Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу

Стародавня Греція.

У першій половині І тисячоліття до н. е. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслі­док внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій історії розпочинається новий період, відомий під умовною назвою античний (давній). В авангард світового прогресу стає Стародавня Греція, яка була розташована на межі трьох кон­тинентів – Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії різних культур.

Численні острови, оточені гірськими хребтами, затоки і га­вані визначали відокремленість економічного життя грецьких общин. Внаслідок цього антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто (поліс). Саме це зумовило перевагу грецького міста над селом. Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі мало другорядне значення.

Грецькі поліси становили окремі держави, центром кожної з яких було місто, оточене муром, йому належали довколишні долини чи острови. Формування грецьких міст-полісів розпо­чалося у VIII – VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни, Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі реміс­ничо-торговельні центри, стали осередками політичного, куль­турного життя Греції.

Значне місце в господарстві країни займали ремесла, виплавляння металів зокрема. Військова могутність Афін призвела до роз­витку кораблебудування, яке було під контролем держави.

Ремісники працювали у невеликих майстернях по 3– 12 чол., хоча в деяких із них кількість працюючих сягала 30-100 чол. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались будівельна справа, обробка каменю. Роз­виток ремесел призвів до спеціалізації виробників. Стали спеціалізованими окремі міста-держави.

Повільніше розвивалося сільське господарство. Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових гаїв. В Єгипет, Рим та Причорномор’я вивозилось вино. Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом. Добре розвивалося тваринництво.

Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля і товарно-грошові відносини. Більші міста країни, перш за все Афіни, Пірей та інші, стали центрами середземноморської торгівлі, транзитною базою між різними регіонами. Внутріш­ня сухопутна торгівля була менш розвиненою. Торгівля зосе­реджувалася в руках купців, які були власниками великих складів, кораблів. Наявність великої кіль­кості міст-держав, кожна з яких мала свої гроші, гальмувала розвиток товарно-грошових відносин у Греції.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство. Праця рабів використовувалася в різних сферах матеріально­го виробництва. Більшість рабів працювали в копальнях, ка­меноломнях, на будівництві доріг. У Греції були й привілейо­вані раби – учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Деякі філософи, поети були рабами. Рабів використовували як при­слугу в домашньому господарстві знатних людей, незначна кількість їх була зайнята в сільському господарстві. Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економіч­ного і культурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основ­ною продуктивною силою суспільного виробництва.

Однак поступово продуктивність невільничої праці пада­ла. З’явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Гре­ція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припи­нився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабо­власниками паралізували економічне життя країни.

Античний Рим.

Історія Стародавнього Риму – одна з най­цікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького госпо­дарства, яке досягло класичних (завершених, найповніших) форм.

В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль належала сільському господарству. Юридичним власником землі виступала держава. Проте з часом відбувався процес передачі її у приватну власність – патриціям (сенаторам, консулам, трибунам, квесторам), а також вершникам (замож­ним людям, які займалися торгівлею, лихварством тощо). Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від вілли (земельного маєтку площею 25-100 га) до величезних латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е. трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які надавалися колонам – землеробам, вільновідпущеним рабам та іншим дрібним власникам на основі оренди.

Сільське господарство було багатогалузевим. У Римській Державі провідна роль належала виноградарству, городництву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахів­ництво, вирощувалися зернові культури (пшениця, ячмінь, просо, овес), а також технічні (льон, коноплі).

Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогоспо­дарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалю­валися і досягли високого рівня Успішно роз­вивалася агротехнічна наука. У трактаті Луція Колумелла «Про сільське господарство», в працях інших мислителів ви­кладалися раціональні способи господарювання на землі.

Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Фортеці, храми, палаци, громадські споруди, водопроводи, лазні, каналізація, іригаційні системи вражали сучасників своєю досконалістю. Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі, які виготовляли найсучаснішу зброю (мечі, шоломи, щити то­що). Римська держава славилася будівництвом та утриман­ням доріг (деякі з них збереглися до наших днів), які зв’язу­вали Рим із провінціями. Успішно розвивалося суднобудуван­ня. Високого рівня досягла технологія виплавки металів, ви­готовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благород­них металів.

Особливістю ремісництва Стародавнього Риму було колегіальне об’єднання майстрів виробників за професіями. У II – III ст. н. е. ремесло римських провінцій своєю майстерністю пере­важало над загальнодержавним.

У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка приносила більше прибутків, ніж ремесло. Поступово в містах сформувалися великі ярмарки. Після об’єднання під владою Риму всього Середземномор’я успішно розвивалася зовнішня торгівля. Надзви­чайно активною була морська та караванна торгівля з про­вінціями. Торгували з Сирією, Єгиптом, Пів­нічною Африкою, Іспанією, Галлією, Германією, Британією, Індією та Китаєм.

У Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова система. Наслідуючи греків, римляни відливали мідні моне­ти. Поруч з римськими використовували­ся срібні монети - драхми грецької чеканки з римською пе­чаткою.

Рим поступово перетворився у світовий центр грошових операцій. Успішно розвивалася банківська справа. Римські банкіри виступали торговельними посередниками, здійснюва­ли всі грошові операції, використовували чеки, переказні вексе­лі, відкривали безготівкові, поточні, активні і пасивні рахунки.

Існує багато економічних та інших причин, які зумовили розквіт античного Риму:

· Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню культурну спадщину;

· існування правової системи, республіканського устрою, сильної держави, які гарантували права і свободи значної частини населення;

· освіта та на­ука, римляни були найосвіченішими людьми тогочасної доби;

· експлуатація рабської сили, що сприяло вивільненню певної частини лю­дей від важкої праці і заняттям їх наукою, освітою, мистецт­вом, літературою, поезією.

 

У III – IV ст. н. е. господарство Стародавнього Риму по­чинає занепадати.

Причини кризи:

· загострення вну­трішніх суперечностей та конфліктів;

· вичерпаність рабо­власницької система господарювання;

· масові повстання рабів;

· зниження продук­тивності праці рабів;

· гальмування подальшого технічного прогресу;

· витіснення з господарського життя дріб­них власників;

· велика кількість паразитуючих елементів з вільного населення, що вимагало додаткових витрат держави і, як наслідок, посилення податкового пресу.

· зменшення площ оброблюваних земель;

· нерентабельність вілл та латифундій;

· екстенсивні форми ведення господарства;

· зростання значення невеликих господарств;

· занепад ремесел і торгівлі;

· крах завойовницької політики Риму;

· натиск вар­варів.

 

Стародавні римляни залишили людству величезну спадщи­ну, якою уміло скористалися перш за все європейські народи. На руїнах Стародавнього Риму виросла згодом європейська християнська цивілізація.

ЛЕКЦІЯ (3): Економічний розвиток країн Західної Європи в епоху Середньовіччя (V – XV ст.)