Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація організму

Одиницею вимірювання безпеки життєдіяльності є тривалість життя людини.

Організм як дискретна одиниця органічного світу може існувати у природних умовах тільки завдяки здатності утворювати свої складові частини-клітини і підтримувати їхнє самовідновлення протягом усього життя; сприймати всі зміни у навколишньому середовищі і реагувати на них.

Діяльність організму або окремої його частини називають фізіологічними функціями. Вони мають пристосувальне значення. Завдяки цьому організм пристосовується до тих змін навколишнього середовища, які склалися на певний момент існування.

Організм має складну будову і виконує складні функції, тому потрібно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної його організації. Основою

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

структурної організації є клітина. Клітини утворюють тканини, тканини-органи, а ті, об'єднуючись, становлять організм. Схема його структурної організації така: клі-тина-тканина-орган-організм. Але для виконання будь-якої функції важливе об'єднання певної кількості структурних утворень.

Тому функціональна організація відрізняється від структурної і має таку схему: функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система.

Функціональна одиниця - група клітин, об'єднаних для виконання певних функцій. Вона має складну будову. Наприклад, нефрон у нирці. Функціональні одиниці органу працюють не одночасно, а по черзі. Це дає можливість у широких межах змінювати інтенсивність діяльності органа і працювати довго без втоми. Об'єднання органів для виконання певної функції називають фізіологічною системою органів. Виділяють такі фізіологічні системи: крові, кровообігу, травлення, виділення, нервову, залоз, що не мають протоків, розмноження (статеву), органів руху. Але діяльність кожної фізіологічної системи тісно узгоджується з іншими. Разом вони є вищим ступенем функціональної організації - функціональною системою (П.К. Анохін).

Функціональна система - це тимчасове об'єднання окремих органів або фізіологічних систем для одержання корисного для організму результату, який слід розглядати як системоутворювальний чинник.

Як тільки досягнено необхідного результату і біологічна потреба організму задовільняється, функціональна система розпадається. У разі виникнення нової біологічної потреби вона створюється знову. Такі функціональні об'єднання, як функціональна одиниця, фізіологічна система, формують підсистему. Співвідношення між підсистемами набуває характеру взаємодоповнення. Наприклад, потрібну кількість кисню під час інтенсивної діяльності м'язи одержують завдяки мобілізації фізіологічних систем крові, кровообігу і дихання, які утворюватимуть газотранспортну функціональну систему. Діяльність кожної з них залежатиме від функціонального стану всіх систем, вади однієї будуть компенсуватись напруженою діяльністю інших.

Функціональна організація організму. Кожна структурна одиниця організму виконує безліч специфічних для неї життєво необхідних функцій, сукупність яких формує загальні властивості організму. Зрозуміти кожну функцію окремої структурної одиниці організму, органа чи тканини можна лише в тому випадку, коли чітко уявити загальні властивості організму загалом.

Обмін речовин і енергії - сукупність перетворень речовин і енергії між живою системою і навколишнім середовищем, що є головною умовою і ознакою життя. Обмін речовин полягає у надходженні з зовнішнього середовища різних речовин, засвоєнні їх, використанні організмом і виділенні продуктів розпаду. Складається він із двох пов'язаних між собою процесів: асиміляції {лат. assimilatio - уподібнення, ототожнювання) і дисиміляції {лат. dissimilatio - неподібний). Засвоєння клітинами речовин, що надходять ззовні і стають складовою частиною їхніх структур, називають асиміляцією, тоді як розщеплення складних органічних сполук на простіші - дисиміляцією. Внаслідок дисиміляції звільняється та потенціальна енергія, яка перебуває у міжатомних зв'язках складних органічних сполук. Вона використовується клітинами для різних потреб.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 47

Коли йдеться про обмін якихось речовин, то використовують термін метаболізм⁶.

Гомеостаз. Клітина може існувати і нормально функціонувати лише тоді, коли середовище, що її оточує, матиме певну концентрацію солей, активних іонів водню, певну температуру і декілька інших фізико-хімічних показників. Середовище, що оточує клітину, - міжклітинна рідина і кров - є зовнішнім середовищем, а для організму загалом - внутрішнім. Поняття про сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму отримало назву гомеостазу⁷. Зрозуміло, що в організмі немає жодного явища, параметри якого були б сталими. Але життя можливе у дуже вузьких межах коливання гомеостазу. Коли показники гемостазу, наприклад рН або осмотичний тиск, виходять за певні межі, суттєво порушуються окремі структурні елементи клітини та її функції. Тому діяльність усіх механізмів, що регулюють фізіологічні процеси, зводиться насамперед до підтримання гомеостазу.

Вільне існування організму в умовах зовнішнього середовища, параметри якого мінливі, можливе лише завдяки сталості власного внутрішнього середовища -гомеостазу.

Подразливість - здатність клітин відповідати на подразнення шляхом переходу зі стану фізіологічного спокою в стан активної діяльності. Це одна з форм прояву загальної властивості матерії - відображення. Воно забезпечує цілісність організму і його пристосування до умов життя. Подразливість пов'язана з особливостями будови клітинної мембрани, а саме з окремими білками-рецеп-торами її поверхневого шару, які мають стереохімічну спорідненість до певних хімічних речовин або фізичних чинників навколишнього середовища. Фізико-хімічні зміни на мембрані клітини спричиняють відповідні зміни в органелах цитоплазми, проявами яких є специфічні реакції клітин. Вони починаються зміною конформації (форми молекули) білків-рецепторів у місці дії подразника і проявляються іонними рухами на мембрані, які передаються на внутрішньоклітинні структури. Ті, відповідно, реагують на інформацію, яка надійшла з мембрани. Отож розрізняють подразнення як місцеву реакцію на зміни, що виникли під дією подразника, і збудження, тобто реакцію всієї клітини на дію подразника.

