Економічна система вільного підприємництва

Американська ментальність, проникнута ідеєю лібералізму, витво­рила відмінну політичну систему, а разом вони сформували націо­нальну економіку та правила поведінки її із навколишнім середо­вищем.

Природні ресурси

США мають сприятливе природно-кліматичне розташування у помір­ному та субтропічному поясах (лише Аляска - у субарктич­ному та південь Флориди - у тропічному). Густота населення на 1993 рік становила 68 осіб на 1 кв.милю (або 36,4 особи/кв.км).^[95][95]

США добре забезпечені природними ресурсами, хоча маючи порівняльну перевагу у виробництві інших товарів, ці ресурси не надто експлуатуються. Незважаючи на це, США є одним із найбіль­ших у світі виробників мінеральних ресурсів, у вартісному відно­шенні яких виробляється на 634 дол. на мешканця країни; у світовому ранзі виробників мінеральних ресурсів США займають 14 місце.^[96][96]

Надзвичайно сприятливими і у достатній кількості є землі для ведення сільського та лісового господарства. При земельній площі 916,66 мільйонів гектарів на 1000 гектарів припадає 272 особи, тобто землі є у багато разів більше, ніж потрібно для того, щоб прогодувати населення своєї країни.^[97][97] Під ріллю використовується понад 189,9 мільйонів гектарів, під пасовища - 241,5 мільйонів гектарів, лісами зайнято 241,5 мільйонів гектарів, пустелями - понад 44 мільйони гектарів.^[98][98]

Добре збережені природні ландшафти, розвинута транспортна інфраструктура та готельний бізнес роблять США привабливими для туристів.

Екологія

Забруднення навколишнього середовища стало у США чи не най­головнішою проблемою, яка пов’язана з економічним зростан­ням. Тривалий час американці не надавали належної уваги навко­лиш­ньому середовищу та впливу виробництва на нього. Проте з кінця 60-х років, коли загострення екологічних проблем досягло гранич­ної межі, ставлення до них кардинально змінилось. Амери­канці зрозу­міли дві важливі речі: (1) що забруднення навко­лишнього середовища є однією з цін, які ми платимо за економічне зростання та, (2) що чистіше навколишнє середовище не є без­коштовним. У 70-ті роки були запроваджені стандарти якості навколишнього середовища та екологічна експертиза, у 80-ті - екологічне управ­ління та планування заходів, пов’язаних із збере­женням необхідної якості навколишнього середовища та ініціюван­ня США міжна­родного співробітництва з охорони навколишнього середовища. Створивши відповідний економічний механізм, амери­кан­цям вдалося не лише зупинити подальше забруднення навколишього середовища, а істотного поліпшити його якість. Ефективним засо­бом контролю за викидами є запровадження Аґенцією з охорони навколишнього середовища США (Environ­mental Protection Agency) "талонів" на допустиму кількість забруд­нюючих речовин, що можуть бути викинуті у навколишнє середовище. Цей захід дав змогу фірмам, обсяг викидів забрудню­ючих речовин яких є меншим, ніж встановлений для них ліміт, продавати свої права іншим фірмам. У державі створився ринок прав на забруднення навколишнього середовища. Створення такого ринку дало змогу компанії "Standard Oil of Ohio" побудувати нафтовий термінал біля Лонґ Біч у Каліфорнії, відкупивши права на забруднення у фірми "California Edison"; "Volkswagen of America, Inc." побудував авто­мобільний завод у штаті Пансильванія за рахунок прав на забруд­нення, що надав йому штат, який зменшив викиди вуглецю, викорис­товуючи нову технологію асфальтування доріг; "General Electrics" була перед проблемою закриття своїх заводів у Луізвіллі, штат Кентуккі, через неможливість забезпечити норми охорони навко­лишнього середовища, але купівля прав на забруднення у фірми "International Harvester" розв’язала цю проблему.^[99][99]

 

Графік 11.

 

Таким чином, сформувавши банк дозволів на забруднення навколишнього середовища, уряд США пом’якшив екологічну ситуа­цію в країні, і не порушив основних лібералістичних традицій (див. графік 11).

