Збори за забруднення атмосфери. 3 страница

За масштабом забруднення класифікують на: глобальні, регіональні, локальні.

Наслідками забруднення є:

- нанесення збитку для майна;

- зниження естетичної цінності ландшафту,

- нанесення збитку для рослинного і тваринного світу;

- шкода для здоров’я людини,

- порушення систем життєзабезпечення на різних рівнях.

Забруднення є натуральним проявом еколого-економічного збитку, наслідком антропогенної діяльності та однією з причин порушення стану НПС.

2. Еколого-економічний збиток від порушення (забруднення) природного середовища – виражені у вартісній формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, тобто шкода, додаткові витрати на її компенсацію, упущена вигода тощо. Одночасно під еколого-економічними збитками розуміють різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання НПС, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях НПС.

Економічний збиток від порушення природного середовища (скорочено еколого-економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу. Дія еколого-еко­номічного збитку переломлюється через погіршення економічного стану конкретних суб’єктів господарю­вання: в одному випадку зростають витрати одержан­ня ними намічених результатів (доходу, прибутку), в іншому випадку знижується вигідність здійснюваної діяльності, тобто за тих самих витрат рівень доходу падає.

Екологічні втрати від забруднення є додатковими витратами підприємства. Ці витрати можуть покриватися підприємством у формі ціни товару та у вигляді штрафів, які сплачують з прибутку підприємства.

Економічна оцінка наслідків порушення НПС полягає у визначенні загальнодержавних збитків від погіршення НС і визначенні величини витрат, які необхідні для запобігання цих збитків. Негативний вплив на НПС розглядається як порушення НПС.

Для аналізу збитків від забруднення НПС розрізняють:

- витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря;

- витрати на ліквідацію наслідків забруднення водних ресурсів;

- витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельних ресурсів;

- витрати на відновлення рослинного і тваринного світу;

- витрати на зберігання, охорону і використання твердих та рідких відходів виробництва.

При оцінці збитків від забруднення НПС враховують натуральні (кількісні) та вартісні показники.

Натуральні (кількісні) показники:

- загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, водні джерела і ґрунт;

- питомий обсяг викидів шкідливих речовин на одиницю продукції по інградієнтам (шкідливих компонентах);

- відношення фактичної концентрації конкретної речовини до гранично допустимої її концентрації до і після вводу в експлуатацію підприємств;

- залежність впливу величини забруднення на показники діяльності економіки країни.

Вартісні показники:

- виробництво товарної продукції в розрахунку на 1-го працюючого;

- оплата одного дня по тимчасовій непрацездатності;

- вартість різних видів робіт і продукції;

- вартість лікування одного хворого;

- вартість одної тони утилізованої сировини.

Розрізняють збитки завдані суспільству в цілому від забруднення НПС і збитки завдані господарствам. На рівні господарства збитки проявляють у втратах природних ресурсів, витратах на запобігання збиткам, зниженні прибутку підприємства.

Розрізняють такі класифікації збитків:

1) за характером дії, ступенем невизначеності, проявом у часі:

- фактичні (витрати спричинені впливом забрудненого середовища – власне збитки);

- прогнозні (витрати на передбачення негативного впливу забрудненого середовища на реципієнтів та зменшення сили впливу цього середовища);

- попереджені (витрати на попередження впливу забрудненого середовища на реципієнтів).

2) за галузями н/г:

- збитки промисловості,

- збитки с/г,

- збитки комунального господарства;

- збитки оздоровчих закладів та інші.

3) за компонентами НПС – водними, земельними, лісовими, атмосферними ресурсами.

 

3. Як економічна категорія – еколого-економічні збитки це різниця між сукупним суспільним продуктом (ССП), який міг би бути одержаний в результаті раціонального використання ПС і ССП одержаним при нераціональному його використанні. ССП – це сума матеріальних і духовних благ, створених суспільство за певний час.

