Екологічний аудит, види, мета, завдання

Вперше екологічний аудит почали використовувати при контролі великих промислових корпорацій на території США. Враховуючи фактор довкілля як такий, що впливає на успішність виробництва, промислові корпорації почали контролювати своє виробництво з метою оцінки їх впливу на довкілля. Як механізм управління і регулювання впливу на довкілля екологічний аудит отримав розвиток в промислово розвинених країнах: США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Нідерландах ще в 1970-і роки. До того ж він почав розвиватися і як галузь підприємницької діяльності екологічної індустрії. Концепція екологічного аудиту було розроблено Національним агентством з охорони довкілля США в 1984 році.

Екологічний аудит успішно використовують Світовий і Європейський банк реконструкції і розвитку з метою оцінки фірм та організацій при виділенні інвестицій.

В Україні Закон про екологічний аудит було прийнято у 2004 році. Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення екологічного аудиту. Положення цього Закону поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності. В статті 1 Закону про екологічний аудит дається його визначення:

«Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту».

Екологічний аудит в Україні проводиться з метою додержання екологічного законодавства в процесі господарської діяльності.

До основних завдань екологічного аудиту належать:

збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності підприємств і організацій та формування на її основі висновку екологічного аудиту;

встановлення відповідності роботи підприємств і організацій вимогам екологічного законодавства;

оцінка впливу діяльності підприємства на стан довкілля;

оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони довкілля.

конкретні завдання екологічного аудиту в кожному окремому випадку визначаються замовником, виходячи з його потреб, відповідно до Закону про екологічний аудит.

Екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об’єктів державної власності, зміни конкретних власників об’єкта, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об’єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об’єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем управління довкіллям, а також здійснення господарської чи іншої діяльності.

Об’єктами екологічного аудиту є:

підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об’єднання, окремі виробництва, інші господарські об’єкти у цілому або окремих видів їх діяльності;

системи управління довкіллям;

проектна і технічна документація, реалізація якої може негативно впливати на довкілля;

екологічно небезпечні об’єкти;

системи екологічного менеджменту;

системи менеджменту якості;

інвестиційні, приватизаційні програми і проекти, кредитні угоди, реалізація яких пов’язана з екологічними ризиками;

Екологічні ситуації окремих територій та інші об’єкти, передбачені законом.

Серед суб’єктів екологічного аудиту розрізняють замовників і виконавців. Замовники - це фізичні та і юридичні особи або органи місцевого самоврядування, центральні і місцеві органи виконавчої влади. Виконавцями екологічного аудиту можуть бути юридичні чи фізичні особи, які мають кваліфікацію у сфері екологічного аудиту відповідно до вимог Закону про екологічний аудит. У разі проведення обов’язкового екологічного аудиту, замовником якого є заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єктами екологічного аудиту також є керівники чи власники об’єктів екологічного аудиту.

Основними принципами екологічного аудиту є:

Незалежність – як від керівництва об’єкту, так і організації, що здійснює аудит;

Законність;

Наукова обґрунтованість;

Об’єктивність;

Неупередженість;

Достовірність;

Документованість;

Конфіденційність;

Персональна відповідальність аудитора.

Екологічний аудит в Україні може бути добровільним чи обов’язковим.

Добровільний е кологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об’єктів екологічного аудиту на замовлення заінтересованого суб’єкта за згодою керівника чи власника об’єкта екологічного аудиту.

Обов’язковий аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об’єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрі України. До таких, насамперед, належать:

а) банкрутство;

б) приватизація, передача в концесію об’єктів державної та комунальної власності:

в) передача або придбання в державну чи комунальну власність:

г) передача у довгострокову оренду об’єктів державної або комунальної власності;

д) створення на основі об’єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;

ж)екологічне страхування об’єктів;

з) завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону та інших.

Екологічний аудит поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній екологічний аудит об’єкта проводиться на замовлення його власника чи органу, уповноваженого на управління ним, для власних потреб.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудиту як процедури самоконтролю й інструмента екологічного менеджменту. Згідно цього документу внутрішній екологічний аудит являє собою певні заходи щодо охорони довкілля на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу виробничих процесів на довкілля. Екологічний аудит в ньому визначався як заглиблений постійний аналіз природоохоронної діяльності підприємства, причому підкреслюв ався його добровільний характер.

Внутрішній екологічний аудит підприємства передбачає, насамперед, аналіз внутрішнього контролю за управлінням виробничим процесом, оцінку слабких сторін в приладах для контролю, оцінка ризику роботи підприємства для довкілля, збір доказів ефективності внутрішнього екологічного контролю, оцінка системи заходів у напрямі поліпшення екологічної ситуації і, на кінець,представлення звіту про результати екологічного аудиту.

Зовнішній екологічний аудит проводиться на замовлення інших заінтересованих суб’єктів.

В зарубіжній практиці часто використовується цільовий аудит, спрямований на виявлення впливу на довкілля і оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану довкілля.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств – можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан довкілля, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного обладнання і його використання.

Оцінка екологічного ризику проводиться з метою:

- вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для довкілля і населення;

- аналізу проведених заходів попередження й обмеження наслідків аварії;

- визначення економічних збитків, нанесених діяльністю підприємства;

- розроблення заходів зменшення цих збитків;

- проведення економічної оцінки залишкового забруднення;

- підготовки інформації для органів виконавчої влади і населення про можливість аварії.

Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, за його власною ініціативою, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного та повсякденного забруднення.

