Організаційна структура управління природокористуванням в Україні

Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля – це внутрішньо-організована сукупність структурних елементів, яка взаємопов’язана й обумовлена однією метою, виконує для її досягнення відповідні функції.

Органи управління у сфері природокористування – це юридичні відособлені державні, самоврядні і громадську інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційні-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за виконанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів по охороні навколишнього природного середовища, раціональному використанню природних ресурсів, досягненню узгоджень дій державних і громадських органів в галузі охорони природного середовища.

В Україні існує система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища. Це юридично самостійні державні і громадські організації, які уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, активного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:

І. Органи державного управління, серед яких слід розрізняти: а) органи загального державного управління і б) органи спеціального державного управління.

Органи загального державного управління – уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, на них покладено поряд із загальними, повноваженнями функції щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля. Глава виконавчої влади України – Президент України.

1. Органи центральної державної влади:

§ Верховна Рада України;

§ Адміністрація президента;

§ Кабінет Міністрів України;

§ Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

§ Рада національної безпеки і оборони.

Повноваження Верховної Ради України в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища:

- здійснює законодавчу діяльність в сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища;

- визначає основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища;

- затверджує державні екологічні програми;

- визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища;

- приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

- установлює правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації, оголошує такі зони на території республіки та визначає статус потерпілих громадян.

Уряду належить найголовніша роль у державному управлінні суспільними справами, у виконанні настанов законодавчої влади і забезпеченні дотримання встановлених законів. Кабінет Міністрів – це найвищий орган виконавчої влади держави. У сфері екологічної безпеки і природокористування, охорони довкілля йому належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики. Кабінет Міністрів здійснює реалізацію визначеною Верховною Радою екологічної політики і забезпечує розробку державних, міждержавних екологічних програм. Крім того, Кабмін координує діяльність міністерств, інших установ та організацій України в питаннях охорони довкілля, встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання ресурсів, скидів і викидів забруднюючих речовин у компоненти довкілля. Саме Кабінет Міністрів встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення довкілля та розміщення відходів. Йому належить організація екологічного виховання та освіти громадян. Тільки Кабмін приймає рішення про тимчасове зупинення чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування в разі порушення ними екологічного законодавства і керує зовнішніми зв’язками України в царині охорони довкілля.

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:

§ уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої державної виконавчої влади:

Обласні державні адміністрації, Київська і Севастопольська міська державна адміністрація та місцеві державні адміністрації.

Згідно зі ст..119 Конституції України органами місцевої державної виконавчої влади є місцеві державні адміністрації на відповідній території. У сфері управління природокористуванням вони забезпечують:

- розробку та виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності;

- розробку та подача на затвердження відповідної ради та забезпечення виконання регіональних екологічних програм;

- вжиття заходів до відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

- внесення пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

- інформування населення про екологічно небезпечні аварії та та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;

- організація роботи по ліквідації наслідків екологічних аврій, залучення до цих робіт підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства поро охорону довкілля та санітарних норм;

- розробка і забезпечення дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмеження або заборона використання підприємствами питної води у промислових цілях;

- здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров’я людей та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

ІІ. Органи спеціального державного управління – це спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки. Вони поділяються на дві групи:

1) Органи надвідомчого управління і контролю у сфері природокористування:

§ Міністерство екології та природних ресурсів України;

§ Комітет України з питань гідрометеорології;

§ Міністерство охорони здоров’я України;

2). Органи спеціального управління з проблем використання природних ресурсів:

§ Державна екологічна інспекція України;

§ Державна служба геології та надр України;

§ Державне агентство земельних ресурсів України;

§ Державне агентство водних ресурсів України;

§ Державне агентство лісових ресурсів України;

§ Державне агентство України з управління зоною відчуження;

§ Державне агентство екологічних інвестицій

Слід відзначити, що Державна служба геології та надр України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство екологічних інвестицій України та Державна екологічна інспекція України належать до центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство екології та природних ресурсів.

Крім того, окремими питаннями екологічної безпеки займаються органи спеціалізованого функціонального управління:

§ Міністерство надзвичайних ситуацій України.

§ Міністерство внутрішніх справ України;

та органи спеціалізованого галузевого управління:

§ Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та інші..

ІІІ. Органи місцевого самоврядування:

Обласні Ради;

Міські Ради;

Районні Ради;

Селищні Ради

Сільські Ради

ІУ. Органи громадського управління:

1. Українське товариство охорони природи;

2. Українська екологічна академія наук;

3. Українська екологічна асоціація “Зелений світ”;

4. Національний екологічний центр;

5. Український екологічний фонд.

Міністерство екології та природних ресурсів України є центральним органом державного управління в галузі охорони природи і використання природних ресурсів і відповідає за охорону природи, організацію раціонального використання природних ресурсів в Україні.