Отже, відповіддю на будь-яке подразнення завжди буде зміна форми молекул білків - їхньої конформації. Вона може проявлятись у вигляді тропізмів, тобто однобічного руху цитоплазми клітини або всієї клітини у бік подразнення, і таксисів, тобто руху всього тіла або рефлекторної рухової реакції.

У процесі еволюції на рівні організму ускладнюються форми збудливості, з'являються специфічні апарати відображення - аналізатори і, як наслідок, удосконалюються інформаційні процеси і активна діяльність. На клітинному рівні збудливість проявляється у формі тропізмів і таксисів, на рівні організму -у вигляді рухових рефлексів, доцільності поведінки - інстинктів і розумової поведінки.

гр. mabole - генетика, селекція та ін. лат. homeo -однаковий, stasis- стан.

48 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

Саморегуляція - це здатність організму автоматично підтримувати свій хімічний склад, цілісність структур і функції на всіх рівнях організації організму. На клітинному рівні регулюється ступінь перетворення макромолекул, органел, а також включення процесів відновлення. Потрібно пам'ятати, що процеси катаболізму і анаболізму різні не лише за напрямом, а й за своїми механізмами. Саморегуляція - це те, що їх пов'язує в єдиний процес, який ми ще не знаємо досконало. Добре відомі механізми анаболічних процесів, що полягають у біологічному синтезі органічних сполук, які спрямовуються ферментами. Ферменти за своїм походженням є білками. Тому регуляція кількості білків, необхідних у певний час, зведена до регуляції синтезу певних ферментів та їхньої діяльності.

Біосинтез ферментів виконують клітинні механізми регуляції, загальна схема яких ДНК-РНК-білок. Суть його полягає у тому, що у необхідний час запускається у дію весь ланцюг, а коли цього білка буде достатньо, робота ланцюга припиняється.

На рівні фізіологічних систем органів і цілісного організму підтримують хімічну сталість тканин, їхню структурну будову і функції нервові і гуморальні механізми регуляції. Для регуляторних механізмів організму будь-якого рівня організації загальний принцип дії однаковий. Він полягає у прямому впливі на механізм, що запускає реакцію, і в зворотному - на механізм, що зупиняє або пригнічує її.

Саморепродущія. Живі системи на будь-якому рівні організації мають здатність до самовідновлення або розмноження. На рівні організму цей процес має перервний характер, бо тільки через деякий час дорослий організм народжує новий - молодий. Так продовжується життя виду як одиниці біосистеми. Самовідновлення в самому організмі є безперервним і відбувається на молекулярному і клітинному рівнях.

Однією з особливостей живих тіл є надзвичайна їх нестійкість. Руйнуються і розпадаються органічні молекули і насамперед білки, органели клітин і цілі клітини. Зокрема, період напіврозпаду деяких білків печінки - кілька хвилин, окремі клітини крові живуть лише півгодини, клітини травного каналу - близько доби. За таких умов життя організму можливе лише у тому випадку, коли буде таке ж швидке відновлення зруйнованих структур. Це явище називають фізіологічною регенерацією⁸.

2.2.2. Органам людини в сучасних умовах. Чинники ризику, що зменшують тривалість життя людини

Доведено, що тривалість життя людини як біологічного виду становить 96-98 років (деякі вчені навіть вважають, що вона може досягати 100-120 і більше років). Але тільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з видовою, а фактично вона зменшується на 30-40 і більше років. Виникає запитання, з чим це пов'язано. А пов'язано це з чинниками ризику. Класифікацію чинників зовнішнього середовища наведено в табл. 4.

лат. regeneratio - відновлення, відродження

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 49

Таблиця 4

___________________ Чинники зовнішнього середовища: _________________

Фізичні	Хімічні
Електромагнітні	Повітряне середовище	Механічні	Природний склад повітря	Токсичні домішки
Статичні поля	Випромінювання	Мікроклімат	Механічні домішки	Шум	Вібрація	Прискорення
Електричні	Іонізація	Температура	Ступінь іонізації	Інфразвук <16Гц	Загальна	Радіальне	Вміст о2	Виробничі
Магнітні	Ультрафіолетове	Вологість	Запиленість	Звук 16-20 000 Гц	Місцева	Лінійне	Вміст со2	Продукти згоряння
	Інфрачервоне	Швидкість руху повітря	Перепад тиску	Ультразвук >20 000 Гц		Сила тяжіння		Виділення з синтетичних матеріалів
	Радіочастотне
	Світлове

Чинники ризику. Цим терміном називають чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя. З розвитком цивілізації і змінами екологічного стану з'явилось багато різних хвороб, які називають "хворобами цивілізації"", а чинниками ризику вважають явища, які зумовлюють загальні порушення обміну речовин і охоплюють суспільство загалом. їх об'єднують у певні групи, а саме: гіпокінезія, аліментарні чинники, емоційний стрес та ксенобіотики.

