Класифікація надзвичайних ситуацій та їх коротка характеристика. 2 страница

Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону пpaцi, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого чи спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, передбачених вищезазначеними статтями КК України, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумі доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

13. Нагляд і контроль за виконанням законів, норм, правил, стандартів по охороні праці.

Відомчий контроль здійснюють вищі органи керівництва (міністерства, комітети, об'єднання підприємств та ін) через відповідні служби, що контролюють виробничу діяльність підприємств. Відомчий контроль діє також у межах самого підприємства у вигляді адміністративно-громадського контролю, що може бути рекомендований (але не обов'язковий) до впровадження.

14. Державний нагляд за охороною праці.

Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Державні інспектори або контролери органів державного нагляду мають право відвідувати у будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією, отримувати інформацію та пояснення власника з питань, що перевіряються, тощо, видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та інші, відповідальним за охорону праці працівникам приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання, про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення; призупиняти роботу підприємства або об'єкта, де виявлені небезпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; подавати позов в прокуратуру для притягнення до кримінальної відповідальності винних в порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або зав дало шкоду працюючим, надсилати власникам або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на неї стягнення за порушення вимог охорони праці.

15. Громадський нагляд за охороною праці на сільськогосподарських підприємствах. Дайте характеристику доцільності триступеневого (оперативного) контролю за охороною праці.

Громадський контроль здійснюється виборними представниками (громадськими контролерами) трудових колективів, які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших під розділів підприємств. Доводити до відома власника про виявлені недоліки і вносити пропозиції щодо усунення виявлених порушень. Громадські представники (контролери) повинні пройти навчання з питань охорони праці і трудового законодавства. Вони звільняються на час навчання від своїх безпосередніх трудових обов’язків із збереженням середньої заробітної плати, про що записується в колективному договорі. У повноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення затвердженого Дергірпромнаглядом і погодженого з профспілками. Регіональний контроль здійснюють посадові особи місцевих держадміністрацій та Рад народних депутатів у межах відповідної території забезпечують проведення державної політики в галузі охорони праці, формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеві значення, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Адміністративно-громадський (триступеневий) контроль за охороною праці на виробництві здійснюється за такою схемою:

1-й ступінь. Протягом кожної робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б 1 раз кожне робоче місце. Контроль здійснює майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер та громадський інспектор з охорони праці, вибраний зборами трудового колективу цеху дільниці тощо. Усі виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, занотовуються в журнал 1-го ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву;

2-й ступінь. Контроль кожного структурного підрозділу здійснюється не рідше 1 разу на тиждень начальником цього підрозділу (цеху, відділу, дільниці) і громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства чи структурного підрозділу. Недоліки або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1-му ступені контролю та 2-му ступені контролю, ліквідуються, а при неможливості записуються в журнал 2-го ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву підприємства.

3-й ступінь. Не рідше 1 разу на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства (власником, головним інженером, заступником головного інженера з охорони праці) і відділом охорони праці підприємства. До контролю залучаються громадські інспектори (контролери) з охорони праці підприємства або структурних підрозділів (уповноважені трудовими колективами підприємства або профспілки). Контролюючі знайомляться з записами журналів 1-го і 2-го ступенів контролю за станом охорони праці, приймають рішення щодо усунення недоліків і порушень, а виявлені порушення, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3-го ступеня контролю. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах підприємства, розробляються заходи до їх усунення, що передбачають оперативні дії або включаються до поточних чи довгострокових планів розвитку та реконструкції підприємства, або записуються до колективного договору.

16. Планування заходів з охороні праці.

Функція планування, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3—5 років) щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розроблення та включення відповідних заходів до розділу «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботою з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються у наказі роботодавця.

17. Права та обов’язки власника сільськогосподарського підприємства охороні праці.

До обов’язків керівника підприємства відносяться:

- здійснення загального керівництва по створенню безпечних умов праці і попередженню виробничого травматизму всіх служб і посадових осіб організації;

- забезпечує суворе дотримання законодавства про працю;

- організовує комплексні перевірки стану охорони праці у виробничих підрозділах;

- систематично розглядає причини нещасних випадків на виробництві і приймає управлінські рішення та інші.

18. Права та обов’язки інженера по охороні праці, його зв’язок з головними спеціалістами.

До обов’язків головного інженера в галузі охорони праці відносять:

- забезпечення безпосереднє керівництво питань безпеки праці на підприємстві;

- організація навчання працюючих з питань охорони праці, забезпечення виробничих дільниць необхідною документацією і інструкцією для працюючих за професією і видами робіт;

- виконання постійного контролю за виконанням наказів, розпоряджень, приписів по охороні праці;

- у випадку зміни технології виробництва або умов праці організовує перехід інструкції для робочих по спеціальностям. Проводить по цьому питанню необхідні заняття або інструктаж з керівником робіт;

- приймає участь у розслідуванні нещасних випадків, пов'язаних з порушенням технології виробництва робіт або не виконанням вимог безпеки на робочих місцях та інше.

Інженер з охорони зобов'язаний:

- свою роботу здійснювати під безпосереднім керівництвом головного інженера організації;

- організовувати навчання і перевірку знань працюючих з питань безпеки праці на виробництві, брати участь у комплексних перевірках стану охорони праці в підвідомчих підрозділах;

- здійснювати контроль за дотриманням майстрами, змінними інженерами, виконавцями робіт, керівником цехів, дільниць і інших підрозділів нормативних документів по охороні праці, за проведенням оперативного контролю стану охорони праці, організацією інструктажів на робочих місцях і т. д.;

- перевіряти дотримання встановлених строків випробувань ЗІЗ, такелажних пристроїв, машин, механізмів і інших пристроїв, які підлягають періодичним або одночасним випробуванням;

- брати участь у розгляді розроблених проектів виробництва робіт відносно намічених заходів по забезпеченні безпеки праці на даному об’єкті;

- брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, контролювати правильність оформлення актів по формі Н-1;

- контролювати забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту;

- вести облік виробничого травматизму, і професійних захворювань

-аналізувати їх причини і пропонувати заходи по їх уникненню;

- планувати і проводити роботу в кабінеті по охороні праці;

- забороняти експлуатацію машин, обладнання і виконання робіт на окремих ділянках, якщо це загрожує життю працюючих та інше.

19. Обов’язки, права та відповідальність по охороні праці головного механіка.

- несе відповідальність за безпеку робіт на об’єкті, за правильну експлуатацію обладнання, механізмів і підтримання робочих місць у відповідності з вимогами охорони праці;

- особисто керує складними і небезпечними роботами на будівельному майданчику, попередньо проінструктувавши осіб, які будуть приймати участь у цих роботах;

- проводить зі всіма робочими встановлені інструктажі;

- перед початком робіт і на протязі зміни контролює правильне застосування робочими спецодягу, ЗІЗ, дотримання вимог інструкції по охороні праці;

- бере участь у розслідуванні нещасних випадків на своєму об’єкті, приймає міри по усуненню недоліків, виявлених у процесі розслідування виробничого травматизму;

- не допускає до роботи осіб, які не пройшли навчання і інструктаж на робочому місці;

- організовує швидку допомогу потерпілим та інше.

20. Форми стимулювання робіт по охороні праці.

Стимулювання охорони праці - неодмінна умова попередження виробничого травматизму та профілактики профзахворювань.

Великого поширення особливо в розвинутих країнах світу набуло матеріальне стимулювання робітників за безпечну працю.Велике значення для стимулювання праці має преміювання робітників за тривалу роботу без травм і аварій, а у випадку наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які постійно загрожують здоров'ю робітника, рекомендується виплачувати йому грошову надбавку за підвищену обережність, уважне ставлення до роботи.

Крім матеріального заохочення, велике значення має також і моральне стимулювання. Його успішно застосовують закордонні фірми (і дуже рідко наші підприємства). Так, наприклад, на робочих місцях осіб, які старанно виконують правила техніки безпеки, установлюють вимпели певного кольору, що дають відчутні пільги в системі захисту цих осіб.

21. Організація навчання з питань охороні праці.

Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці встановлює порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів, курсантів, слухачів та студентів навчальних закладів під час трудового і професійного навчання. Вимоги Типового положення є обов’язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб’єктами господарської діяльності (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності.

Суб’єкт господарської діяльності, який має намір проводити навчання з питань охорони праці працівників інших суб’єктів господарської діяльності або професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1631 (із змінами і доповненнями).

Навчання з питань охорони праці – це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт;

Вивчення основ охорони праці в навчальних закладах, а саме: предмета „охорона праці” (професійно-технічні навчальні заклади), навчальних дисциплін „основи охорони праці” (вищі навчальні заклади), проводиться за типовими навчальними планами і програмами з цього предмета і навчальних дисциплін, які затверджуються спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки за погодженням із спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Окремі питання (розділи) з охорони праці мають передбачатися у навчальних програмах загально технічних і спеціальних дисциплін.При підготовці в професійно-технічних навчальних закладах працівників за професіями, пов’язаними з роботами підвищеної небезпеки, навчання проводиться з урахуванням вимог Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також роботами підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.12.94 № 130, зареєстрованого в Мін’юсті України 20.01.95 за № 14/550 (у редакції) наказу Держнаглядохоронпраці України від 15.12.2003 за № 1257/8578.Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

На підприємствах на основі Типового положення, з урахування специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники.

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи.

Навчання з питань охорони праці в частині організації навчального процесу (формування навчальних груп, розробка навчально-тематичних планів та програм, форм навчальної документації та порядок її ведення тощо) здійснюється відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів у галузі освіти.

Навчання з питань охорони праці може проводитись як традиційними методами, так і з використанням сучасних видів навчання – модульного, дистанційного тощо, а також з використанням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп’ютерних навчально-контрольних систем, комп’ютерних тренажерів.

Особи, яких приймають на роботу, пов’язаною з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодичного (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Особи, які с уміщують професії, проводять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як з їхніх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації.

Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків.

Перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці (далі - комісія) підприємства, склад якої затверджується наказом керівника. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов’язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах, їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.

Перелік питань для перевірки знань з охорони праці працівників, з урахуванням специфіки виробництва, складається членами комісії та затверджується роботодавцем.

Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (авто екзаменатори, модульні тести, тощо), залік або іспит – за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.

Результат перевірки знань з питань охорони праці з робіт з підвищеною небезпекою, а також там, де є потреба у професійному доборі, до виконання яких допускається працівник, оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Особам які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. При цьому в протоколі і посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

Працівникам, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці на своєму підприємстві, видача посвідчень є обов’язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

22. Навчання керівників та спеціалістів з питань охороні праці.

Навчання роботодавців (керівників підприємств і установ та їх заступників), що безпосередньо відповідають за організацію охо­рони праці на підприємстві чи установі (перелік посадових осіб наведено в додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці), проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл Державного Комітету України по нагляду за охороною праці на проведення такого навчання.

На підприємствах навчання з питань охорони праці організує відділ охорони праці підприємства, залучаючи до цього праців­ників відділу охорони праці та спеціалістів, що пройшли навчан­ня і перевірку знань у навчальних закладах, або в установах Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань посадових осіб і спеці­алістів наказом по підприємству створюється комісія, очолювана роботодавцем (заступником роботодавця) або керівником служ­би охорони праці. До комісії входять керівники (їх заступники) служби охорони праці, виробничо-технічних служб, представни­ки місцевих органів державного нагляду за охороною праці, а та­кож представники профспілкового комітету (комітетів).

Посадові особи та спеціалісти невеликих підприємств, де немож­ливо провести навчання та утворити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних закладах або на близьких за їх профілем виробництва підприємствах, а пере­вірку знань - в комісіях при місцевих органах Держнаглядохоронпраці. Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів про­водиться в разі введення в дію або перегляду нормативних актів із питань охорони праці; введення в дію нового устаткування або нових технологічних процесів; при переведенні працівника на іншу роботу, що потребує додаткових знань із питань охорони праці; за вимогою працівника органу державного нагляду за охороною праці, в разі незнання актів про охорону праці.

23. Обґрунтуйте порядок та зміст проведення вступного інструктажу.

Вступний інструктаж проводиться:

-з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

-з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

-з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

-з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва (див. додаток А). Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток Б), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

24. Обґрунтуйте порядок та зміст проведення первинного інструктажу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

-який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

-який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

-до початку трудового або професійного навчання;

-перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт (див. додаток В).

25. Обґрунтуйте порядок та зміст проведення повторного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

-на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці;

-для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

26. Обґрунтуйте порядок та зміст проведення цільового інструктажу.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

-при ліквідації аварій або стихійного лиха;

-при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

27. Обґрунтуйте порядок та зміст проведення позапланового інструктажу.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

-при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

-при зміні технологічного процесу заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

-при порушенні працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

-при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

28. Порядок розробки та зміст інструкції по охороні праці на робоче місце.

Інструкція з охорони праці — це нормативний документ, яким встановлені вимоги з охорони праці до виконуваної роботи в конкретних виробничих умовах.

Інструкції бувають типовими (для галузі) і робочими для працівників певного підприємства, які мають бути досконало вивчені.

Загальне керівництво розробкою інструкцій покладається на головних спеціалістів і службу охорони праці, яка надає методичну допомогу і забезпечує типовими інструкціями..

При розробці інструкцій детально вивчаються особливості технологічного процесу (роботи), виявляються небезпечні і шкідливі виробничі чинники й умови, їх можливу дію на організм людини. Встановлюється відповідність існуючого обладнання, інструменту, вимогам охорони праці, аналізуються причини травматизму та виникнення небезпечних ситуацій і т. ін. Після аналізу розробляють безпечні прийоми робіт для кожного конкретного виду діяльності або технологічного процесу і складають проекти інструкцій.

Проект інструкцій розглядають спеціалісти з охорони праці, а після їх узгодження інструкції підписує роботодавець, який є відповідальним за їх розробку.

Кожна інструкція повинна мати чітку назву й номер.

Текст інструкції має складатися з таких розділів, які позначаються у тексті арабськими цифрами:

1. Загальні положення.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

3. Вимоги безпеки під час роботи.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Розділ "Загальні положення" містить відомості про сферу застосування інструкції, коротку характеристику технологічного процесу та обладнання, умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи, вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів, особливості їх впливу на працівника, перелік видів засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам.

У розділі "Вимоги безпеки перед початком роботи" визначають порядок підготовки до роботи робочого місця та обладнання, технічних засобів захисту, перевірку роботи усіх технічних засобів захисту, пристроїв блокування, огороджень, запобіжників, сигналізації, заземлення електричних установок, вентиляції, освітлення, надходження предметів праці (сировинного матеріалу), виробів, безпечне використання транспортних засобів, тари, вантажопідйомних механізмів та різних технічних пристроїв, заходи безпечного утримання робочого місця, запобігання аварійним ситуаціям, використання захисних засобів і т. ін.

Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" має містити відомості щодо безпечної організації праці, правила використання технологічного обладнання, безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками), з готовою продукцією та відходами виробництва, можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи і способи їх усунення, умови, за яких роботу треба припинити, вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки, порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.