Значення індустріалізації (1926-1941рр). Головні проблеми. Підсумки

Індустріалізація — процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-их і в 1930-их роках індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення. Проголошена як партійний курс XIV з’їздом ВКП(б). Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після проголошення курсу на форсування індустріалізації — шляхом продрозкладки. Особливістю радянської індустріалізації був пріоритетний розвиток важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу. Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Дніпробуд, Харківський тракторний, Київський верстатобудівний та ін. Головні особливості радянської індустріалізації:1)головними джерелами накопичення коштів для індустріалізації стали: «перекачування» коштів із села в місто; із легкої та харчової у важку промисловість; збільшення прямих і непрямих податків; внутрішні позики; випуск паперових грошей, не забезпечених золотом; розширення продажу горілки; збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра та хліба;2)джерелами індустріалізації стала фактично неоплачена праця робітників і особливо селян; експлуатації багатьох мільйонів в'язнів ГУЛАГУ;3)надвисокі темпи індустріалізації, які пояснювалися керівництвом СРСР необхідністю зміцнення обороноздатності країни перед зростаючою зовнішньою загрозою;4)першочергова увага приділялася розвитку підприємств військового призначення, мілітаризація економіки;5)намагання радянського керівництва на чолі із Й. Сталіним продемонструвати перед усім світом переваги соціалізму над капіталізмом; Наслідки: У 1930-х pp. в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість. Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-ті pp. сформувався національний український робітничий клас і технічна інтелігенція. В цілому форсована індустріалізація України не призвела до підвищення життєвого рівня народу. У 1930-ті pp. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблеми. У часи індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; було взято курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і почала примусовими засобами визискувати із селян додаткові кошти на форсуваня індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювалася позаекономічними засобами і, перш за все, розгортанням «соціалістичного змагання». Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався диспропорційно: посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони — Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.

Білет №17

1.Поясніть, чому меркантилізм вважається першою школою економічної думки? В чому полягають відмінності раннього від пізнього меркантилізму?

Меркантилизм — первая школа буржуазной политической экономии этапа становления капитализма. Так, если идеи эпохи Возрождения были по своей сути не экономическими, Реформация предала им религиозную окраску с примесью экономического содержания, то меркантилизм явилось первым чисто экономическим мировоззрением. Рынок, сначала в форме международной торговли, зарождается в ХVI веке и получает своё широкое развитие в ХVII веке. Его экономическим фоном было умирание феодализма и становление капиталистических отношений. Ключевой задачей меркантилизма состояла в разрешении нарастающих противоречий феодализма. Во-первых, в обеспечении притока денег в казну и, во-вторых, обеспечении возможности осуществления первоначального накопления капитала при поддержке торговой буржуазии. Ранний меркантилизм:монетарная система; доктрина активного денежного баланса;задача страны: привлечь как можно большее количество денег из-за границы и удержать их в стране;решение проблемы путем максим гос вмешательства; предпочтение в сторону прямых админ методов; поддержка макс высоких цен на экспортные товары,жестокое ограничение импорта; запрещение вывоза из страны золота и серебра; металлическая теория денег; признание таких функций денег как мера стоимости и средство накопление багатства. Поздний меркантилизм: мануфактурная система,доктрина активного торгового баланса;задача страны:увеличение экспорта за счет стимулирования отечественного прои-ва и развития посреднической торговли; начало экон методов гос регулирования,большая экон самостоятельность купцов;ликвидация жестоких ограничений на импорт товаров,допускается низкие цены на экспорт если позитвное сальдо во внеш торговле;начало количествнной теории денег под влиянием революции цен;признание денег капиталом.

2. В чому полягали основні наукові досягнення теорії Т.Р. Мальтуса.

Т.Р. Мальтус сформулировал так называемый «железный закон заработной платы», который разделял и Д. Рикардо. Заработная плата составляет фонд капиталиста, который в связи с естественными условиями, определяющими прирост продуктов питания и не зависящих от владельцев средств производства, то есть строго фиксированным. Отсюда, борьба рабочих за её повышение была бессмысленной.

Важной заслугой Т.Р.Мальтуса стало исследование проблемы ренты. Приняв за основу определение стоимости товара трудом не затраченным, а покупаемым, Т.Р.Мальтус считал его трудом, затраченным на производство товаров и сводил эту стоимость к затратам производства. Переход к обработке от лучших земель к худшим, связанный с ростом народонаселения, являлся причиной существования дополнительного дохода владельцев более плодородных земель. Их неизменное (в одних и тех же размерах) вложение капитала в земли лучшего качества приводило к получению дополнительного дохода (дифференциальной ренты І) собственником земли. Кроме того, дополнительное вложение средств, связанных с последовательным дополнительным вложением средств арендатором в один и тот же участок имело следствием снижение отдачи (однако всё равно давало возможность получения арендатором дополнительного дохода), которую он назвал дифференциальным доходом, сходным по своей природе с дифференциальной рентой ІІ. Значительным вкладом в развитие экономической мысли, прославившей имя Т.Р.Мальтуса, как показало время, стали проблемы реализации совокупного общественного продукта. Был выделен платёжеспособный спрос, как важнейший фактор проблемы реализации, в основе которой находился анализ способа распределения СОП, а также связи между спросом, потреблением и сбережением.

3. Проаналізуйте заслуги Г. фон Госсена, О. Курно і Й. Тюнена у формуванні маржиналізму.

Г.Г. фон Госсен. В 1854 году вышла его книга «Развитие закона общественных связей и вытекающих из него правил человеческого поведения», на которую Госсен возлагал большие надежды. Два положения из его книги известны сейчас как «первый и второй законы Госсена», первый закон дает понятие предельной полезности («предельная полезность уменьшается по мере увеличения наличия данного блага»), второй посвящен оптимальной структуре потребления (спроса): «Максимум удовлетворения потребностей достигается в случае равенства предельных полезностей всех потребляемых благ». Г.Г.Госсен уточнил предмет политической экономии, определив её как науку об удовлетворении потребностей людей. Тем самым акцент был смещён на потребительский спрос, что указывало на практическую составляющую науки.

Иоганн Генрих фон Тюнен и француз Антуан Огюстен Курно, которые активно способствовали образованию и развитию математического русла маржинализма.

Иоганн Генрих фон Тюнен написал книгу «Изолированное государство». В первой части рассмотрел проблемы аренды и размещения земельных угодий. Вторая часть посвящена теории предельной производительности и третья часть была издана после смерти автора в 1863 году.. Проанализировав механизм формирования земельной ренты в зависимости от удаленности земельных участков от рынка сбыта, он пришёл к выводу, что цена зерна должна соответствовать затратам наиболее удаленных маржинальных) ферм. Кроме этого, он сформулировал новаторскую идею о взаимозависимости факторов производства, которая нашла отражение в производственной функции. И наконец он положил начало теории предельной продуктивности факторов производства.

