Вимоги до якості компотів і фруктів у сиропі

Температура подавання компотів і фруктів в сиропі —12—15°С.

Сироп — прозорий, фрукти і ягоди — м'які, але не розварені, яблу­ка і груші — обчищені, нарізані, без плодоніжок, персики і сливи — без кісток, не допускаються червиві плоди і ягоди. Колір — властивий пев­ному виду плодів і ягід.

Яблука або груші з сиропом — обчищені, зберігають форму, по­верхня не потемніла, консистенція — м'яка. Смак плодів та ягід — солодкий або кисло-солодкий. При подаванні плоди й ягоди повинні займати дві третини або чверть об'єму склянки чи креманки, решту об'єму заповнюють сиропом.

80. Страви з утворенням желе

До цієї групи страв належать киселі, желе, муси, самбуки, креми, їх готують із свіжих, консервованих і сушених фруктів і ягід, з плодового й ягідного пюре, соків, сиропів, екстрактів, молока. Желеподібної кон­систенції ці страви набувають завдяки додаванню речовин, здатних утворювати желе: крохмалю, желатину, агару, агароїду, альгінату на­трію, пектинових речовин і модифікованого крохмалю, які зв'язують воду і утворюють при охолодженні желеподібну масу.

Крохмаль - рослинний полісахарид, який міститься у вигляді зе­рен у картоплі, бататі, зернах кукурудзи, пшениці, рисі та інших про­дуктах. Виробляють крохмаль картопляний, кукурудзяний, пшенич­ний, рисовий.

У кулінарії в основному використовують крохмаль картопляний, кукурудзяний і модифікований.

Картопляний крохмаль дістають шляхом механічної переробки кар­топлі. Для цього картоплю добре миють і подрібнюють на механічних тертках. Одержану кашку промивають на ситових апаратах. Зерна крох­малю разом з водою проходять через сито й утворюють крохмальне молочко, мезга осідає на ситах (її використовують для відгодівлі худо­би). Потім з крохмального молочка одержують крохмаль двома спосо­бами: відстоюванням у чанах або центрифугуванням. Виділений крох­маль промивають, вибілюють і сушать при температурі 35—50°С, охо­лоджують, просіюють, упаковують.

Продуктами переробки крохмалю є саго штучне і модифікований крохмаль.

Саго штучне виробляють з картопляного або кукурудзяного крох­малю вищого і І сортів. Сирий крохмаль промивають водою, запарю­ють, формують з нього кульки, сушать до вмісту вологи 16%, сорту­ють, полірують і упаковують. За розміром зерен саго буває дрібне з діа­метром 1,5-2,1 мм і крупне 2,1-3,1 мм. За якістю поділяють на виший і І сорти. В кулінарії використовують для приготування начинок для пирогів, каш, бабок.

Модифікований крохмаль — це продукт з заданими властивостями. Він буває таких різновидів: набухаючий — висушена маса драглеподіб­ного крохмалю, яка в поєднанні з холодною водою утворює клейстер. Його використовують для приготування підлив, бабок; окислений — крохмаль з різною в'язкістю і властивістю утворювати драглі (одержу­ють окисленням різними окислювачами), здатний утворювати прозорі і стабільні клейстери, використовують як замінювач агару та агароїду; крохмаль з високою в'язкістю використовують в кулінарії для приго­тування киселів, підлив; розсипчастий — додають у цукрову пудру, щоб запобігти її опресуванню.

Желатин харчовий виготовляють з колагену кісток і •м'якої сирови­ни, що містить колаген (шкіри, плівок, вух, обрізків). З сировини одер­жують екстракт, який освітлюють і висушують. Випускають желатин харчовий у вигляді дрібних пластинок, гранул або порошку. У холодній воді желатин набухає протя­гом 1 — 1,5 год., при цьому маса його збільшується у 6—8 разів. При на­гріванні до температури 60°С набухлий желатин розчиняється. При охолодженні розчину желатину утворюються драглі, при збиванні — піна. Здатність утворювати драглі знижується при нагріванні желати­ну вище 60°С і при додаванні харчових кислот.

Агар одержують виварюванням у воді червоних водоростей (ан­фельцій або фурцелярії). Одержаний екстракт фільтрують, проясню­ють, сушать і подрібнюють.

Кисіль — одна з найдавніших слов'янських солодких страв.

Для приготування киселів використовують свіжі, сушені, консер­вовані і свіжоморожені плоди і ягоди, ревінь, молоко, плодово-ягідні соки і сиропи, ягідні екстракти, варення, готові фруктово-ягідні соуси, а також концентрат сухого киселю. Речовиною, здатною утворювати драглі в киселях, є крохмаль. Для приготування плодово-ягідних ки­селів використовують картопляний крохмаль, оскільки кукурудзяний (маїсовий) при заварюванні утворює білуватий відтінок і надає неприє­много присмаку. Кукурудзяний крохмаль використовують для приго­тування молочних киселів, оскільки картопляний надає їм синювато­го відтінку. Крім того, застосовують модифікований крохмаль. Стра­ви, для приготування яких його використовують,- мають ніжну консистенцію і легко відокремлюються від стінок посуду.

Крохмаль для заварювання киселів розводять п'ятьма частинами холодної перевареної води або охолодженого сиропу, добре розмішу­ють і вводять в основну киплячу рідину, проварюють 2—5 хв.

Залежно від кількості крохмалю киселі поділяють на густі, серед­ньої густини, напіврідкі.

Густі киселі найчастіше готують молочні, рідше фруктово-ягідні. Для приготування І кг густого киселю беруть 60—80 г картопляного крохма­лю. У сироп додають розведений крохмаль, варять не менш як 5 хв., по­мішуючи, при незначному нагріванні, щоб повністю відбулася його клейстеризація, злегка охолоджують, розливають у порційні формоч­ки, у великі форми або лотки, які змочують холодною перевареною водою і посипають цукром, потім охолоджують. Перед подаванням кисіль відокремлюють ножем від форми або бортів лотка, переверта­ють і, злегка струшуючи, обережно перекладають у підготовлений по­суд. Подають на десертній тарілці або в креманці, поливають фрукто­во-ягідним сиропом або окремо подають вершки, холодне молоко.

Киселі середньої густини найпоширеніші. На І кг киселю потрібно 35—50 г картопляного крохмалю. Злегка охолоджений кисіль розлива­ють у склянки або креманки. Поверхню посипають цукром, щоб запо­бігти утворенню плівки на ній.

Напіврідкі киселі використовують переважно як підливи до круп'я­них страв, страв з сиру. На 1 л киселю потрібно 20—40 г крохмалю.

Для того щоб зберегти вітамін С, який міститься в плодах і ягодах, а також барвники, з соковитих ягід віджимають сік, а з решти фруктів готують пюре, яке зберігають у холодильній шафі і додають у кисіль після заварювання крохмалю.

Киселі з журавлини, смородини, вишень, чорниць готують так: віджимають сік, з вичавків готують відвар, на його основі варять си­роп, заварюють крохмаль, змішують готовий кисіль з соком і охолод­жують. Для киселів з полуниць, суниць, малини, ожини ягоди проти­рають, з вичавків готують відвар, проціджують, додають цукор, дово­дять до кипіння, вливають крохмаль, знову доводять до кипіння, з'єднують гарячий кисіль з фруктовим пюре і охолоджують.

Для приготування киселів з аличі, кизилу, слив, абрикосів, яблук та інших фруктів їх промивають, проварюють (запікають), проціджу­ють, протирають, змішують відвар з пюре і цукром, заварюють з крох­малем, охолоджують.

Муси — це збите желе. Сироп готують з ягід і фруктів так само, як і для желе, вводять у нього підготовлений желатин, розчиняють його у воді й охолоджують до 35—40°С. Суміш збивають за допомогою збивальної машини при температурі 18—22°С до утворення пінистої маси і збільшення її об­'єму в 2—3 рази. Муси можна готувати з манною крупою, яку просію­ють і всипають тоненькою цівкою у киплячий плодово-ягідний сироп і проварюють 15—20 хв. до утворення однорідної рідкої кашоподібної маси. Потім її збивають і охолоджують так само, як і мус, приготовле­ний з желатину. Збиту масу відразу розливають у формочки, а в разі масового приготування — у лотки з нержавіючої сталі шаром 4—5 см.

Перед подаванням мус перекладають у креманки або вазочки і по­ливають сиропом або соком, оформляють фруктами, ягодами.

81. Запікання — один з поширених комбінованих способів тепло­вої обробки продуктів. Запікання проводиться в жаровій шафі з метою доведення до кулінарної готовності і утворення добре підсмаженої ско­ринки. Запікають сирі продукти (сир, яйця, рибу), але найчастіше ті, які попередньо пройшли теплову обробку (каші, макарони, м'ясо та ін.). Запікати продукти можна з соусом і без нього. Для запікання ви­користовують порційні сковороди, сковороди, листи, форми.

82. Тушкування — доведення до готовності попередньо обсмаже­ного продукту з наступним припусканням у невеликій кількості соусу чи бульйону з додаванням різних прянощів і приправ. Тушкують про­дукти в закритому посуді. Тушкуванням доводять до готовності про­дукти, які не розм'якшуються під час смаження.