Категорія економічний збиток від забруднення НПС з економічної точки зору розглядається як два види витрат:

1) витрати на попередження (запобігання) впливу забрудненого середовища на реципієнтів:

а) витрати на зменшення викидів,

б) витрати на нейтралізацію викидів, ізоляцію від них реципієнтів.

2) витрати на ліквідацію негативних наслідків, які спричинені впливом забрудненого середовища (власне збитком).

Отже, величина збитку визначається втратами від забруднення НС і витратами на компенсацію негативного впливу дії забруднень.

Втрати від забруднення НС поділяються на такі групи:

- економічні втрати (прискорене руйнування майна, зменшення родючості ґрунтів, збитки підприємств через втрату робочих днів працівниками, що захворіли, додаткові витрати на лікування);

- соціальні втрати ( втрата здоров’я населенням, погіршення середовища проживання, умов праці та відпочинку, зростання рівня шуму та забрудненості). Частина з цих втрат піддається економічному обчисленню, частина – ні;

- втрата можливостей (руйнування того, що не використовується сьогодні, але може бути використаним в майбутньому).

Збитки, які завдаються НПС можуть покриватися:

- за рахунок підприємств, які забруднюють НПС (фінансові збори та штрафи);

- за рахунок централізованих доходів країни, або, іншими словами, вони розкладаються на все суспільство.

Аналіз еколого-економічного збитку здійснюється в такій послідовності:

1) визначається вид забруднення;

2) визначається вміст забруднюючих компонентів та тяжкість їхнього впливу на НПС, зона поширення забруднення та тривалість впливу;

3) проводиться розрахунок величини еколого-економічного збитку, керуючись нормативними методиками.

Тяжкість впливу забруднюючих речовин визначають такі характеристики цих речовин:

- хімічна природа, тобто наскільки вони активні та шкідливі для певного виду живих організмів;

- концентрація – вміст на одиницю об’єму повітря, води, ґрунту;

- стійкість – тривалість існування у повітрі, воді, ґрунті.

4. Економічному збитку властиві певні особливості, які призводять до методичної складності і трудомісткості його розрахунків, а саме:

- економічна знеособленість,

- багатоадресність.

Еколого-економічний ЗБИТОК складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовиробле­ний продукт; компенсаційні витрати.

Еколого-економічний збиток складається з трьох елементів: втрачений продукт; недовироблений продукт; компенсаційні витрати.

В загальному вигляді економічний збиток від порушення НПС можна розрахувати за формулою:

 

У = Ум + Ун + Ук,

 

де: Ум = ∆См + ∆Vм + ∆мм – вартість частини сукупного готового продукту (минулої праці), що втрачається через його пряме руйнування;

∆См – втрата сировини, матеріалів, обладнання, через амортизацію у готовій продукції;

∆Vм – втрата витрат праці у готовій продукції;

∆мм – втрата доданої вартості у готовій продукції (податки та прибуток підприємств);

Ун = ∆Vн + ∆мн – втрата недовиробленої продукції через забруднення НПС;

∆Vн – втрата витрат праці у недовиробленій продукції;

∆мн – втрата доданої вартості (податків і прибутку) у недовиробленій продукції;

Ук = „∆ Мк”= ∆Ск + ∆Vк – додаткові витрати на ліквідацію наслідків забруднення НПС (∆ мк – тому, що фінансування цих витрат зумовлює зменшення прибутку підприємства);

∆Ск – витрати засобів виробництва на ліквідацію наслідків забруднення;

∆Vк - витрати живої праці на ліквідацію наслідків забруднення.

Чинники, які формують величину економічного збитку, мож­на об’єднати в три основні групи. До першої групи відносяться чинники впливу, що характеризують рівень деструктивного впливу на середовище. До другої — чинники сприйняття, що визначають кількість об’єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів. І, нарешті, до третьої групи належать чинники стану, які пов’язані з характеристиками економічної системи і дають змогу здійснювати вартісні оцінки натуральних негативних змін у суспільстві та природі.

