Рольова невизначеність і рольовий конфлікт

Джерелом стресу може бути і роль, яку людина грає в організації. Причиною рольової невизначеності є або повна відсутність розділення посадових обов'язків і сфер відповідальності, або їх нечітке розмежування. Працівник не тільки не знає, чого від нього чекають, але і не знає, чим він повинен займатися. Сказане в першу чергу відноситься в новачкам, яким їх посадові інструкції можуть бути неясні. Заходами, здатними понизити рівень ролевої невизначеності, є адекватна орієнтація нових працівників і програми соціалізації.

Результати опитування 102 бухгалтерів свідчать про те, що вони вважають рольову невизначеність (так само, як перевантаженість роботою), сильним виробничим стрессором, бо вона загрожує зіпсувати їх репутацію в очах керівників. На підставі результатів опиту цієї вибірки був також зроблений висновок про те, що стрес, спровокований ролевою невизначеністю, викликає нервозність як вдома, так і на роботі (Doby & Caplan, 1995).

Психологи вважають, що існують три компоненти ролевої невизначеності (Breaugh & Colihan, 1994):

1) невизначеність критерію оцінки продуктивності і якості праці - відсутність точної інформації про стандарти, відповідно до яких оцінюється результативність праці;

2) невизначеність прийомів праці - відсутність точної інформації про методи або операції, яких слід дотримуватися, щоб успішно справлятися зі своїми обов'язками;

3) невизначеність робочого графіка - відсутність точної інформації про хронометраж або послідовність виконання операцій.

Неважко уявити собі, що в більшості організацій від керівників не вимагається великих зусиль для того, щоб мінімізувати негативні наслідки цього джерела стресу: достатньо лише розробити відповідні стандарти і процедури і дотримуватися їх.

Інші джерела стресів

Основними стрессорами для підлеглих можуть бути їх керівники і менеджери. Результати досліджень підтверджують, що неналежне керівництво - відсутність підтримки з боку керівників або їх відмова в праві на участь в ухваленні рішень - може бути причиною стресу. При незадоволених кар'єрних амбіціях фрустрация може бути дуже сильною. Просування на високу посаду може викликати стрес, якщо її вимоги перевершують можливості людини і він не в змозі відповідати їм; така ситуація приводить до якісної перевантаженості роботою. Страх зазнати професійне фіаско може стати джерелом сильного стресу. Стрессором може бути і атестація. Мало кому подобається, коли його порівнюють з іншими. До того ж низький рейтинг здатний негативно вплинути на кар'єру.

Для керівників і менеджерів стрессором може стати лежача на них відповідальність за підлеглих. Необхідність проводити оцінки результативності праці, від яких залежить підвищення заробітної плати, просування по службі або рішення питання про звільнення, заохочення і преміювання у поєднанні з необхідністю щодня підтримувати продуктивність праці на належному рівні - все це може викликати стрес. Менеджери набагато частіше скаржаться на фізичні симптоми стресів, ніж, наприклад, бухгалтеры, в повсякденні обов'язки яких не входить керівництво підлеглими.

Опит 800 пацієнтів кардіологічної клініки, що працювали в той час, коли у них трапився інфаркт, виявив дві обставини, із-за яких вони опинилися в групі риски: праця в умовах цейтноту і необхідність звільнити підлеглого. Вирішення про звільнення підлеглого, прийняте менеджером, більш ніж в два рази підвищує його ризик отримати інфаркт протягом найближчого тижня (Wells, 1998).

Людина, не одержуюча стресів від своєї роботи як такої, може виявитися "жертвою" свого шефа або колеги (так званого носія стресу) і "заразитися" від нього. Нервозність, витікаюча від однієї людини, що переживає стрес, легко може уразити і інших.

Робота на конвеєрі зв'язана із стресами, бо вона монотонна, одноманітна і бездумна, а люди, що працюють на конвеєрах, випробовують дію шуму і не мають можливості контролювати ситуацію. Результати дослідження, проведеного в Нідерландах за участю 662 "блакитних комірців", свідчать про те, що до що 30% працюють на фабриках, на фермах і на швидкісних шосе піддаються дії таких фізичних стрессоров, як шум (Houtman & Kompier, 1995). До фізичних стрессорам відносяться також екстремальні температури, погане освітлення, ковзаючий змінний графік і погана якість повітря робочих приміщень.