекту, тому що його остаточна фактична вартість стає відомою тільки тоді, коли фінансування проекту буде завершене.

Усі витрати за проектом, які відображаються в кошторисі, як правило можна зарахувати до однієї з таких категорій:

- основні витрати, пов'язані з інвестиційним проектом; резервні фонди на випадок збільшення витрат;

- витрати, пов'язані зі створенням початкового оборотного капіталу;

- відсотки за прийнятими на період реалізації проекту зобов'язаннями (наприклад банківськими позичками).

До основних належать витрати на придбання земельних ділянок і нерухомості, будівництво, придбання інших основних засобів (з урахуванням можливих податків, мита і ПДВ).