Сучасні гумористичні шоу на телебаченні

«Ін­фор­му­ва­ти, прос­ві­ща­ти й роз­ва­жа­ти» – це ос­нов­ні прин­ци­пи те­ле­ра­діомо­влен­ня, сфор­мо­ва­ні. Віт­чиз­ня­не те­ле­ра­діомо­в­лен­ня фор­мує близь­кі до цих прин­ци­пів функ­ції, а са­ме: роз­ва­жаль­ну, ін­фор­ма­цій­ну, а та­кож не­рід­ко на­ма­га­єть­ся за маскою «роз­ваг» прос­ві­ти­ти те­ле­гля­да­ча, чо­гось нав­чи­ти або, як мі­ні­мум, при­му­шує за­ми­сли­ти­ся та за­ці­ка­ви­ти­ся со­ціаль­но зна­чу­щи­ми те­ма­ми та ре­ча­ми. Звіс­но, на­ше те­ле­ба­чан­ня да­ле­ке від мо­де­лі іде­аль­но­го, але з кож­ним ро­ком спо­сте­рі­га­єть­ся тен­ден­ція до йо­го вдос­ко­на­лен­ня та пі­д­ви­щен­ня со­ціаль­но­го рів­ня. Роз­ва­жаль­не те­ле­ба­чан­ня – не ви­ня­ток. За остан­ні кіль­ка ро­ків во­но, ма­буть, зро­би­ло най­ви­щий стри­бок, який тіль­ки мо­гло зро­би­ти [14].

«Шоу (анг.Show- видовище, показ) – спектакль у сенсі слова, який Заході нерідко супроводжує проведення будь-яких заходів у громадської чи культурному житті, наприклад, конкурси краси, вручення театральних, літературних премій тощо.Артизация та інші прояви «масової культури» зміщують акценти убік зовнішніх ефектів, покликаних прикрашати зміст подій.Артизации відіграють особливу роль перетворення навіть партійних з'їздів (наприклад, США) в своєріднішоу – разновидности карнавального чи циркового вистави за масками і ковпаками їхнього учасників, з хлопавками, дудками, серпантином тощо. Безпосередньо розважальні естрадні чи телевізійні шоу, попри її показну аполітичність, часто також мають ідеологічне підгрунтя– твердження буржуазних цінностей способу життя» [23, c.50].

Шоу як досить нове явище культурному житті починає укладати вже традиційні форми побутування мистецтва. Через війну синтезу шоу і естради виходять музикчно-розважальні естрадні шоу; різні телевізійні шоу-програми; шоу про подій соціального життя – конкурси краси, вручення театральних, літературних, кінопремій тощо.

Всі розважально-гумористичні шоу можна розділити на 4 групи. Перший найпоширеніший на нашому телебаченні жанр скетч-шоу набір зіграних групою акторів комедійних сценок, зазвичай протяжністю 2-5 хвилин кожна. Основоположниками жанру на початку і середині 90-х років були такі проекти, як «Джентльмен-шоу», «Маски-шоу», «Городок». Сьогодні це «Каламбур», «Наша Russia», «Шість кадрів», «Даёшь молодёшь!», «Файна Юкрайна». Друга група - це власне гумористичні програми: «Аншлаг», «КВН», «Криве дзеркало» та інші, суть яких – у виступі гумористів, виконуючих свої чи чужі мініатюри. Третю групу шоу– передач, що відносяться до жанру стендап-комеді, на сьогоднішній день представляє унікальна у своєму роді програма «Comedy club», «Стендап». Суть передач подібного роду в появі на сцені конферансьє, який вільно спілкується з публікою на модні теми, цікаво жартує, іноді задирає сидять в залі. Нарешті, четверта група програм – це власне шоу, передачі, що представляють собою певний набір сценічних видовищ та естрадних номерів. До них відносяться «95 квартал», «Вечірній Київ», «Розсміши коміка». Найчастіше такі шоу мають серіальний характер, тобто виходять в певний час, однак не менш часто зустрічаються шоу, приурочені до одиничних подій (святкові концерти, трансляції музичних фестивалів, ювілейні вечори окремих артистів) [14].

Всім добре відома програма «Маски шоу» заснована в 1984 році на чолі з беззмінним художнім керівником Георгієм Делієвим, група втілює на сцені оригінальний матеріал в своєму власному, ні на кого не схожому і весь час розвиваються стилі.

Спираються на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків «Великого німого», європейської клоунади, виступи «Масок» – це феєрверк свіжої неприборканої фантазії, втілений в форму пантоміми, хореографії, драми, трюку, де кожен актор розвиває свій власний унікальний образ [9].

Продовжуючи успішно гастролювати по всьому світу, створювати новий репертуар «живих виступів» і розвиватися, як театр клоунади, комік-трупа «Маски» в 1991 г відкриває ще одне джерело творчої енергії і приступає до виробництва телевізійних комедійних фільмів у стилі «німого кіно» під назвою «Маски-шоу». Цей серіал дуже швидко став завойовувати любов глядачів не тільки країн СНД, але й далекого зарубіжжя [8].

Сьогодні в скарбничці колективу налічується близько сімдесяти фільмів серіалу «Маски-шоу», багато з яких мають різні престижні вітчизняні та міжнародні нагороди, повнометражний художній фільм у стилі ексцентричної трюкової комедії «Сім днів з російською красунею», два Десятисерійний комедійних телефільму «Літературні пам'ятники Бориса Барського» і «Гра в класики».

Близько п’яти років назад 6 березня 2009 року в ефірі каналу СТС стартував проект «Даёшь молодёшь!». Любов глядачів СТС до гумористичних програм підштовхнула телеканал на створення не просто комедійного серіалу, а серіалу з молодими відчайдушними акторами [10, c.140].

Відео жарти в кожній серії серіалу «Даёшь молодёшь!» абсолютно несподівані, актори серіалу раз у раз перевтілюються у фітнес тренерів, призовників, представників «золотої молоді», растаманів, гопників, готів, онлайн - персонажів, – загалом, показують молодіжну субкультуру в усьому її різноманітті.

Зйомки відео сюжетів проходять виключно в гуртожитку, в університеті, клубі, ресторані, в ігрових залах, боулінгу і т.д. Постійних акторів серіалу «Даёшь молодёшь!» сім, і всім ще немає 30 років [10].

Герої Першого українського скетч шоу «Файна Юкрайна» неухильно увірвалися в свідомість українського телеглядача і глибоко пустили там своє коріння. Країну охопила «файноманія». Перші ж випуски шоу розчленували на цитати, і тепер коронні фрази його персонажів звучать в офісах, школах, будинках, тусовках; в обідніх перервах, на перервах, за вечерею. Творці «Файної Юкрайни» – резиденти «Comedy Club UA». Вони – новатори, революціонери і лідери українського ринку гумору. Авторами так акторами Файна-шоу є Андрій Молочний та Сергій Притула.

Наступна гумористична програми, всім дуже відома за її абріватуррою КВК. Прообразом КВК була передача «Вечір веселих запитань», організована журналістом Сергієм Муратовим за зразком чеської передачі «Гадай, гадай, ворожбит». У передачі «Вечір веселих запитань», що виходила в 1957 році, телеглядачі відповідали на запитання ведучих, причому особливо вітався гумор. Ідея була абсолютно новою для того часу. До того ж «Вечір» йшов в прямій трансляції. Виробляла передачу «Фестивальна редакція ЦТ», перша на радянському телебаченні молодіжна редакція, заснована Сергієм Муратовим в 1956 році [24, c.47].

«Вечір веселих запитань» користувався великою популярністю, але вийшов в ефір всього три рази. На третій передачі був обіцяний приз всім, хто приїде в студію в шубі, шапці і валянках (справа була влітку) і з газетою за 31 грудня минулого року. Ведучий передачі, композитор Микита Богословський, забув згадати про газету. Зрозуміло, зимовий одяг була практично у всіх телеглядачів. Приїхали й увірвалися в студію натовпу людей в шубах і валянках, змели міліціонерів, почався повний хаос. Трансляцію припинили, але передачу нічим не замінили. До кінця вечора телевізори показували заставку «Перерва з технічних причин». Передачу і редакцію закрили.