Головними все ж таки є закони прямої дії, що демонструють політичну волю та інституціональну можливість для розв’язання еколо­гічних проблем, що виникають у CША. Це стосується насам­перед законодавства, яке визначає екологічні нормативи, програми заходів щодо ліквідації екологічних проблем тощо. Основним серед цих законів є Федеральний закон про Суперфонд чи, як його ще називають, Закон про комплексні компенсаційні заходи та відповідальність у галузі охорони навколишнього середовища (1980), а також Поправки до нього і Закон про передачу повно­важень (1986) є обов’язковими для штатів і не можуть бути делегованими.^[100][100] Паралельно до федеральних діють закони штатів. Ці закони передбачають першочергове очищення найбільше забруднених територій та ефективний контроль за цим федеральних служб. Вся юридична та фінансова відповідальність за екологію цих місць лежить на власниках та орендаторах, які зацікавлені у своєчасному, ефективному та недорогому очищенні.^[101][101] Силове вреґулювання екологічних проблем, хоч і не зовсім відповідає американським традиціям, залишатиметься ще певний час основним засобом у екологічній політиці уряду. Так, у Каліфорнії мають намір запровадити посаду прокурора з охорони навко­лишнього середовища, який виявлятиме порушників та притягатиме їх до суду.^[102][102] До 2000-го року викиди окису вуглецю необхідно скоротити на 20% і більше в районі Лос-Анжелесу, в якому не дотримані стандарти якості повітря; до 1997 року передбачається заборонити (в основному) використання хлор­фтор­вуглецю.^[103][103] Ці заходи коштуватимуть нафтохімічним виробникам сотні мільйонів доларів. Планується здійснити емісію 300-міль­йонної позики для викупу із приватних рук лісів та для насадження дерев; приватних забудовників зобов’язуватимуть посадити одне дерево з розрахунку на 45 м² займаної землі.^[104][104] Екологічна "над­свідомість" певних груп населення, що вимагають встановлення стандартів очищення вики­дів понад технічні можливості промис­ловості, може мати певні неґативи для економіки в цілому. Так, для прикладу, сьогоднішні технології скорочують шкідливі викиди автомобілями на 96%, Каліфорнія планує підняти цю цифру до 98,4%, а деякі федеральні законопроекти - до 98,7%.^[105][105] Кілька десятих відсотка мало можуть додати до чистоти повітря, проте вимагають значних додаткових затрат. Підвищені вимоги до нових моделей автомобілів вплинуть на зростання цін на них, а отже, до зниження попиту на нові автомобілі. Зміна старих автомобілів спо­віль­ниться, на дорогах залишатиметься усе більше старих, зноше­них машин, які набагато перевищують норми забруднення довкілля, що неґативно вплине на якість повітря. Висновок з цього повинен бути один - боротьба за екологічні показники не повинна підривати національної еконо­міки. ^[106][106]

Про належну екологічну свідомість підприємців та громадських природоохоронних організацій США свідчить створення у 1989 ро­ці Коаліції по розвитку екологічно відповідальної економіки. До її складу увійшли великі інвестори капіталу, організації, що захи­щають їхні інтереси, а також найбільші природоохоронні органі­зації.^[107][107] Члени коаліції об’єднані переконанням, що можна уникну­ти загострення екологічних проблем та зберегти природу, якщо розумно реґулювати і скеровувати капіталовкладення. Засновники коаліції є власниками капіталів на суму 150 мільярдів доларів.^[108][108] Вони підготували Екологічний кодекс корпорацій "Принципи Валдіза" (назва цього документу пов’язана з відомою аварією нафтового танкера "Ексон-Валдіз"). Кодекс оформив норми еколо­гічної поведінки підприємців у сформульованих 10 принципах, серед яких - захист довкілля, раціональне використання природних ресурсів, скорочення та нейтралізація відходів, мінімізація еколо­гічного ризику, запровадженняекологічно безпечної техніки та послуг, компенсація екологічного збитку тощо. Керівники корпора­цій, які підписали цей документ, стурбовані тим, що його дотри­мання послабить конкурентоспроможність їх корпорацій щодо тих фірм, які не приєднались до кодексу.

США успішно розв’язують локальні екологічні проблеми. Так, щоб уникнути ускладнень в майбутньому, місцеві органи влади практикують з 1965 року викуп, із залученням коштів федерального бюджету, екологічно уразливих земель, які потім використовують переважно для розширення національних парків та організації нових.^[109][109] Останніми роками деякі штати здійснюють емісію позик для нагромадження коштів на аналогічні потреби (наприклад, Флорида). Каліфорнія та Невада за допомогою федеральних коштів викуповують тисячі гектарів довкола унікального озера Тахо, розташованого на кордоні між ними, щоб запобігти забрудненню його вод, зберегти дичину та створити зони для відпочинку.^[110][110]

