Професійна правосвідомість і професійна правова культура

Професійна правосвідомість (правова свідомість юриста) включає структурні елементи, властиві всім індивідам. Проте специфіка виконуваних завдань, прав і обов'язків накладає на неї певний своєрідний відбиток. Особливості правосвідомості юриста-професіонала формуються в період навчання, коли він одержує різносторонню загальну і спе­ціальну правову підготовку.

Зміст професійної правосвідомості включає такі еле­менти:

1) система теоретичних правових знань, виражених
у юридичних принципах, нормах і категоріях, у знанні
основних тенденцій і закономірностей державно-правової
дійсності;

2) переконаність у соціальній корисності права, його
цінності як міри свободи і справедливості, солідарність із
правовими приписами, розуміння необхідності застосуван­
ня правових норм. Для юриста-професіонала характерним
є засудження протиправної поведінки і протидія їй;

3) уміння та навики правильного застосування права.
Юрист-професіонал повинен уміти користуватися закона­
ми й іншими правовими актами, володіти юридичною
технікою, орієнтуватися в досягненнях юридичної науки
і практики;

4) переконання в необхідності дотримуватися закон­
ності при виконанні службових обов'язків.

Для формування правової культури юриста важливе значення має правове мислення — процес віддзеркалення і подальшої оцінки соціальної дійсності з позицій діючого та/або бажаного права, пов'язаний із реалізацією правових норм, правотворчістю і правозастосуванням. Розвинене правове мислення є передумовою правильного рішення

,365

юридичних справ, подолання пропусків і колізій в законо­давстві, застосування аналогії права і закону.

Професійна правова культура (правова культура юри­ста) передбачає глибоке знання системи права і законодав­ства, переконаність у необхідності їх дотримання, уміння користуватися всією сукупністю правових засобів при ви­конанні службових обов'язків.

Правова культура юриста визначається не тільки науко­вими знаннями про сутність, характер і взаємодію правових явищ узагалі, механізм правового регулювання, правове поле держави, його окремих напрямів. Вона включає кри­тичне творче осмислення правових норм, законів, правових явищ із погляду їхнього гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Юридична професія в сучасному суспільстві пред'являє високі вимоги не тільки до правової, а й до загальної куль­тури юриста:

1) засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння
ними керуватися на практиці. Юрист має відповідати ви­
могам толерантності, яка в правовій сфері виявляється як
обов'язок сприяти затвердженню прав людини, плюраліз­
му, демократії та правопорядку;

2) знання основних тенденцій у політиці держави, про­
відних політичних партій, уміння користуватися інстру­
ментарієм політичної діяльності, політична активність.
Ряд юридичних професій передбачає обмеження деяких
видів політичної діяльності, але юрист зобов'язаний, як
мінімум, брати участь у виборах і референдумах;

3) комплекс психологічних знань, що включає психо­
логію особи і діяльності, психологію юридичної праці і
психологічні характеристики окремих юридичних профе­
сій, навики і прийоми використання цих знань у професій­
них ситуаціях, пов'язаних із вирішенням конкретних
юридичних справ (наприклад, спілкування з потерпілим,
з свідком, із клієнтом юридичної консультації тощо);

4) дотримання службового етикету, культури мови
спілкування і зовнішнього вигляду, естетики документів.

Національним компонентом правової культури юриста є знання державної мови, особливостей етнічної культури і національних традицій того регіону, де він здійснює про­фесійну діяльність.

В цілому, професійна правова культура має бути вищою, ніж правова культура непрофесіоналів.. .-.;..=; __;

Г Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення правосвідомості.

2. Визначте та охарактеризуйте структуру правосвідо­
мості.

3. Охарактеризуйте функції правосвідомості.

4. Охарактеризуйте мету, форми та методи правового
виховання.

5. Дайте визначення правової культури та визначте її
структуру.

6. Що таке деформація правосвідомості?

7. Знайдіть відповідність між стовпцями «Прояви де­
формацій правосвідомості».

 

А. Правовий нігілізм	1. Народний депутат вимагає прийняття закону, в якому зацікав­лені фінансові кола, які його підтри­мують
Б. Правовий ідеалізм	2. Керівник установи видає наказ про дисциплінарне стягнення щодо працівника, не знаючи відповідних норм трудового законодавства і покладаючись на власний досвід
В. Правовий інфанти­лізм	3. Жертва злочину звертається за до­помогою до місцевого кримінально­го «авторитету», оскільки не вірить у можливості міліції знайти та покарати злочинця
Г. Правовий дилетан­тизм	4. Адвокат не ознайомився детально зі справою, по якій має виступати в судовому засіданні, покладаючись на власну красномовність та уміння переконувати аудиторію
Д. Правова демагогія	5. Громадська організація наполягає на прийнятті закону про поперед­ження зловживання владою, вірячи у те, що його прийняття покладе край цьому негативному явищу

8. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці та до­пишіть визначення.

 

 

 

 

 

А. Рівні правосвідомості	1. Індивідуальна —
2. Професійна —
3. Суспільна -*-
Б. Види правосвідомості	4. Буденна —
5. Групова —
6. Наукова —

9. Ознайомтеся з Національною програмою правової
освіти населення (її можна знайти на сайті http://portal.
rada.gov.ua) і наведіть конкретні приклади форм право­
вого виховання.

10. Визначте етапи та форми правової соціалізації осо­
бистості.

11. Використовуючи свої знання з юридичної деонтоло­
гії та теорії держави і права, складіть портрет сучасного
юриста. і

Додаткова література

Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан // Право України. — 2003. — №12. — С.75.

Бабкин В.Д. Правовое воспитание студентов. — К.: Вища школа, 1983. — 53 с.

Головченко В. Особливості формування правової куль­тури молоді // Право України. — 2004. — №10. — С.120.

Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. — К.: Наукова думка, 1985. — 128 с.

Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. — 2005. — №4. — С.24.

Горбунова Л. Роль правової освіти в утвердженні вер­ховенства права // Право України. — 2006. — №4. — С.154-159.

Гранат Н.Л. Правовое воспитание: понятие, формы и методы осуществления // Юрист. — 1998. — № 11/12. — С.2-8.

Гринюк Г.Ф. Правова культура і її роль у становленні та розвитку правової держави // Держава і право: 36.наук праць. — К., 2003. — Вип. 20. — С.31-38.

Дмитрієнко Ю.М. Актуальні проблеми та перспективи постоталітарної української правосвідомості // Держава і право: 36.наук, праць. — К., 2003. — Вип. 21. — С.24-31.

Крижанівський А.Ф. Правова культура на перетині по­стмодерну і глобалізації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2002. — №1. — С.8-13.

Мартышин О.В. Национальная политическая и право­вая культура в контексте глобализации //Гос. и право. — 2005. — №4. — С.9-17.

Марченко Л. Правова культура має виховуватись зма­лечку // Право України. — 2004. — №2. — С.156.

Менюк О. Правова культура в умовах розбудови неза­лежної України: поняття, структура // Право України. — 2001. —№4. — С.21.

Скуратівський А. Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації // Право України. — 2004. — №1. — С118.

Третяк С. Правове забезпечення правової культури на­селення як умова створення основ громадянського суспіль­ства // Право України. — 2005. — №4. — С.26.

Швачка В.Ю. Правовий нігілізм у контексті правової соціалізації особистості // Актуальні проблеми держави і права. 36.наук, праць. — Одеса: Юрид.літ., 2005. — Вип.24. — С.374-382.

Юрашевич Н.М. Правосознание и право: общность и различия // Гос. и право. — 2005. — №7. — С.69.

S-A

3 >; 'к-

-В К. J-

лег

гот! RT