Назвіть причини ускладнення економічного розвитку Англії у 1914-1939рр

Наслідком І СВ було прискорений розвиток кризових явищ, які були притаманні англ. економіці ще в довоєнні роки. Хоча Англія була країною-переможцем, війна знесилила її економіку. Різко скоротився експорт. Англія зазнала значних людських та матер. втрат, збільшився держ. борг. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоніальні володіння, вона частково компенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій. Спостерігалось техн.. відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості та зниження конкурентоспроможності англ. товарів на світ. ринку. Англія залежала від імпорту с/г продукції та пром. сировини, що негативно позначилось на її економіці. Спроба англ.. уряду вивести економіку Англії зі стану занепаду не дала результатів. Економіка топталася на місці. В період світ. кризи в Англії скоротилося вир-во промис. продукції більш, ніж в інших країнах. Особливо криза вдарила по старим галузям промисловості, охопила вона і аграрний сектор. Результатом згортання промисловості, с/г та торгівлі стало велике безробіття.

5. Складіть матрицю промислового перевороту в США за схемою передумови, основні явища, результати.

Передумови: 1) Поява у Північній Америці сильної самостійної держави;2)відсутність докапіталістичних пережитків, цехових порядків; 3) вигідне територіально-географічне розташування країни; 4)перебіг процесу первісного накопичення капіталу; 5)розвиток міст – важливих торгівельних центрів. ПП в США почався з бавовняної промисловості. ПП також відбувся в харчовій, взуттєвій, шевській та інших галузях групи «Б». Тяжка промисловість розвивалась повільніше, слабо впроваджувались парові машини, відставала горно видобувна галузь. Але з 30-х рр. 19 ст. почало розвиватись залізничне будівництво. Зріс видобуток вугілля, залізної руди, нафти. Збільшилось вироб-во чавуну та сталі. З 1850 по 1870 рр. промис. вироб-во США збільшилось в 4 рази, що дозволило їм вийти на 2 місце в світі після Англії. 6. Перелічіть основні позитивні та негативні наслідки реформи 1965р в Україні.

Позитивні наслідки: 1)вироб-во промислової продукції зросло на 50%, продуктивність праці в промисловості - на 28%, національний доход збільшився на 30%; 2)робітники стали відчувати зв'язок між якістю своєї роботи та рівнем ЗП; 3)підприємства здобули відносну самостійність.

Негативні наслідки: 1) кожне міністерство прагнуло наростити обсяги вироб-ва, але реальні потреби у виробленні продукції не враховувалися; 2)чим краще були результати роботи підприємств у поточному році, тим вищі планові показники ставилися йому в майбутньому; 3)економіка України продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом за рахунок залучення нових джерел сировини і робочої сили; 4) В Україні споруджувалися нові гірничо-збагачувальні, трубні, металургійні заводи та інші промислові гіганти. Нерідко вони будувалися за застарілими проектами і технологіями, що призводило до забруднення навколишнього середовища; 5)колгоспники і робітники радгоспів були мало зацікавлені в результатах своєї праці, зростали проблеми в аграрному секторі; 6)урбанізація населення.

Білет №7

Питання – 90 б.

1. Назвіть відмінності в методологічних принципах шкіл меркантилізму і фізіократів. (15б.)

