Поняття і виді підвідомчості

Держава виконує свої завдання і реалізує функції через систему створених нею для цього органів, сукупність яких для певного виду діяльності називається відомством. Кожне відомство і орган, який входить до його системи, виконують тільки ті функції і мають конкретну компетенцію, які встановлені Конституцією та іншими законами України. Розмежування компетенції між органами держави називається підвідомчістю. Компетенція суду в здійсненні право­суддя по розгляду і вирішенню визначеної певної категорії питань називається судовою юрисдикцією або підвідомчістю судових органів. Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Вона опосередковується розглядом питань про конституційність законів та інших правових ак­тів, розглядом цивільних і кримінальних, господарських і адміністративних справ, тому юрисдикція є конституційна, кримінальна, цивільна, господарська і адміністративна. Су­дова влада здійснюється автономними системами: Консти­туційним Судом, судами загальної юрисдикції — загальними (територіальними) і спеціалізованими.

Конституційна юрисдикція здійснюється єдиним орга­ном — Конституційним Судом України, який вирішує питання її про відповідність законів та інших правових актів Конс­титуції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147 Конституції України, статті 13, 14 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Право вирішення цивільних справ у нашій країні надано ні тільки судовим, а й іншим органам держави, змішаним ор­ганам, третейським судам. У зв'язку з цим цивільна юрис­дикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до державних судів, змішаних органів (комісій по трудових спорах), третейських судів.

У цивільному судочинстві підвідомчість визначає коло цивільних справ, які віднесені законом на розгляд загального суду загальної юрисдикції (ст. 19 Закону України «Про судоустрій України»). Залежно від того, чи відносить закон вирішення спорів до відання виключно одних конкретних юрисдикційних органів або до компетенції декількох органів, підвідомчість поділяється на виключну і численну.

Виключною називається така підвідомчість, за якою розгляд певної категорії цивільних справ становить компетенцію виключно суду. Так, лише у судовому порядку вирішуються справи про усиновлення дітей, про позбавлення батьківських прав (статті 165, 207 СК України). Захист цивільних прав здійснюється третейським судом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, нотаріусом (статті 16-18 ЦК України) — численна підвідомчість. Остання залежно від способу вибору юрисдикційного органу з декількох, яким справа підвідомча, чи недопущенні такого вибору, поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і змішану.

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, постанову адмі­ністративної комісії про адміністративне правопорушення можна оскаржити до виконавчого комітету відповідної ради або до районного (міського) суду (ст. 288 КпАП України).

Договірною буде підвідомчість, яка визначається взаємною угодою сторін. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» сторони за взаємною угодою можуть пере­дати будь-який спір, який виник між ними, на вирішення третейського суду, за винятком спорів, передбачених ст. 6 цього Закону.

Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності. Наприклад, трудові спори і розглядаються: комісіями по трудових спорах, районними (міськими) судами (ст. 221 КЗпП України). Комісія є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за незначним винятком (ст. 224 КЗпП України). У разі незгоди з рішенням цієї комісії працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду (ст. 228 КЗпП України) (див. § 7 цієї глави).

Змішана підвідомчість поєднує у собі ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, від­повідно до ч. 1 ст. 19 СК України особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до ор­гану опіки та піклування. Таке звернення не позбавляє особу права на звернення до суду (ч. 2).

Встановлення різних видів підвідомчості дає державі мож­ливість активно і гнучко впливати на різні форми юрисдикційної діяльності, використовуючи її особливості і переваги з урахуванням інтересів сторін у розгляді цивільних справ.

Положення ст. 124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, не скасовує обов'язку, встановленого законом для певної категорії справ про попередній позасудовий порядок вирішення справи та не скасовує обмежень у суб'єктному складі осіб, які мають право порушити у суді підвідомчу йому цивільну справу (статті 42, 165, 170, 240 СК України, ст. 45 ІІДК України).