Антуан Огюстен Курно. В 1838 году он опубликовал книгу «Исследования математических принципов теории богатства Предельный анализ как универсальный подход ко всем экономическим отношениям стал главенствующим уже на втором этапе «маржиналистской революции». В работе же А.О.Курно рассматривались функциональные связи цены, спроса и предложения для ситуации монополии, дуополии, олигополии и совершенной конкуренции_.Исследуя условия получения фирмой максимальной прибыли А.О. Курно пришёл к выводу, что это возможно при таких условиях и объемах производства, когда уравниваются предельный доход и придельные затраты. Учёный изучил явление совершенной конкуренции, при которой фирмы не могут влиять на состояние рынка. А.О.Курно утверждал, что максимизация прибыли на рынке свободной конкуренции достигается при условии равенства предельных затрат и среднего дохода. Он также ввёл в оборот понятие эластичности спроса, которое отражает реакцию спроса на изменение цены. Ему принадлежит первенство в определении экономического равновесия.

4. Висвітліть особливості розвитку сільського господарства, ремесла і торгівлі в ХІІ ст. – першій половині ХVІІ ст. в Україні.

Основное направление – земледелие. А также животноводство, птицеводство, садоводство, пчеловодство, рыбный промысел. И в этот период будучи завоёванным государством, всё равно наблюдались положительные перемены в с/х – усовершенствование железного плуга, тяговая сила – волы, вспашка в несколько этапов, сбор хлеба серпом и косой, система трехполья, встречается подсечная система. Выращивали разнообразные с/х зерновые и технические культуры. Усиливается народная колонизация степи. В 16 веке в Нижнем Поднипровье была основана Запорожская сечь, которая постепенно стала центром экономической колонизации большого степного района. В этот период осваивались также территории современной Харьковской области. Земля принадлежала не крестьянам, а феодалам.

Категории собственников: 1)король – распоряжался феодальными поместьями – фольварками. Королевские земли сдавались в аренду или в залог магнатам и шляхте. Самый крупный феодал – князь Острозкий. Т.о. государство пополняло казну. 2)Магнаты – самые крупные Вишневецкий, Тишкевич и др. они расширяли свои владения путём купли, королевских подарков, закрепощением свободных крестьян. 3)Шляхта – украинские феодалы уравнялись в правах с литовскими в 1434г. Земля им переходила в вечное пользование. 4)Церковь 5)Свободное казачество –казаки осваивали землю и распоряжались ею. 6)Свободные крестьяне – на южных землях небольшая группа свободных крестьян.

Население должно было платить ряд налогов. Начиная с 15 в Процесс закрепощения усиливается. Галицкая шляхта запрещает переход крестьянина к другому феодалу. Также такую свободу пре6ехода теряли, крестьяне, Которые давно жили на определённой земле. Теперь феодалы могли сами сулить своих подданных, а крестьянам было запрещено подавать жалобы. первое Литовское положение позволило покупать крестьян без земли, установило наказание за сокрытие беглых и за лишение жизни (5, 10 коп.). за побои шляхтича крестьяне лишались руки. В 1557 г проведена волочная реформа согласно документу «Законы на волоки»: 1-зависимое крестьянство должно отрабатывать 2 дня панщины в неделю+дополнительно 6 дней в период жатвы, 2-лучшие земли отходили феодалам. Остальные делились на волоки. Полную волоку (21 га) получали крестьяне, у которых была тяговая сила и инвентарь.

Литовское положение 1566 г – ликвидировались все ограничения земельной собственности шляхты. Права крепостных значительно урезаны. Длительный процесс закрепощения окончательно завершился в законодательной форме в 1588 году Литовским законом: крестьяне, жившие более 10 лет на опред.земле, закреплялись за ней. Паны могли свободно судить крестьян. А крестьяне не имели права свободно распоряжаться своим хозяйством. Шляхта уравнена в правах с вотчениками. Юридическое оформление крепостничество усилии эксплуатацию крестьян и приняло вид отработочной, натуральной и денежной рент. В 17 в ежедневная панщина становится нормой. Усиление феодального и религиозного гнёта вызвало протест у населения. Он проявился в разных формах: бегство на Запорожье, освободительная война 1648 года (Б.Хмельницкий)

5. Проаналізуйте вплив кризи 1929-1933 рр. на економіку Франції

1930 годы большая депрессия коснулась и Ф. Экономический кризис во Франции длился аж до 1936. Большие потери понесла легкая промышленность, Ощущались «ножницы цен», сельское хоз-во не могло в полной мере обеспечить продуктами питания население. Было вывезено много финансового капитала за границу, пошатнулась национальная валюта-франк. появиласьтенденция к фашизации страны. Упорная борьба между различными политическимисилами в свою очередь определила особенности антикризисной политики и во многом повлияла на длительность кризиса. Развитие экономики Франции в 30-х годах не было похоже на прогресс английской, немецкой, американской. Оно оказалось особенно медленным, затяжным. Застой в главных отраслях был более продолжительным по сравнению с другими странами. Сохранилось мелкое производство, где работало 40% рабочих и служащих. Это были в основном высококвалифицированные специалисты самых разных профессий. Во время первой мировой войны и во времена экономического кризиса внешние экономические связи Франции с зарубежными странами были значительно ослаблены. Однако в конце 30-х годов положение изменилось. В 30-х годах сельское хозяйство также не модернизировалось. Хотя объем его производства по сравнению с 1913 г. вырос на 10%, однако этого было мало, чтобы обеспечить страну пищевыми продуктами. Франция начала ввозить их из-за границы. Состояние экономической нестабильности было характерно для Франции вплоть до конца 30-х годов, что во многом объясняется непоследовательностью антикризисных мероприятий, а по сути отсутствием согласованной общенациональной программы выхода из кризиса. В результате этого Франция существенно уступила свои позиции на мировых рынках. Некоторое оживление в экономике страны было вызвано накануне войны усилением государственных ассигнований на военное строительство.

6. Викладіть, як відбувалось колективізація: головні підсумки та проблеми.

Сталинским руководством Украина была отнесена к той зоне, где коллективизация должна развиваться высочайшими темпами и закончиться в ближайшее время. Отмечалось, что Украина имеет развитую материально - техническую базу для преобразований в сельском хозяйстве, то есть предлагалось усилить темпы коллективизации. Одной из драматичных страниц в истории коллективизации украинского села было раскулачивание, как и отношение к зажиточному крестьянству вообще. Затем в начале 1930 года были приняты документы, касающиеся ликвидации кулаческих хозяйств. В условиях того времени это означало необходимость принятия ответственных мер, то есть введение террора. Первая волна раскулачивания началась в середине января 1930 года и продолжалась до начала марта. Она охватила 76% всех районов Украины. Вторая волна раскулачивания началась осенью 1930 года. Колхозы были поставлены в такие условия, которые резко ограничивали их хозяйственную самостоятельность и предприимчивость, культивировали уравниловку, бесхозяйственность, лишали экономических стимулов развития сельского хозяйства. Фактически происходил возврат к "военнокоммунистическим" методам организации производства, общественной жизни. Крестьянин не имел права распоряжаться произведенной продукцией. Естественной причиной голода на Украине в 1932 - 1933 годах была политика принудительных, с применением репрессий, хлебозаготовок. Согласно данных демографической статистики 30-х годов, прямые утраты населения Украины от голода 1932 года составили около 150 тысяч человек, от голода 1933 года - 3 млн.человек. Кризис, охвативший народное хозяйство, стал очевидным. Колхозный строй, возникший в результате социально - экономических преобразований 1929-1939 г.г. создал экономический фундамент тоталитарного режима. Перевоплощение крестьянина в колхозника значило, на самом деле, лишение его собственности на средства производства. Колхозы превратились в государственные предприятия, а колхозники в наемную силу. Экспроприация украинского крестьянства как класса встретила массовое сопротивление. Чтобы задушить это сопротивление, государство применило методы в форме геноцида. Только перед войной удалось преодолеть вызванное насильственной коллективизацией падение производительных сил сельского хозяйства.