Екологічний аудит стану довкілля проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

В практиці управління природокористуванням та природоохоронними процесами використовують різні типи екологічного аудиту: експрес-оцінка, оцінювання екологічного стану ділянки підприємства, екологічний аудит виробничих підприємств, екологічний аудит територій адміністративного району, населеного пункту, басейну ріки, екологічний аудит системи екологічного менеджменту та інші.

Експрес-оцінка являє собою спрощений екологічний аудит. Часто здійснюється під час приватизації об’єктів і за вимогами інвесторів. Його метою є визначення екологічної відповідності діяльності об’єкта вимогам екологічного законодавства. Для цього проводиться аналіз форм державної статистичної звітності не тільки за поточний рік, але і за три попередні роки.

Оцінювання екологічного стану ділянки підприємства проводиться з метою визначення рівня її забрудненості, як наявного, так і потенційного, визначають екологічні ризики та обраховують витрати на ліквідацію забруднення ділянки.

Екологічний аудит виробничих підприємств проводиться з метою контролю за дотриманням підприємством чинного екологічного законодавства. Для цього, насамперед, контроль здійснюється за роботою і документацією екологічного менеджменту та екологічного аудиту самого підприємства. Особливим етапом такого аудиту є контроль за повнотою відображення у звітності зобов’язань підприємства у сфері раціонального природокористування та охорони довкілля, а також контроль за роботою економічного механізму, а саме: правильністю визначення підприємством платежів за забруднення компонентів довкілля в межах гранично допустимих викидів і скидів та за їх перевищення; контроль за правильність сплати податків та штрафів за забруднення та понаднормативне використання природних ресурсів; контроль за системою фінансування на охорону довкілля та витратами на зниження забруднення підприємства; перевірка наявності у підприємства ліцензій на забруднення та інші.

Екологічний аудит територій адміністративного району, населеного пункту, басейну річки включає економічну оцінку природно ресурсного потенціалу з метою визначення напрямів оптимального розвитку території та розробки конкретних заходів для поліпшення екологічної ситуації в регіоні.

Екологічний аудит системи екологічного менеджменту має за мету виявлення помилок у прийнятті управлінських рішень на підприємстві.

Екологічний аудит проводиться на підставі договору між замовником т а виконавцем, укладеного відповідно до вимог Закону про екологічний аудит та інших нормативно-правових актів. Згідно цього Закону, екологічний аудит має здійснювати особа (екологічний аудитор), яка має відповідну вищу освіту, досвід роботи у сфері охорони довкілля або суміжних сферах не менше чотирьох років підряд та якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності.

Виконавець екологічного аудиту має право:

- самостійно визначати форми і методи екологічного аудиту;

- отримувати документи, матеріали та інші відомості, наявні у замовника та в об’єкта екологічного аудиту, необхідні для проведення екологічного аудиту;

- залучати в разі необхідності інших фахівців для вирішення окремих питань;

Якщо екологічний аудит виконується групою аудиторів і точка зору одного з них не збігається з рішенням групи, Закон про екологічний аудит зобов’язує таку точку зору викладати у звіті.

До обов’язків виконавця входять:

- забезпечити максимальну об’єктивність і достовірність результатів перевірки;

- при проведенні екологічного аудиту дотримуватись конфіденційності інформації, яка стала йому відома під час виконання цієї роботи;

- повідомляти замовника про всі виявлені у процесі проведення екологічного аудиту випадки порушення екологічного законодавства, стандартів норм, правил і відхилення від вимог щодо ведення звітності та її складання та відображати цю інформацію у звіті про проведення екологічного аудиту;

- невідкладно інформувати про виявлену у процесі проведення екологічного аудиту загрозу аварійної ситуації керівника або власника об’єкта екологічного аудиту, Міністерство екології та природних ресурсів України та замовника.

Замовник екологічного аудиту має право:

- вільно визначати виконавців екологічного аудиту;

- давати виконавцю відповідно до законодавства завдання на проведення екологічного аудиту;

- одержувати інформацію про хід екологічного аудиту;

- одержувати та використовувати звіти про екологічний аудит для своїх потреб;

- якщо під час проведення аудиту неправомірними діями виконавців екологічного аудиту заподіяні збитки, то його замовник має право на їх відшкодування.

До обов’язків замовника екологічного аудиту належать:

- забезпечувати фінансування проведення екологічного аудиту, своєчасне приймання та оплату виконання робіт;

- надавати виконавцям екологічного аудиту наявну в нього інформацію, письмові чи усні пояснення щодо об’єктів екологічного аудиту;

- не втручатися у форми та методи проведення екологічного аудиту.

Термін проведення екологічного аудиту визначається договором.

Результати екологічного аудиту подаються у формі звіту про екологічний аудит. З віт є власністю замовника і підставою для прийняття відповідних рішень. Він повинен містити наступну інформацію:

- загальні відомості про об’єкт та замовника екологічного аудиту;

- підстави для проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт;

- відомості про виконавців екологічного аудиту;

- перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводиться екологічний аудит;

- характеристику фактичного стану об’єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систем управління компонентами довкілля, стану природоохоронного обладнання та споруд, зокрема час установлення, амортизація придатність;

- відомості про сплату екологічних зборів і платежів, включаючи стан та можливості їх сплати та заборгованість, збитки, заподіяні довкіллю;

- стан статистичної звітності з охорони компонентів довкілля та її аналіз з точки зору її відповідності екологічним показникам;

- висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об’єкта екологічному аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів;

- відомості щодо підприємств, установ, організацій та осіб, яким надається звіт;

- рекомендації щодо заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей.