Паризька мирна конференція 1919-1920рр. Версальський мирний логовір

Лише мирна конференідя країн-переможниць могла у договорах закріпити зміни, що відбулися після Першої світової війни, визначити нові кордони держав і тим самим офіційно зафіксувати нове розташування сил у світі. Паризька мирна конференція тривала з перервами з 18 січня 1919 р. до 21 січня 1920 р. Основна мета конференції — опрацювання і підписання мирних договорів країн-переможниць з державами, переможеними у Першій світовій війні. Це була найбільш представниць­ка конференція за всю попередню історію людства, на яку було за­прошено делегації з 27 країн. Офіційно названі "союзними та здруженими державами", учасники конференції поділялися на чотири категорії:

1) воюючі країни, що мають інтереси загального характеру

2) воюючі країни, які мають інтереси часткового характеру

3) держави, які лише розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною та її союзниками

4) новоутворені держави

Головну роль на конференції відігравали лідери великих держав: президент США В.Вільсон, прем'єр-міністри Франції Ж.Клемансо та Англії Д.Ллойд-Джордж. Найважливіші рішення приймало зібрання керівників ве­ликих держав: спочатку Рада десяти, а з березня 1919 р. Рада чотирьох, тобто керівники урядів СІНА, Великої Британії, Франції та Італії.

Така нерівноправність не могла не позначитися на рішеннях конференції, біль­шість яких приймались великими державами без врахування волі та інтересів окремих народів Європи та інших континентів світу. Від самого початку роботи конференції виникли суперечності між найбіль­шими країнами з усіх обговорюваних питань. Засідання відбувалися в гострих дис­кусіях, які інколи загрожували зривом роботи конференції. Найгостріпіі суперечності проявились між Францією, СПІА та Великою Британією.

Версальський мирний договір. Центральним пунктом у роботі конференції було обговорення проекту договору з Німеччиною. Між представниками точилися гострі суперечки з усіх питань, особливо стосовно західних і східних кордонів майбутньої Німеччини, розмірів репарацій та їх розподілу між окремими країнами. Після довгих суперечок між країнами учасницями Рада чо­тирьох прийняла рішення про демілітаризацію всієї Рейнської зони і про тимчасову окупацію союзниками лівого берега Рейну. Велика Британія і США погодилися підписати з Францією договори, які зобов'язували їх негайно прийти на допомогу у випадку німецької агресії.

Шо до східних кордонів Німеччини Ж.Клемансо підтримував вимоги польсь­кої делегації включити до складу нововідродженої Польщі Сілезію, велику частину балтійського узбережжя. В.Вільсон і Д.Ллойд-Джордж, не заперечуючи проти приєднання. Спільним для всіх держав-переможниць було прагнення послабити репара­ціями економічну потугу Німеччини, позбавити її на довгі роки здатності конку­рувати з великими державами на світових ринках. Уряди Фран­ції і Великої Британії висунули вимоги про відшкодування Німеччиною всіх воєнних витрат союзників. Французька делегація вимагала включити у загальну суму репарацій не лише видатки союзників на війну, а й відшкодування матеріаль­них збитків за здійснені німецькою армією руйнування. Після тривалої дискусії було прийнято компромісне рішення — включити в загальну суму репарацій шкоду, заподіяну союзникам під час воєнних дій, повернути збитки, завдані окремим громадянам союзних держав, а також кошти, які уряди країн-переможниць повинні сплачувати колишнім фронтовикам та їхнім сім'ям у вигляді пенсій та допомоги за інвалідність і втрату годувальника. Узгодити загальну суму репарацій виявилось неможливим. Остаточний текст договору союзники вручили німецькій делегації 7 травня 1919 р. Мирний договір союзників з Німеччиною містив 440 статей, які визначали її кордони, військові обмеження і репараційні зобов'язання. Територія Німеччини змен­шувалася, порівняно з 1914 р., на 1/8, а населення — на 10 %. Німеччина повертала Франції Ельзас і Лотарингію, відмовлялася на користь Бельгії від районів Ейпен, Мальмеді і Морене (після плебісциту). Лівий берег Рейну і 50-кілометрова смуга його правого берега оголошувались демілітаризовгіною зоною.Німеччину позбавляли всіх колоній. Після ратифікації Версальського договору в липні 1919 р. Національними збо­рами Німеччини він став обов'язковим для виконання. Версальський договір був результатом боротьби і компромісів представників найбільших держав

9. Українське питання у політиці західних держав (1918 -23 рр.)

Нім. Після програшу країною ПСВ та назріванні угоди про співпрацю та дружбу із більшовицькою Росією Німеччина у українському питання притримувалась позиції відновлення Великої Росії із Україною в її складі. Найперше це було вигідно німцям у поставці їм із України сировини, хліба та продуктів харчування. Утворення незалежної України в такому б випадку зіпсувало будь-які німецько-російські стосунки.

Фр. Найбільше старалась запобігти можливому прояву в майбутньому німецької агресії. Для цього і планувалося створити буферну зону на схід від Німеччини. З цією метою за сприяння Франції було утворено польську та ЧС республіки до яких ввійшли Сх. Галичина, Волинь та Закарпатська Україна. Відповідно незалежна Україна суперечила б інтересам Франціїї в даному регіоні, що до створення великих та сильних держав сателітів аби остаточно оточити Німеччину. Також свою позицію Франція виразила і під час війни Польщі із ЗУНР (1 листопада 1918 – 17 липня 1919 рр.), де надавала підтримку полякам у військах і зброї.

Іт. Ставлення до утворення України було позитивним найперше через небажання країни до посилення Росії та подальшого впливу її на Балканський регіон, який входив до інтересів Італії. Відповідно утворення та налагодження стосунків Югославії і Росії теж суперечило планам країни та навіть створювало небезпеку для її кордонів. + утворення України давало б італії економічні девіденти.

ВБ. Позитивно ставилась до створенн незалежної України через певну противагу Росії та Німеччині як і у їх колоніальних претензіях на близькому сході та впівнічні й Африці так і з метою послаблення їх спільного союзу виступаючи буфером. Також відповідно ВБ отримувала б нового союзника у у подальшому протистоянні із комуністичною Росією.

Про те.все таки у українському питанні домінантною виступила позиція Франції, як переможця війни. І ВБ не наважилась піти проти авторитету Фр. – це зокрема показала пропозиція делегації союзників на чолі із Бартоломі, під час українсько-польської війни. Пропонувалося віддати полякам території Львова, Дрогобича та Борислава натомість східні території б мали утворити ЗУНР.