Білет №18

1.Охарактеризуйте передумови, що визначили виникнення системи національної політичної економії у Німеччині.

В период объединения Германских земель в единое государство, т.е. в середине XIX в., возникло еще одно альтернативное классической политической экономии направление экономической мысли, получившее название «историческая школа Германии».

Германия, будучи феодальной, отсталой страной, для выхода на рубежи передовых стран нуждалась в поиске нетрадиционного подхода преодоления малоразвитости. К этому её подталкивала и сама действительность. Прежде всего, это сравнительно небольшая территория, неплодородные земли, а на юге гористая местность. Бурный рост населения, обострял и без того нелёгкую проблему его пропитания. Хронически не хватало органических удобрений, а для зарождающейся промышленности – древесины. Необходимость замены в производстве древесины металлом, а в сельском хозяйстве органики неорганическими удобрениями подталкивала немцев к выработке концепции экономического прорыва. Ею и стала идея ускоренной индустриализации как способа перехода к машинному производству способному решить поставленные задачи. Понятно, что вызревание молодого германского капитала вначале нуждалось в защите от более развитых стран, что и было достигнуто посредством экономической политики протекционизма. Только она позволяла расширять и постоянно наращивать отечественный экономический потенциал.

Была еще одна особенность в немецкой парадигме нового типа – этический аспект, Потом эту черту немецкой доктрины подхватит институционализм. Данный подход разительно отличался от англосаксонского с её доминированием в теоретическом анализе трудовых отношений. Этим немцы продолжили ветку, берущую свое начало в философии Аристотеля.

Таким образом, преодоление экономического отставания страны почти всей немецкой элитой связывалось с укреплением немецкого централизованного государства, способного защитить национальные интересы и провести ускоренную индустриализацию страны.

2. Обґрунтуйте, чим вирізнялись в період середньовіччя економічні погляди Ф. Аквінського серед інших?

Аквинат различал «истину разума» и «истину откровения». Первую можно было познать при помощи органов чувств человека, а второе должно было приниматься на веру.

Экономические проблемы в составе других он исследовал в своей работе «Summa theoloqіса». Сумма означает, что в работе охватывается значительная часть проблем. Он писал, что государство должно обеспечить себя всем необходимым. Причём в богатстве главные натуральные, а не искусственные формы (деньги). Основой обмена философ считал равенство полезных вещей, которые обмениваются (идея «справедливой цены»). Феодалы, ввиду большей значимости в обществе), должны получить больше, чем крестьяне, продавая свои товары выше естественной цены. Таким образом, фиксировался простой и сложный труд. Деньги – верная мера для материальной жизни в торговле и обращении, по его мнению, имеют внутреннюю ценность, а отсюда – их нельзя портить.

Учёный допускал незначительное отклонение номинальной ценности денег от внутренней ценности. Если денег будет много, они уйдут из обращения и наоборот. Однако деньги не должны порождать деньги. Поэтому, он осуждал ростовщичество, в отличие от ренты, которую считал явлением справедливым. Как видно из перечисленных проблем, экономические идеи были прорывом в развитии экономической науки того времени.

3. Проаналізуйте основні положення Д.Рікардо про земельну ренту.

Источник ренты не природа, а сам труд, причина существования - нехватка земли. Исследование ренты по плодородию. Возникновение этой формы ренты не связано с частной собственностью на землю и влияет только на превращение этого вида дохода в ренту. Причем, в данном случае, речь идёт как о ренте I так и II. Д. Рикардо в своем исследовании проблем ренты, вообще, преследовал интересы буржуазии, которая боролась против хлебных законов, за удешевление продуктов питания для рабочих, и как следствие, снижение величины заработной платы для рабочих, что, соответственно, увеличивало их прибыли в сфере промышленного и сельскохозяйственного производства. Исходя из этого, он делал практическийвывод – крупная земельная собственность противоречит естественным законам развития капитала. Эта идея не осталась только на бумаге, а получила развитие в его парламентских речах.

4. Проаналізуйте соціально-економічні наслідки визвольної війни українського народу під приводом Б. Хмельницького.

В ходе войны возникло Украинское казацкое государство. Верховную власть получал гетман, выбранный всем народом. Он имел право решать главные общегосударственные проблемы, собирать налоги. Гетман жил за счёт прибылей от своих владений. При гетмане существовала Генеральный совет. Новое государство находилось в сложных внутренних (неурожай, голод, разорённые из-за войны хозяйства) и внешних (война с Польшей, угроза со стороны Турции и Крымского ханства) условиях. Это заставило подписать Хмельницкого договор с Россией – Украина вошла в состав России как автономия. Основные условия – украинское управление независимо от московского; сохранение собственного суда, законов, права выборов гетмана; Украины самостоятельна в своих внешних отношениях с внешними странами; сохранение прав, шляхты, мещан, казаков, крестьян; Украина должна платить Московскому царству дань и по мере необходимости помогать войсками, а Россия должна защищать Украину от Польши. Эти условия фактически распространялись только на Левобережную и Слободскую Украину. Правобережье и Волынь до последнего десятилетия 18в оставались под властью Польши. Последствия освободительной войны:

-земельные отношения – ликвидация системы фольварков и панщины. Собственники утратили свои владения. Они перешли в госФонд. Эти земли перешли в руки укр.шляхты, старшины, казакам. Хмельницкий был против возобновления феодального землевладения. Привилегированным классом было казачество – оно было свободным, освобождалось от налогов, имело свой суд, могло проживать в городах. Большим землевладельцем осталась православная церковь. Крестьяне – сначала их положение улучшилось. Главное – свобода. Многие пошли в казаки. Остальные остались РС. Они платили денежную ренту. Потом старшина и шляхта постепенно подчиняли крестьян выплатами налогов и т.п. крестьяне, которые жилив войсковых землях пользовались привилегиями. В монастырских владениях наоборот – постепенно снова стало крепостным. Аграрная политика государства противоречива.

5. Проаналізуйте вплив кризи 1929-1933 рр. на економіку Німеччини.

