Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження

Серед загальних (філософських) методів найбільш відомими є діалектичний і метафізичний. Ці методи можуть бути пов'язані з різ­ними філософськими системами_г

Так, діалектичний метод у К. Маркса був сполучений із матеріа­лізмом, а у Г. Гегеля - з ідеалізмом.

Для дослідження економічних явищ застосовують діалектичний метод, бо закони діалектики мають загальне значення, властиві роз­витку природи, суспільства та мислення.

При вивченні предметів і явищ діалектика керується наступними принципами:

1. Розглядати об'єкти, що вивчаються, у світлі діалектичних законів:

а) єдності та боротьби протилежностей;

б) переходу кількісних змін в якісних;
в)заперечення заперечення.

2. Описувати, пояснювати та прогнозувати явища, що вивча­ються, і процеси, спираючись на філософські категорії: загального, особливого й одиничного; зміст і форми; суть і явища; можливості та дійсності; необхідного та випадкового; причини і наслідку.

3. Відноситися до об'єкта дослідження як до об'єктивної реаль­ності.

4. Розглядати досліджувані предмети та явища:

а) всесторонньо;

б) у загальному зв'язку і взаємозалежності;

в) у безперервній зміні, розвитку;

г) конкретно-історично.

5. Перевіряти отримані знання з практики.

Всі загальнонаукові методи для аналізу доцільно розподілити на три групи: загальнологічні, теоретичні і емпіричні.

Загальнологічними методами є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія.

Аналіз - це розчленовування, розкладання об'єкта дослідження на складові частини. Він лежить в основі аналітичного метода дослі­дження. Різновидами аналізу є класифікація та періодизація.

Синтез - це з'єднання окремих сторін, частин об'єкта дослі­дження в єдине ціле.

Індукція - це рух думки (пізнання) від фактів, окремих випадків до загального положення. Індуктивні висновки "наводять" на думку, на загальне.

Дедукція — це виведення одиничного, часткового з якого-небудь загального положення; рух думки (пізнання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедук­тивних висновків "виводять" певну думку з інших думок.

Аналогія - це спосіб отримання знань про предмети та явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому зі схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться ви­сновок про їх схожість і в інших ознаках.

До методів теоретичного рівня зараховують аксіоматичний, гіпо­тетичний, формалізацію, абстрагування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, історичний, метод системного аналізу.

Аксіоматичний метод - спосіб дослідження, який полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім по певних логічних правилах з них виводиться решта знань.

Гіпотетичний метод - спосіб дослідження за допомогою науко­вої гіпотези, тобто припущення про причину, яка викликає дане слід­ство, або про існування деякого явища або предмета.

Різновидом цього методу є гіпотетико-дедуктивний спосіб до­слідження, суть якого полягає в створенні системи дедуктивно зв'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про ем­піричні факти.

Формалізація — відображення явища або предмета в знаковій фо­рмі якої-небудь штучної мови (наприклад, логіки, математики, хімії) і вивчення цього явища або предмета шляхом операцій з відповідни­ми знаками.

При формалізації замість міркувань про об'єкти дослідження оперують із знаками (формулами).

Формалізація є основою для алгоритмізації та програмування, без яких не може обійтися комп'ютеризація знання і процесу дослідження.

Абстрагування — уявне відвернення від деяких властивостей і відносин предмета, що вивчається, і виділення властивостей і відносин, що цікавлять дослідника. Зазвичай при абстрагуванні другорядні властивості та зв'язки досліджуваного об'єкта відділяються від істот­них властивостей і зв'язків.

Узагальнення - встановлення загальних властивостей і відносин предметів і явищ; визначення загального поняття, в якому відобра­жені істотні, основні ознаки предметів або явищ даного класу.

Історичний метод полягає у виявленні історичних фактів і на цій основі в такому уявному відтворенні історичного процесу, при якому розкривається логіка його руху.

Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто певній сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компоне­нтів і їх зв'язків із зовнішнім середовищем.

До методів емпіричного рівня відносяться: спостереження, опис, рахунок, вимірювання, порівняння, експеримент, моделювання.

Спостереження - це спосіб пізнання, заснований на безпосеред­ньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою орга­нів чуття. Перше полягає в спостереженні з боку, коли дослідник - сторон­ня по відношенню до об'єкта особа, що не є учасником діяльності спостережуваних.

Друге характеризується тим, що дослідник відкрито або інкогні­то включається в групу, її діяльність як учасник.

Опис - це фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встанов­люються, наприклад, шляхом спостереження або вимірювання.

Рахунок - це визначення кількісних співвідношень об'єктів до­слідження або параметрів, що характеризують їх властивості.

Вимірювання - це визначення чисельного значення деякої вели­чини шляхом порівняння її з еталоном.

Порівняння — це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.

Експеримент - це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється гіпотеза, що висувається.

Експерименти можуть бути класифіковані за різними підставами:

Дослідник не обмежується пасивним спостереженням явищ, а свідомо втручається в природний хід їх протікання. На сьогодні експериментальний метод вважають відмінною особливістю всіх наук, що мають справу з досвідом і конкретними фактами.

Моделювання - це отримання знань про об'єкт дослідження з до­помогою його замінників — аналога, моделі.