Через чотири роки, 8 листопада 1961 року ряд колишніх творців передачі «Вечір Веселих Запитань» випустили нову телепередачу – КВК. Перший ведучий – Альберт Аксельрод – покинув програму в 1964 році, Сергій Муратов і Михайло Яковлєв покинули КВН разом з ним. Аксельрода замінив студент МИИТ Олександр Масляков (відтоді він постійний ведучий цієї передачі), разом з ним передачу вела диктор Світлана Жильцова. Абревіатура КВН розшифровувалася як «КВН», але крім того, це була марка тодішнього телевізора – КВН-49. У передачі КВН вже змагалися команди. Оскільки команди часто іронізували над радянською дійсністю або ідеологією (і саме такі жарти найбільше подобалися телеглядачам, з якогось моменту їх стали передавати не в прямій трансляції, а в запису, і сумнівні з ідеологічної точки зору жарти вирізали. Цензура з часом ставала все більш жорсткою, аж до того, що на сцену не можна було виходити з бородою – це вважалося глузуванням над Карлом Марксом. наприкінці 1971 року, після розглядів Лапіна з Муратовим, передачу закрили [23, c.150].

Відродили КВН в 1986 році, на початку перебудови. Ініціатором був капітан КВН МИСИ в 1960-х Андрій Меньшиков. Ведучим, як і до закриття, був Масляков. Після відродження засновників КВК запросили спочатку в журі, а потім в якості почесних гостей. Перший ведучий програми Альберт Аксельрод запропонував свій імідж Маслякова, але ведучому ця ідея не сподобалася. Через кілька випусків команди досягли настільки ж високого рівня, що і в КВН 1960-х років. Знову виник рух КВН, причому гри влаштовуються в Західній Європі (Західно-Європейська Ліга КВН), в Ізраїлі та в США. Проводиться (з приголомшуючим успіхом) перша міжнародна гра СНД - Ізраїль (1992, Москва) і навіть чемпіонат світу між командами США, Ізраїлю, СНД та Німеччини (1994, Ізраїль). КВН стає однією з найпопулярніших телепередач.

Унікальна в своєм роді передача Comedy Club була створена у вересні 2003 року командою КВН «Нові вірмени», до складу якої входили Артур Джанібекян, Артур Тумасян, Арташес Саркісян, Гарік Мартиросян та інші. Його ідея була задумана ще в 2001 році, коли Арташес Саркісян, побувавши в США, побачив місцевий Comedy Club. Часом стали з'являтися нові учасники Камеді Клаб, в основному з КВН. 23 квітня 2005 Камеді Клаб вперше вийшов в ефір каналу ТНТ. Рейтинги програми стали бити всі рекорди і це приносило програмі великі доходи, на які вони стали робити інші проекти. Згодом вони створили свою продюсерську компанію Comedy Club Production. Регулярно виходять нові випуски та інші проекти (спецвипуски на Першому каналі, гумористичні фестивалі та продюсування учасниками «Комеді Клаб» проекти інших телепередач). 23 лютого 2008 «Комеді Клаб» вийшло з новою музикою і оновленим оформленням [3, c.88].

Програма яку не можливо залишити без уваги, яка заполонила майже весь вітчизняний телевізійний простір – «Вечірній квартал». Артисти цієї програми втілюють символ гумору на нашому телебаченні. По справжньому популярна програма в наш час. «Вечірній Квартал» давно б'є рекорди за телевізійними рейтингами, а глядачі забивають під зав'язку всі зали, де проходять концерти «Студії Квартал-95». Проект був відзначений преміями «Телетріумф», «Телезірка» і «Золоте Перо» в номінації «краща розважальна телепередача «Вечірній Квартал» – це гумористичне шоу, в якому беруть участь акторський колектив «Студії Квартал-95». Проект позиціонується як унікальний формат «інтелектуального гумору». А гумор у «Вечірньому Кварталі» завжди свіжий і актуальний, гострий і точний. Студія 95-квартал постаралася зібрати в в свої передачі майже всіх зірок кіно, акторів і vip-персон. Саме вони задіяні в смішних сценах, розіграшах та спільних номерах. Всі суспільно-політичні події життя нашої держави показані під гострим кутом здорової іронії та сарказму. Гумор на шоу завжди актуальний, а глядачі щиро сміються над політиками і телезірками, музикантами і спортсменами, причому зазвичай разом з ними ж. Завдяки точному поєднанню КВНівських жартів, гострих пародій на улюблених виконавців і юморних номерів, їх концерти можна дивитися знову і знову, і кожного разу сміятися, як в перший раз. Нові жарти Кварталу 95 щораз вражають своєю креативністю. Політика, економіка країни, міліція, прикордонні служби, і звичайні пересічні люди, ніхто і ніщо не залишається без уваги відомих гумористів. у всьому вони вміють знайти цікаві моменти і втілити їх у свої жарти [3, c. 147].

