Губчастоподібна енцефалопатія ВРХ

Належить до пріонних інфекцій і харак ураж ЦНС, дифузною дистрофічною енцефалопатією. Етіологія: Збудник хвороби — пріон, який є аномальною ізоформою (Р_ГР^Р) з нормального клітинного протеїну (Р_ГР). Встановлено, що збудник хвороби — гомолог збудника, виділеного з мозку овець хворих на скрепі. Епізоотологія: Клінічні ознаки хвороби реєструють здебільшого у тварин у віці 4—5 років і дуже рідко у молодих тварин (старше 20-місячного віку). Частіше хвороба трапляється у корів молочного напряму продуктивності й рідше — у м'ясних порід. Є дані про захворювання овець, свиней, кішок, мишей. Не виключається можливість інфікування людей. Основний шлях інфікування — аліментарний — при згодовуванні контамінованого збудником корму, особливо м'ясо-кісткового борошна. Особливу небезпеку становить м'ясо-кісткове борошно, одержане від трупів овець, контамінованих збудником скрепі. Проникаючи в організм тварин із кормом, збудник трансформується, долає видовий бар'єр і викликає захворювання. Не виключається вертикальний шлях передачі збудника. Симптоми: Інкубаційний період триває від 20 міс до восьми років і більше. Симптоми захворювання виникають і прогресують повільно. Хворі тварини виразно знервовані й навіть агресивні. Вони б'ють головою та кінцівками при наближенні людей, тварин, гребуть передніми кінцівками і напружують крила носа. Дуже реагують на шумові подразники. Здригаються всім тілом, падають. У таких тварин виражена сильна гіперестезія в ділянці голови та шиї, а у деяких — і всієї поверхні тіла. Худоба важко долає перепони, не реагує на них, наштовхується на стіни та інші оточуючі конструкції. В подальшому виникають парези, залежування. Температура тіла протягом хвороби в нормі. Апетит збережений. Проте такі тварини худнуть, втрачають продуктивність. Смерть настає через три тижні — 6 міс після появи клінічних ознак. Діагноз: комплексний – враховують клініко-епізоотологічні дані, пат зміни у головному мозку та виявл під час електронно- мікроскопічного досл мозку специфічних фібрилярних утворень. Для індикації пріонного білка було запропоновано імуногістологічний метод, ІФА. Заходи боротьби: заборона використ для годівлі ВРХ м'ясо-кісткового чи кісткового борошна виготовленого із трупів хв. на скрейпі овець, а також забій ураж пріонами жуйних тварин. Забороняється використ у їжу не проварені субпродукти, отримані від жуйних – селезінки головного мозку, кишок, лімфовузли. Заходи боротьби мають бути спрямовані на запобігання занесення збудника зза кордону з спермою, ембріонами, м'ясо-кістковим борошном та іншими кормами тв. походж. Для дезінфекції місць утримання використ 8% натрій гідроксид, 20% гіпохлорид натрію або конц мурашину кислоту.

19.Трихофітія (Trichophitia, трихофітоз, стригучий лишай) - хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками або запальною реакцією шкіри і фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок. ДІАГНОСТИКА Встановлюється на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок, відібраних з країв ураженої ділянки, яка не піддавалась лікуванню, а також культуральний метод для визначення роду і виду грибка.Для мікроскопії відібрані з уражених ділянок шкіри волосся, кірочки розміщують на предметне скло і заливають 10%-м розчином їдкого натрію.Витримують 20-30 хв в термостаті або злегка підігрівають на полум’ горілки. Потім препарувальною голкою переносять відокремлене волосся на інше предметне скло в каплю 50%-го розчину гліцерину і накривають покровним склом.Препарат досліджують під мікроскопом. Для виділення культури патматеріал висівають на глюкозовий агар МПА з глюкозою або бульйон Сабуро і культивують на протязі місяця. Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання трихофітії в усіх тваринницьких господарствах слід додержуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тваринами, забезпечувати тварин доброякісними й повноцінними кор- мами. У неблагополучних і загрозливих щодо трихофітії великої рогатої худоби господарствах увесь народжений молодняк щеплюють з 1-місячного віку; увесь молодняк, завезений з інших господарств, і все поголів'я великої рогатої худоби, що надходить з-за кордону, вакцинують незалежно від віку. Обов'язково вакцинують тварин, які належать населенню, що мешкає на даній території. У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним щодо трихофітії, у ньому запроваджують обмеження, при яких забороняється введення в господарство та виведення з нього тварин, за винятком тих, що призначені для забою. Не дозволяється перегрупування тварин усередині господарства; введення здорових тварин у приміщення, де раніше утримували хворих тварин, до остаточного очищення, санітарного ремонту та дезінфекції. Всіх сприйнятливих тварин один раз на 10 днів піддають клінічному огляду. Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових тварин вакцинують. Підстилку, залишки корму та гній від хворих тварин спалюють. У разі вимушеного забою щеплених тварин м'ясо використовують на загальних підставах. Молоко від щеплених корів вживають без обмежень. Гній, видалений з приміщень, де знаходились хворі тварини, піддають біотермічному знезараженню, після чого використовують лише як добрива. У господарстві проводять комплекс заходів щодо поліпшення догляду й кормового раціону. Всю роботу на фермі проводять з дотриманням заходів особистої профілактики. Про появу трихофітії слід повідомити медичний персонал. Господарство вважається благополучним щодо трихофітії через 2 міс після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин,а також після механічного очищення приміщень і проведення остаточної дезінфекції. Для дезінфекції тваринницьких приміщень використовують лужний розчин формаліну, що містить 5 % формальдегіду і 1 % їдкого натру; гарячий 10 %-й розчин сірчано-карболової суміші з дворазовим нанесенням розчину з годинним інтервалом; гарячу формалінгасову емульсію, що складається з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну та 75 частин води. Для остаточної дезінфекції використовують лужний розчин формальдегіду. Трихофітія (стригучий лишай) у людини. Захворювання може виникнути під час догляду й лікування хворих тварин або передаватись через забруднені грибком різні предмети. У дітей, які заражаються від хворих собак і котів, перебіг захворювання злоякісний. У місцях ураження шкіри з'являються припухлі округлі рожевочервоні плями з яскравішим забарвленням по краях, які згодом вкриваються сухими висівкоподібними кірочками. Може уражатись також волосиста частина голови й нігті. Рідко спостерігається глибоке ураження шкіри та підшкірної клітковини, збільшення під- шкірних лімфатичних вузлів. З метою особистої профілактики трихофітії слід після контакту з тваринами ретельно мити руки теплою водою з милом та дезінфікувати їх 1 %-м розчином хлораміну або 0,5 %-м розчином лугу. На неблагополучних щодо трихофітії тваринницьких фермах слід працювати лише в спецодягу та гумових чоботях, які систематично знезаражують.