Зависимое положение в достаточной мере неокрепшей экономики Германии определило глубину кризиса 1929-1933 гг. в стране. Своей нижней точки он достиг в 1932г. поразив промышленный сектор (68тыс. предприятий стали банкротами), банковскую сферу, вызвал огромную безработицу. Прекращение помощи со стороны ведущих стран, которые также испытывали экон. кризис, усугубило положение Германии. режима Веймарской республики не мог эффективно противодействовать экон. кризису, обострились соц.противоречия, монополии стремились к восстановлению утраченных позиций на мировых рынках, резкое падения жизненного уровня,безразличие к внутренним проблемам Германии со стороны правительств других стран было главным фактароми установления фашистского режима в стране в1933г. Во время кризиса пострадали все слои населения. Под влиянием промышленного кризиса углублялся и сельскохозяйственный.Снижение покупательной способности населения ограничивало сбытсельскохозяйственной продукции. Вместе с тем проведение протекционистскойполитики привело даже к росту сборов пшеницы. В связи с тяжелым экономическим положением Германия практически не могла выполнять план Дауэса. Поэтому западные страны, которые сами переживали кризис, также остановили инвестиции в германскую экономику, предусмотренные планом Дауэса. разрушительные последствия мирового кризиса для экономики Германии были катастрофическими. Промышленное производство сократилось почтинаполовину. Лишь треть немецких рабочих имела полную рабочую неделю. в условиях фашистской диктатуры при отсутствии необходимых средств на широкомасштабные военные инвестиции, прекратившейся помощи со стороны других стран, самоизоляции страны методы государственного регулирования изначально приобрели ярко – выраженные прямые административные формы. Быстрыми темпами шло расширение государственного сектора в экономике. Такой вариант интервенции государства в хозяйственную жизнь оказались весьма эффективными и позволили в течении 1934г. покончить с кризисом прежде всего в тяжелой промышленности и на этой основе обеспечить быстрые темпы роста. Однако следует отметить, что успехи Германии в преодолении кризиса были весьма призрачными. Продолжение политики милитаризации экономики, таким образом, не решало задачи восстановления оптимальных хозяйственных пропорций, расширения внутренних и внешних рынков, оздоровления финансовой системы и т.д. Впрочем, нацистское правительство и не стремилось к решению данных проблем. Только развязывание внешней агрессии могло временно отодвинуть неотвратимую хозяйственную катастрофу. Поэтому с 1935 г. Германия все более втягивается в военные конфликты и в конечном счете развязывает Вторую мировую войну.

6. Охарактеризуйте розвиток промисловості та транспорту в Україні у 20-30 рр. ХХ ст.

Внутреннее положение УССР в начале 20 х годов характеризовалось глубоким кризисом. Длительные военные действия привели к экономической разрухи. Промышленность и торговля были национализированы, частная торговля запрещена. Конфискованную у помещиков землю передали крестьянам. Среди руководства страной росло понимание, что дальнейшее проведение политики «военного коммунизма» может привести к крестьянской войны. Поэтому на X съезде РКП (б) в марте 1921 г. было принято решение о замене разверстки натуральным налогом, положив начало системе мер в аграрной, промышленной, торговой, финансовой сферах, которую назвали «нэп» (новая эко номической политика).

Реальные преобразования произошли в промышленности. Главки были упразднены, а вместо них созданы тресты - объединения одноотраслевых предприятий, получавших частичную хозяйственную и экономическую самостоятельность. В 1922 г. около 90% промышленных предприятий были объединены в 421 трест. ВСНХ потерял право вмешиваться в текущую деятельность предприятий и трестов. Тресты объединялись к синдикаты, занимавшиеся сбытом, снабжением, кредитованием. К концу 1922 г. 80% трестированной промышленности было синдицировано (к 1928 г. насчитывалось 23 синдиката). В промышленности развивалась аренда. Ряд предприятий был сдан иностранным фирмам в форме концессий. В 1926-27 гг. насчитывалось 117 действующих соглашений такого рода, на которых выпускался 1% промышленной продукции. Темпы роста промышленности. В результате в промышленности прирост продукции в первые годы нэпа осуществлялся очень высокими темпами. В 1921 г. они составляли 42,1%; 1925 г. - 66,1%, 1926 г. - 43,2%, 1927 г. - 14,2 %. Трестовский хозрасчет, даже ограниченный, позволял возродить тяжелую промышленность и транспорт. К концу 20-х годов советская экономика в целом лишь немного отставала от довоенного уровня. овая советская власть устами своего руководителя В. Ленина провозгласила план построения социализма в СССР. Он состоял из трех пунктов - индустриализации, коллективизации сельского хозяйства и культурной революции. Индустриализация в стране уже шла с 1925 г. Она вывела Украину на качественно новый уровень промышленного развития. Изменилась также структура народного хозяйства. В валовой продукции промышленности начинает доминировать производствосредств производства, мелкая промышленность вытесняется большой индустрией. За годы первой пятилетки в Украине построили 400 предприятий с 1500 в СССР. Во второй пятилетке соответственно: 1000 - по 4500, а в третьей - 600 из 3000 заводов. На XVI съезде ВКП (б) в июне 1930 г. Сталин подчеркнул, что промышленность СССР, как и народное хозяйство, опирается в основном на угольно-метал-лургической базу Украины.

Были созданы новые отрасли промышленности. В пищевой - это маргариновая, молочная, маслообробна, хлебопекарная отрасли. В 30-х годах возникла электрометаллургия - завод «Днепроспецсталь», цветная металлургия - Костантиновская цинковый и Днепропетровский алюминиевый заводы.

Целью советского правительства было создать милитаризованную экономику и перевести на рельсы социализма промышленность СССР.

Коллективизация сельского хозяйства Украины. Основными элементами коллективизации были: принудительное обобществление земли, средств производства, лишение крестьян прав распоряжаться выращенной продукцией через обязательные поставки государству по значительно более низким, чем государственные, ценами, ликвидация кулачества как класса. К концу 1932 г. в Украину было коллективизировано почти 70% хозяйств, которые охватывали более 80% посевных площадей.

1920-21 Из-за недостатка хлеба резко упала добыча полезных ископаемых, прежде всего угля, что приводило к остановке железных дорог. Продовольственная, угольная и транспортная кризиса вконец расшатали материально-техническое снабжение промышленности. Железные дороги выполняли не более 12 % объема перевозок 1913 г

Білет №19

1. Охарактеризуйте основні положення економічних поглядів В.Петті. (15б.)

– висловив ідею про необхідність пізнання об’єктивних економічних законів, які порівнював із законами природи. Виступав проти державного втручання в господарське життя

– започаткував математизацію економічного аналізу та економіко-статистичні методи пізнання.

– спростував меркантилістські погляди на багатство та джерела його примноження. Багатство в суспільстві створюється не в торгівлі, а у сфері матеріального виробництва, а торгівля його тільки розподіляє. Джерелом багатства вважав продуктивну працю;

– виокремив категорії національного доходу і національного багатства, здійснив спробу їх грошової оцінки. На відміну від меркантилістів почав включати до складу національного багатства матеріальні цінності та трудові навички і кваліфікацію робітників;

– сформулював базові положення трудової теорії вартості, наякій базується вся система класичної політекономії.

– здійснив спробу визначити об’єктивну основу заробітної плати, встановивши її залежність від вартості засобів існування робітників. Заробітну плату розглядав як природну ціну праці, рівень якої визначається фізіологічним прожитковим мінімумом, тобто вартістю засобів існування працівника. В. Петті був прихильником низької заробітної плати,

– визначив ренту як різницю між вартістю товару і заробітною платою. Рента являла собою, на його погляд, надлишок вартості над заробітною платою, зводилася переважно до вартості робочої сили. Рента розглядається ним як єдина форма додаткової вартості;

– започаткував вивчення диференціальної земельної ренти, існування якої пов’язував із відмінностями у родючості землі та різним місцерозташуванням земельних ділянок стосовно ринку;

– зробив суттєвий крок вперед у поясненні ціни землі. Показав, що оскільки земля приносить ренту, то її продаж є не чим іншим, як продаж доходу. На цієї підставі В. Петті зробив висновок про те, що ціна землі є капіталізованою рентою.