Меркантилісти	Фізіократи
Аналізували перехід від простого товарного вир-ва до підпрємницькогоринкового госп-ва	Аналізували індустріальну економіку, підприємницьке ринкове госп-во епохи промислових революцій
Досліджували проблему сфери обігу	Започаткували наукове вивчення сфери вир-ва
Здійснювали дослідження на основі емпіричного методу, опису зовнішніх проявів ек процесів; стояли на позиціях нормативізму	Започаткували причинно-наслідковий, системний погляд на економіку, позитивне знання
Ототожнювали багатство з золотом та сріблом, вбачаючи його джерело в обміні – зовнішній торгівлі	Трактували багатство як сук-ть мінових цінностей, визнавали пріоритетність сфери вир-ва у його створенні; джерелом багатства вважають продуктивну працю
Захищали політику протекціонізму; виходили з пріоритетності суспільних (державних) інтересів над особисими, ставили за мету обґрунтування принципів економічної політики держави	Висунили концепцію економічного лібералізму, захищали політику вільної торгівлі, виходили з першості особистих інтересів над вуспільноми; змінили напрям дослідження від обґрунтування сис-ми регламентованих правил до аналізу об’єктивних законів вир-ва і розподілу товарів і послуг у ринковому госп-ві
Вважали можливим сосягнення макроекономічної рівноваги шляхом вжиття координуючих і регулюючих заходів держави	Вважали можливим автоматичне самоврівноваженняі сукупного попиту та сукупної пропозиції за умов вільної ринкової економіки
Висунули концепції ек зростання та підвищення нац. добробуту шляхом примноженнягорошового багатства країни за рахунок досягнення активоно торгівельного балансу	Висунули концепцію ек зростання та підвищення нац. добробуту шляхом нагромадження капіталу, збільшенням кількості зайнятих у сфері матеріального вир-ва та підвищення продуктивності їх праці

2. Охарактеризуйте основні положення А. Сміта що до сутності поділу праці? (15б.)

Зростання добробуту сусп-ва А.Сіт пов’язував з розвитком обміну, поділу праці та нагромадженням капіталу за умов економічної свободи. Вихідним у теоретичній побудові було положення про поділ праці як причину зростання її продуктивності. Розглядаючи сусп-во як сук-ть індивідів наділених від природи певноми інстинктами, які наперед визначають їхню поведінку, Сміт особливу увагу приділяв схильності «міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший». Останню він трактував як одну із визначальних рис людської природи, яка породжує поділ праці. Отже, за Смітом саме «»схильність до обміну породила породила первісно й поділ праці».

Поділ праці зумовлює співпрацю всіх для задоволення потреб кожного, індивіди стають залежними один від одного, сусп-во перетворюється в своєрідний «торгово-трудовий союз», що сприяє зростанню та добробуту нації. На думку Сміта, завдяки розвитку поділу праці ремісники знімають із землеробів турботу про виготовлення одягу, сприяючи зростанню обсягів с/г пр-ції, а землероби звільняючи ремісників від вирощування хліба, сприяють піднесенню промислового вир-ва. Т.ч., поділ праці як основне джерело зростання суспільного багатства веде до величезного збільшення продуктивності «всіх різнобічних занять і мистецтв».

3. Які особливості притаманні нео- та посткейнсіанству? (15б.)

 

4. Дайте порівняльну характеристику економічного розвитку Німеччини і Франції у 1870-1914рр. (15б.)

Экономическое отставание Франции. Явление упадка в экономике Франции было связано с особенностью французского капитализма – растовщический капитализм. Огромные капиталы накапливались в стране, вывозились за границу в ссудорасточительской форме. Особенно высок вывоз капитала был в Россию.

Удельный вес Франции в мировом промышленном производстве составил в 1820 г. – 20%, в 1870 – 10%, в 1913 г. – 6% и со 2 места в мире Франция переходит на 4. Это отставание выразилось в снижении темпов роста промышленного производстве, в непомерном разбухании финансово-банковской сферы и с/х производство предметов потребления преобладает над развитием производства легкой промышленности.

И только в банковской сфере во Франции идет полным ходом процесс концентрации капитала. Банки образуют Леонский кредит, национальная учетная контора, генеральное общество. Эти банки становятся ведущими центральными банками Франции. Франция по существу превращается в государство рольетс (государство живет на %).

Франция крупная колониальная держава мира, ее владение увеличивается за счет захвата Туниса, Марокко, Мадагаскара, Лаоса, Вьетнама.

