Вказівки до виконання контрольної роботи

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Білоцерківський механіко-енергетичний технікум»

 

 

Затверджую

Заступник директора з НВР

_____________С.Д.Мендак

 

«___»_____________20__р.

 

 

Методичні рекомендації щодо виконання

Контрольної роботи

З дисципліни

Технічне нормування робіт в ремонтно-механічних цехах

 

 

Напрям підготовки: 6.050502 “Інженерна механіка”

Спеціальність: 5.05050201 Технічне обслуговування і ремонт устаткування підприємств машинобудування

 

 

Схвалено на засіданні

циклової методичної комісії

Протокол №___від___________20__р.

Голова цмк_________ В.М.Кузів

 

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу і ринкових виробничо-господарських відносин важливою проблемою є удосконалювання системи нормування праці.

Нормування праці в ринковій економіці є найважливішим засобом формування і розподілу трудових ресурсів, передумовою обгрунтованого планування виробничо-господарської діяльності підприємства.

У процесі технічного нормування праці встановлюється науково-обгрунтована міра витрат праці на усі види робіт, а також для кожного працівника, що зайняті питаннями виробництва чи його керування.

Особливого значення набуває встановлення норм праці диференційовано, тобто для конкретних організаційно-технічних умов виробництва і для окремих елементів трудового процесу (операцій, прийомів, переходів, рухів тощо).

Вивчення навчального матеріалу відбувається при проведенні лекцій та практичних занять.

Метою дисципліни „Технічне нормування робіт в ремонтно-механічних цехах" -

є вивчення основ технічного нормування праці, технічного нормування робіт на металообробних верстатах, технічного нормування ливарних, ковальсько – пресових та термічних робіт, технічного нормування слюсарних, слюсарно – складальних та зварювальних робіт, технічного нормування ремонтних та монтажних робіт.

Завданнядисципліни “Технічне нормування робіт в ремонтно-механічних цехах ” - навчити студентів проводити розрахунок норм часу на металообробних верстатах, розрахунок норм часу для ливарних, ковальсько – пресових та термічних робіт, розрахунок норм часу для слюсарних, слюсарно – складальних та зварювальних робіт, розрахунок норм часу для ремонтних та монтажних робіт.

 

Студенти повинні знати: основи технічного нормування праці, технічне нормування робіт на металообробних верстатах, технічне нормування ливарних, ковальсько – пресових та термічних робіт, технічне нормування слюсарних, слюсарно – складальних та зварювальних робіт, технічне нормування ремонтних та монтажних робіт.

Студенти повинні вміти: проводити розрахунок норм часу на металообробних верстатах, розрахунок норм часу для ливарних, ковальсько – пресових та термічних робіт, розрахунок норм часу для слюсарних, слюсарно – складальних та зварювальних робіт, розрахунок норм часу для ремонтних та монтажних робіт, також самостійно працювати з технічною і довідковою літературою та іншими джерелами інформації.

У контрольній роботі із дисципліни «Технічне нормування робіт в ремонтно-механічних цехах» студенти виконують наступні завдання:

1. Нормування верстатних робіт.

2. Нормування заготівельних робіт.

3. Нормування слюсарно – складальної операції.

4. Нормування термічних робіт.

 

 

Вказівки до виконання контрольної роботи.

Завдання контрольної роботи вибираються згідно варіанту.

Контрольна робота виконується на папері формату А4. Контрольна робота скріплюється в папку і титульний лист підписується за зразком, вказаним у додатку А.

 

Сутність і значення нормування праці.

Нормування праці — це встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлен­ня конкретної продукції у певних організаційно-технічних умо­вах виробництва.

Основними функціями нормування праці є:

1. планування — норми слугують основою виробничого плану­вання на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;

2. диференціація заробітної плати — підставою для правиль­ного встановлення заробітної плати працівникам мають бути ре­тельно обґрунтовані норми;

3. організація праці — нормування сприяє виявленню й закріп­ленню ефективних прийомів і методів праці;

4. соціальна — нормування сприяє обґрунтованому й справед­ливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Слід наголосити, що жодну з цих функцій не можна розгляда­ти як домінуючу, бо кожна з них спрямована на забезпечення економії робочого часу та підвищення ефективності його викори­стання.

Мета нормування праці — це скорочення витрат на виготов­лення продукції (послуг), підвищення продуктивності та якості праці, сприяння розширенню виробництва та зростанню доходів підприємства та працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень і вдосконалення організації виробничих і трудових процесів.

Важливим завданням нормування праці є підвищення не тіль­ки технічної, а й економічної обґрунтованості норм, їх фізіологіч­ної доцільності.