До функцій Міністерство екології та природних ресурсів України належить:

- управління в галузі охорони довкілля в країні, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони довкілля й використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій в цій галузі;

- здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

- забезпечення роботу державної екологічної інформаційної системи;

- затвердження нормативів забруднення окремими джерелами, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів;

- проведення державної екологічної експертизи;

- видача дозволів на поховання чи складування промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин в окремі компоненти довкілля;

- обмеження чи припинення діяльності підприємств і об’єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства,

- видача дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;

- позови щодо відшкодування збитків і витрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- Нагляд за роботою заповідників і ведення Червоної книги України;

- координація роботи інших спеціально вповноважених органів державного управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів;

- здійснення міжнародного співробітництво з питань охорони довкілля, узагальнення і використання міжнародного досвіду у цій галузі, забезпечення виконання зобов’язань України за міжнародними угодами з питань охорони довкілля.

У структурі Центрального апарату Міністерства екології та природних ресурсів виділяють:

- Керівництво Міністерства, куди входять міністр та його заступники, а також дипломатичний радник:

- Департамент забезпечення діяльності Міністра та кадрової роботи;

- Юридичний департамент, у складі якого є відділи: нормативного регулювання та експертизи проектів нормативних актів; представництва інтересів міністерства в правоохоронних та судових органах; правового забезпечення; відділ взаємодії з Верховною Радою України та регуляторної діяльності;

- Департамент економіки та фінансів, представлений: відділом бюджетних програм, відділом координації екологічних фондів, відділом заробітної плати, сектором методології, бухгалтерського обліку та зведеної звітності;

- Департамент екологічної політики, куди входять:відділ контролю за обігом пестицидів та агрохімікатів, відділ поводження з відходами та небезпечними речовинами; відділ дозвільно-ліцензійної діяльності та відділ екологічної безпеки;

- Департамент державного екологічного моніторингу та атмосферного повітря, куди увійшли відділ моніторингу довкілля, відділ атмосферного повітря, відділ забезпечення вимого конвенцій в галузі охорони атмосферного повітря та відділ моніторингу озоноруйнівних речовин та парникових газів;

- Департамент біорізнаманіття, охорони земельних ресурсів та екомережі, представлений: відділом охорони земельних ресурсів, відділом охорони рослинного світу, відділом охорони тваринного світу та відділом розвитку екомереж та біобезпеки;

- Управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції, у складі якого відділ міжнародного співробітництва, протоколу та координації проектів зовнішньої допомоги та відділ з питань європейської інтеграції;

- Управління екологічної політики та стратегічного планування, де функціонують відділ стратегічного планування та відділ регіональної політики та цільових екологічних програм;

- Управління комунікацій та зв’язків з громадськістю;

- Управління державної екологічної експертизи, представлений відділом державної екологічної експертизи та відділом екологічного аудиту, страхування та сертифікації;

- Управління водних екосистем та ресурсів, у складі якого є: відділ регулювання водних ресурсів та відділ річкових і морських басейнів;

- Управління майном, корпоративних прав держави та матеріально-технічного забезпечення;

- Управління контрольно-ревізійної роботи;

- Управління інвестицій, координації роботи наукових установ та виконання науково-технічних робіт.

Комітет України з питань гідрометеорології забезпечує спостереження за станом забрудненості довкілля, проводить спостереження за транскордонним забрудненням повітря, здійснює радіаційний моніторинг у районах розташування АЕС України, складає карти радіаційного забруднення територій, попереджає про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, забруднення атмосферного повітря.

Міністерство охорони здоров’я України здійснює:

- державний контроль за проведенням заходів, спрямованих на ліквідацію і попередження забруднення довкілля, в тому числі атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, які використовуються для харчових, побутових і рекреаційних цілей;

- систематичне вивчення впливу хімічних речовин на водні організми і ґрунти, визначення гранично допустимих концентрацій і викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовищ.

До функцій Державного агентства земельних ресурсів України належать:

- здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства і порядку користування землею;

- координація у проведенні земельної реформи, створення умов для всіх форм власності на землю;

- відповідальність за організацію охорони і раціональне використання земель, проведення моніторингу земель;

- нагляд за виконанням комплексу протиерозійних заходів.

Державне агентство водних ресурсів України здійснює:

- державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і техніки, нових технологій і передового досвіду;

- розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації;

- розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- забезпечення потреб населення й галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх між басейнового перерозподілу;

- здійснення радіологічного і гідрологічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;

- проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів комплексного призначення;

- здійснення заходів щодо комплексного екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними;

- ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;

- погодження дозволів на спеціальне водокористування;

- здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання й охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;

- виконання заходів, пов’язаних із попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель;

- здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем.ї

Державна служба геології та надр України включає спеціально-уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр, державні підприємства, установи та організації, які виконують наступні функції:

- організовують та проводять геологічне вивчення надр;

- забезпечують реалізації державної політики у галузі користування надрами,

- здійснюють планомірне проведення регіональних геологічних досліджень, пошуків і розвідки необхідних і стратегічно важливих корисних копалин;

- Накопичують і зберігають геологічну інформацію про надра;

- Встановлюють кондиції на мінеральну сировину для підрахування запасів корисних копалин у надрах;

- Проводять наукові дослідження у сфері геологічного вивчення і використання надр;

- Координують і здійснюють геологічний контроль за діяльністю інших суб’єктів геологічної діяльності.