Иностранные инвестиции Франции в этот период активно возростают. От вывоза капитала французская буржуазия получала доходы. В этот период во Франции быстрыми темпами идет железнодорожное строительство. Франция входит в число стран с наиболее развитой железнодорожной сетью. В связи с этим во Франции в этот период быстро развивается автомобильное строение, и французские машины в начале века считались самыми лучшими в мире. Развивается судостроение, металлургия, текстильная промышленность, парфюмерная промышленность.

Основные факторы экономического подъема Германии. Германия в этот период сделала резкий экономический скачок и в начале 20 в. заняла 2 место в мире по объему пром. производства и давала 16% мировой пром. продукции, а по торговле 13%. Объединение Германии способствует установлению единой системы мер, весов, денег; дает возможность консолидировать внутренний рынок, вмешиваться государству в экономику страны. В результате победы во франко-прусской войне Германия забирает у Франции Эльзас и Лотарингию, и обкладывает Францию контрибуцией в 5 млрд. франков.

За этот период пром. производство Германии увеличилось в 5 раз, а средств производства увеличилось в 9 раз, а производство предметов потребления в 4 раза. Быстрыми темпами развивается металлургическая промышленность, а в области военной и химической промышленности Германия не знает себе равных.

В этот период в Германии возникают крупные монополистические объединения, возвышаются военные и стальные синдикаты. Быстрыми темпами в развивалась внешняя торговля, за 1872 – 1900 гг. она увеличилась на 100%, за 1900 – 1913 гг. – на 200%. Экспорт увеличился с 4,6 млрд. до 10 млрд. марок, а импорт увеличился с 5,7 млрд. до 10,7 млрд. марок. Меняется структура внешней торговли Германии. В экспорте преобладают машины, инструменты, изделия химической промышленности. Импортирует Германия огромное количество железной руды из Швеции, Италии и большое количество леса – из России, США, Швеции. Она импортирует шерсть, хлопок, нефть. Надо отметить, что в начале 20 века экспорт растет быстрее, чем импорт.

Германия усиливает свой военный флот и как результат становится морской державой и Гамбург превращается в один из крупнейших портов мира.

В этот период преобладает экспорт капитала. В 1902 г. количество немецкого капитала, вложенного за границу, оценивалось в 12,5 млрд. марок, а к войне 1914 г. они составили 44 млн. марок. 5.

 

5. Охарактеризуйте зміст плану Дауеса-Юнга. (15б.)

Після поразки у І світовій війні в Німеччині різко скоротився обсяг промислового виробництва. Зростав державний борг. Різко погіршився стан населення країни: у 1916 р. розпочався голод, знизилася ЗП, робочий день зріс до 12-14 годин. Німеччина втратила 1/8 території, ¾ родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі. За Версальським договором вона лише за 2 роки повинна була виплатити державам-переможцям 20 млрд. золотих марок. Німеччина втратила зовнішні ринки, звузилися внутрішні ринки. Занепало сільське господарство. Катастрофічне становище в економіці було причиною краху кредитно-фінансової системи. Все це ускладнило відбудову господарства країни. Тому держави-переможниці прийняли план Дауеса (1924) – план економічного оздоровлення Німеччини після І світової війни.

План мав на меті забезпечити сплату Німеччиною репарацій відновленням її господарства. Для цього, насамперед, потрібно було зміцнити німецьку марку і забезпечити виконання країною бюджету.

Умови «плану Дауеса»: - союзники виводять окупаційні війська з Руру; - Німеччина щорічно сплачує певну суму репарацій (починаючи з 1 млрд марок за рік та збільшуючи до 2,5 млрд марок за рік у термін 4 роки); - Німецький державний банк має бути реорганізованим під проводом союзників; - у джерела покриття репарацій мають бути включені прибутки держави за рахунок акцизних, митних та транспортних податків; - США надають Німеччині значні позики (близько 800 млн. марок).

