Стаття 25. Економічне стимулювання охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочен­ня за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види за­охочень визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного під­приємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони пра­ці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповід­них профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за висо­кий рівень травматизму і професійної захворюваності та нена­лежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до зако­нодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Коментар до ст. 25

Коментованою статтею передбачено право на стимулювання діяль­ності з питань охорони праці.

Перша частина статті передбачає, що до працівників підприємств можуть застосовуватись будь-які заохочення в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Стосовно економічного стимулювання підприємств діють норми статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Слід звернути увагу на те, що в рамках конкурсу "Кращий робото­давець року" Держнаглядохоронпраці України за підтримки Фонду со­ціального страхування від нещасних випадків запровадив три номіна­ції "За безпечне ведення робіт". Переможці номінацій мають право на зменшення розміру страхового внеску на 50 відсотків.

Стаття 26. Відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці

Роботодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізич­ним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розс­лідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які про­ходять обстеження щодо наявності професійного захворюван­ня, а також інші витрати, передбачені законодавством.

Коментар до ст. 26

Роботодавець відшкодовує всі витрати на проведення робіт, пов'я­заних з аваріями (рятування потерпілих, ліквідація наслідків, розсліду­вання тощо), нещасними випадками, професійними захворюваннями на виробництві, в тому числі і на відрядження.

В попередній редакцій' була вимога щодо відшкодування шкоди по­терпілим. На даний час цю функцію в повному обсязі покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-право­вих актів з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.

Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування норма­тивно-правових актів з охорони праці

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці прова­дяться спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з нагляду за охороною праці за участю профе­сійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у га­лузі охорони здоров’я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Коментар до ст. 28

Опрацювання нормативно-правових актів з охорони праці прово­диться відповідно до Положення про опрацювання, прийняття, пере­гляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 16 березня 1994 р. № 19.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 року № 64 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про охорону праці" Державним комітетом України з нагляду за охороною праці створено реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), який містить повний перелік правил, норм, стандартів, економічних нормативів та інших документів з пи­тань охорони праці.

Відомості про зміни у Реєстрі ДНАОП, про затвердження і введен­ня в дію нових, перегляд і зміни чинних державних нормативних актів про охорону праці систематично публікуються в покажчику ДНАОП, журналі "Охорона праці" та інших виданнях.

Стаття 29. Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкід­ливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний по­відомити про це відповідний орган державного нагляду за охо­роною праці. Вінможе звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для вико­нання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.

Роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити заінте­ресо­ваних працівників про рішення зазначеного органу дер­жавного нагляду за охороною праці.

Коментар до ст. 29

Про кожен факт відхілення від вимог міжгалузевих і галузевих нор­мативних актів про охорону праці, коли з певних об'єктивних причин роботодавець неспроможний повністю усунути небезпечні або шкідливі для здоров'я умови праці, він зобов'язаний повідомити орган державно­го нагляду за охороною праці, а в необхідних випадках також звернути­ся до нього з клопотанням про встановлення виняткового порядку засто­сування відповідного нормативу на обмежений період, необхідний для реалізації програм щодо приведення умов праці на конкретному вироб­ництві чи робочому місці до нормативних вімог.

Законодавством передбачено, що зазначене клопотання подається обов'язково за попередньою згодою працівників, яких це стосується, адже йдеться про соціальні інтереси цих працівників, про можливе збіль­шення ризику для їхнього здоров'я. Таким чином, якщо працівники заперечують проти роботи з відхиленням від вимог міжгалузевих і га­лузевих нормативних актів про охорону праці протягом запланованного работодавцем строку виконання профілактичних заходів, остан­ній не має права порушувати зазначене клопотання, а зобов'язаний припинити небезпечні роботи. Згода працівників повинна бути підтвер­джена відповідним документом.

Порядок припинення чинності державних нормативних актів про охорону праці визначено Положенням про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих норматив­них актів про охорону праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 16 березня 1994 р.

У Положенні наведено виключний перелік випадків коли можливе тимчасове припинення чинності міжгалузевих і галузевих норматив­них актів про охорону праці.

До письмового клопотання додаються:

· програма приведення умов і безпеки праці на відповідному об'єк­ті, виробництві, устаткуванні, робочому місці до нормативних вимог;

· висновок науково-дослідної, проектно-конструкторської або ін­шої компетентної організації про стан і можливість безпечної експлуата­ції об'єкта, виробництва, устаткування, робочого місця;

· висновок місцевого органу державного нагляду за охороною пра­ці про можливість тимчасового припинення чинності нормативного акта.

Орган державного нагляду за охороною праці зобов'язаний в місяч­ний строк з дня одержання матеріалів розглянути клопотання робото­давця і повідомити його про результати.

Роботодавець повинен повідомити відповідних працівників про рі­шення органу державного нагляду за охороною праці.

Стаття 30. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони праці на сферу трудового і професійного навчання

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного нав­чання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об’єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за погодженням з відповід­ним профспілковим органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охо­рону праці у такому ж порядку, що й до працівників підпри­ємства.

Коментар до ст. 30

Стан та обладнання приміщень, будівель, споруд, робочих місць, машин, механізмів, устаткування, приладів, пристроїв, інструменту тощо, які використовуються в процесі трудового та професійного на­вчання молоді, а також організація робіт протягом такого навчання мають забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці учнів, студен­тів та інших вихованців навчально-виховних закладів незалежно від того, де вони набувають практичних навичок — у майстернях, цехах, лабораторіях, дослідних господарствах, дільницях навчальних закла­дів чи безпосередньо в трудових колективах підприємств, установ, организацій.

Для досягнення цієї мети, що є одним з основних принципів держав­ної політики в галузі охорони праці, Закон поширює вимоги міжгалу­зевих та галузевих нормативних актів про охорону праці на сферу тру­дового і професійного навчання молоді, встановлюючи обов'язковість їх розповсюдження як для підприємств, майстерень, навчальних або наукових лабораторій, де учні чи студенти проходять трудове чи вироб­ниче навчання або виробничу практику, так і для робочих місць трудо­вого чи виробничого навчання, що безпосередньо обладнані у навчаль­но-виховних закладах.

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Мі­ністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві дер­жавні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Коментар до ст. 31

Перелік органів державного управління охороною праці не зміне­но, а доповнено з урахуванням Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" для забезпечення вертикалі функції управління охороною праці.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галу­зі охорони праці

Кабінет Міністрів України:

¨ забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

¨ подає на затвердження Верховною Радою України загально­державну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

¨ спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

¨ встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.

Коментар до ст. 32

Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, що здій­снює державне управління охороною праці в країні. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці. Державна політика в галузі охорони праці базується на принци­пах, визначених в статті 4 Закону.

В коментованій статті слід звернути увагу, що абзац три приведено у відповідність до положень Конституції України. Кабінет Міністрів України не затверджує, як було в попередній редакції, а подає на за­твердження Верховній Раді України загальнодержавну програму по­ліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці створено Національну раду з питань безпечної життє­діяльності, Положення про яку затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 15 вересня 1993 року № 733.