Гіпокінезія

Головною особливістю людини на сучасному етапі її історичного розвитку є зменшення обсягу фізичної праці на виробництві та в побуті, що призвело до зменшення рухової активності і, як наслідок, до зменшення рівня енергетичного обміну. Явище зменшення рухової активності і зменшення витрат енергії називають гіпокінезією.

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень функціонального стану фізіологічних систем організму і, як наслідок цього, є основним чинником ризику.

Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на організм тих законів природи, які визначили його будову і функції протягом усього розвитку тваринного світу. Одним з таких законів є закон всесвітнього тяжіння.

У випадку маневрової форми боротьби за існування тварині потрібно було переміщуватись на значні відстані по поверхні землі під постійною дією гравітаційного поля - сили, яка дорівнює масі тварини. Організм протидіє силі земного тяжіння силою своїх м'язів. Рухи організму людини і тварин можливі тоді, коли вектор загальної сили їхніх м'язів буде більшим від сили земного тяжіння, що є першою і необхідною умовою руху. Функціональне призначення м'язів полягає в протидії

50 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

силам земного тяжіння, подоланні сил інерції, лінійного і кутового прискорення. Саме тому сила гравітації зумовила протягом еволюції тваринного світу будову і функції м'язів будь-якої істоти незалежно від її виду і розмірів. Можна виділити чотири особливості м'язової системи тварин: будову саркомера динамізм енергетичного і пластичного обміну, загальну кількість м'язової тканини та сталість рухової активності.

Особливістю будови скелетного м'яза будь-якої тварини є висока упорядкованість на всіх рівнях його структури. Тому сили, які можуть розвивати м'язи, однакові. Так, м'язи миші, людини та слона розвивають однакову силу на одиницю площі їхнього поперечного розрізу. Ця закономірність характерна і для комах. Виміри показують, що м'язи комах на одиницю площі фізіологічного поперечника розвивають таку ж силу, як і м'язи хребетних тварин.

Особливістю обміну речовин скелетних м'язів є те, що їхні тканини в широких межах змінюють рівень енергетичних витрат. Наприклад, у стані фізіологічного спокою рівень енергетичного обміну у них один з найнижчих порівняно з усіма тканинами організму (0,07 кДж/хв на 1 кг маси). При скороченні м'яза на подолання опору гравітаційного поля витрачається енергії в 100 разів більше порівняно зі станом спокою. Щоб це зрозуміти потрібно врахувати послідовність процесів, які відбуваються у м'язовому волокні від початку виникнення збудження на міонев-ральному синапсі до розслаблення саркомера.

Таблиця 5

Енерговитрати у людини (мужчини масою 70 кг) за 1 год ________

Характер роботи	Енерговитрати, ккал/год
Абсолютний спокій Стан навитяжку Ранкова гімнастика Хід (4,2 км/год) Прання, миття посуду Швидкі танці Швидка хода (7 км/год) Піднімання на гору їзда на велосипеді (15 км/год) Плавання Біг (8,5 - 9 км/год)

Будь-яка робота м'яза за характером пластичного обміну є катаболічним процесом з високим ступенем ентропії. При цьому структури м'язового волокна швидко руйнуються, а їхні білкові молекули розпадаються до кінцевих продуктів. Цей факт підтверджується тим, що в крові, яка відтікає від м'яза, що скорочується, виявляють збільшення небілкового азоту в 10 разів і більше. Ці продукти обміну м'язового волокна є індукторами генетичного апарату м'язових волокон. З їхньою появою починаються процеси самовідновлення певних структур волокна і ферментів за схемою ДНК-РНК-білок.

Отже, подолання сил земного тяжіння під час скорочення м'яза супроводжується високим рівнем ентропійних і неентропійних процесів. Висновок про те, що маса м'язів залежить від рівня фізичної активності людини, може зробити кожен, але мало хто знає, що ступінь розвитку м'язової системи в тваринному світі є величиною

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 51

сталою і не залежить від загальної маси тварини. У миші і слона маса м'язів становить 40-45% від загальної маси тіла. Саме за такого співвідношення між масою м'язів і масою інших органів встановлюється така збалансованість між силою земного тяжіння і силою м'язів, що дозволяє пересуватись по поверхні землі з потрібною швидкістю.

Рухова активність - умова врівноваження між силою земного тяжіння і силою м'язів. Для тварин будь-якого виду потреба в рухах - величина стала і зумовлена генетично. Рухова активність зменшується з віком. Так, добова норма рухів дитини трьох-п'яти років дорівнює 30-40 тис. кроків, п'яти-семи - 20 тис, а для дорослої людини норма становить 10 тис. кроків на день. Рівень розвитку м'язової системи зумовлює рівень функціонального стану інших фізіологічних систем організму.

Наслідком зниження м'язової активності є дистрофія не тільки окремих м'язів, але і всієї м'язової системи. Людина за 6-7 тижнів суворого постільного режиму втрачає таку кількість білка, яка становить 9 % м'язової маси організму.

Таблиця 6

Витрати енергії залежно від професійної діяльності __________

Професія	ккал/добу	Частка енергії, що витрачається на роботу,	%
Службовець
Студент
Кравець
Двірник
Механік
Столяр
Дроворуб

Отже, внаслідок того, що сучасна людина значно обмежила регулюючий вплив фізичної роботи на рівень процесів енергетичного обміну, зменшився обсяг додаткового і частково (на 8-10%) основного енергетичного обміну. Зниження рівня енергетичного обміну є однією з ланок у довгому ланцюзі порушень обміну речовин при гіпокінезії. Інші пов'язані з клітинними і організмовими механізмами регуляції біосинтезу білка.

