Давня українська література

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА

«Затверджую»

Голова приймальної комісії університету

Проф. Н.С. Побірченко

ПРОГРАМА

З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДИКИ ЇЇ НАВЧАННЯ

ДЛЯ ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ МАГІСТР

(ДЕННА ТА ЗАОЧНА ФОРМИ НАВЧАННЯ)

 

Умань – 2011

Пояснювальна записка

Література – терен удосконалення гуманітарних знань в універсальному вигляді, тому засвоєння історичного руху української літератури в контексті загальноєвропейського літературного поступу істотно збагачує загальнокультурний, інтелектуальний та естетичний рівень педагога, сприяє усвідомленню ролі і місця українського письменства у вітчизняній історії.

Основним завданням іспиту з історії української літератури та методики викладання в педагогічному університеті є перевірка знань вступників до магістратури з теорії літератури, літературної критики, історії літератури та методики її викладання.

Програма іспиту має інтегрований характер, оскільки в ній поєднано елементи ряду дисциплін літературознавчого циклу, а саме історії української літератури, літературної критики та методики її викладання в школі.

Програма вводиться на підставі принципу об’єктивного історизму, спрямовується на осмисленні специфіки української літератури, котра, компенсуючи відсутність багатьох сфер національної культури, спромоглася поєднувати свою соціальну заангажованість з естетичною функцією, виконувати не лише художню, а й культурологічну, націотворчу роль, відбулася в своїй іманентній сутності. При цьому враховується погляди на розвиток української літератури С. Єфремова, М. Грушевського, М. Возняка, О. Білецького, Д. Чижевського, Ю. Шереха, Л. Білецького, а також набутки історіографії, філософії культури, герменевтики, структуралізму, психоаналізу тощо – за способом зіставлення, а не протиставлення.

 

Курс складається з двох розділів:

Розділ І. Історія української літератури.

Розділ ІІ. Методика викладання української літератури в школі.

 

Ця програма вступного екзамену є обов’язковою для спеціальностей «української мови і літератури». У зв’язку з різницею в навчальних планах спеціалізацій, рекомендується коректувати як перелік питань, що виносяться на вступний екзамен, так і ступінь їх деталізації.

 

 

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Фольклор і фольклористика

Поняття фольклору, усна народна творчість, народна словесність, народнопоетична творчість, усна народнопоетична творчість. Фольклористика як наука, її галузі.

Усна народна творчість і професійна література. Спільне та відмінне між ними. Специфічні риси фольклору: колективність, народність, імпровізованість, варіантність, традиційність. Своєрідна форма виконання фольклорних творів. Образи. Філософія часу.

Проблеми періодизації фольклору, складність її вирішення. Основні періоди фольклору. Напрями і школи у фольклористиці.

Фольклорні жанри.

 

Давня українська література.

Проблеми періодизації літератури ХІ – ХVIII ст. основні хронологічні, стильові, тематичні параметри літературного процесу.

Літописання. «Повість минулих літ». Своєрідність стилю.

Ораторська й учительська проза. Слово о «Законі і благодаті» митрополита Іларіона. «Повчання» Володимира Мономаха: жанровий зміст, вираження психологічного стану автора місце біографічних елементів у структурі твору.

Києво-Печерський патерик. Історія формування і функціонування тексту.

Література «орнаментального стилю» (Д. Чижевський) «Слово о полку Ігоревім». Історична основа тексту сюжету. Проблематика вивчення. Поетика «Слова…».

Основні тенденції XIV – XV ст.

Перше українське відродження (М. Грушевський) кінця ХІІІ – початку XVІІ ст. Його літературні риси.

Полемічна література, її джерела. Основні полемічні твори та їх автори. Літературний портрет І. Вишенського.

Українське віршування кінця XVІ – початку XVІІ ст.

Література бароко. Модифікація жанрів як результат взаємодії візантійської поетики з реформаційно-ренесансними ідеями. Вірші І.Величковського, поетика Ф. Прокоповича. Метафізична лірика Кирила-Транквіліона Ставровецького.

Козацькі літописи. Літописи Самовидця, Г. Грабов’янки, С. Величка. Стильова поліфонія принципи творення образів історичних осіб.

Українська драма XVІІ – XVІІІ ст. Основні тематичні цикли. Роль Ф. Прокоповича у реформуванні барокової драми. Новаторський характер трагікомедії Феофана Прокоповича «Володимир» її місце у розвитку української історичної драми.

Творчість Г. Сковороди. Барокові ознаки «Саду божественних пісень». Перед романізація Сковороди.

Історія Русів – підсумок розвитку барокової історіографії. Образ української історії. Зв’язок з традицією.