Існує декілька підходів до визначення збитків, в яких із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямками:

- прямі розрахунки втрат;

- непряма емпірична оцінка;

- аналітичний (статистичний) метод.

Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

 

, (1)

 

де, γ –константа, що показує розмір шкоди, завданої при надходженні в НПС 1т умовно забрудненої речовини, грн./умов.т;

σ – коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г, угіддя, рекреаційні, лісові тощо), визначається як середньозважена по всій площі забруднення і залежить від різновидів територій, які потрапляють до забрудненої території;

ƒ – коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок;

М – порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в НПС від джерела забруднення ум.т.

Емпірична оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюється за такою формулою:

 

,

де, γ – аналогічна до формули 1, а σ – (басейновий коефіцієнт) залежить від народногосподарського значення водного джерела, що піддається впливу забруднення.

Витрати спрямовані на компенсацію збитків непродуктивні (пасивні), а на попередження – продуктивні (активні).

Загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому необхідний для визначення коштів з охорони НПС як в цілому по країні, так і на окремо взятому підприємстві.

На сьогодні існують такі затверджені методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від забруднення:

- водних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології від 18.05.1995);

- атмосферного повітря (методика затверджена наказом Мінекології № 38 від 18.05.1995;

земельних ресурсів (методика затверджена наказом Мінекології №171 від 27.10.1997.

 

Питання гарантованого рівня знань.

1. Класифікація видів забруднення НПС.

2. Збитки, як економічна категорія.

3. Показники, які необхідні для розрахунку збитків від забруднення НПС.

4. Етапи визначення збитків від забруднення НПС.

5. Конкретні види збитків від забруднення НПС.

6. Нормативні документи для визначення збитків завданих НПС.

 

 

Тема 5. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

 

1. Природоохоронні заходи: суть і класифікація.

2. Абсолютна і порівняльна економічна ефективність здійснення природоохоронних заходів.

3. Еколого-економічна оцінка проектів.

Література: [3,9, Пост. 303].

 

Головним завданням України на найближчу перспективу щодо гармонійного розвитку виробничого та природоресурсного потенціалу країни є запобігання збільшенню рівня забруднення НПС та виснаженню природних ресурсів. Одним із дієвих напрямків реалізації завдання є здійснення природоохоронних заходів (ПОЗ).

Природоохоронні заходи – комплекс дій людини спрямованих на попередження та послаблення негативного антропогенного впливу на НПС.

Розрізняють одно - і багатоцільові ПОЗ.

Одноцільові заходи направлені в основному на зниження забруднення НПС.

Багатоцільові заходи направлені не тільки на зниження забруднення НПС, але і на поліпшення економічних результатів діяльності підприємств.

Як показує практика здійснення природоохоронних заходів це доволі складний процес, який включає стадії: розробки, обґрунтування та впровадження. Не кожен із запропонованих природоохоронних заходів реалізовується на практиці. Це обумовлено рядом причин, основною з яких є економічна доцільність проведення запропонованого заходу.

Доцільність природоохоронних заходів характеризують показники ефективності. В основі показників ефективності лежать ефекти від проведення ПОЗ. Ефект будь-якого природоохоронного заходу включає в себе:

- економічний ефект – економію або попередження втрат природних ресурсів, живої та уречевленої праці у всіх сферах економіки та у сфері особистого споживання;

- соціальні результати – проявляються у поліпшенні фізичного розвитку людини, скорочені захворюваності, збільшенні тривалості життя та періоду активної діяльності людини, покращенні умов праці та відпочинку, збереженні естетичної цінності природних та антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідників тощо;

- екологічний ефект виражається у зниженні негативного впливу на НПС та покращенні його стану. Цей ефект проявляється у зменшенні обсягів забруднюючих речовин у НПС, у збільшенні кількості та поліпшенні якості земельних, лісових, водних та інших ресурсів.