При значному м'язовому навантаженні розвивається стрес-синдром, за якого через ядра підзоровогорбової ділянки гіпофіз - надниркова залоза збільшується концентрація катехоламінів і глюкокортикоїдів у крові. Ці гормони мають широкий спектр дії, головно катаболічного напряму, що мобілізує енергетичні і пластичні ресурси організму. Збільшується мобілізація глікогенного резерву печінки, внаслідок чого виникає гіперглікемія, відбувається гідролітичне розщеплення жиру і збільшення жирних кислот у крові, що веде до збільшення кількості субстратів окислення у м'язах і серці.

2.2.2.2. Аліментарні чинники

Аліментарні чинники {лат. alimentarius - харчовий, пов'язаний з харчуванням, їжею). Зменшення енергетичних втрат організму у разі зниження рухової активності не веде до зменшення кількості їжі, яку споживає людина. Відчуття апетиту та голоду не завжди викликане нестачею їжі. Апетит - це приємне відчуття, пов'язане зі споживанням їжі, тому сучасна людина споживає її набагато більше, ніж того потребують енергетичні втрати. Це призводить до утворення жирової тканин в

52 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

організмі. У нормі м'язова тканина становить 42-45%, а жирова - 16% загальної маси тіла (таке співвідношення склалося протягом еволюції людини), при збільшенні вживання їжі на частку жирової тканини припадає 25-30% і навіть 50%, що значно збільшує масу людини. Це явище називають ожирінням. Ожиріння є одним із провідних чинників ризику.

 

Рис. 10. Схема набуття людиною зайвих кілограмів

Отже, підтримання маси тіла на належному рівні є однією з умов нормального обміну речовин.

Належну масу одержуємо з поняття "ідеальна маса". Ідеальною називають ту масу тіла, яка статистично достовірно поєднується з найбільшою тривалістю життя та залежить від розмірів і будови тіла, статі. Для її визначення зручно скористатися номограмою або індексом Брока.

Для відшукування належної маси тіла за індексом Брока від росту в сантиметрах потрібні відняти 100. Але при цьому показники будуть завищені. Тому від різниці віднімають ще 10%.

Масу людини вважають нормальною у разі відхилення від ідеальної в межах ±5%. Людей з відхиленням на 10-14% відносять до категорії "загрози з ожиріння", до 15-24% - категорії ожиріння першого ступеня, 25-49% - другого, 50-99% - третього, а 100% і більше - четвертого ступеня.

Вагомим чинником ризику в харчуванні є вживання біологічних добавок.

Таблиця 7 Залежність показників смертності від збільшення маси тіла

Вага збільшилася на	показники смертності
1 кг	2%
5-14%	22%
15-24%	44%
24%	74%

Біологічно активні добавки (БАДи) - один із найдієвіших методів поповнити розбалансований раціон харчування сучасної людини. Та ставитися до них потрібно з певною обережністю, застосовуючи лише після консультації з фахівцем. У 1998 р. Американське управління з харчових продуктів і ліків (FDA) опублікувало наслідки споживання біологічних домішок за 1997 р. Статистичні дані свідчать про більш як 2500 випадків побічних дій та 79 смертей, спричинених споживанням біологічних

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 53

домішок. Найбільшу кількість жертв зібрали домішки, які містять рослину ефедру, яку в нас можна розпізнати за китайською назвою "ма-хуанг": 900 ускладнень і 44 летальні випадки. Небезпечні також: "Гербал Екстазі", "Енертрім", "Слендр Пауер" таін.

Відоме також отруєння гормоноподібними речовинами й великими дозами вітамінів (А, Д та інші). До речі, склад багатьох вітамінів досить часто не відповідає заявленому виробником, тому що комплекс вітамінів може сам себе руйнувати.

Деякі "суперспалювачі жиру" створено на основі речовини, відомої своєю канцерогенною активністю, чаї-таблетки на основі рослини чапарель (карликовий дуб), які слугують для вирішення онкопроблем, нерідко спричинюють захворювання печінки. Спільна дія різноманітних компонентів біодобавки зумовлює дисфункцію кишківника, підсилює виведення життєво необхідних елементів. Є ще одна проблема, пов'язана з нормативами вмісту небезпечних речовин у тих чи інших харчових продуктах. Як виявили фахівці Українського НДІ харчування, в Україні є екстремальні техногенні зони, що характеризуються високим рівнем концентрації важких металів. У результаті з'ясувалося, що харчові раціони промислових центрів України посилюють рівні токсичного навантаження людини екзогенними хімічними речовинами. Середній вміст у харчових раціонах миш'яку перевищує, а свинцю дорівнює розміру припустимого добового навантаження (ПДН) кадмію - 63%; ПДН ртуті - 38% і нітратів - 33%. Найвищий вміст миш'яку - у добовому раціоні киян, свинцю - жителів Шостки, мешканці Кривого Рогу більше за інших споживають кадмій та ртуть; Дніпропетровська і Черкас - нітратів, досить високий вміст ртуті в меню жителів Дніпродзержинська. Загальний рівень надходження з добовим раціоном харчування свинцю, кадмію, ртуті, миш'яку та нітратів в обстежених промислових центрах України значно перевищує рівень їхнього надходження у непро-мислових регіонах. Тим часом саме комплексна дія нераціонального харчування та ксенобіотиків (нітрати, важкі метали, радіонукліди тощо), які містяться в харчових продуктах, завдає найбільшої шкоди здоров'ю людини.