– сформулював та спробував розв’язати проблему грошового обігу, звернувши увагу на наявність певної залежності між кількістю грошей і товарною масою. Вважав, що як надлишок, так й нестача грошей у торгівлі завдає країні шкоди.

2. Викладіть, що є предметом історії економічної думки? Які методи використовуються в історії економічної думки? (15б.)

ІЕД належить до суспільних наук. Економічна думка це відображення дійсності. Економічна думка це відображення у суспільній свідомості населення процесів їх господарської діяльності. Прорив у осмисленні економічної дійсності відбувся у Стародавній Греції у V-III ст. до н.е. коли вдалося вичленувати економічну думку у вигляді об’єкту аналізу.

Предметом історії економічної думки є думка у процесі виникнення,розвитку,боротьби та зміни економічних ідей у зв’язку з вирішенням задач господарської практики. Предмет науки включає в себе історію розвитку усіх економічних наук. У предметі «ІЕУ» акцент не тільки на саму теорію,але й на їх реальна дія на хід економічного розвитку. Вони об’єктивний фактор економічного розвитку.

Думка сама по собі не з'являється. З 1й боку вона вимога потреб людей, які хочуть осягнути дійсність. З іншої - спроба використати її в практичних цілях, для перетворення дійсності або рішення господарських завдань. Це практичне завдання економічної науки з'являється у вигляді економічної політики держав. Теорія ж не може охопити увесь економічний процес в цілому.

Метод ИЭУ включає усе багатство методів окремих економічних теорій, але має свій що власний, що відбиває ач. процес як органічне ціле. Найдокладніше цей підхід був застосований К.Марксом. У його основі - формаційний підхід, який являється 1м з найбільш розроблених, але не єдиним. Економічній думці властивий класовий характер. Причому вона активно діють на базис.Інший підхід до ИЭМ - цивілізаційний, пов'язаний з розмивом класової структури. Є і 3й підхід до дослідження економічної думки - метод історії культур, належний П. Сорокіну, де виділяються три системи, в кожній з яких панує тільки "істина віри" так і "істини розуму або пануванням тільки істини розуму.

Методологія сучасного історико- економічного аналізу базується:

- на відмові від одновимірного розуміння історії різноманітності економічних наук;

- визнанні плюралізму форм теоретичного відображення економічної дійсності, різної спрямованості економічних досліджень;

- відображення еволюції наукових ідей як в широкому загальнонауковому контексті, так і у святи з історичною епохою їх виникнення і різноманітності;

- використанні прогресивних методів історико-економічних досліджень.

3. Висвітліть, які положення покладені в основу формування лозаннської школи мар-жиналізму (Л. Вальрас і В. Парето)? (15б.)

З всіх напрямів маржиналізму лозаннська школа зіграла найбільшу роль у формуванні неокласичної школи. Інший важливою характеристикою лозаннцев підходу до аналізу економіки було її уподібнення механічних систем. У цьому вони різко відрізнялися від австрійців і були близькі до економістів-класиків, більше того, можна сказати, що за механістична свого аналізу вони пішли набагато далі останніх

Вони вперше здійснили аналіз господарства з точки зору загальної рівноваги; згодом моделювання на основі ідеї загальної рівноваги стало однією з характерних рис магістрального напрямку сучасної економічної теорії.

Згідно Л. Вальрас, економічна теорія складається з трьох частин: чиста, прикладна і соціальна теорії. Підставою такого розподілу служить його визначення суспільного багатства. Суспільне багатство - сукупність матеріальних і нематеріальних благ, які є рідкісними, тобто, з одного боку, становлять для нас певну корисність, а з іншого боку, кількість їх в нашому розпорядженні обмежено. З обмеженості кількості цих благ випливають три слідства: ці блага суть об'єкт привласнення; вони є об'єктом обміну; вони є предмет промислового виробництва.

Концепція кругообігу Л. Вальраса Свій аналіз Л. Вальрас починає з класифікації благ. Серед благ, що становлять суспільне багатство, можна виділити капітальні та швидкоплинні блага. Перші використовуються більше одного разу, тоді як другий - тільки один разів. Капітальні блага складаються з землі, особистих здібностей і власне капіталу. Швидкоплинні блага поділяються на предмети споживання і сировинні матеріали. Предмети споживання мають безпосередній корисність, в той час як капітальні блага і сировина - непряму. Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса

Загальна рівновага передбачає встановлення рівноваги в обміні та виробництві. Рівновага в обміні означає, що ефективний (фактичний) попит на продуктивні послуги (продукти) дорівнює ефективному пропозицією продуктивних послуг (продуктів). Рівновага у виробництві означає, що ціна кожного продукту дорівнює витратам на його виготовлення, що включає в себе і нормальний прибуток як винагороду за капітал.

Заслуга подальшого розвитку вчення лозаннской школи належить В. Парето, справедливо розглядається в якості одного з безпосередніх творців неокласичної парадигми економічного аналізу. Перш за все, В. Парето спробував позбавити економічну науку від надмірної суб'єктивності і психологізму, і зокрема, від ідеї цінності, що базується на кількісному вимірі корисності. Він запропонував замінити термін "корисність" поняттям «переваги» або «вигідності». Вигідність - поняття відносне: його можна використовувати при порівнянні двох або декількох благ, а точніше, їх наборів, зазначивши, що один набір благ вигідніше або краще іншого. Безпосередньої вимірювання або порівняння корисності при цьому не вимагається.

Для формалізованого аналізу вигідності наборів благ В. Парето скористався інструментарієм кривих байдужості, вперше запропонованого Ф. І. Еджуорт. Але якщо ж останній застосовував його для визначення рівноважної ціни в ході функціонування ринкового господарства, то В. Парето використав цей інструмент для аналізу дослідження визначення оптимуму споживання. Інша відмінність у застосуванні даного інструментарію між Ф. І. Еджуорт і В. Парето полягала в тому, що останній оперував не кривими на площині, а поверхнею в тривимірному просторі. У рамках його підходу взаємне перетин поверхонь байдужості давало «стежки» оптимального сходження від одного рівня симпатій до іншого з мінімальної тягарем.

4. Перелічить основні позитивні і негативні наслідки реформи 1861р. Обґрунтуйте відповідь. (15б.)

Позитивні (буржуазний зміст):

· селяни одержували особисту свободу, тобто стали юридичними особами;

· селяни звільнялися із землею (за викуп).

Негативні (кріпосницькі риси):

· поміщики залишилися власниками більшості земель у державі;

· в особисте користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівлями, а польовий наділ він зобов’язаний був викупити в поміщика;

· протягом 20 роківселянин вважався «тимчасово зобов’язаним», мусив залишатися у поміщика, і за користування землею відпрацьовувати панщину або платити оброк, як і до 1861 р.;

· зберігалася громада як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком (бо з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо, а вся громада в цілому);

· для розв’язання спорів був створений інститут мирових посередників, які призначалися виключно з дворян і тому не могли бути «безсторонніми примирителями» земельних спорів селян і поміщиків.

5. Проаналізуйте вплив кризи 1929-1933рр. на економіку США. (15б.)

За причинами виникнення й характером це була типова криза відносного перевиробництва – результат загострення суперечності між суспільним характером виробництва і приватним способом присвоєння його прибутків. Але світова економічна криза 1929-1933 рр. не являла собою просте циклічне повторення попередніх. Вона мала свої характерні особливості.

Це була найбільша й найглибша в історії економічна криза. Світове капіталістичне виробництво в середньому знизилося на 45%, торгівля – на 56%. Такого всесвітнього економічного потрясіння людство не знало ні раніше, ні після того періоду.Найсильніше криза вразила США – найбагатшу країну світу. Там вона почалася з вересня 1929 р. й тривала 44 місяці; обсяги втраченої через неї продукції оцінюються в більш ніж 300 млрд. дол. Порівняно з 1929 р. промислове виробництво під час кризи зменшилося в США на 46,2% (майже вдвоє).Промислова криза переплелася з кризою в сільському господарстві, особливо вразила тваринництво. Так, у США в 1933 р. з метою виходу з кризи було знищено 6,4 млн. свиней, 10,4 млн. акрів посівів, 10 тис. персикових дерев, зерно спалювали в топках локомотивів, молоко виливали в річки. Фрукти, свинину тощо обливали гасом. І все для того, щоб зберегти ціни на продукцію.

Внутрішня причина кризи – відсутність будь-якого контролю державою за промисловим і сільськогосподарським виробництвом. Від того близько 1 млн. фермерів збанкрутували. З того часу вони ставали орендарями на чужій землі або поповнювали ряди міських промислових робітників. Катастрофа в аграрному секторі США полягала в тому, що ціни на пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися більше ніж в 3 рази.

Криза не обмежилася сферою виробництва, вона вразила фінансову, кредитну систему, сферу грошового обігу, призвела до великої інфляції. Більшість країн відмовилася від золотого стандарту, проводила девальвацію своїх грошей – у тому числі США.Економічна криза в США поглиблювалася й невпевненими діями уряду. Президент Г. К. Гувер, його адміністрація, керуючись старими догмами, вперто відмовлялися від будь-якого втручання в справи економіки, приватного бізнесу. Натомість в країні було введено "сухий" закон, який нібито мав підвищувати купівельну спроможність американців, а отже, пом’якшити дію великої депресії. Цей захід мав протилежний наслідок – в США випивали за рік удвічі більше спиртних напоїв, ніж до прийняття "сухого" закону. Гувер виявився рішучим противником введення державної допомоги безробітним. Свої міркування він обґрунтовував тим, що такий крок принизить "стійкість американського характеру". Лише в 1931 p. почали застосовувати в США невпевнені спроби державного регулювання промисловістю, банками, транспортом, торговими підприємствами, рятуючи їх від банкрутства. Невмілі дії адміністрації Гувера спровокували соціальний вибух – масові страйки, "голодні" походи безробітних на Вашингтон.Соціальне та економічне становище країни стало критичним. Правлячі кола США нарешті зрозуміли, що потрібна термінова ефективна антикризова програма, її здійснив новообраний у 1932 p. президент Ф. Д. Рузвельт. Вже в ході виборчої кампанії він пообіцяв вивести США з економічної кризи.

6. Проаналізуйте зміни у народному господарстві України у роки Другої світової війни. (15б.)

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напала на СРСР. Із зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості.

Найбільша частина німецьких сил - група Армій "Південь" під командуванням фельдмаршала Карла фон Рундштедта — мала захопити Україну. Через чотири місяці від початку війни німці окупували майже всю республіку. ЗО червня 1941 року, було проведено евакуацію заводів, фабрик і переведено цивільний сектор економіки на воєнні рейки. Із прифронтової зони було вивезено в Поволжя, на Урал, до Сибіру, Середню Азію, Казахстан 2593 підприємства. При відступі радянська влада застосовувала тактику "спаленої війни". Відтак усі промислові підприємства, якими могли б користуватися німці, підлягали знищенню. Наприклад, Київ зазнав страшніших руйнувань від відступу радянських військ, які висадили в повітря багато визначних споруд міста, ніж від наступу німців. В Донбасі було затоплено майже всі шахти, було зруйновано гігантський комплекс заводів в Подніпров'ї, та всі 54 домни в республіці.

Згідно з расовою доктриною нацистів усі слов'яни були людьми другого сорту, і їхня роль зводилася до того, щоб служити німецькій расі. Гітлер вважав Україну першочерговим об'єктом німецької колоніальної експансії, а українців — майбутніми рабами німецьких колоністів. Тому, коли настав час призначення нацистського правителя України, Гітлер вибрав Еріха Коха - адміністратора, відомого своєю жорстокістю й нетерпимістю.

У серпні-вересні 1941 р. німці стали проводити заходи, що глибоко позначилися на всьому населенні України. Ігноруючи поради Розенберга та його штабу, Кох вирішив, що найбільш ефективно експлуатувати сільське господарство України можна шляхом збереження колгоспів — хоч цього разу під контролем німців, у дещо зміненій формі та під іншою назвою. Кох зменшив прибутки селян і зажадав, щоб вони працювали зі світанку до смерку. Така скажена експлуатація допомагає пояснити той факт, що 85% усього постачання Німеччини продуктами з окупованих радянських територій припадало на Україну.

Антинімецькі настрої ще більше посилилися після того, як нацисти вирішили використати Україну не лише як основного постачальника продуктів, а й як джерело примусової праці для недостатньо забезпеченої робітниками промисловості та сільського господарства Німеччини. На початку 1942 р. поліція Коха була вимушена проводити масові облави на базарах, при виході з церкви чи кінотеатру з метою направлення молоді до Німеччини.

Страхітлива жорстокість німецької влади проявлялася також у ставленні до міського населення та інтелігенції. Кох різко обмежив надходження продуктів харчування в міста, стверджуючи, що українські міські центри непотрібні. У майбутньому німці планували перетворити Україну на цілком аграрну країну. В результаті цього голод став звичайним явищем для жителів міста.

Політика нацистів на Україні була жорсткою і руйнівною. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики у 1941 р., вдалися до тактики "спаленої землі". Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська зайняли Лівобережжя й Донбас, 23 серпня в результаті запеклих боїв німці втратили Харків. У вересні — жовтні Червона Армія прорвала могутню лінію німецької оборони на Дніпрі, а 6 листопада було звільнено Київ. До жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія була звільнена від німців.

Навіть побіжний перелік втрат свідчить про ті страшні наслідки, які мала друга світова війна для України. Щонайменше (статистика тепер досліджується заново) 5,3 млн. чо-ловік, або один із шести мешканців України загинув у цій війні, 2,3 млн. чоловік було вивезено для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково було зруйновано понад 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилися близько 10 млн. чоловік. Оскільки війна завдала Україні більше руйнувань, ніж будь-якій іншій країні Європи, втрати в економіці сягали приголомшуючих масштабів. Цілковите чи часткове знищення понад 16 тис. промислових

підприємств означало втрату великої частини того, що Україна здобула великою ціною у 30-х роках. Підраховано, що загальні збитки економіки України сягали 40%. Таким чином, удруге за історично короткий проміжок часу - трохи більший десяти років - Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів тоталітарних режимів.

Білет №20

Питання – 90 б.

1. Проаналізуйте основні положення А.Сміта про походження та використання гро-шей.(15б.)