Він передбачав надання позик і кредитів, переважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів Німеччини а це дасть можливість виплачувати репарації Англії та Франції, які у свою чергу, за цей рахунок покриють воєнні борги США в період І світової війни. План Дауеса діяв до 1929 р. Він відрегулював репараційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччину. Відбувалася стабілізації господарства країни. Німеччина подолала розруху збільшила промислову продукцію на 13 % порівняно з 1913 р. В умовах економ. кризи 1929-1933 рр., план Дауеса виявився неефективним.

Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисловість.

План Юнга — другий план репараційних виплат Німеччини після Першої світової війни, який замінив план Дауеса. План передбачав деяке зниження розміру річних платежів (у середньому до 2 млрд марок), скасування репараційного податку на промисловість і скорочення обкладення транспорту, ліквідацію іноземних контрольних органів, тобто скасування контролю над економікою Німеччини. Розмір репарацій зменшувався на 20% і встановлювався на 37 років. На практиці план Юнга виконувався лише до липня 1931 (офіційно скасований в 1932) в зв’язку з кризою 1929-1933рр.

6. Розкрити сутність «Декрету про землю» та політики «військового комунізму» на Україні. Зробити висновки. (15б.)

«ДЕКРЕТ ПРО ЗЕМЛЮ» — перший законодавчий акт Радян Росії, підготовлений В.Леніним і прийнятий в 1917р.,мав конституційне, основне значення в галузі землекористування.

Зміст Декрету: 1) Форми господарювання на землі були вільними: подвірна, хутірська, общинна, артільна; 2) Конфіскація поміщицьких земель і маєтків. Причому зазначалося, що «Землі рядових селян і рядових козаків не конфіскуються; 3) Перехід конфіскованих земель і маєтків у розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів; 4) Перехід землі у власність держави з наступною безоплатною передачею її селянам. Розподіл землі був зрівняльним, за трудовою чи споживчою нормою; 5) Скасування права приватної власності на землю, земля переходила у всенародну власність; 5) Визначались принципи землеволодіння та землекористування: заборонявся продаж землі, здача її в оренду чи під застав; 6) Заборона застосування найманої праці.

Значення Декрету. Декрет про землю чітко визначив ставлення нової влади до приватної власності, до найманої праці. Ці формулювання надовго стали основою земельної політики СРСР і країн соціалізму. Але на практиці виконувалися не всі ці принципи. Так, державна власність була оголошена загальнонародною, а формально власність колгоспів була недержавною, а вважалася пойовою (частковою) власністю її учасників. У реальності вона також мало відрізнялася від державної власності - по своїй включеності і можливостям та умовам виходи, за методами управління нею, привласнення створюваного продукту, способу обігу товарів і послуг, стосовно її учасників до ресурсів.

«Воєнний комунізм» - система заходів керування економікою, що проводилася більшовиками в 1918-1921 pp. (з 1919 р. - в Україні).

Політика «воєнного комунізму» передбачала: одержавлення економіки (націоналізація промисловості, держконтроль над виробництвом); припинення товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном; запровадження карткової системи на продукти харчування, введення продрозкладки (примусове вилучення продовольства у селянства), загальної трудової повинності, введення зрівняльної оплати праці, мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні), скасування комунальних платежів, плати за проїзд в транспорті; обмеження суверенітету України: КП(б)У розглядалася як складова частина РКП(б), керівництво профспілками й громадськими організаціями здійснювалося з Москви;

В Україні політика мала свою специфіку: вона почалася значно пізніше ніж в Росії і була жорсткішою. В Україні зберігалося чимало ненаціоналізованих середніх і дрібних підприємств, залишились у приватній власності невеликі вугільні шахти, значно більшим виявився грошовий обіг, діяла споживча кооперація тощо. В цілому з одного боку Україна виявилася менш більшевизованою, а з іншого більшовики прагли від України те, що їй треба було для самого існування режиму — хліба.

Наслідки. Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 рр., що забрав життя сотень тис людей на Укр. Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопили Україну. Отже, політичний курс більшовиків у 1919— 1920 pp. в Україні був спрямований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами позаекономічного примусу й терору.

 

Білет №8