20.Хвороба ауєскі Хвороба Ауєскі (псевдосказ) - вірусне захворювання з характерними ознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних шляхів і легенів, порушенням функцій відтворення у свиноматок, а у деяких видів тварин також супроводжується сильним свербінням і розчісуванням. Вірус інфікує всі види ссавців, окрім людини та більшості видів приматів. Діагностика і иференціальна діагностика Діагностика хвороби Ауєскі заснована на даних епізоотологічного, клінічного, патолого-гоанатоміческого і біологічного методів дослідження. Епізоотологія У природних умовах вірус хвороби Ауєскі вражає велику рогату худобу, оленів, овець, свиней, коней, кішок, собак, лисиць, норок, вовків, їжаків, ведмедів, гризунів, птахів і т. д., однак чутливість до нього тварин різних видів неоднакова. З домашніх тварин найбільш сприйнятливі свині (поросята і супоросні свиноматки), велика і дрібна рогата худоба, собаки і кішки (частіше щенята й кошенята). Хвороба протікає в них у важкій формі і майже завжди завершується загибеллю. Коні, віслюки, мули сприйнятливі у меншій мірі. З хутрових звірів найчастіше хворіють норки (при поїданні інфікованого м'ясного корму). Джерелом збудника служать хворі тварини і вірусоносії, фактором передачі - молоко (особливо у свиней). Перебіг і клінічний прояв. Інкубаційний період хвороби триває від 2 до 20 днів. Для великої рогатої худоби характерні втрата апетиту, атонія преджелудков, зниження надою, підвищення температури тіла до 40,9... 41,9 ° С протягом 2... 3 перших днів хвороби. Відзначають сверблячка в області очей, губ, кінцівок, кореня хвоста. Тварина безперервно лиже сверблячі місця, третя про навколишні предмети. Шерсть на цих місцях випадає. Реєструють кашель, сльозотеча, слизові виділення з носа, випадання третього століття, судоми м'язів в області живота і шиї, збудження. Тварина налякала, мукає, рветься з прив'язі, кидається на стіни, огорожі, натикаючись на них. Іноді падає, б'ється, після чого наступають заціпеніння, пригнічення, судоми. Агресивність не виражена. Позиви до сечовипускання хворобливі, відзначається спрага, але параліч не дозволяє хворому тварині пити. Загибель наступає через 72... 84 ч. Одужання відзначають рідко.До характерних ознак відносять раптовість появи хворих, масове ураження, швидке поширення інфекції, поразка в основному молодняку (при цьому смертність досягає 95... 100%) у будь-який час року, специфічні клінічні ознаки (свербіж, расчеси, судоми та ін). Попередній діагноз підтверджується біопроб на кошенят або кроликах. У разі присутності вірусу в патологічному матеріалі у тварин з'являються клінічні ознаки (расчеси, свербіж) та через 48 год настає смерть. При диференційній діагностиці необхідно враховувати сказ, лістеріоз, чуму хутрових звірів, інфекційний енцефаломієліт лисиць, чуму і сальмонельоз свиней. Профілактичні заходи повинні передбачати попередження заносу інфекції ззовні. Особливу обережність слід дотримуватися при ввезенні в господарство тварин з племінних господарств, де раніше реєструвалася хвороба. У таких племхозах свиней можна купувати не раніше ніж через 1 рік після зняття карантину, дещо менш тривалий обмежувальний період для господарств звірівницьких і спеціалізованих на розведенні племінної великої рогатої худоби. В іншому випадку можливе завезення вірусоносіїв, які небезпечні як джерело збудника хвороби Ауєскі. Фактором передачі можуть служити люди, тому слід заборонити відвідування ферм сторонніми особами. У комплекс профілактичних заходів повинна бути включена систематична боротьба з переносниками збудника хвороби - гризунами, дикими м'ясоїдними, бродячими собаками й кішками. 12.Заходи боротьби При встановленні діагнозу господарство оголошують неблагополучним і накладають карантин. Хворих та підозрілих на захворювання тварин лікують. Клінічно здорових вакцинують. Свиней, що перехворіли хворобою Ауєскі, відгодовують і здають на забій. Періодично проводять дезінфекцію, дератизацію, вилов бродячих тварин, біотермічні знезараження гною. Карантин у тваринницьких господарствах знімають через 30 днів, в зверхозяйствах - через 15 днів після ліквідації хвороби та проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів.