Вступ. Тема 1.1. Інновації та їх роль у техніко-економічному розвитку

Тема 1.2. Промислові технології і технологічні процеси

Тема 1.3. Перспективні технологічні процеси і науково-технічний прогрес

Тема 1.4. Роль технологій у формуванні техніко-економічних показників виробництва

Тема 1.5. Основні причини зниження прибутковості підприємств

 

Метою змістовного модуля є з визначення загальної характеристики і задач курсу, ролі одержаних знань з курсу для підготовки фахівців економічної галузі, вивчення основних понять та положень інноваційного розвитку економіки.

Студент повинен знати: основні визначення та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство», види інновацій та їх роль у розвитку промислового виробництва; класифікацію технологічних процесів, класифікацію світових технологічних укладів, технологічні аспекти формування техніко-економічних показників виробництва.

Студент повинен вміти: оцінювати перспективність напрямів інноваційного розвитку України; прогнозувати шляхи інноваційного розвитку, порівнювати з світовими досягненнями інноваційного розвитку економіки, оцінювати економічні аспекти технологій.

 

Семінарське заняття (Т. 1.1., Т. 1.4)

План

1. Визначення понять «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство»

2. Означення принципів державної інноваційної політики в Україні.

3. Характеристика взаємозв’язку промислових та інформаційних технологій

4. Означення основних причин зниження прибутковості підприємства.

 

Перелік питань до самостійної роботи:

Т.1.1. 1. Основні визначення та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство».

2. Види інноваційних підприємств.

Т 1.3. Загальна характеристика новітніх технологічних процесів.

Т. 1.4. Роль технологій у формуванні прибутку підприємств

 

Перелік питань до індивідуальної роботи:

 

Т. 1.5. Основні причини зниження прибутковості підприємств

1. Вплив сировинного фактору на формування техніко-економічних показників підприємств

2. Вплив рівня технологій на техніко-економічні показники виробництва

3. Вплив інноваційних технологій на прибутковість підприємств.

4. Матеріальні, енергетичні та інші складові витрат на реалізацію технологій.

5. Вплив технологій, організації технологічних процесів та витрат виробництва на рівень та структуру собівартості продукції, ціни, прибуток та податок з прибутку.

Ключові терміни та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство», види інновацій, прибуток, виробництво, технологія. технологічний процес, технологічний уклад.

 

Вивчення основ технологій дозволить студентам:

· аналізувати господарську діяльність підприємств і спрямовувати її на оптимізацію техніко-економічних показників;

· знати сучасний стан енергетичної і сировинної бази України, її пріоритетні напрямки розвитку та їх розширення;

· оцінювати сучасний стан і тенденції розвитку галузей світової економіки й напрямки еволюції інновацій, ознайомитися з перспективними інноваціями.

Рівень технології будь-якого виробництва суттєво впливає на його екномічні показники та, перш за все, на прибуток. Щоб ефективно керувати фінансовими потоками, економісту необхідно мати чіткі уявлення про сучасні технології. Знання найбільш перспективних технологічних процесів необхідні економісту і для здійснення інноваційної діяльності, що повинна бути спрямована на ефективне використання та підтримку високотехнологічних виробництв. Необхідна підготовка нової категорії фахівців – менеджерів із комерціалізації НДДКР, які повинні володіти діловими принципами комерціалізації технологій основами маркетингу, теорією і практикою правової охорони та використання інтелектуальної власності; вміти управляти інноваційними проектами. Сучасний статус держави визначається двома найважливішими інтегральними показниками: науково-технічним рівнем та здатністю до технологічного розвитку.

В умовах формування ринкової економіки науково обґрунтована технологічна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення потреб у виготовленні необхідної продукції найважливіших галузей народного господарства (металургії, енергетики, машинобудування, хімії, АПК та ін.). Враховуючи велику конкуренцію на світовому ринку, зростання національної економіки буде залежати не тільки від розширення вітчизняного виробництва та його ефективності, але і від якості промислових товарів народного споживання при достатньо низькій їх собівартості. У конкурентній боротьбі перемагає той, хто, поєднавши працю вчених і спеціалістів шляхом використання інноваційних технологій, швидко реалізує обмежені матеріальні та трудові ресурси.

Технологія (від. грецьк. Technё – мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та logos – слово, наука, знання, вчення) – наука про ремесло.

Технологія – це наука, що вивчає послідовність процесів та їх інформаційні, математичні, фізико-хімічні, механічні, біологічні та інші характеристики, що призводять до одержання нових продуктів з певними означеними властивостями.

Система (від грецьк. Systema – ціле, складене із частин, з’єднання) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що становлять певну цілісність, єдність. Системами є, наприклад, технічне устаткування, що складається з окремих вузлів та деталей, живий організм, утворюваний сукупністю клітин, колектив людей, виробничий підрозділ, галузь промисловості, країна тощо. А з точки зору філософії вся природа утворює деяку систему — сукупний зв’язок усіх матеріальних реальностей.

Технологічною системою називають об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається із великої кількості елементів, які взаємопов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільне перероблення сировини на потрібну продукцію.

Елемент системи – частина системи, яка має цілком певне функціональне призначення. Елементи бувають прості і складні. Складні елементи системи, які, в свою чергу, складаються з простіших взаємопов’язаних елементів, називаються підсистемами. Якщо за систему взяти будь-яке виробництво, то її підсистемами будуть його окремі підрозділи, цехи.

У загальному плані системи можна поділити на абстрактні та матеріальні.

Абстрактні системи – це продукт людського мислення: гіпотези, знання, теорії і теореми.

Матеріальні системи – це сукупність матеріальних об’єктів.