Державна інспекція лісових ресурсів України здійснює:

- організацію ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

- розробку норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту та відтворення лісів;

- розробку та організацію комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

У відповідності з законодавством України управління екологічною безпекою на місцевому рівні здійснюють обласні, міські і районні Ради, їх виконавчі і розпорядчі органи /місцеві органи влади/ і спеціально уповноважені державні органи.

 

Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:

- дають згоду на розміщення на підвідомчій територій підприємств і організацій;

- затверджують проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани і схеми промислових вузлів;

- видають і відміняють дозволи на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;

- організують розробку і затверджують місцеві екологічні програми;

- затверджують ліміти викидів в атмосферу, скид стічних вод і розміщення відходів;

- організують збір, переробку, утилізацію і захоронення промислових і побутових відходів;

- погоджують плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів;

- організують вивчення навколишнього природного середовища;

- надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього природного середовища і захворювання населення;

- здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства;

- обмежують, призупиняють чи припиняють господарську діяльність підприємств і організацій в випадках порушень ними природоохоронного законодавства;

- організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.

Організаційні функції управління природокористуванням в міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно, вони входять до складу управління по капітальному будівництву і житлово-комунальному господарству.

Спеціально уповноважені державні органи в межах своєї компетенції:

- здійснюють управління і контроль за використанням і охороною атмосферного повітря, поверхових і підземних вод, земель, надр, лісів;

- видають дозволи на спеціальне використання природних

ресурсів;

- встановлюють ліміти і видають дозволи на викиди в атмосферу, скид стічних вод і захоронення відходів;

- обмежують чи припиняють діяльність підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства;

- застосовують адміністративні санкції по відношенню до осіб, винних в порушенні природоохоронного законодавства.

В містах функціонують управління чи відділи /інспекції/ спеціально уповноважених державних органів в галузі природокористування, підпорядковані відповідним міністерствам і відомствам України. Координація діяльності всіх органів в галузі природокористування здійснюється органами екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України.

В Україні діють різні за кількістю і спрямуванням громадські екологічні організації, об’єднання, рухи.

Український природоохоронний рух розпочинався ще в 1946 році, коли було засноване Українське товариство охорони природи (УкрТОП). До середини 1960 років УкрТОП був єдиним голосом за екологічно чисту Україну у проектах рішень державного управління; в цей час УкрТОП домагалося впровадження комплексного еколого-економічного підходу до управління економікою та створення міністерства екології в структурі Уряду УРСР. Саме під тиском УкрТОП у 1967 році було створено Державний комітет охорони природи як центральний управлінський орган влади. Це сталося на три роки раніше, ніж створення Агентства з питань охорони довкілля в США (Environmental Protection Agency). Однак тривалий час головним приорітетом в роботі цієї організації була екологічна освіта. У 1992 році стату Держкомприроди був піднятий до Міністерства (Мінекоресурсів). УкрТОп виступає за громадський і парламентський контроль за чистотою довкілля.

У системі УкрТОП діє 10 всеукраїнських та 140 обласних секцій, в основі діяльності яких є питання екологічної безпеки, охорони та відновлення тваринного і рослинного світу, надр, водних ресурсів та інштх компонентів довкілля. Результатами роботи секцій є розробка та підготовка рекомендацій до нормативно-правових документів з охорони та раціонального використання природних ресурсів, поширення екологічних знань серед школярів та студентської молоді.

Однією з національних неурядових екологічних організацій став «Зелений світ», зареєстрований 1987 року. Він організує акції-демонстрації, мітинги, пікети, конференції, збирання підписів і відіграє певну роль у припиненні екологічно небезпечних об’єктів.

У 1991 році групою вчених був заснований Національний екологічний Центр України, що має 24 відділення по всій Україні (НЕЦУ). НЕЦУ ставить собі на меті створення здорового довкілля та поліпшення якості життя людей в Україні, намагається донести позиції фахівців в охороні довкілля до посадовців, які приймають рішення у різних галузях господарства. Значена частка роботи НЕЦУ пов’язані зі збереженням природи України через створення нових природоохоронних об’єктів та відстоювання недоторканості існуючих. НЕЦУ також намагається вплинути на енергетичну політику, а також відстоює позицію, що кошти платників податків не повинні використовуватися на будівництво об’єктів зі значни негативним впливом населення та довкілля, і намагаються вплинути на рішення про фінансування проектів міжнародними фінансовими організаціями.

Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є «Грінпіс-Україна», заснована як національне відділення всесвітньо відомого «Грінпіс-Інтернешенл», що проводить кампанії із захисту природних ресурсів, за енергозбереження та альтернативну енергетику, проти ввезення на територію України шкідливих речовин. Українська філія Грінпісу звертала увагу громадськості на найгостріші екологічні проблеми, зокрема на небезпеку перетворення України у своєрідний «смітник» для більш розвинених країн Європи.

У 1991 році була зареєстрована екологічна партія – Партія зелених України. Серед головних положень партії – формування екологічно-солідарного суспільства, в якому інтереси людини, груп громадян, кожної нації гармонійно поєднувалися б з вищими біосферними законами природи.