Лекція 3. Джерела екологічного права україни

1. Поняття та види джерел екологічного права України

2. Конституція України як джерело екологічного права

3. Закони і підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права

4. Міжнародно-правові документи в системі джерел екологічного права

 

ЛІТЕРАТУРА:

- Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади гармонізації і кодифікації національного і міжнародного екологічного законодавства. // Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України. Збірник наукових праць круглого столу, 18.03.2011р., КНУ імені Тараса Шевченка.

- Балюк Г.І. Систематизація екологічного законодавства України: теоретичні основи. // Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України. Збірник наукових праць круглого столу, 18.03.2011р., КНУ імені Тараса Шевченка.

- Кузнєцова С.В. Практичні аспекти кодифікації екологічного законодавства. // Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України. Збірник наукових праць круглого столу, 18.03.2011р., КНУ імені Тараса Шевченка.

 

1.

Джерела екологічного права – це зовнішня форма виразу еколого-правових норм.

Джерела екологічного права становлять розгалужену систему, об’єднану загальною метою еколого-правового регулювання, якою є забезпечення раціонального та ефективного використання природних ресурсів, підтримання екологічної рівноваги на території України та забезпечення екологічної безпеки.

Класифікація джерел екологічного права

· за юридичною силою:

- Конституція України;

- міжнародно-правові акти в галузі екологічного права;

- закони України, в т.ч. кодифіковані;

- підзаконні нормативно-правові акти;

- локальні нормативні акти.

· за змістом правового регулювання: {підхід запропоновано Андрейцевим В.І.}

- комплексні джерела – це такі джерела екологічного права, які регулюють еколого-правові відносини комплексно, тобто об’єктом правового регулювання виступає декілька правових інститутів екологічного права (e.g. ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗУ «Про природно-заповідний фонд», ЗУ «Про екологічну мережу» тощо);

- диференційні джерела – це джерела екологічного права, що регулюють правовідносини, пов’язані з використанням окремих об’єктів екологічного права (e.g. Лісовий кодекс України, Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Кодекс України про надра, ЗУ «Про тваринний світ», ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»);

- інтеграційні джерела – це такі джерела екологічного права, які поряд з екологічними регулюють і інші види суспільних правовідносин (e.g. Конституція України, ЗУ «Про основи національної безпеки», ЗУ «Про відходи», ЗУ «Про туризм», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ін.).

· за способом правового регулювання:

- матеріальні;

- процесуальні (e.g. Постанова ВР України «Про затвердження Порядку обмеження тимчасової заборони(зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища»).

NB!

При регулюванні еколого-правових відносин важливу роль відіграє судова практика, хоча вона й не є джерелом екологічного права.

В галузі екологічного права діє велика кількість стандартів, інструкцій, норм та правил, які у сукупності виступають нормативними документами в галузі екологічного права (e.g. Державні будівельні норми та стандарти, Санітарні норми і правила (СНіПи), Інструкції МОЗ України та ін.)

На сьогоднішній день відповідно до міжнародних зобов’язань України кожен суб'єкт господарської діяльності, який діє в галузі використання природних ресурсів або іншого впливу на навколишнє природне середовище зобов’язаний розробити та затвердити Екологічну політику підприємства згідно із міжнародним стандартом ISO 14000.

 

2.

Ст. 16 КУ закріплює обов’язок держави щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Ст. 13 КУ стосується конституційного регулювання права власності на природні ресурси.

Ст. 50 КУ закріплює суб’єктивне право на екологічну безпеку, право на відшкодування шкоди, а також право на екологічну інформацію.

Ст. 66 КУ фіксує обов’язок кожного не заподіювати шкоду природі.

 

Крім цього, джерелами екологічного права є норми КУ, які регулюють повноваження органів у сфері екології:

- ст.ст. 92, 106, 116, 138, 142 Конституції України.

 

3.

Одним із основних законів в галузі екологічного права виступає ЗУ «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року».

Для виконання положень цього Закону в Україні розроблено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, затв. Розпорядженням КМ України від 25.05.2011 року.

Рамковим законом в галузі екологічного права є ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». У цьому законі комплексно врегульовані всі види екологічних правовідносин.

В еколого-правовій доктрині висловлена пропозиція щодо кодифікації екологічного законодавства шляхом розробки та прийняття Екологічного кодексу України. Але відповідно до ЗУ «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» прийняття такого акту законодавець не передбачає як напрямок екологічної політики.

Указами Президента України закріплені положення про всі органи управління, які діють в галузі екології.

Діє Постанова ВР України від 05 березня 1998р. «Основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

Великий масив нормативно-правових актів Кабміну регулюють питання екологічного права.

Серед підзаконних нпа окремо необхідно виділити Накази Міністерства екології та природних ресурсів України. Ними регулюються, наприклад, положення про громадських інспекторів.

 

4.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ «Про міжнародні договори України» у випадку колізії між національним джерелом права та міжнародним актом, згоду на обов’язковість якого надано Україною у встановленому законом порядку, застосовуються норми міжнародного права.

Напрямки міжнародної співпраці України у сфері екології, за якими розроблені та прийняті міжнародні документи:

- забезпечення сталого розвитку;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;

- охорона озонового шару;

- охорона лісів;

- запобігання транскордонному забрудненню;

- екологічне інформування;

- забезпечення екологічної безпеки.