Основним змістом нормування праці є: аналіз трудового про­цесу; вибір оптимального варіанта технології та організації пра­ці; проектування режимів роботи устаткування, прийомів і мето­дів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей тех­нологічного процесу, їх запровадження з подальшим корегуван­ням у міру змін організаційно-технічних умов.

 

Нормування праці має відповідати таким принципам:

1. забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним затратам праці;

2. забезпечення прогресивності норм;

3. наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;

4. єдності та рівної напруженості норм;

5. обов'язкового комплексного охоплення нормами усього об­сягу робіт на підприємстві;

6. чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов виконання норм;

7. оптимального вибору об'єкта нормування праці;

8. демократичного залучення працівників до розроблення норм.

Нормуванню праці на підприємствах надається великого зна­чення. На трудових нормах базуються найважливіші показники діяльності підприємств:

- тривалість трудових і технологічних процесів;

- трудомісткість продукції; чисельність працівників; структура персоналу;

- продуктивність праці;

- розцінки для відрядників;

- фонд оплати праці;

- кількість технологічного обладнання;

- собівартість продукції;

- ціна виробу.

 

Організація виробничого процесу на підприємстві, склад виробничого процесу та аналіз структури операції, поняття про виробничий процес і його складові.

Виробничий процес — це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначе­на як для споживання, так і для подальшого перероблення. Усі виробничі процеси на підприємстві поділяються на три види: основні, допоміжні та обслуговуючі процеси.

Основні процеси безпосередньо пов'язані з перетворенням предме­тів праці у готову продукцію. В результаті основних виробничих процесів випускається продукція, яка передбачена планом підприємства.

Допоміжні процеси лише сприяють безперебійній роботі підприєм­ства, але безпосередньої участі у виготовленні продукції не беруть. До них можна віднести ремонт обладнання, прибирання території тощо.

Обслуговуючі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних. До них належать транспортні та складські процеси.

Головну роль на підприємстві відіграють основні про­цеси. Але нормальне, безперебійне функціонування підприємства не­можливе без чіткої організації допоміжних служб. Головна відмінність між основними та допоміжними процесами полягає в тому, що про­дукт, вироблений в результаті основного виробничого процесу, надходить на ринок, а продукт, отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підприємства.

З точки зору організації виробництва велике значення має кількість компонентів продукту, що виготовляється. За цією ознакою всі вироб­ничі процеси поділяються на процеси виготовлення простих та склад­них продуктів.

Виробничий процес виготовлення складного продукту є резуль­татом поєднання ряду паралельних процесів виробництва простих продуктів і має назву синтетичного. Процеси, за яких з одного виду сировини виготовляється кілька видів продукції, називаються аналі­тичними. Чим складніший продукт, тим різноманітніші методи його виготовлення, а отже, і складнішою є організація виробничого процесу.

За характером перебігу всі виробничі процеси поділяються на: ме­ханічні, фізичні, хімічні тощо.

За ступенем неперервності: неперервні - відсутні перерви між різ­ними видами операцій; дискретні - мають місце технологічні перерви.

За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, ав­томатизовані та автоматичні процеси. Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії. Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин. Робітник керує машинами, а безпосередньо виконує тільки допоміжні операції. Автоматизовані процеси виконуються машина­ми під наглядом робітника. За останнім можуть залишатися деякі до­поміжні операції. Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

Основні виробничі процеси залежно від стадії виготовлення готово­го виробу поділяють на:

- заготівельні (підготовчі) - забезпечують одержання різних заго­товок, поковок, відливок, розкрій тканин за лекалами, очищення сировини та ін.;

- обробні (перетворюючі) - відбуваються на стадії перетворення заготовок, сировини на готову продукцію шляхом механічного, термічного або хімічного оброблення;

- складальні (завершальні) - характеризують отримання складаль­них одиниць або готових виробів з деталей, вузлів; також вклю­чають регулювальні, випробувальні, пакувальні та інші операції.

За масштабом виробництва однорідної продукції розрізняють ви­робничі процеси:

- масові - випуск однорідної продукції впродовж тривалого часу;

- серійні - випуск широкої номенклатури продукції, що періодич­но повторюється;

- одиничні - випуск обмеженої (досить вузької) номенклатури про­дукції, що постійно змінюється.