Всі ці результати виражаються у грошовій формі лише з невеликою відмінністю – соціальний та екологічний ефекти напряму в грошових показниках, так як економічний ефект (ΔЧД, ΔС тощо) не виражаються.

В наслідок ймовірності вираження всіх результатів у грошовій формі можна прорахувати загальний ефект природоохоронних заходів, який поряд із приведеними затратами є складовою економічного обґрунтування природоохоронних заходів.

Загальна ефективність використання ПОЗ визначають внаслідок розрахунків різних видів ефективності:

- економічної; - екологічної; - соціальної.

Економічна ефективність ПОЗ визначається шляхом співставлення економічних результатів з витратами, які необхідні для їх здійснення за допомогою показників загальної економічної ефективності.

Екологічна ефективність визначається шляхом співставлення екологічних результатів (різниці негативного пливу на НПС до і після впровадження ПОЗ) до витрат на впровадження ПОЗ.

Соціальна ефективність ПОЗ визначається співставлення показників, що характеризують соціальний результат (зміна показників до і після впровадження ПОЗ), до затрат які необхідні для їх досягнення.

2. Ефективність впровадження ПОЗ визначається за показниками загальної та порівняльної економічної ефективності, чистого ефекту.

Загальна (абсолютна) ефективні затрат на впровадження ПОЗ визначається для виявлення економічної результативності природоохоронної діяльності на всіх рівнях господарювання (підприємство, регіон, галузь, держава).

Загальна (абсолютна) економічна ефективність ПОЗ розраховується як відношення річного обсягу повного економічного ефекту до суми приведених витрат, які визвали цей ефект:

 

Еа = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн),

 

де, Еіj – повний економічний ефект і-того виду від упередження збитків на j-тому об’єкті, грн.;

Сн – річні поточні витрати на обслуговування і утримання ОФ, які забезпечили цей ефект, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,14).

Кн – капітальні витрати в будівництво фондів природоохоронного признач., грн.

Показник загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою:

 

Еак = (∑∑ Еіj - Сн) / Кн.

 

Капітальні вкладення рахуються ефективними якщо Еак > Ен.

Крім вартісних показників для визначенні ефективності ПОЗ використовують натуральний показник.

Він розраховується як зниження шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі і ґрунті на одиницю капітальних вкладень, які визвали ці зміни:

 

Ес = ∆В / Кн,

 

де, ∆В – величина зміни викидів (різниця в обсягах до і після впровадження ПОЗ) шкідливих речовин з урахуванням коефіцієнта шкідливості;

 

∆В = ∑ кі (В1і – В2і),

 

де: кі - коефіцієнт шкідливості і-того інградієнта.

В1і і В2і – величина викидів інградієнта і-того виду відповідно до і після впровадження ПОЗ.

Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних заходів використовується для вибору найкращого варіанту природоохоронних заходів, за умови, коли варіанти, що порівнюють, забезпечують досягнення однієї цілі та пов’язані з конкретним об’єктом. Критерієм показника порівняльної ефективності виступає мінімум приведених витрат.

При виборі із кількох варіантів найкращого рішення показником порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат:

 

С + Ен х К → min;

 

де, С - поточні річні витрати на обслуговування і утримання фондів природоохоронного значення;

К – капітальні вкладення на впровадження ПОЗ;

Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.

Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:

 

В = 1 / (1 + Енп)^t,

 

де, t – період приведення в роках;

Енп – норматив приведення різночасових витрат (на охорону і відновлення лісів – Енп = 0,08, рекультивацію земель - Енп = 0,03).

Для порівняльної ефективності ПОЗ, які мають тривалі строки реалізації проекту та внесення додаткових капітальних вкладень використовують формулу:

 

∑[(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп)^t ] → min,

 

де: Кп – початкові капітальні вкладення в ПОЗ;

Кgt – додаткові капітальні вкладення для t - го року експлуатації;

Сt – поточні витрати для t - го року.

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів ґрунтується на порівнянні витрат на їх здійснення з досягнутими завдяки цим заходам економічних результатів.

Поточні витрати і чистий економічний ефект розраховуються, як правило, за один рік. Інколи є необхідність визначення загального порівняльного економічного ефекту (на весь термін здійснення природоохоронного заходу). Тоді слід приймати в розрахунках не приведену, а загальну суму капітальних витрат, а от річні витрати та щорічний результат – дисконтувати. При цьому слід мати на увазі, що внаслідок макроекономічних процесів (наприклад інфляції) відбувається зміна вартості, отже для таких розрахунків необхідно також додатково використовувати економічні інструменти приведення грошових (вартісних) показників до порівняльного виду.

3. Для забезпечення ефективного використання ПР та не допущення погіршення стану НПС будь-які проектні рішення (будівництво нових та реконструкція старих підприємств, будівництво доріг, проведення зрошувальних та осушувальних робіт, перепрофілювання земельних та водних басейнів і ін.) проходять еколого-економічну оцінку (ЕЕО).

ЕЕО передбачає:

- забезпечення раціонального природокористування і охорони НПС;

- дотримання норм і правил рекультивації земель та збереження родючого шару ґрунту;

- обґрунтування доцільності вибору земельних угідь для проведення меліорації земель;

- оцінку ефективності заходів, що виключають забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів шкідливими викидами і скидами;

- обґрунтування санітарно-гігієнічної доцільності спорудження об’єктів;

- аналіз наявних заходів по запобіганню водної та вітрової ерозії, вторинного засолення, підтоплення і забруднення земель;

- наявності заходів з запобігання забруднення підземних та поверхневих вод шкідливими викидами та скидами;

- експертизу проектів на відповідність вітчизняним та зарубіжним екологічним стандартам.

ЕЕО проводиться в чотири етапи:

- оцінка допустимості будівництва нових та реконструкції діючих підприємств;

- еколого-економічне обґрунтування передбачуваного будівництва нових підприємств;

- мінімізація впливу запроектованого об’єкту на НПС;

- визначення порівняльного еколого-економічного ефекту капітальних вкладень на будівництво нових і реконструкцію діючих виробничих об’єктів.

 

Питання гарантованого рівня знань.

1. Розкрийте суть ПОЗ.

2. Види ефективності впровадження ПОЗ.

3. Визначення загальної (абсолютної) економічної ефектив-ності впровадження ПОЗ.

4. Натуральні показники для оцінки ефективності ПОЗ.

5. Визначення загального ефекту впровадження ПОЗ.

6. Визначення порівняльної економічної ефективності впро-вадження ПОЗ.

7. Еколого-економічна оцінка проектів.

 

Тема 6. УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

1. Управління природокористуванням та його правові основи.

2. Органи управління та контролю за природокористуванням.

3. Система екологічних стандартів і нормативів.

Література: [9, 16, Закон]

 

1. Управління природокористуванням полягає у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, проведення екологічної експертизи, контролю, інформування і іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища та повинне враховувати концепцію повного госпрозрахунку природо-користувачів, права і обов’язки територіальних і галузевих органів, форми матеріальної відповідальності за порушення природо-охоронного законодавства.

Господарський механізм управління природокористуванням включає:

- правові норми природокористування;

- організаційну структуру управління;

- загальнодержавне планування;

- госпрозрахункові умови раціонального природокористу-вання.

Правові норми природокористування в Україні регламент-туються:

- Конституцією України;

 

- Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.;

- Земельним кодексом від 25.10.01 р.;

- Кодексом України про надра від 27.07.94 р.;

- Водним кодексом від 06.06.95 р.;

- Лісовим кодексом від 21.01.94 р.;

Законами України:

- „Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.92 р.;

- „Про тваринний світ” від 03.03.93 р.;

- „Про природний заповідний фонд України” від 16.06.92 р.;

- „Про екологічну експертизу” від 18.02.95 р.