До харчових добавок відносять не тільки біологічні, але й різноманітні хімічні речовини, які допомагають зберегти продукти і їх товарний вигляд на довгий термін. Усі харчові добавки поділені на групи залежно від призначення і відповідно до Міжнародної цифрової системи кодифікації харчових добавок INS позначаються:

Е-110- Е-183 -барвники;

Е-200 - Е-299 - консерванти;

Е-300 - Е-399 - антиокислювачі (антиоксиданти), за дією схожі до консервантів;

Е-400 - Е-499 - стабілізатори та загусники (завдяки їм, наприклад, суфле в кондитерських виробах зберігає необхідну консистенцію);

Е-500 - Е-599 - емульгатори, які підтримують визначену структуру продукту (додаються, наприклад, до пива, щоб у ньому не було осаду);

Е-600 - Е-699 - підсилювачі смаку і аромату (використовують, наприклад, в сухих соках);

Е-900 - Е-999 - протипінні речовини (антифламінги), додають до пива, соків, вод.

Серед них виділяють речовини, які несуть небезпеку здоров'ю людини:

- підозрілі: Е-104, Е-122, Е-140, Е-150, Е-180, Е-241;

54 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

- провокують висипи на шкірі: Е-311 - Е-313;

- шкідливий для шкіри: Е-230 - Е-232, Е-238;

- спричинюють захворювання печінки і нирок: Е-171 - Е-173, Е-320 - Е-322 (містять холестерин)

- спричинюють розлад кишечнику: Е-221 - 224, Е-226;

- спричинюють розлад шлунка: Е-338 - 341, Е-407, Е-450, Е-461 - Е-486;

- спричинюють розлад тиску: Е-250, Е-251;

- канцероген: Е-131, Е-142, Е-210-Е-217, Е-240, Е-330, Е-477;

- небезпечні: Е-102, Е-110, Е-120, Е-124, Е-127;

- дуже небезпечні: Е-123;

- заборонені: Е-103, Е-105, Е-111, Е-121, Е-125, Е-126, Е-130, Е-152.

Продукти, які мають перевищений термін зберігання також спричинюють негативний вплив на здоров'я людини. Так, картопля, яка проросла містить яд - соланін, він стійкий до високих температур, тому отруїтися можна вареною, смаженою картоплею.

Купуючи фрукти, овочі, необхідно вибирати ті, які не мають ушкоджень, дефектів, а також розрізаних - з порушенням цілісності плоду в нього потрапляє інфекція. В овочах, фруктах, які містять гнилість, токсини розміщені по всьому об'ємі і вивести їх кулінарною обробкою неможливо. Найчастіше гниє те, що заражене пестицидами, нітратами, важкими металами.

Посуд, яким людина користується для приготування і споживання їжі, також суттєво впливає на отримання з їжею небезпечних речовин.

Посуд з кришталю є джерелом незначного радіоактивного випромінювання, оскільки кришталь містить високий вміст свинцю. Зберігання напоїв у кришталевому посуді призводить до появи в них небезпечних доз свинцю.

Декоративні нестійкі до впливу кислоти покриття посуду з глазурованої кераміки, ручний розпис може збагатити організм свинцем, кобальтом., рідкоземельними металами.

Будь-який металевий посуд змінює первинний смак страв. Крім цього важливо знати, що деякі з металів беруть участь у реакціях аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), яка є важливою ланкою внутрішньоклітинного енергетичного обміну. Срібло і магній утворюють АТФ міцної структури, що забезпечує нормальне протікання енергетичних процесів. Алюміній створює структури, які у будь-яку мить можуть розвалитися. За словами хірурга-онколога Г. Кисильова, перегрів на сонці, чи гарячому цеху, радіоактивне опромінення чи підняття температури спричинюють утворення негативно заряджених іонів алюмінію, до яких приєднуються гідроксильні групи, які є небезпечними, наслідок - руйнування АТФ. Результатом руйнування АТФ можуть бути злоякісні пухлини. До слова, цигарковий дим на 90% містить алюміній.

Алюміній є досить активний метал. Під час нагріваннія, кип'ятіння в посуді з алюмінію утворюються солі, які суттєво підвищують можливість харчового отруєння. Оксидний шар, що утворюється на алюмінієвій посудині, припиняє процеси окислення, тому чистити до блиску такий посуд не рекомендується.

Чистити посуд з тефлоновим покриттям треба також обережно, щоб не порушити цілісність покриття.

Небезпечний також посуд з оцинкованої сталі. Солі цинку надзвичайно отруйні.

Найкращий металевий посуд виготовлений з нержавійки, чавуну, а також покритий емаллю.

Г

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 55

Небезпечний також пластиковий посуд. Для виготовлення пластикового посуду використовують полімери, зокрема поліетилен, поліпропілен, полістирол, меламі-ноформальдегідну смолу. З цього посуду виділяється в їжу меламін та формальдегід, які надзвичайно токсичні. Пластик полістирол (PS) вступає в реакцію зі спиртом, гарячими стравами (t > 70 °С), унаслідок чого виділяється стирол. Поліпропілен РР витримує до +90 °С, проте надзвичайно хімічно активний. Меламін, фенол формальдегід, викликають гострі захворювання очей, внутрішніх органів, у тому числі онкологічні. Вчені вважають що систематичне отруєння формальдегідом призводить до генетичних порушень.

