Розвиток світових та локальних цивілізацій

У новітній вітчизняній та зарубіжній суспільно-політичній, філософській, економіко-історичній літературі розрізняють світові та локальні цивілізації з певними хронологічними рамками їх життєвого циклу. Діапазон світових цивілізацій коливається від трьох (доіндустріальна або аграрна, індустріальна, постіндустріальна) до семи (неолітична, ранньокласова, антична, середньовічна, передіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна). Хронологічні рамки останніх можна зобразити наступною таблицею:

№ п/п	Світові цивілізації	Фази життєвого циклу	Загальна тривалість (ст.)
Перехідний період	Становлен-ня	Зрілість	Занепад
	Неолітична	10-8 тис. до н.е (мезоліт)	8-7 тис. до н.е.	6 тис. до н.е.	5 тис. до н.е.	55-65
	Ранньокласова	4 тис. до н.е.(енеоліт)	3 тис. до н.е.	2 тис. до н.е.	2 пол. 2 тис. до н.е.	29-33
	Антична	12-9 ст. до н.е.	8-5 ст. до н.е.	4 ст. до н.е. – 1 ст. н.е.	2-5 ст.	16,5
	Середньовічна	5-8 ст.	9-11 ст.	11-13 ст.	13-14 ст.	9,0
	Передіндустріальна	9-15 ст.	15-16 ст.	16-17 ст.	17ст.-1730рр.	3,8
	Індустріальна	1731-1789 рр.	1790-1850рр.	1851-1913рр.	1914-1972рр.	2,4
	Постіндустріальна	1973-2020 рр.	2021-2060рр.	2061-2100рр.	2101-2130рр.	1,6

Зміна світових цивілізацій виражає послідовні ступені (етапи) розвитку людського суспільства, які виражаються епіцентрами історичного процесу, що періодично змінюються. Для перших трьох світових цивілізацій епіцентр знаходиться в районі Середземномор‘я, Близького і Далекого Сходу, Індостану (Єгипет, Месопотамія, Греція, Рим, Індія, Китай). Наступні три цивілізації характеризуються зміщенням епіцентру історичного процесу зі Сходу на Захід, спочатку в Європу, а потів в Північну Америку. Поряд зі світовими цивілізаціями в історичному процесі становлення і розвитку людського суспільства мали місце і так звані локальні цивілізації, які в літературі виокремленні в певні групи:

1. Середземноморсько-близькосхідна група – регіон де виникли і досягли значного процвітання перші локальні цивілізації (Єгипет, Месопотамія, Азія, Мала Азія, Греція, Італія);

2. Азійська група локальних цивілізацій – Індія, Китай, Японія, Персія, Середня Азія;

3. Західноєвропейський регіон – отримав значний імпульс свого розвитку зі становлення світової переіндустріальної цивілізації, підпорядкував собі значну частину світу (Британська, Французька, Іспанська колоніальні імперії);

4. Американські цивілізації в силу об‘єктивних обставин (ізольованість материків) розвивалися своїм особливим шляхом, але були знищені колоніальним загарбанням європейців.

Кожен тип цивілізації, як світової, так і локальної має свої власні, притаманні їй риси та особливості соціально-економічного, техніко-технологічного, суспільно-політичного, ідеологічно-культурного характеру, свої суперечності, антагонізми та механізми їх подолання.

Якщо, наприклад, для передіндустріальної цивілізації характерними рисами були зміцнення та розширення меж ринку, мануфактурне виробництво, формування ринкової інфраструктури, поступовий перехід економічної влади від землевласників до торгового, фінансового і промислового капіталу, то для індустріальної цивілізації типовими рисами є зростаюча гомогенність суспільства, створення системи машин і розвиток технологій, науково-технічна революція, зміни в міжнародному поділі праці, світовому господарстві та система міжнародних економічних відносин, суперечливі тенденції в політичній, державно-правовий системі.

Отже, при розгляді, аналізі явищ і процесів, що мали місце в історії розвитку людського суспільства, в тому числі і його економічній історії, доцільно використовувати цивілізаційний підхід як більш широкий, узагальнюючий, водночас пам‘ятаючи і про існування методологічних концептуальних підходів.

ЛЕКЦІЯ (2): Господарство стародавнього світу (від найдавніших часів до V ст. н. е.)