Вопрос о происхождении и употреблении денег является предметом IV главы І книги А. Смита. Он пишет, что при установлении разделения труда все большую часть потребностей люди удовлетворяют продуктами, полученными через обмен, то есть излишками своего труда. Общество превращается в торговый союз. Возникающие сложности в обмене ограничивали разделение труда. Чтобы их избежать, люди стали держать у себя товар, который другие не отказались бы взять в качестве обмена, то есть, по сути, товара-эквивалента. В разных частях света эту роль выполняли разные товары. В конечном итоге, люди сочли, что лучшим средством обмена есть металлы. Однако, использование слитков металла или его песка вызывало определённые неудобства – взвешивание и определение пробы, которые были устранены чеканкой монет. «Таким образом, писал А.Смит, у всех цивилизованных народов деньги стали всеобщим орудием торговли, при посредстве которого, продаются и покупаются всякого рода товары или же обмениваются один на другой». Далее А.Смит приступает «…к выяснению правил, согласно которым люди обменивают товары друг на друга или за деньги. Эти правила определяют так называемую относительную, или меновую, ценность товара». Как и экономисты его эпохи, А.Смит пользуется понятием «ценность», а не «стоимость». Слово ценность имеет два различных значения. Первое – означает, полезность какого либо предмета – «ценность в потреблении», а иногда возможность приобрести другие предметы – «ценность в обмене», которую дает обладание данным предметом. Первое – называют потребительной стоимостью, а второе – меновой стоимостью. Разницу между этими категориями А.Смит объясняет на примере парадокса воды и алмаза. Так, вода имеет высокую ценность в потреблении и невысокую ценность в обмене, а алмаз же наоборот. В последующих V – VII главах А. Смит исследует три правила, по которым обмениваются товары один на другой или на деньги. Их выяснение позволяют ему показать: 1. Каково действительное мерило меновой стоимости или в чем состоит действительная цена товаров (V глава). 2. Из каких частей состоит действительная цена товара (VI глава). 3. Какие причины повышают иногда некоторые или все части цены товара над естественным или обычным уровнем, а иногда и понижают ниже этого уровня; или какие причины иногда препятствуют точному совпадению рыночной цены, то есть, фактической цены товаров с их естественной ценой (VII глава).

2. Проведіть характеристику основних економічних поглядів у країнах Стародавньої Азії та античному світі. (15б.)

Існувало у країнах Стародавнього Сходу (у Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Стародавній Індії, Стародавньому Китаї) Основу економіки складало зрошувальне землеробство, що вимагало будівництва та обслуговування складних іригаційних систем.Державна система тяжіла до автаркії: самозабезпечення та самоізоляції від інших країн, захоплення життєвого простору та побудови територіальних імперій.Панівною була державна власність на землю, рабів при збереженні общинного землекористування, державний контроль над розподілом, споживанням, поведінкою і навіть образом мислення громадян.Натуральне господарство як основа суспільного розвитку, слабкий розвиток товарного виробництва і ринкових відносин.Патріархальне рабство: незначна чи-сельність і частка рабів, зайнятих в основному на будівництві та обслуговуванні іригаційних систем, культових споруд, царського господарства Античне суспільство: Існувало у Стародавній Греції та у Стародавньому Римі Основу економіки становило землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля (переважно у містах).Поєднання різних політичних та господарських моделей: демократії, деспотії, аристократії, олігархії, республіки, монархії, військової та адміністративно-бюрократичної систем управління тощо.Панівною була власність рабовлас-ника на рабів та продукти їх праці.Основу суспільного розвитку становило натуральне господарство, водночас значного розвитку досягло просте товарне виробництво і ринкові відносини, особливо зовнішня торгівля.Головною продуктивною силою були раби, водночас зберігалась селянська община, ремесло розвивалось переважно в містах.Античне рабство: висока частка рабів у загальній чисельності населення. Раби зайняті у всіх сферах економіки.

3. Охарактеризуйте основні ідеї представників раннього інституціоналізму Дж. Коммонса та В.Мітчелла. (15б.)

У рамках раннього інституціоналізму склались три основні напрями: 1) соціально-психологічний; 2) соціально-правовий; 3) емпіричний (кон'юнктурно-статистичний).

Соціально-психологічний інституціоналізм. Його було започатковано працею Торстена Веблена

Соціально-правовий інституціоналізм. Д. Р. Коммонс формулює «юридично-мінову» концепцію суспільного розвитку. її суть полягає в тім, що в основу розвитку він покладає мінові відносини, зображуючи їх як юридичні. Вихідною економічною категорією він оголошує юридичне поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути суспільства. Сама угода, яка становить основний елемент кожного економічного інституту, включає три моменти: конфлікт, взаємодію, розв'язання. Отже, будь-які суспільні конфлікти, усі суперечності можна успішно розв'язати. Запорукою цьому буде юридичне регулювання правил «угоди».

Велике місце в концепції Коммонса посідає категорія «розумної цінності», яка утворюється в результаті формування оцінок, єдності думок у процесі всіх угод.

Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм. В. Мітчелл — став засновником нового емпіричного напряму в інституціоналізмі. Мітчелл нагромадив і систематизував величезний статистичний матеріал, який узяв за основу своїх досліджень. Він підкреслював великий вплив грошей на поведінку людей. Це зумовлено тим, що виробництво товарів підпорядковане не виготовленню споживних вартостей, а одержанню прибутку. Саме це пояснює необхідність вивчення грошового господарства.Особливу увагу він приділяв аналізу циклічних коливань. Циклічний характер капіталістичного відтворення, за Мітчеллом, спричиняється дією багатьох факторів «системи грошового господарства». Він уважає за можливе впливати на цикли і навіть запобігати їм. Він прихильник державного втручання в економіку.

4. Висвітліть хід та особливості промислового перевороту в Україні. (15б.)

Промисловий переворот в Україні в складі Російської імперії розпочався пізніше, ніж у Великобританії, США, Франції, майже одночасно з Німеччиною у 30-40-х і завершився в 70-80-х роках XIX ст. Запізнення промислового перевороту пояснювалось економічною відсталістю Російської імперії. Проте в умовах кріпосного господарства в першій третині XIX ст. мануфактурна промисловість досягла певних успіхів і підготувала умови для промислового перевороту. В Україні кількість підприємств (без винокурень) зросла з 200 у 1793 p. до 649 у 1830 p. Головне значення мала обробна промисловість. Розвивалися такі галузі, як харчова (ґуральництво, борошномелення, виробництво олії), текстильна (суконна, полотняна, канатна), салотопна, миловарна, шкіряна, виробництво будівельних матеріалів (цегельна, скляна). У 20-х роках виникла цукрова промисловість. Промисловий переворот в Україні розпочався у харчовій промисловості. У цукровиробництві почали застосовувати машини для подрібнення цукрових буряків, гідравлічні преси для сокодобування, парову техніку випарювання й згущення цукробурякового соку. Загальна кількість цукроварень збільшилася до 222 у 1858 p., з них "парових" було 90, або 60 %. Проте цукрове виробництво як галузь дворянського підприємництва ґрунтувалося на примусовій праці кріпосних селян, що переважала у 40—50-х роках. Панівною тенденцією у розвитку виробництва цукру було перетворення кріпосної мануфактури (з переходом на вільнонайману працю) на фабрику.