Коли починається процес старіння пластикової пляшки, встановити дуже важко. Особливо небезпечно тримати у пластиковій тарі речовини, що містять кислоту або луг (спирт, оцет, молоко), бо вони впливають на склад полімеру.

Пластикову пляшку неможливо як слід продезінфікувати, бо під дією гарячої води вона деформується. Тож нерідко така посудина, що використовується кілька разів, є джерелом різних інфекцій.

Придбання харчових продуктів, посуду необхідно здійснювати в спеціалізованих магазинах, вимагати від продавців сертифікат якості товару.

2.2.2.3. Ксенобіотики

Ксенобіотики (з грец. xenos - чужий, bios - життя). Так називають усі речовини, що потрапляють в організм будь-яким шляхом і включаються у численні ланки обміну речовин. Кожна речовина, яка потрапляє в організм, викликає порушення нормального протікання біохімічних процесів і отже погіршує стан здоров'я людини (додаток 1). Вивчення механізму і нормування (встановлення гранично дозволеної концентрації -ГДК) кожного ксенобіотика є особливою тематикою досліджень гігієнічних наук.

2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах
Екстремальність є невід'ємною характеристикою існування людини. Деякі види

діяльності, пов'язані з умовами проживання, потенційно містять у собі більшу кількість зовнішніх чинників впливу на психіку людини що підвищують екстремальність умов життєдіяльності.

На думку Д.В. Сочивко екстремальність умов життєдіяльності є складною особис-тісною функцією чинників цих умов, взятих у конкретній ситуації життя певної людини, конкретна ситуація є не зовнішньою екстремальністю, а кількістю чинників які накладають обмеження на емоційну, вольову і когнітивну⁹ поведінку особистості.

Для того, щоб людина справді виявилася у екстремальних умовах життєдіяльності недостатньо наявності зовнішніх чинників екстремальності. Визначальним чинником при ідентифікації людиною умов життєдіяльності як екстремальних відіграють її індивідуальні психофізіологічні особливості, задатки, душа, творчість, сила волі, конституція особистості, спеціальні вміння, досвід тощо.

Значні екстремальні умови життєдіяльності потребують від людини великих зусиль з організації своєї поведінки, яка адекватна до ситуації. Відповідальна, адекватна поведінка спостерігається у людей ґрунтовно підготованих до екстремальних умов життєдіяльності. Досліджуючи військових та засуджених Д.В. Сочивко встановив, що в основному поведінку людини у різних за екстремальністю

Когнітивний - негативний спонукальний стан, що виникає в ситуації, коли суб'єкт одночасно наділений двома психологічно суперечливими "знаннями" про один об'єкт.

56 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

умовах життєдіяльності, визначає когнітивний цикл. До екстремальних умов життєдіяльності легше адаптуватися тій людині, емоційне життя якої не є типовим, яке притаманне більшості оточуючих людей.

Цивільні та більшість військовослужбовців сприймають бойові дії як екстремальні умовами життєдіяльності. Проте є люди, для яких згадані дії є нормальним станом речей. Як правило, ці люди, беручи участь у бойових діях чи потрапляючи у небезпеку, найчастіше зберігають своє життя. Хуй Ши свого часу говорив, що справжній солдат в реаліях війни не може бути вбитим: "Справжній солдат" - це воїн, навчений, досконало володіє мистецтвом ведення бою і самозахисту. Він завжди стріляє раніше іншого і тільки влучно на повне ураження. Він завжди цільний, його дух у постійній гармонії з всесвітом".

Отже людина розцінює умови життєдіяльності як екстремальні і потерпає від небезпек у тому випадку, коли розпадається її особистість, людина втрачає гармонійний зв'язок з навколишнім світом, живе в розладі сама з собою, в неї відчувається брак віри, сили волі, витримки, досвіду, навичок, вмінь тощо.

Критичні ситуації

Одним з найважливіших аспектів людської життєдіяльності є критичні ситуації, які в найзагальнішому плані можуть бути визначені як ситуації потенційної можливості і неможливості, конфлікту. В критичній ситуації суб'єкт стикається з труднощами реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей та ін.).

Критична ситуація "захоплює" людину зненацька, наприклад під час надзвичайних ситуацій: під час катастроф, стихійних лих, бойових дій нормальні люди переживають психічні стани, які можуть перейти у психічні розлади. Так при 10-бальному землетрусі у Скопе (Югославія) у 1963 р. санітарні втрати тільки за рахунок психічних розладів становили 10% чисельності населення міста (220 000 чол.). Першою реакцією на землетрус чи пожежу було вискакування з вікон багатоповерхових будинків.

Звичайна на перший, суб'єктивний погляд життєва ситуація (непорозуміння, конфлікт тощо) також може перетворитись у надзвичайно серйозну провокацію амбівалентної поведінки, яка може суттєво загрожувати здоров'ю і життю особистості.

Існують чотири ключові поняття, якими описують критичні життєві ситуації. Це поняття стресу, фрустрації, конфлікту та кризи (табл. 8).