Залежно від характеру впливу на предмети праці виробничий про­цес поділяється на такі специфічні процеси:

- підготовчий - процес, що включає операції з доставки заготовок, інструменту, оснащення та підготовки робочого місця до роботи;

- технологічний - процес, що безпосередньо пов'язаний із пере­творенням ресурсів в готову продукцію;

- процес контролю, який передбачає виконання контрольно-вимірювальних операцій для досягнення відповідності продукції технічним та іншим умовам і вимогам;

- процеси транспортування і складування пов'язані з переміщен­ням і зберіганням продукції впродовж всього виробничого циклу, а також інтегрують виробничий процес в одне ціле та забезпечу­ють узгодженість окремих операцій у часі.

Технологічний процес, його складові.

Технологічний процес - це сукупність операцій, спрямованих на зміну форми, стану, властивостей предмета праці. Технологічний процес послідовно можна розкласти на низку дріб­ніших складових. Вироблення сучасної, технічно складної продукції поділяється на ряд досить великих однорідних технологічно-виробничих комплексів: заготівельні, технологічно - обробні, складальні, транспортні, обслуговуючі, допо­міжні ницо. Організаційно кожний з технологічних комплексів на підприємстві оформлюється як виробництво, стадія, цех.

Робочі технологічні процеси складаються з окремих виробничих операцій, які чітко окреслені єдністю предмета праці, засобів праці, носієм праці та робочим місцем. Виробничі операції пов'язані з технічними особливостями роботи засобів виробництва, які потребують, як правило, операцій доставки, завантаження, технологічної обробки, розвантаження, транспортування, складування; зі специфікою технологічних процесів, що можуть потребувати операцій, як сушіння, визрівання, кристалізація, концентрація, розігрівання; з психофіологічними можливостями людини, тому що технологічні операції виконують працівники конкретних професій і кваліфікації. Тобто на рівні операції відбувається поєднання технологічного і трудового процесів у єдиний виробничий процес.

Трудовий процес - це сукупність дій, методів і засобів доцільно за технологічним процесом впливу на предмети праці за допомого знарядь праці або впливів контрольованого людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних прироних або штучних умовах. Трудові процеси розрізняються за такими основними ознакам:

характером предмета та продукту праці, функціями працівників, ступенем участі людини у впливі на предмет праці (рівнем механізацізації), важкістю праці.

За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види трудових процесів:

- речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та продуктом праці є речовина або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо)

- інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. д.);

- віртуальні, що пов'язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп'ютерних систем і мереж.

За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:

- основні, які здійснюються робітниками основних цехів (вироб­ництв) під час випуску продукції;

- допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (вироб­ництв);

- обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нор­мального функціонування устаткування та робочих місць в осно­вних та допоміжних цехах (виробництвах).

За характером участі людини у процесі виробництва трудові процеси поділяються на:

- ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою руч­ного інструмента, який приводиться в рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);

- машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснюєть­ся робітником.

- машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних зусиль ро­бітника, функції якого полягають у встановленні та знятті пред­мета праці й управлінні роботою машини.

- автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологіч­ний вплив на предмет праці, його установлення та зняття вико­нується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматиза­ції функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини;

- апаратурні процеси, що здійснюються ізольовано від людини у спеціальних апаратах, печах, ваннах під впливом теплової, елек­тричної або хімічної енергії.

За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові процеси:

- перервні,специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при виконанні виробничого завдання;

- циклічні,специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес;

- безперервні,специфіка яких полягає у паралельному виконанні робітником основних виробничих та допоміжних дій в обсязі передбаченому виробничим завданням.

 

Об'єкт нормування праці - це трудова діяльність людини, здій­снення нею виробничого процесу з метою перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі. Розроблення норм праці враховує дію різних чинників організаційно - технічного і соціально-економічного характеру, тому до об'єктів нор­мування у широкому сенсі належать також умови й охорона праці, затрати та результати праці.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей тех­нологій, організації виробництва до конкретних об'єктів нормування у вузькому сенсі належать: робочий час, виробнича (техноло­гічна) операція, технологічна структура операції, трудовий мікроеле­мент (трудовий рух), обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Операція є частиною виробничого процесу, яка виконується або на одному робочому місці без переналагодження обладнання, або коли кількома робітниками виготовляється один продукт.

Розрізняють операції основні та допоміжні.

При основній операції предмет оброблення змінює свою форму, роз­мір, певні властивості та якісні характеристики. Допоміжні операції забезпечують нормальне виконання основних операцій. До них можна віднести складські операції, контроль якості тощо. Від правильного розподілу основних та допоміжних операцій у процесі виробництва за­лежить і загальний результат діяльності підприємства.

Порядок виконання завдання № 1. «Нормування верстатних робіт»

Варіант 1-4