Розважальні передачі в сучасному їх вигляді з'явилися на вітчизняному телебаченні тільки в останні 10-15 років, з виникненням нової економічної і політичної систем, що вплинули на формування вітчизняного телемовлення.

Небагато авторів дають розважальним програмам всебічну оцінку, акцентуючи увагу лише на морально-етичних недоліках і на мізерному смисловому наповненні; при цьому з уваги не береться той факт, що телевізійне розвага - це невід'ємна частина сітки мовлення будь-якого каналу, соціальна цінність якої при більш детальному розгляді стає безсумнівною.

 

ВИСНОВКИ

У ході нашого дослідження ми дійшли наступних висновків:

Розглянувши основні дослідження сміхової культури ХХ ст. можна сказати, що сміх як атрибут людського існування є предметом осмислення філософської думки від античних часів до сьогодення, що свідчить про глибину проблематики. Лінію теоретичного вивчення сміху і комізму, започатковану ще Аристотелем. Філософська традиція акцентує переважно феноменальний рівень існування сміху, використовуючи категорію комічного, зосереджує увагу на ціннісних, гносеологічних, етичних, естетичних аспектах проблеми сміху. Відправним пунктом досліджень ролі сміху у суспільстві слід вважати праці М.М.Бахтіна, присвячені вивченню народної культури середньовіччя та Ренесансу. Запроваджене М.М.Бахтіним поняття сміхової культури дозволяє акцентувати соціальну природу сміху, допомагає вивчати форми сміхової поведінки, з'ясовувати конкретно-історичну роль сміху в суспільстві. Культурологічну лінію вивчення сміху, започатковану М.М.Бахтіним, на матеріалах західноєвропейського і давньоруського середньовіччя продовжують класичні труди Анрі Бергсона та Леоніда Карасева.

Проаналізувавши основні жанри естради слід виділити чотири групи основних жанрів: розмовний, вокальний, танцювальний та естрадно-цирковий. В свою чергу кожен із жанрів ділиться на безліч підвидів. На естраді кожен жанр сам по собі досить багатогранний, і часто це залежить не тільки від історично сформованих канонів, але й від індивідуальності виконавця. Належність до того чи іншого естрадного жанру залежить, насамперед, від виразних засобів, якими користується актор при створенні номера.

Інтерес до явища масової культури виник досить давно і на сьогоднішній день існує чимало досліджень, теорій і концепцій «масової культури». Автори більшості з них схильні розглядати її як особливий соціальний феномен, що має свій генезис, специфіку і тенденції розвитку. Вона не знає традицій, не має національності, її смаки та ідеали змінюються відповідно до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії, апелює до спрощених смаків, претендує на те, щоб бути народним мистецтвом.

Театральна естрада виявляє себе або у вигляді камерних вистав театрів мініатюр (театрів-кабаре, кафе-театрів), або, навпаки, у масштабних концертних ревю, у мюзик-холах, що володіють численним виконавським складом. Театральна естрада орієнтувалися насамперед на акторів, на їхню майстерність, вміння в короткій сцені створити яскравий, вражаючий характер. Кращі естрадні театри були явищами цілком самобутніми, оригінальними.

Дослідивши сучасний стан гумористичних шоу на телебаченні слід зазначити, що такі про­гра­ми зав­жди ці­ка­ві прак­тич­но для всі­єї гля­даць­кої ау­ди­то­рії, адже гу­мор "роз­сла­блює" те­ле­гля­да­ча та до­зво­ляє йо­му по­смія­ти­ся над зір­ка­ми, по­лі­ти­ка­ми, над со­бою, сво­їм мен­та­лі­те­том ра­зом з гу­мо­ри­ста­ми. "КВК. Ук­ра­їнсь­ка лі­га" – най­стар­ша та най­ці­ка­ві­ша про­гра­ма. Альтернатив­ною про­гра­мою є "Ве­чір­ній Квар­тал", у якій "ка­ве­ен­щи­ки" ви­сту­па­ють ра­зом зі справ­жні­ми зір­ка­ми. Остан­нім ча­сом з'явив­ся "Co­me­dy-clu­b У­кра­ї­на", який пре­тен­дує на роль гу­мо­ри­стич­ної про­гра­ми з ін­те­лек­ту­аль­ним від­тін­ком. Усе ще по­пу­ляр­ні тра­ди­цій­ні програми "При­хо­ва­на ка­ме­ра", "Джен­тль­мен-шоу", "Зо­ло­тий гу­сак", "Ма­ски-шоу".