У 20-х роках XIX ст., з'явилися перші парові ґуральні. Технічний прогрес позначився і на ґуральництві. Парова техніка, що почала застосовуватися в цій галузі, не тільки прискорила виробничий процес, а й збільшила вихід горілки з одиниці сировини. Великі ґуральні з досконалішою технікою витіснили невеликі. Найбільш розвиненою галуззю текстильного виробництва була суконна. Кількість мануфактур з 12 у 1797 p. збільшилася до 92 у 1823 p. Панівне становище займали поміщицькі підприємства, частка яких у загальному обсязі виробництва становила 65,5 %. Центром її було Правобережжя. Звільнення у 1816 p. мануфактур від обов'язкових поставок державній скарбниці та надання права вільної торгівлі сприяли розвитку приватного підприємництва. У ЗО—50-х роках зростало значення мануфактур, заснованих на вільнонайманій праці. Зростаючі потреби в машинах змовили розвиток машинобудівної промисловості, яка почала створюватися в Україні з кінця XVIII ст. Її представляли мідярні, чавуноливарні та машинобудівні заводи. На початку XIX ст. в губерніях України налічувалось 10 мідярень, у 1860 p. їх було вже 17. Незважаючи на те, що основна частина мідярень на час реформи 1861 p. ще не вийшла з мануфактурної стадії, їм належала важлива роль як у постачанні обладнання винокурній і цукровій промисловості, так і в задоволенні різноманітних потреб населення.

Зростання обсягів машинобудування стимулювало розвиток металургійної промисловості. На зміну невеликим рудням кустарного типу приходили чавуноливарні та залізоробні підприємства на Чернігівщині, Луганщині, Київщині.

Зростав вантажообіг чорноморсько-азовських портів та суден, які обслуговували їх. У 40—50-х роках основна частина вантажообігу припадала на парусні судна. Пароплави обслуговували переважно пасажирські та поштові перевезення.Викладене свідчить про певні успіхи в розвитку української промисловості наприкінці 50-х років XIX ст.

5. Проаналізуйте значення економічного досвіду Німеччини в післявоєнні роки для сучасної України? (15б.)

То, что происходило в Германии в послевоенные годы, те изменения в экономике, могут послужить примером современной Украине. Германия смогла стать снова процветающим и мощным государством. Украине стоит взять некоторые реформы, произошедшие в Германии, и попытаться внедрить в свою экономику, которая так и не вышла из состояния застоя после распада Советского Союза.

Это могут быть низкие налоги, свободные цены, льготы для свободного частного инвестирования, защита внутреннего рынка от внешней конкуренции, а также поощрение национального рынка. Все это и многое другое творило экономическое чудо, создавая обший тонус защищенности, перспективы и свободы, свободы действий в своем экономическом пространстве в Германии.

В 1948 г была проведена хозяйственная реформа, целью которой было избавление от обесцененных денег и создание твердой валюты.

Следующей реформой была реформа цен. Был обнародован закон о принципах хозяйственной структуры и политике цен. Цены отпускались на свободу, отменялись административное распределение ресурсов и многочисленные нормативные документы, регулировавшие до этого экономические отношения.

Несколько позже были приняты законодательные акты о кредитной и налоговой политике, о мерах против произвольного завышения цен, антимонопольные и антикартельные указы и др, Периодически публиковались каталоги так называемых "уместных цен", т.е. учитывающих состояние кошелька жителей. Покупатель стал, по словам Эрхарда, "королем", определявшим лицо рынка.

Важным фактором успешного развития хозяйства стала организованность, дисциплинированность и духовная культура немецкого народа, развитость экономической науки и практики, высокий уровень компетентности и ответственности реформаторов, таких как Эрхард.

С середины 70-х гг. Германия в числе прочих развитых капиталистических стран перешла к реиндустриализации, которая сопровождается переходом к наукоемким технологиям — информационным и ресурсосберегающим, к биотехнологии, генной инженерии, новым композиционным материалам и т.д.

Таким образом, в середине 70-х гг. в ФРГ сложилась ситуация для структурного скачка. Важным элементом происходившего в ФРГ процесса структурной перестройки стал перенос за рубеж части промышленного производства. За границу перемещаются в основном нерентабельные, а также экологически вредные предприятия.

Важную роль в развитии немецкой промышленности стали капиталовложения США. На Германию приходилось 40% американских инвестиций в Европе. На этой основе в 1983 г. В хозяйстве Германии начинается значительный экономический подъем, который продолжался до начала 90-х гг.

Германия значительно расширяла свои внешнеторговые связи со странами СССР и «Общего рынка». В СССР немецкие предприниматели закупали сырье, сверхтвердые металлы, изотопы и др. Также очень быстро развивалось производство качественных машин и оборудования.

Еще одной причиной развития экономики Германии стал значительный рост затрат на научно-технические исследования и участие Германии в Европейской стратегической программе научных исследований (с 1984 г.). Также Германия увеличила золотовалютные резервы, усилила процесс концентрации промышленного производства. Значительную роль сыграли транснациональные корпорации.

Все это помогло Германии выйти из послевоенного кризиса. Современной Украине стоит поучится на чужих ошибках и наконец-то привести в порядок свою экономику.

6. Наростання суперечливостей економічного розвитку США в 70-90рр. ХХ. (15б.)

В США 1970-е — начало 1980-х гг. были периодом невиданного роста хронической безработицы — с 4 млн. накануне кризиса 1970—1971 гг. до 6 млн. человек накануне кризиса 1980—1982 гг. В фазах кризиса масштабы безработицы каждый раз оказывались рекордными для послевоенного времени и достигли в конце 1982 г. 12 млн. человек, почти сравнявшись с «достижением» самого тяжелого в истории США кризиса 30-х гг. Не менее острым бичом для трудящихся СЩА является и инфляция. Если в 60-е гг. ее темп в среднем составлял 2,3% в год, то в 70-е — уже 8,2%. Причем именно в периоды кризисного роста безработицы ускорялся и темп роста цен.Экономические трудности 70-х гг. поставили под сомнение правильность системы государственного регулирования рыночной экономики, вызвали пересмотр теоретических посылок и практики государственной экономической политики США. Кейнсианская концепция была заменена консервативным вариантом государственного регулирования, который на практике осуществлялся в годы правления республиканской администрации президента Р.Рейгана 11981—1988 гг.) и получил название "рейганомики".

"Рейганомика" явилась лишь одним из вариантов неоконсервативной политики, которая на протяжении 80-х — начала 90-х гг. применялась во всех развитых капиталистических странах.

Программа оздоровления американской экономики, выдвинутая рейгановской администрацией в 1980 г., включала следующие основные положения:

1) сокращение налогов на корпорации и личных подоходных налогов;

2) ограничение роста правительственных расходов за счет сокращения социальных программ;

3) дерегулирование предпринимательской деятельности;

4) проведение жесткой кредитно-денежной политики

Осуществление программы Рейгана столкнулось с серьезными трудностями. В 1980—1982 гг. экономику страны охватил новый экономический кризис, который сказался на положении фирм во многих случаях сильнее, чем кризис 1973—1975 гг. В течение 1982 г. в США бездействовали 30 % производственных мощностей в обрабатывающей промышленности. Резко ухудшилось положение в автомобилестроении, жилищном строительстве, отраслях, выпускающих предметы потребления.

В итоге подъ