Таблиця 8

Типологія критичних ситуацій ___________________

Онтологічне поле	Тип активності	Внутрішня необхідність	Нормальні умови	Тип критичної ситуації
"Вітальність10"	Життєдіяльність організму	Тут-і-вже вдоволення	Безпосередня даність життєвих благ	Стрес
Окреме життєве відношення	Діяльність	Реалізація мотиву	Важкість	Фрустрація
Внутрішній світ	Свідомість	Внутрішня узгодженість	Складність	Конфлікт
Життя як ціле	Воля	Реалізація життєвого задуму	Важкість і складність	Криза

Наявність життєвих явищ загалом.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 57

Стрес. За оцінками численних експертів, на сьогоднішній день значна частина населення страждає від психічних розладів, спричинених гострим чи хронічним стресом. Він набуває масштабів епідемії і є основною соціальною проблемою проблемою сучасного суспільства.

Поняття "стрес" {англ. stress - напруження) було запропоновано канадським ученим Г. Сельє як спосіб досягнення резистентності (стійкості) організму до дії негативних чинників будь-якого походження. Це неспецифічна реакція на різноманітні подразнення, що перевищують певний рівень і тому стають неприємними і небажаними. Ця реакція виникає і тоді, коли організм не може протягом тривалого часу перебувати у стані напруження.

Згідно з поглядами професора Різві стрес може розглядатися у трьох значеннях:

стрес - стан тривоги в організмі, який він прагне усунути чи зменшити.

стрес - психічні і поведінкові реакції, що відображають стан внутрішнього неспокою чи його придушення.

стрес - подія чи умова в фізичному чи соціальному оточенні, яка веде до вживання заходів для агресії, уникнення, прийняття рішення про усунення і ослаблення загрозливих умов.

Психологічний стрес як особливий психічний стан є своєрідною формою відображення суб'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій перебуває людина. Оцінка життєвої ситуації, сприйняття її як загрозливу для фізичної, психічної складової особистості залежить від індивідуальних властивостей особистості, умінь, навичок відповідно до специфіки особистого досвіду індивіда під час переживання схожих ситуацій.

Причини, що викликають стрес-реакцію, називають стрес-чинниками, або агресорами. Це можуть бути різні мікроорганізми, м'язові напруження, переохолодження або перегрівання, травми, гіпоксія і навіть сильні звуки.

Стресор - подія, яка викликає почуття загрози, стикаючи людину з необхідністю чи ймовірністю яких-небудь змін.

58 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

Стресова відповідь - індивідуальна реакція людини на стресор. Відповідь на стрес залежить від того, як людина оцінює подію і свою здатність, уміння ефективно на нього відреагувати. Коли людина оцінює стресор як загрозливий, ключовою реакцією є страх, жах. У одних людей у разі сильного емоційного напруження в кров виділяється гормон норадреналін, ці люди під час стресу ведуть себе активно: втікають, б'ються, потрапивши в критичну ситуацію. Ті, у кого в аналогічній ситуаціях виділяється адреналін - німіють, захоплені панічним страхом.

Л. Животовська виділила три стадії реакції на стресову ситуацію:

- тривоги (мобілізація резервів і короткочасне зниження загальної резистентності);

- підвищеної резистентності¹¹ (активізація гомеостатичних систем регуля-

-12ч.

Ції )і

- виснаження (зниження резистентності).

Реакції людини на кризову ситуацію, розцінювання її як несприятливий (шкідливий, небезпечний) чинник, зумовлені сукупністю властивостей і якостей індивідів, від яких залежить тип індивідуально-психологічної реакції людини, характер домінуючої поведінкової активності в цих умовах. Емоційна реакція особистості є суттєвою внутрішньою умовою, що визначає її психічну життєдіяльність. У реакціях індивіда на кризові явища простежують суттєву роль стійких типологічних особливостей особистості. Зокрема у емоційно реактивних індивідів у кризових ситуаціях проявляються виражене погіршення свого психічного стану, у екстравертів за тих самих впливів гальмівні процеси розвиваються швидше і нормалізуються повільніше порівняно з інтровертами. Люди творчого складу розуму, зі стійкою психікою, "бійці" за натурою, грамотні в питаннях прикладної психології (конфлік-тології) мають здатність і можливість адаптуватися, швидше виходять з кризових ситуацій, протидіють впливам стресорів. Вони в стані дати ефективну відповідь і уникнути негативних емоційних, поведінкових і когнітивних реакцій.

Отже за звичайних умов реакція організму на стресор має адаптивно-пристосований характер. Умови життєдіяльності людини, які травмують психіку, головно визначаються інтенсивністю, тривалістю, раптовістю виникнення стресорів, їхньою актуальністю для особистості. Такі життєві ситуації характеризуються загрозою життєвим цінностям, провокують почуття тривоги, безпорадності, неспроможності, неповноцінності. Зокрема Г. Кателик та І. Корнієнко виділяють два головні види життєвих ситуацій що наносять психічну травму особистості¹³:

- складні, параекстремальні, такі що ставлять людину у жорсткі умови, пов'язані з ризиком невдачі, високою ціною помилки;

- екстремальні, такі що ставлять під сумнів саме існування індивіда.

¹¹ Резистентність - стійкість, здатність чинити опір.

