Господарське значення, біологічні особливості, поживність, продуктивність та технологія вирощування хрестоцвітих (капустяних) рослин

____________

Технологія вирощування

____________________________________________

Ріпак

Кормове значення _______________________________________________

________________________________________________________

Технологія вирощування

____

________________________________________

Суріпиця озима

Кормове значення _______________________________________________

____________________________

Технологія вирощування

____

____________________________________________

Редька олійна

Кормове значення _______________________________________________

____________________________

Технологія вирощування

____

________________________________________________

Кормова капуста

Кормове значення _______________________________________________

____________________

Технологія вирощування

____

________

 

Перко

Гібрид озимої свиріпи і китайської капусти. Вирощують як післяжнивну й озиму проміжну культуру здебільшого на зелений корм, а на силос можна використовувати тільки у сумішах із культурами, що містять багато сухої речовини. За зовнішнім виглядом мало відрізняється від ріпаку і свиріпи, дає соковиту зелену масу. Облистяність – до 50 %. На зволожених і зрошуваних площах перко можна використовувати як культуру ранньовесняної сівби. Має добру і задовільну отавність. Вміст сухої речовини у зеленій масі 12 %, в 1 ц 11 к. о. і 2,2 кг перетравного протеїну. Урожайність зеленої маси 600 ц/га. Характеризується швидким наростанням вегетативної маси (за 30-35 діб формує врожай зеленої маси 150-200 ц/га).

Технологія вирощування

Попередники – зернові культури, однорічні трави.

Сівбу проводять наприкінці серпня. Спосіб сівби звичайний рядковий (15 см). Норма висіву 2-2,25 млн шт./га або 10-12 кг/га. глибина загортання насіння 1,5-2 см. Для осіннього використання на зелений корм необхідно сіяти з 20 липня по 10 серпня. Для весняного – з 10 серпня по 16 вересня.

Просторова ізоляція від інших капустяних 1-1,5 км.

Зелену масу можна косити на 5-10 діб раніше ріпака озимого.

Тифон

Гібрид турнепсу з китайською капустою, виведений у 1976 р. у Нідерландах. Поширений у Великій Британії, Франції, Швеції, Данії, Нідерландах, Угорщині, США. Вологолюбна рослина. Можна культивувати у районах з кількістю опадів не менш як 500 мм за рік. Добре відростає, дає 2 укоси. Висівають як восени, так і навесні. Нагадує ріпак і свиріпу озиму. Врожайність за один укіс залежно від агрофону і зволоження 180-250, 300-350 до 500 ц/га. Із 2-3 укосів можна мати 700-800 до 1000 ц/га зеленої маси.

Вирощування різних видів хрестоцвітих (капустяних) на корм в основних і проміжних посівах дає змогу мати високобілкову зелену масу з квітня до грудня. Добре реагує на азотні добрива. Підзимні посіви дають зелену масу в середині травня. В Україні тифон поширений мало.

Норма висіву 7-10 кг/га. Оптимальна густота рослин 80-100 шт./м². Сіють звичайним рядковим способом, глибина загортання 1,5-2 см. При появі сходів необхідно проводити боротьбу з ріпаковими блішками, а під час цвітіння з квіткоїдом. В Лісостепу зареєстровано сорт Оракам.

Соняшник

Соняшник можна висівати на силос і зелений корм слідом за сівбою ранніх ярих, а також як післяукісну і післяжнивну культуру в одновидових і змішаних посівах з кукурудзою, горохом, ранніми ярими сумішами. Соняшник стійкий проти зміни погодних умов (температури, зволоження), добре витримує весняні й перші осінні приморозки, характеризується високим темпом наростання вегетативної маси і є культурою – гарантом високої урожайності сумішей. Його недолік – недосить добре поїдання у чистому вигляді і порівняно невисока кормова цінність. Але за вмістом протеїну (10-12 % сухої речовини) і за повноцінністю він перевищує кукурудзу і не поступається перед однорічною пажитницею, суданською травою, сорго. Велике значення має добра облистяність його стебел і висока поживність кошиків. Це досить цінна силосна культура. Виведено спеціальні силосні сорти – Білозерний гігант, Печеніг та ін. Для кормових цілей можна використовувати також олійні та кондитерські сорти (гібриди).

Технологія вирощування в одновидових і змішаних посівах на корм. Посіви соняшнику треба добре удобрювати особливо азотними, а на легких ґрунтах - фосфорними і калійними добривами з урахуванням запланованого врожаю. Для одержання 450-500 ц/га зеленої маси вносять у середньому 80-100кг/га азоту, по 60-80 – фосфору і калію.