 

2. Державне управління у галузі охорони НПС здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві Ради, державні адміністрації та спеціально уповноважені на те органи.

ВР України:

– визначає основні напрями державної політики у галузі охорони НПС;

- затверджує державні екологічні програми;

- визначає правові основи регулювання відносин в галузі охорони НПС, в тому числі прийняття рішень щодо обмеження, припинення або зупинення діяльності екологічно небезпечних підприємств;

- встановлює правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій, статусу потерпілих громадян та порядку оголошення таких зон.

Кабінет Міністрів:

- здійснює реалізацію екологічної політики держави;

- забезпечує розробку державних, міждержавних та регіональних екологічних програм;

- встановлює порядок утворення і використання державного фонду охорони НПС;

- встановлює порядок розробки та встановлення екологічних нормативів та лімітів;

- встановлює порядок визначення та сплати зборів за забруднення НПС;

- координує діяльність різних виконавчих органів в сфері природокористування;

- зупиняє або припиняє діяльність підприємств, що порушують екологічне законодавство.

Місцеві Ради (сіл, міст, районів, областей), державні обласні та районні адміністрації, міські та сільські голови:

- координують екологічну діяльність всіх підприємств, організацій та установ на підвідомчій території;

- затверджують місцеві екологічні програми;

- дають дозвіл на розміщення на своїй території підприємств;

- видають і скасовують дозволи на використання ПР місцевого значення;

- здійснюють контроль за дотриманням екологічного законодавства;

- організовують проведення екологічної експертизи;

- організовують вивчення НПС;

- створюють резервні фонди для фінансування заходів щодо охорони НПС;

- організовують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій.

Спеціальні органи:

- Міністерство екології та природних ресурсів;

- Обласні управління екологічної безпеки.

Міністерство:

- здійснює комплексне управління в галузі охорони НПС;

- здійснює державний контроль за використанням і охороною земель, надр, вод, повітря, лісів, рослинного та тваринного світу;

- організовує моніторинг НПС;

- затверджує нормативи та приймає участь у розробці стандартів що регулюють використання ПР і охорону НПС;

- здійснює державну екологічну експертизу;

- видає дозволи на захоронення шкідливих відходів, викидів шкідливих речовин та використання ПР,

- здійснює контроль за дотриманням екологічного законодавства всіма підприємствами, установами та організаціями;

- обмеження чи зупинення діяльності підприємств які експлуатуються з порушенням екологічних законів та з перевищенням гранично допустимих викидів.

В Міністерство входять:

- Державна екологічна інспекція;

- Державна геологічна служба;

- Державна служба заповідної справи;

- Державна служба геодезії, картографії та кадастру.

- Національна комісія радіаційного захисту населення.

Функції охорони і використання окремих об’єктів природи виконують також інші спеціальні державні органи:

- Державний комітет України по земельних ресурсах;

- Державний департамент рибного господарства;

- Державний комітет лісового господарства України;

- Державний комітет по водному господарству України;

- Державний комітет ядерного регулювання;

- Державна комісія з енергозбереження;

- Міністерство здоров’я України.

 

3. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони НПС, використання ПР та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони НПС є обов’язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режими використання і охорони ПР, методи контролю за станом НПС, вимоги щодо запобігання забруднення НПС, інші питання пов’язані з охороною НПС та використанням ПР.

Екологічні нормативи встановлюють:

- гранично допустимі викиди та скиди у НПС забруднюючих хімічних речовин;

- рівні допустимого шкідливого впливу на НПС фізичних та біологічних речовин;

- нормативи використання ПР.

Екологічні нормативи встановлюються з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм та гігієнічних нормативів.

Нормативи ГДК забруднюючих речовин у НПС та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних, та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи ГДК забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на НПС.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів.

Нормативи збору за використання ПР визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.