Гомеостатичні системи регуляції - системи регуляції що направлені на усунення чи максимальне обмеження дії різних чинників внутрішнього чи зовнішнього середовища, що порушують відносну динамічну стабільність внутрішнього середовища організму. Психічна травма - хвороблива зміна в психічному житті людини внаслідок екстремальної події, що проявляється у більш чи менш помітних і тривалих змінах її функціонального стану, емоційного настрою, супроводжується більш-менш усвідомленими неприємними переживаннями, змінами поведінки, що часто стає неадекватною до життєвої ситуації.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 59

Ступінь стресу може бути різним, але класичним його проявом є занепокоєння, стадія резистентності та стадія виснаження. Реакція на будь-який стресор проявляється тріадою Сельє, а саме: підвищення у крові кількості гормонів надниркових залоз і розростанням їхнього кіркового шару, інволюцією лімфоїдних органів і зникненням з крові лімфоцитів і еозинофілів та появою в шлунку і дванадцятипалій кишці виразок.

Дослідники з Вашингтонського університету Томас Холлас і Рігард Раз розробили стресовий рейтинг, систему балів, що оцінюють позитивні й негативні події. Точкою відліку була взята смерть супутника життя - 100 балів:

- розлучення - 73 бали;

- смерть члена сім'ї - 65 балів;

- вихід на пенсію - 45 балів;

- одруження - 50 балів;

- звільнення - 47 балів;

- фінансові справи - 38 балів;

- діти йдуть з дому - 29 балів;

- ремонт в квартирі - 25 балів;

- погані стосунки з начальством - 23 бали;

- дієта-15;

- відпуска- 15.

У 79% осіб, за якими проводили спостереження, виникли серйозні захворювання після того, як вони набрали 300 балів за рік.

У фізіологічних реакціях на дію стресора важливе значення мають нервова та ендокринна системи, а саме: підзоровогорбова ділянка та лімбічна система, а також лобова кора півкуль головного мозку і еферентні системи: симпатико-адриналова і система гіпофіз-кора надниркових залоз.

У першу мить дії стресора спостерігається вихід катехоламінів і кортикостероїдів як чинників, що запускають механізми посиленого енергетичного забезпечення. Кількість адреналіну збільшується у 1 000 разів. Але запаси глікогену (і глюкози) в організмі обмежені, тому глюкокортикоїди стають ініціаторами ката-болічних процесів, наслідком яких є розпад тканин, що мають у цей час другорядне значення (лімфоїдна тканина, слизова оболонка шлунка). Унаслідок цього звільняються амінокислоти, радикали яких після дезамінування використовуються для синтезу глюкози. Якщо організм не загинув на початку дії шкідливого чинника, то починають діяти пристосувальні морфологічні механізми.

Отже стрес - стан загального напруження, що виникає під дією надзвичайного подразника.

Фрустрація - психологічна реакція, пов'язана з розчаруванням, невдачею у досягненні якоїсь мети, втратою надій тощо. Бар'єри, що перешкоджають досягненню цілі, можуть бути фізичними (стіни в'язниці, обвал, глибока ріка), психологічні (страх, інтелектуальна недостатність) та соціокультурні (норми, правила, заборони, табу).

Конфлікт - {лат. conflictus - зштовхування). Зміст поняття конфлікту розкривається через такі положення:

Стан відкритої, часто затяжної боротьби; бій чи війна.

Стан дисгармонії у відношеннях між людьми, ідеями чи інтересами; зіштовху-

агіпи u^ju илсли-іисісгі.

60 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

Психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування взаємно виключаючи один одного імпульсів, бажань чи тенденцій.

Емоційне напруження (хвилювання, неспокій), яке виникає через зіштовхування протилежних, опозиційних імпульсів чи від неможливості узгодити, примирити внутрішні імпульси з реальністю чи моральними обмеженнями.

Внутрішньою необхідністю життя особистості є реалізація свого шляху, свого життєвого задуму. Психологічним "органом", що проводить задум через неминучі труднощі і складності світу, є воля. Воля - це знаряддя подолання "перемножених" один на одного сил труднощів і складності. Коли перед подіями, що охоплюють головні життєві відносини людини, воля людини виявляється безсилою (не в певний момент, а у принципі, в перспективі реалізації життєвого задуму), виникає специфічна для цієї площини життєдіяльності критична ситуація - криза. Криза - критична ситуація життя, критичний момент і поворотний пункт життєвого шляху.

Дж. Каплан описав чотири основні етапи кризи:

- первинний ріст напруження, що стимулює звичні способи вирішення проблем;

- подальший ріст напруження в умовах, коли ці способи виявляються безрезультатними;

- ще більше збільшення напруження, яке потребує мобілізації зовнішніх і внутрішніх джерел;

- якщо все виявляється марним, настає підвищення тривоги і депресії, загострюється почуття немічності і безнадійності, що дезорганізує особистість.

Криза може закінчитися на будь-якому етапі, якщо небезпека, стресор щезне чи проблема вирішиться.

Депресія

Під впливом кризової ситуації людина перебуває в депресивному стані. Депресія - тривалий стан, що характеризується тугою, спадом сил, дуже низькою самооцінкою, почуттям вини чи подібними симптомами. Унаслідок негативного впливу на психіку індивіда кризової ситуації відбуваються зміни особистісної установки, які виражаються у різкій переоцінці його ставлення до життя, зміни світовідчуття, світорозуміння, встановлення песимістичного забарвлення світогляду оцінок та суджень, поява антивітальних думок, перегрупування життєвих цінностей, блокування життєвих цілей.

Профілактикою депресивного стану є психогігієна, самокорекція тобто людина не повинна дозволяти собі пройматися зневірою і негативно сприймати навколишній світ. Необхідно пам'ятати слова Мішеля Монтеня: "Людина страждає не стільки від того, що відбувається, скільки від того, як вона оцінює те, що відбувається".