Релігійний тип правової системи

При класифікації правових систем багато як зарубіж­них, так і вітчизняних учених виділяють особливий тип правової системи — релігійний. Головним критерієм виді­лення цього типу правової системи є державне визнання і забезпечення релігійних приписів. Історично багато релігій були вогнищами прааоутворення і, врешті-решт, державо-утворення. Прикладами тому є Синайське законодавство у

стародавніх іудеїв або канонічне право в середньовічній Європі. Але в наш час у рамках релігійного типу правової системи виділяються тільки дві підсистеми — мусульман­ське та індуське право. До релігійного типу належать пра­вові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та інші, а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії тощо.

Характерні риси релігійного типу правової систе­ми:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні посідають
не норми права, ^релігійні норми. Головний творець пра­
ва — Бог, а не суспільство або держава, тому юридичні при­
писи надані раз і назавжди, в них потрібно вірити і, відпо­
відно, строго дотримуватися. Так, у мусульманському су­
спільстві норми ісламу мають пріоритет перед позитивним
законодавством, а останнє має відповідати Корану;

2) джерелом права виступають священні книги: Коран,
Сунна, Іджма, що поширюються на мусульман; Шастри,
Веди, Закони Ману, що поширюються на індусів. На їхній
основі створюються власне правові форми у вигляді тлума­
чень і коментарів. Релігійно-філософські ідеї ісламу, інду­
їзму відіграють роль принципів права.

Нормативні правові акти (законодавство) мають вторин­не значення. Судова практика у власному сенсі слова не є джерелом права;

3) особливе місце в системі джерел права мають праці
учених-богословів (доктрини), які конкретизують тлума­
чені першоджерела і покладаються в основу конкретних
рішень;

4) правові норми не розчленовані з нормами релігії, а
складають з ними синкретичну єдність. Так, норма мусуль­
манського права розглядається як загальнообов'язкове
правило поведінки, адресоване мусульманам Аллахом;

5) право не структуроване, а саме — відсутній звичний
для романо-германського типу поділ права на приватне і
публічне, на галузі та інститути. Наприклад, мусульман­
ське право містить такі структурні спільності: правила
здійснення релігійних обов'язків, право особистого статусу,
деліктне право, регулювання майнових відносин;

6) у правовому регулюванні переважають зобов'язання,
на відміну від систем європейського права, де переважають
дозволи.

:'■ Релігійний тип правової системи є найменш схильним до зовнішнього впливу. Для цього типу права характерна стабільність, навіть консерватизм, а подекуди й нетерпи­мість до інших впливів.