Утримання будівель, приміщень та споруд

Усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків та інших споруд, їх технічного переоснащення як зі зміною, так і без зміни функціонального призначення, необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені нормативно-правовими документами в галузі будівельного, технологічного проектування та чинними правилами.

Приступати до виконання вищевказаних робіт дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки з позитивним результатом в органах державного пожежного нагляду.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх діючим в Україні нормативно-правовим актам з пожежної безпеки.

60. Особливості робіт в сільському господарстві.

На відміну від промисловості до процесу сільськогосподарського виробництва залучено не три, а чотири ресурси — основні й оборотні фонди, жива праця і земля, причому земля в сільському господарстві є головним засобом виробництва, тоді як в інших галузях (крім добувної) вона є лише просторовим базисом. Як основний засіб виробництва земля вимагає свого відтворення на розширеній основі, що породжує ряд специфічних проблем, пов’язаних із збереженням і підвищенням родючості ґрунту.-

Аграрні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності. Однією з причин цього є те, що в сільському господарстві економічний процес відтворення тісно переплітається з природними (біологічними) процесами. Сільськогосподарська продукція виробляється за допомогою живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), які часто функціонують як засоби виробництва. Оскільки ці живі організми розвиваються за біологічними законами, то цим і зумовлюється відома залежність процесу відтворення в сільському господарстві від природних факторів, що, в свою чергу, вимагає всебічного врахування їх і глибоких знань агробіологічної науки.

Сільськогосподарське виробництво здійснюється в різних ґрунтово-кліматичних умовах — добрих, середніх і поганих, що безпосередньо позначається на результатах господарської діяльності підприємств і має наслідком (за інших однакових умов) істотну диференціацію рівня їх економічного розвитку. Підприємства, що працюють у відносно гірших природних умовах, менш конкурентоспроможні, мають вищу вірогідність банкрутства. В умовах ринку ціно­вий фактор не може бути тим важелем, який забезпечував би таким підприємствам відносне благополуччя і зменшував ризик збанкрутувати. Тому виникає потреба в держав­ній підтримці таких сільськогосподарських підприємств за допомогою позацінових економічних важелів.

У сільському господарстві робочий період (час безпосереднього використання живої і уречевленої праці) не збігається з періодом виробництва (час від початку виробництва до одержання готової продукції). У результаті такого незбігу виникає сезонність виробництва, яка виявляється в нерівномірному, переривчастому використанні робочої сили і засобів виробництва, в нерів­номірному надходженні продукції і доходів протягом року. Це вимагає розробки заходів щодо пом’якшення сезонності і врахування цього фактора при виборі спеціалізації підприємства. Крім того, така залежність від природних умов викликає необхідність створювати на аграрних підприємствах значні страхові резерви насіння, кормів на випадок неврожаю, спричи­неного форс-мажорними обставинами — посухою, градобоєм, повенями тощо.

61. Вимоги безпеки, які становляться до технологічних процесів.

Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів передбачають: усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що виявляють шкідливу дію; заміну технологічних процесів і операцій, пов'язаних із виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, при яких зазначені фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність, комплексну механізацію і автоматизацію: герметизацію обладнання: застосування засобів комплексного захисту працюючих; раціональну організацію праці і відпочинку з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження важкості праці; систему контролю і управління технологічного процесу, що забезпечує захист працюючих і аварійне відключення виробничого обладнання; своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях; видалення і знезараження відходів виробництва, які є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів.Технологічний процес обов'язково передбачає безпечні і здорові умови праці і, точне дотримання вимог техніки безпеки, нормативів по протипожежній охороні і промисловій санітарії.

62. Технічні засоби безпеки виробничих процесів.

Захисні засоби, що застосовуються в сільськогосподарському виробництві, підрозділяються на наступні основні групи: що обгороджують, запобіжні, що блокують, що сигналізують, системи дистанційного керування машинами і спеціальні пристрої.

Пристрої, що обгороджують, являють собою захисні засоби, що перешкоджають проникненню чи людини частин його одягу в небезпечну зону.

Запобіжні захисні засоби призначені для миттєвого зняття небезпечного фактора з наступним можливим автоматичним вимиканням агрегату з роботи.

Блокувальні пристрої не допускають проникнення людини в небезпечну чи зону усувають небезпечний фактор на період перебування людини в небезпечній зоні. За допомогою таких пристроїв автоматично зупиняється механізм. Встановлюють автоблокування в найбільш небезпечних зон механізмів. Розрізняють блокування механічні, електричні, фотоелектричні, гідравлічні, пневматичні, комбіновані, радіаційні.

В умовах сучасного сільськогосподарського виробництва від працюючих потрібна підвищена увага і швидка реакція. Тому особливо важливого значення набувають пристроїсигналізації,що інформують працівника про протікання технологічного процесу, а також про небезпечні і шкідливі фактори, виникаючі у робочій зоні.

Дистанційне керування відноситься також до категорії захисних засобів, забезпечуючи контроль і регулювання роботи устаткування з ділянок, досить вилучених від небезпечної зони. Спостереження здійснюються чи візуально за допомогою систем телеметрії і телебачення. Такі системи дозволяють забезпечити контроль за роботою декількох ділянок з одного пульта. За принципом дії розрізняють п'ять систем дистанційного керування: механічну, гідравлічну, пневматичну, радіоелектричну і комбіновану. Вибір того чи іншого принципу дії визначається конструкцією устаткування, ступенем небезпеки підконтрольного фактора, необхідністю точного дотримання дистанції й інших вимог технології провадження робіт.

Засоби індивідуального захисту застосовуються в умовах, де можливий вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Сюди входять спецодяг, респіратори, протигази, каски, окуляри захисні, рятувальні пояси і т.д. Види засобів індивідуального захисту, технічні вимоги до них визначаються відповідним стандартом ДСТ 12.4.011- 75 "ССБТ. Засоби захисту працюючих. Класифікація".

63. Вимоги безпеки к виробничому обладнанню.

Пускові пристрої стаціонарних машин повинні мати чіткі написи, які вказують:

- місце розміщення загального вимикача;

- вид і номер керованої машини;

- порядок запуску й зупинки машини.

Написи наносять на кришки магнітних пускачів або на окремі таблички над ними.

Обладнання, що обслуговується кількома працівниками, з метою попередження про його запуск, устатковують звуковою й світловою сигналізаціями. Світлова сигналізація технологічних ліній (включити-виключити, відкрити-закрити) повинна розрізнятися за кольором. Засоби звукової сигналізації встановлюються на пульті керування відповідно до ГОСТу 21786-76.

Великогабаритні машини, під час обслуговування яких оператор переміщується, а також конвеєри (транспортери) і рольганги, які мають довжину понад 10 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп". Кількість аварійних кнопок має бути такою, щоб відстань між ними була не більше 10 м і був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця перебування обслуговуючого персоналу.

При розміщенні обладнання в суміжних приміщеннях аварійні кнопки "Стоп" повинні бути у кожному приміщенні.

Комунікації виробничого обладнання повинні бути виконані і

розміщені з таким розрахунком, щоб не було можливості травмування працівників. Пускові кнопки, рукоятки, вимикачі необхідно встановлювати так, щоб виключалась можливість довільного їх включення.

Трубопроводи над робочими місцями й проходами потрібно розміщувати на висоті не менше 2,2 м від рівня підлоги або площадки.

Всі стики й з'єднання трубопроводів повинні забезпечувати надійну герметизацію.

Всі засувки, вентилі, крани, які розміщені вище 2 м від рівня підлоги (площадки) або заглиблення, повинні мати пристрої (важільні, штангові та ін.) для їх відкривання і закривання з робочого місця або стаціонарної площадки.

64. Сигналізація про небезпеку в сучасній сільськогосподарській техніці.

Системи сигналізації підрозділяються на

• Оперативні;

• Попереджувальні;

• пізнавальні.

По способі передачі розрізняють

• Звукову;

• Візуальну;

• комбіновану (світлозвукову) і одоризаційну.

Для звукової сигналізації застосовують сирени, дзвоники, гудки на різних принципах. Колірне фарбування, ручна сигналізація, світлові табло і прожектори поєднують засоби візуальної сигналізації. Зміни режимів процесу в хімічній і газовій промисловості уловлюють по зміні запаху (складу газу) датчики одоризаторів.

Оперативна сигналізація застосовується для оперативного керування виробничим процесом. Подача сигналів може здійснюватися як ручними прийомами, так і автоматично.

Попереджувальна сигналізація оповіщає про виникаючу чи небезпеці, що наближається, під час роботи. Так, звукові і світлові сигналізатори зернового комбайна попереджають оператора-комбайнера про забивання шнеків, барабанів молотарки під час роботи.

Пізнавальна сигналізація виділяє окремі виробничі об'єкти чи шкідливі зони по якій-небудь ознаці небезпеки. Для цих цілей розроблені «Кольори сигнальні і знаки безпеки».

65. Сигнальні кольори.

Сигнальні кольори: 4 типи.

1.червоний – забороняючий (фарбуються кнопки, важелі, внутрішні поверхні огороджень, струмоведучі частини електроустановок).

2.жовтий – попереджуючий (фарбуються наружні частини огороджень, перила площадок, точки замаркування на машинах, ємності отрутохімікатів).

3.Зелений-для позначення безпеки (безпечних місць, зон, безпечного стану);сигнальних ламп, що сповіщають про нормальному режимі роботи обладнання, нормальному стані технологічних процесів тощо;позначення шляхів евакуації;

евакуаційних знаків безпеки і знаків безпеки медичного та санітарного призначення.

3. Синій -для фарбування світлових сигнальних індикаторів та інших сигнальних пристроїв вказівного або дозволяючого призначення;розпорядчих та вказівних знаків безпеки.

66. Огороджуючі та запобіжні пристрої забезпечення безпеки.

Пристрої, що обгороджують, являють собою захисні засоби, що перешкоджають проникненню чи людини частин його одягу в небезпечну зону. Конструктивні рішення пристроїв, що обгороджують, дуже різноманітні, але завжди вони повинні бути надійні міцні і компактні.

Пристрої, що обгороджують, бувають трьох видів:

• Стаціонарні;

• Знімні;

• тимчасові (переносні).

Стаціонарні (незнімні) огородження можуть бути суцільними і жалюзійними, виконуються вони звичайно у виді кришок, футлярів, коробів і часто є елементом чи станини зовнішньої деталі машини.

Знімні огородження закривають в основному зовнішні передачі. Ці огородження виконуються у виді кожухів, чохлів, кришок і можуть бути суцільними сітчастими чи ґратчастими.

Переносні огородження є тимчасовими елементами робочого місця. Їх використовують при ремонтних і налагоджувальних роботах для захисту від випадкових доторкань до струмоведучих частин, а також від механічних травм і опіків. Захисні екрани являють приклад переносного огородження.

Запобіжні захисні засоби призначені для миттєвого зняття небезпечного фактора з наступним можливим автоматичним вимиканням агрегату з роботи.У результаті при аварійних режимах (збільшення тиску, температури, робочих швидкостей, сили струму моментів, що крутять, і т.п.) виключається можливість вибухів, поломок, запалень.

Запобіжні клапани підоймового, пружинного і мембранного типу застосовуються на установках, що працюють під тиском вище атмосферного. Гальмова й утримуюча техніка грає також запобіжну роль при експлуатації підйомно-транспортних і мобільних машин.

67. Гальмівні та блокуючи пристрої забезпечення безпеки.

Блокувальні пристрої не допускають проникнення людини в небезпечну чи зону усувають небезпечний фактор на період перебування людини в небезпечній зоні. За допомогою таких пристроїв автоматично зупиняється механізм. Встановлюють автоблокування в найбільш небезпечних зон механізмів. Розрізняють блокування механічні, електричні, фотоелектричні, гідравлічні, пневматичні, комбіновані, радіаційні.

Механічне блокування найбільше часто застосовується в конструкціях тракторних коробок передач з метою забезпечення переключення передачі при цілком виключеній муфті щоб уникнути поломки шестірень і, отже, аварії трактора.

Електричні блокування влаштовують для огородження струмоведучих частин електроустановок.

Останнім часом широке застосування знаходить блокування за допомогою фотоелементів. Наприклад, застосовується фотоелектронне блокування, при якій небезпечна зона відгороджується світловими променями, що діють на фотоелемент. При випадковому влученні руки в небезпечну зону промінь, що виходить із джерела світла, переривається і фотоелемент, діючи через трансформатор, зупиняє машину.

Пневматичні і гідравлічні системи блокування широко застосовуються на агрегатах, де робочі тіла знаходяться під підвищеним тиском: турбінах, компресорах, насосах і т.д. Їхня основна перевага - мала інертність.

У промисловості для захисту особливо небезпечних зон (на пресах, гільйотинних ножицях і т.п.) застосовується радіаційне блокування.

Гальмівні пристрої. Призначені для швидкої зупинки машин, рухомих частин виробничого обладнання, утримання машин на схилах, вантажів у піднятому положенні та інші.На безпечну експлуатацію зазначених технічних засобів, обладнаних різними гальмами, значно впливає час спрацювання системи гальмування.

68. Вибір засобів індивідуального захисту органів дихання при роботі з отрутохімікатами.

Засоби індивідуального захисту прт роботі з отрутохімікатами: спецодяг, респіратори, протигази, окуляри захисні, і т.д.

69. Основні заходи безпеки праці при роботі з комп’ютерами.

1)площа на одне робоче місце має становити не менше ніж 6 м2, а об’єм – не менше ніж 20 м3;

2)знаходитись не ближче ніж за 0,5 м від екрану;

3)повинен бути захисний екран від випромінювання;

4)освітленість екрана не більше 200 лк;

5)стінки приміщення повинні бути матового кольору;

6)якщо комп’ютер знаходиться поряд з вікном, то екран його повинен бути розташований перпендикулярно до вікна;

7)рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати 65 дБА;

8)температура повітря 21 –25 С; відносна вологість 4о – 60 %; швидкість руху повітря 0,1 – 0,2 м/с.

9)обов’язкове проходження медичного огляду – один раз на два роки;

10)обов’язкові технологічні перерви.

70. Безпека праці при газозварювальних роботах.

Газові пальники, різаки, шланги, редуктори і балони повинні відповідати застосовуваним газу. Зберігання газу повинно здійснюватися роздільно по виду газів в спеціальних металевих ящиках (шафах), які мають попереджувальні написи і пофарбованих у відповідності з вимогами державних стандартів.При поводженні з порожніми балонами повинні дотримуватися такі само заходи безпеки, як і з повними. Балони з горючими газами і киснем при експлуатації та зберіганні повинні встановлюватися від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем, в тому числі різаків або пальників, - не менше 5 м. Зберігання і транспортування балонів з будь-якими газами здійснюються тільки з навинченными на їх горловини запобіжними ковпаками.

До місця зварювальних робіт балони доставляються на спеціально обладнаних візках або ношах. При транспортуванні балонів має бути виключене їх зіткнення один з одним і з вузлами візки.

Спуск і підйом балонів в кліті повинен здійснюватися лише в спеціально обладнаних транспортних візках. На місці виробництва робіт ацетиленові та пропанові балони повинні розташовуватися вертикально і жорстко закріплюватися.

Відстань між кисневим балоном і балоном з горючим газом повинна становити не менше 5 м, за винятком випадків, коли балон, балон з киснем і пальним газом розташовуються на одному візку спеціальної конструкції, при цьому балони повинні бути закріплені так, щоб виключити удари один об одного або падіння. Відстань між балонами з горючими газами і киснем і проходять поруч зварювальними кабелями повинна бути не менше 1 м. На робочому місці повинно знаходитись не більше трьох балонів: один - з горючим газом і один або два - з киснем.

При проведенні газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

а) відігрівати замерзлі трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами, а також користуватися інструментами, що можуть утворювати іскри при ударі;

б) допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого газозварювального обладнання з різними маслами, промасленим одягом або дрантям;

в) експлуатувати балони з несправними вентилями і проводити їх ремонт. Такі балони підлягають негайній видачі з попереджувальним написом на них: "Повний. Несправний";

г) палити і користуватися відкритим вогнем на відстані не менше 5 м від балонів з горючими газами та киснем;

д) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг горючим газом, а також взаимозаменять шланги при роботі; користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м;

е) перекручувати, заламувати або затискати газопровідні шланги.

Кожен газорізальник та особи, відповідальні за безпечну експлуатацію газового господарства, повинні пройти навчання з безпечних методів ведення робіт зі зрідженими горючими газами і здати іспит постійно діючої екзаменаційної комісії підприємства.