За вирощування соняшнику у суміші з кукурудзою і в одновидових посівах насіння загортають на глибину 5‑6, у суміші з ранніми ярими – 4‑5 см; висівають звичайним рядковим способом. Густота стояння коливається від 80 до 380 тис. рослин/га.

Соняшник на силос та зелений корм можна вирощувати в сумішках з зернобобовими культурами, що підвищує вміст протеїну в силосній масі. Бобовий компонент висівають через 2-3 тижні після сівби соняшнику впоперек напряму рядків. Норма висіву коливається залежно від способу сівби соняшнику. За сівби з міжряддям 45 см норма висіву соняшнику 10‑12 кг/га і бобового компоненту – 50‑60 кг/га, а за сівби з міжряддям 30 см норма висіву соняшнику 14‑16 кг/га, бобового компоненту до 90 кг/га.

Якщо є ґрунтова кірка, посіви обробляють легкими голчастими боронами. Густі травостої сумішей є конкурентними до бур’янів. Якщо в їхньому травостої є суріпиця яра, це не погіршує якість кормів. Крім того, суріпиця – добрий медонос.

На чистих посівах соняшнику на силос і зелений корм і його сумішах із кукурудзою або горохом обов’язково проводять до- і післясходове боронування. Гербіциди при цьому не вносять. На 3-4-й день після сівби ділянку боронують середніми боронами, через 2-3 доби – повторно легкими борінками. Спочатку необхідно перевірити глибину розміщення пророслих сім’ядоль соняшнику: якщо вона становить 3 см, можна боронувати, а якщо менше – з боронуванням треба почекати (до появи повних сходів і укріплення їх) або використати легкі борони, що розпушують ґрунт на глибину 1,5-2 см. Якщо за один прохід сходи бур’янів («біла ниточка») знищуються не повністю, то боронування слід повторити у протилежному напрямку. Краще робити це на другий день, коли результати спостережень будуть точнішими.

За ущільнення широкорядних посівів кукурудзи соняшником його краще висівати після появи сходів у міжряддя кукурудзи у фазі 3 – 4-х листків по 140-160 до 250 тис. Зелену масу соняшнику збирають силосними комбайнами, коли зацвіте 10-15 % рослин. Строки збирання сумішей, визначають і за іншими компонентами. Наприклад, при сівбі вівсяно-горохово-соняшникової суміші – за горохом, суміші з викою – за фазою вегетації вики та ін. Горох має бути у фазі виповнених бобів, вика – наприкінці цвітіння – на початку утворення бобиків. Коли в суміші з кукурудзою домінує соняшник, термін збирання краще визначати за соняшником, особливо за збирання на силос. Сім’янки у молочній стиглості разом із кошиками – цінний високобілковий корм.

Рис. 33. Редька олійна: 1 – фаза цвітіння, 2 – сходи, 3 – верхня частина стебла, 4 – плід (стручок), 5 – насіння (зверху збільшене)

Рис. 34. Кормова капуста: 1,2 – сходи і в кінці першого року вегетації, 3 – частина квітконосного стебла, 4 – плід (стручок), 5 – насіння (зліва збільшене)

Рис. 35. Гірчиця біла: 1 – сходи, 2 – цвітіння, 3 – частина стебла з листям, суцвіттям і плодами, 4 – плід (стручок), 5 – насіння (зліва збільшене)

Рис. 36. Гірчиця сиза (сарептська): 1,2 – фази сходів і плодоутворення, 3 – частина стебла з листям, суцвіттям і плодами, 4 – плід (стручок), 5 – насіння (зліва збільшене)

Практичне заняття №4

Тема: Зелений конвеєр

План: 1. Поняття зеленого конвеєру.

2. Складання зеленого конвеєра для великої рогатої худоби.

3. Розрахунок потреби в культурах зеленого конвеєра.

 

Поняття зеленого конвеєру

Зелений конвеєр – ______________________________________________

________________

При формуванні зеленого конвеєру необхідно враховувати ____________

____________________

В умовах сучасного виробництва виділяють дві системи годування ВРХ з урахуванням специфіки зон.

1. _____________________________________________________________

________

2. _____________________________________________________________

________________________

Типи зеленого конвеєра розрізняють залежно від таких чинників:

- ____________________________________________________________;

- ____________________________________________________________;

- ____________________________________________________________;

- ____________________________________________________________.

1 тип: Природний зелений конвеєр – _______________________________

____________

2 тип: Штучний зелений конвеєр – _________________________________

________

3 тип: Комбінований зелений конвеєр – ____________________________

________

Зелений конвеєр повинен забезпечувати безперервне надходження зеленої маси для великої рогатої худоби, овець, свиней і інших тварин. У Поліссі він становить 120-180 діб, на зрошенні в Степу 180-210 діб, у північному степу 150-180 діб.

Організація зеленого конвеєра – це:

1. Створення спеціалізованих загонів, бригад і ланок.

2. План випасання сільськогосподарських тварин.

3. Агротехнічні заходи – добір культур, добір сортів, строки сівби, обробіток ґрунту, догляд за посівами.

4. Оптимальні строки згодовування зеленого корму.

5. Контроль якості зеленого корму.

Зелений конвеєр створюється для одного виду тварин або для всього поголів’я на природних угіддях, поліпшених пасовищах і сіножаттях.

Створення зеленого конвеєра залежить від:

Ø ґрунтово-кліматичних умов;

Ø наявності природних і культурних пасовищ;

Ø набору і урожайності сільськогосподарських культур за останні три роки.

Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра:

1. Аналіз документації господарства (дані про землекористування, сівозміни, урожайність і собівартість сільськогосподарських культур, рух поголів’я тварин (кількість), визначають можливі зміни у поголів’ї, агротехніці культур, а також зміни у кормовому балансі господарства.

2. Визначення загальної потреби в зелених кормах у період дії зеленого конвеєру.

Потреба господарства в зеленому кормі на 1 місяць визначається за формулою:

Пзк=Кст×Н годівлі, т або ц,

де, Кст – середньомісячне поголів’я стада, шт.;

Н годівлі – добова норма годівлі, кг або в к. о.

Ріст потреби в зелених кормах V-VIII місяці пояснюється посиленням лактації у великої рогатої худоби, ростом маси молодняка на відгодівлі і переведенням молодняку в інші вікові групи.

Зниження потреби в зелених кормах пояснюється зменшенням надоїв, реалізація відгодівельного поголів’я, значне використання грубих кормів.

3. Складання схеми зеленого конвеєра – ґрунтується на підборі кормових культур з урахуванням безперервності збирання зеленої маси та її згодовування.

Тривалість і період використання культур визначає оптимальний термін збирання кормової маси за фазами вегетації.

Підбираючи культури, враховують такі показники: урожайність, величину затрат праці, розміщення культур у сівозміні і вплив їх на родючість ґрунту, згодовування зеленої маси тваринам.

У зоні Степу України використовують такі культури.

 

На богарі:

Ø жито озиме;

Ø пшениця;

Ø тритикале.

Це чисті посіви або суміші з озимою викою – ранні та пізні ярі культури (горох+ячмінь або овес)

Ø кукурудза;

Ø суданська трава;

Ø соргосуданкові гібриди;

Ø цукрове сорго+соя, чина або горох;

Ø багаторічні бобові трави (люцерна, еспарцет, буркун дворічний);

Ø у чистих посівах або в сумішці з кострицею безостою, вівсяницею лучною, райграсом пасовищним);

Ø баштанні культури (кавуни, гарбузи, кабачки);

Ø кормовий буряк.

На зрошувальних землях:

Ø жито озиме, пшениця, третикале+озимий ріпак;

Ø ріпак озимий;

Ø овес+горох+вика, гірчиця біла+соняшник;

Ø кукурудза у чистому вигляді;

Ø суданська трава;

Ø цукрове сорго+горох або соя;

Ø кормовий буряк, морква, гарбуз і кабачки;

Ø чисті посіви люцерни.

Вихід к. о. повністю збалансованих – 110-120 ц/га.

Для зеленого конвеєра слід підбирати сорти із високою облистяністю, ефективним є поєднання бобових культур із злаковими. Сухої речовини в зеленій масі повинно бути: 12-16% протеїну, 23-26% клітковини, 0,5-0,65 фосфору, 0,7-0,85 калію, 2-2,5% кальцію.

Збільшення зелених кормів у раціоні на 40% за поживністю скорочує витрати зерна на рік на 22-25%.

4. Складання графічної моделі зеленого конвеєра.

5. Розробка агротехнічного плану вирощування культур – це таблиця з інформацією про кожен компонент у конвеєрі, призначена для оперативного контролю технології вирощування.

6. Розподіл декадної потреби в зелених кормах за культурами. Розрахунок площ їх посіву.

7. Аналіз ефективності система зеленого конвеєру.

Ефективність зеленого конвеєру характеризується такими показниками:

1. Вихід зеленої маси з 1 га посівної площі;

2. Площа ріллі під зелений конвеєр;

3. Коефіцієнт використання землі – в системі зеленого конвеєра показує кількість урожаю з розрахунку на 1 га площі під основні посіви;

4. Вихід кормів з проміжних посівів і повторних укосів трав;

5. Питома вага побічної продукції у %;

6. Розміщення посівів культур зеленого конвеєра на території господарства (кормові й ґрунтозахисні сівозміни).

Культури зеленого конвеєра повинні бути:

1. Високоврожайні;

2. Давати зелену масу високої кормової якості;

3. Забезпечувати безперебійність зеленої маси.

Кормові культури зеленого конвеєра можна згрупувати за строками використання:

1. Травень-початок червня – ріпак озимий, суріпиця озима, жито озиме + пшениця озима, багаторічні трави та їх сумішки. Це культури дуже раннього строку використання.

2. Початок червня, середина липня – сумішки ячмінь і горох, овес і горох, горох чистого посіву, отава багаторічних трав, кукурудза, суданська трава, сорго.

3. Друга половина літа – середина липня – серпня – це отава однорічних та багаторічних трав – кукурудза 2-3-го строків сівби, соя 1-го і 2-го строків сівби.

4. Осінь – вересень – жовтень – післяукісні та післяжнивні культури, озиме жито ранніх строків сівби, кормові коренеплоди.

Повторні посіви – відіграють важливу роль як для подовження періоду надходження зеленої маси, так і для більш ефективного використання земельної площі. Але в богарних умовах дають задовільний урожай лише в роки з достатньою кількістю опадів у другій половині літа.

Найбільш стабільні врожаї післяукісних культур одержують лише на зрошуваних землях. У богарних умовах найбільш високі і сталі врожаї забезпечує кукурудза, а на зрошувальних землях кукурудза, кукурудза з соєю і горохо-вівсяні сумішки. Найраніше зелену масу дає суріпиця озима і ріпак озимий, а також жито. Сіється жито на зелений корм підвищеною нормою висіву на 15‑20 %. Особливо високі врожаї дає жито озиме після попередників під які вносили органічні добрива. Найкраще використовувати жито озиме і пшеницю на зелений корм у фазі виходу в трубку до початку колосіння.

Серед багаторічних трав найбільш урожайною є люцерна, добрі врожаї дає еспарцет. Сіяти люцерну краще навесні, можна висівати влітку – умовою є висівання насіння у вологий шар ґрунту. Краще для великої рогатої худоби і овець вирощувати люцерну у сумішці з стоколосом безостим або житняком. Для свиней висівають люцерну в чистому вигляді. Починати використовувати люцерну та її сумішки зі злаковими травами на зелений корм можна коли рослини досягнуть висоти 10-20 см і до повного цвітіння.

Ячмінь, овес їх сумішки з бобовими травами (чина, вика) використовують на зелену масу впродовж 10-15 діб. Овес порівняно з ячменем більш пізньостигла культура. Його можна використовувати на зелений корм на 10 діб пізніше ніж ячмінь. Норма висіву сумішок становить 40% злакових та 60 % бобових від норми висіву в чистому вигляді. Сумішки дають нам можливість збільшити в зеленій масі вміст протеїну та каротину.

Для свиней треба вирощувати чисті посіви бобових культур,з яких кращою є чина. Найбільш поширеною в зеленому конвеєрі є кукурудза. Кукурудзу сіють широкорядним (45 см), або звичайним рядковим (15 см) способами з нормою висіву 200 тис. т/га схожих насінин. Збирають кукурудзу в період за 10-12 діб до викидання волоті. В цей період зелена маса кукурудзи має найвищу поживність, добре поїдається тваринами у кінці серпня за молочно-воскової стиглості. Широко використовується в зеленому конвеєрі й суданська трава, яка висівається в декілька строків для отримання і дає кілька отав. Її використовують до початку приморозків (пізніше накопичується синильна кислота).

На рік на корову потрібно 40 ц кормових одиниць за рівня молочної продуктивності 4000 кг.

Таблиця 4

Структура раціону за силосного типу годівлі (% за поживністю)

Вид корму	Структура, %	Кількість к. о.
Грубі (всього)
в т.ч.: сіно
солома
Соковиті (всього)
в т.ч.: силос
кормові буряки
кормова морква
Зелені (всього)
Концентровані
Усього