Американська міська цивілізація, як певне доповнення до себе, витворила "зони дикої природи", які позитивно впливають на навколишнє середовище. У зонах дикої природи дозволяється випасати худобу, інколи навіть проводити гірничо-видобувні робо­ти. Американці вважають, що дикій природі потрібно залишати місце в межах будь-яких ділянок. За нею слід закріпляти завойовані нею об’єкти: заросла травою дорога чи, навіть, тріщина в асфальті. Тільки за цієї умови можна говорити про гармонію між людиною та природою; дика природа починається там, де вона здатна себе підтримувати; будь-який ландшафт повинен включати ділянки дикої природи.^[111][111] Такий підхід є елементом вже суто американської культури.

При досить задовільному стані навколишнього середовища у США ми повинні відзначити високу екологічну свідомість і полі­тичну волю до збереження та поліпшення якості навколишнього середо­вища, технічної можливості усунення відходів та рециклю­вання.

 

"Know-how"

США у ХХ ст. сформували велику кількість наукових центрів, які спочатку були комплектовані випускниками переважно амери­канських університетів, а починаючи із 30-х років, їх почала поповнювати велика кількість учених спочатку з Європи, а пізніше - із Азії та інших частин світу. Відносно вища заробітна плата науков­ців у США порівняно з іншими країнами, політична та економічна нестабільність на батьківщині, сприяли постійному поповненню науковими силами з інших країн. США у другій поло­вині ХХ ст. стали найбільшим виробником та експортером наукової продукції у світі.^[112][112]

 

Інвестиційний клімат

 

США створили ефективний інвестиційний клімат як для імпорту, так і для експорту інвестицій. Політична та економічна стабільність США роблять їх надійним партнером у інвестиційних відносинах. Причому обсяги як імпорту, так і експорту інвестицій постійно зростають. Так, якщо у 1992 році іноземні інвестиції в США становили 426 мільярдів доларів, то у 1993 році - вже 445,3 мільярда доларів.^[113][113] Більше половини іноземних інвестицій надхо­дило з Європи.

Американські інвестиції у 1990 році становили 424 мільярди доларів, у 1992 - 499 мільярдів, а у 1993 році вже 549 мільярдів доларів.^[114][114] Але лише 38% американських інвестицій припадало на Європейське Співтовариство.^[115][115]

Якщо ж розрахувати обсяг інвестицій як відсоток до ВНП, одержимо такі цифри: у 1992 році імпорт інвестицій становив 7% від ВНП, а експорт - 8,2%, то у 1993 році імпорт залишився на рівні 7%, а експорт інвестицій зріс до 8,6%, тобто збільшився на 0,4%.^[116][116]

 

Економічна структура

Економічна структура визначається насамперед інфра­структурою, кількістю, якістю та конкурентоспроможністю різних секторів економіки, особливістю макроекономічної політики та позицією у світовій торгівлі. США як високорозвинута держава має розбудо­вані усі необхідні елементи економічної структури.

У 50-70-тіроки США належало місце абсолютної першості у світі, "що міцно трималася на трьох стовпах могутності:

- найсильніша у світі економіка;

- найпотужніший воєнний арсенал;

- висока мораль народу і його віра у високе призначення своєї країни".^[117][117]

З 70-х років роль США дещо знизилась. Як вважає Б.Гаври­лишин, це сталося "...внаслідок часткового послаблення трьох наз­ваних стовпів могутності. Хоч економіка, поза всяким сумнівом, залишається найпотужнішою, вона не є найефектив­нішою".^[118][118] США поступаються місцем з основних економічних показників: зростанні ВНП, частці ВНП на душу населення тощо. Так, наприклад, ВНП на душу населення у США у 1989 році становив 20910 доларів, і вони поступались Швеції, в якій цей показник досяг 21570 доларів, Фінляндії -22120, Норвегії - 22290, Японії - 23810, Швейцарії - 29880 доларів.^[119][119] Крім того, амери­канський долар поволі знецінюється, експортні операції сповільнюються, з амери­канськими корпораціями починають кон­ку­ру­вати японські, корейські, західноєвропейські фірми.

Уряд США здійснює мінімальний тиск на бізнес, який тут має найсприятливіші умови. Інтереси уряду і бізнесу не суперечать одні одним. Бізнес прагне працювати і одержувати прибутки, а уряд - помірні податки від бізнесу. Відносини між бізнесом та робіт­ництвом не є такими ж безхмарними. Ці відносини оформляються колективними договорами між керівництвом фірми та місцевим посередником трудової спілки. Такий порядок узгодження інтересів запроваджений Законом про національні трудові відносини (стаття 7), який був прийнятий у 1935 році^[120][120] для того, щоб уникнути трива­лих трудових суперечок та страйків як інструменту тиску на підприємців.

Трудові спілки хоч і поволі, але зменшуються чисельно, з 19,8 мільйона у 1980 році до 16,6 мільйона членів у 1993 році, або з 21,9 до 15,8% від загальної кількості тих, хто працює.^[121][121] Страйк, як засіб тиску на підприємців, залишався і після 1935 року на озброєнні трудових спілок. Так, у 1993 році було 35 страйків, в яких взяли участь 182 тисячі працівників, а найнапруженішим за останні 25 років був 1974 рік, коли відбулося 424 страйки з участю майже двох мільйонів осіб.^[122][122]

Проблеми, з якими стикаються трудові спілки у 90-х роках, мало чим відрізняються від проблем, які були перед ними 50 чи 100 років тому: страйки, перед укладенням колективних договорів, конкуренція з працівниками, які не є членами спілок, норми виро­бітку тощо. Крім того, позиції спілок підривають дереґулювання багатьох галузей, імпортне проникнення товарів обробних галузей промисловості на американський ринок, внаслідок чого іноземні робітники з Сіменса, Міцубісі, Тойоти тепер відкрито конкурують з американськими робітниками. Інтереси уряду, підприємців та робіт­ництва не є, всупереч переконанням марксистів, антагоністичними: робітник прагне працювати і мати високу зарплату, щоб купувати потрібні йому матеріальні блага; підприємець прагне налагодити виробництво цих благ, більше їх продати і одержати більший прибуток; уряд зацікавлений, щоб підприємці одержали більший прибуток, з якого можна буде зібрати більший податок.

 

* * *

 

Політика економічного лібералізму, яку проводить уряд США, зробила національну економіку високоефективною. Порівняно неви­со­ке оподаткування позитивно впливає на ціни товарів, на їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Сполученим Штатам вдалось розробити механізм забезпечення екологічної ефективності національної економіки в традиціях економічного лібералізму - через створення ринку прав на забруднення навколишнього середо­вища.

Сучасні еколого-економічні системи, що сформувались у країнах Західної Європи за своїми основними ознаками нагадують ознаки еколого-економічної системи США. Це і не дивно, адже Америку розбудовували головно вихідці із Європи. Проте у Європі еколого-економічна система має й свої особливості. Як і у США, суспільний порядок європейських націй "...ще сьогодні є визначений вартос­тями і силами, які походять з християнської культурної традиції....Не тільки Захід як політична цілість, але також усі західні суспіль­ні групи, які навіть вороже настроєні до Католицької церкви (соціалізм, лібералізм, протестантизм); всі вони живуть культурною спадщиною католицизму".^[123][123] Американці обґрунто­вують свій тип поведінки "протестантською етикою", оскільки вона підтримує прагма­тизм і егоїстичність людини, посилаючись на те, що людина створена за образом та подобою Бога.^[124][124] Але ж й інші люди також створені за образом та подобою Бога. З цього можна зробити висновок, що усі люди рівні перед Творцем. А якщо виходити з таких заповідей, як "люби ближнього свого, як себе самого" (Матей 22: 39), "і як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само" (Лука 6: 31),^[125][125] то людину можна розглядати як частинку людської спільноти, суть якої полягає у співіснуванні з іншими. Це є зміст європейської, католицької етики. Європейські системи відрізня­ються "...узгодженістю економічних цілей в межах ділової спіль­ноти, рівнем консультацій між бізнесом, урядом, а в деяких випадках - робітничими лідерами, а значить, можливістю визначати національні економічні цілі і пріоритети, не вдаючись до імпера­тивного планування або адміністративного розподілу ресурсів".^[126][126]

Сформовані у сучасній Європі різні еколого-економічні системи хоч і відрізняються одна від одної, але мають багато спільних рис:

1) уряди вважають однію із головних своїх функцій сприяння економічній діяльності, а не просто її реґулювання або контроль. Законодавча і виконавча влади різко не розмежовані, не проти­стоять одна одній, а отже, законодавство й управління краще узгоджені;

2) уряди, бізнес і робітництво усвідомлюють важливість роз’я­зання екологічних проблем для своїх економік та держав;

3) групи з різними економічними інтересами добре організовані й усвідомлюють значення національних інтересів;

4) надійно відпрацьований процес консультацій між урядом та бізнесом, бізнесом та робітництвом, який чітко виконується;

5) страйки перестали бути в Європі засобом розв’язання питань між робітництвом та бізнесом (на відміну від США);

6) є компетентна, віддана справі і стійка управлінська еліта.^[127][127]

Життя доводить, що чим більше загальне визнання "справед­ливості" системи і схильність до відносин співробітництва між уря­дом, бізнесом та робітництвом, тим ефективнішими є як екологічна, так і економічна підсистеми.

Європейські еколого-економічні системи мають багато спіль­ного, оскільки розвивались у схожих природно-кліматичних та історичних умовах, під однаковим впливом християнства на форму­вання системи національних цінностей тощо. Із сукупності націо­нальних еколого-економічних систем для порівняльного аналі­зу ми вибрали три, що мають свої окремі специфічні ознаки: німецьку соціальну ринкову економіку, французьке узгоджене віль­не підпри­єм­ництво та шведський розподільчий соціалізм.

 

 

Поняття для засвоєння

екстремальний лібералізм

економічний лібералізм

"влада типу противаги"

поділ влади

ринок прав на забруднення навколишнього середовища

банк дозволів на забруднення навколишнього середовища

Питання для обговорення

1. 1. Які особливості формування американської системи цінностей? Які способи її підтримання?

2. 2. Скориставшись статистичним довідником, проаналізуйте ефективність економічної системи США (астрагуючись від абсолютних та відносних переваг їх зовнішньої торгівлі). Які переваги економічної системи США?

3. 3. Чи справедливо говорити, що сьогодні у США існує система економічного лібералізму? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. 4. Чи структура політичної влади у США справді демо­кра­тична?

5. 5. Чи сформована у США форма політичного правління, а також економічна система прийнятні для України? Поясніть.

Рекомендована література

Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (мето­дика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993. - С.21-39.

Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.

Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.

Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.

Bej E. U.S. Trade with Centrally-Planned Economics: Prospects and Realities" // Studien zu Nationalitätenfragen.- 1987.- Nr.3.- S.108-132.

Bongaerts J.B., Kraemer A.R. Liability Rules, Insurance and Reduction of Risk of Environmental Damages // The Environmental Professional.- 1989.- Vol.11, No.3.- P.209-219.

Birch T.H. The Incarceration of Wildness: Wildness Areas as Prisons // Environmental Ethics.- 1990.-Vol.12, No.1.- P.3-26.

California May Tighten Environmental Rules // The Oil and Gas Journal.- 1990.- Vol.88, No.6.- P.30.

Cleaning the Air Can Foul Up the Economy // Economist.- 1990.- Vol.314, No.7641.- P.41-42.

Comparative Economic Systems: Model and Cases / Ed. by Morris Bornstein.- 6th ed.- Homewood; Boston: Irwin, 1989.- 499 p.

Dolan E.G., Lindsey D.E. Economics.- Chicago etc.: The Dryden Press, 1988.- P.808-828.

Ethnicity and National Identity: Demographic and Socioeconomic Characteristics of Persons with Ukrainian Mother Tongue in the United States / Ed. by Oleh Wolowyna.- Cambridge: HURI, 1986.- P.31-44.

Evolutionary Concepts in Contemporary Economics / Ed. by R.W.England.- Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1994.- P.213-225.

Fink R.J. Public Land Acquisition for Environmental Protection // Ecology Law Quarterly.- 1991.- Vol.18, No.3.- P.485-557.

Gerhard V. Europe 1992: Repercussion on Environmental Protection Policies and Problems of Harmonisation of Environmental Protection Derectives" // Ziegelind. Int.- 1990.- Vol.43, No.4.- P.210-215.

Gianaris N.V. Contemporary Economic Systems: A Regional and Country Approach.- Westport; London: Praeger, 1993.- P.12-25, 53-67.

Gowdy J.M. Coevolutionary Economics: The Economy, Society, and the Environment.- Boston etc.: Kluwer, 1994.- 246 p.

Haslett D.W. Capitalism with Morality.- Oxford: Clarendon Press, 1994.- P.47-86.

Oxenfeldt A.R., Holubnychy V. Economic Systems in Action: The United States, The Soviet Union, and France.- 3rd ed.- N.Y. etc.: Holt, Rinehart & Winston, 1965.- P.7-73.

Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincinnati etc.: South-Western, 1971.- P.147-210.

Розділ III. Формування та розвиток "змішаних" економічних систем у Західній Європі