Поняття, значення і види процесуальних строків

Встановлений ЦПК України процесуальний порядок цивільного судочинства забезпечує не тільки правильний, а й своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з тим, щоб порушене цивільне право було з мінімальною втратою часу поновлене, але з додержанням норм цивільного процесуального права, із забезпеченням гарантій у здійсненні особами, які бе­руть участь у справі, іншими учасниками процесу суб'єктивних процесуальних прав і виконанні покладених на них цивільних процесуальних обов'язків.

Своєчасному розгляду справи покликані сприяти процесуальні строки. Оскільки розгляд справи складається з сукуп­ності та послідовного виконання процесуальних дій суду і всіх учасників процесу, то цивільними процесуальними строками будуть строки, встановлені ЦПК України для вчинення про­цесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному су­дочинстві. Це строки, в межах яких вчинюються процесу­льні дії (ст. 67 ЦПК України). Категорія «строк» у ЦПК України визначається як момент часу (dіеs іп gио, tеrтіпиs) — останній день строку триває до 24-ї години (ч. 5 ст. 70 ЦПК України), і як проміжок, період часу (dіеs іпtrа gиет, dіlаtio) — строк обчислюється роками, місяцями і днями (ст. 68 ЦПК України).

Значення процесуальних строків полягає у тому, що вони: забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії; є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учас­ників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків; засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами покликані забезпечи­ти гарантованість, реальність і оперативність судового захис­ту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.

Цивільні процесуальні строки можуть бути класифіковані за різними підставами на види:

1) за способом визначення (ст. 67 ЦПК України) поділяють­ся на встановлені законом і встановлені судом (суддею). Вста­новлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними (3, 5, 7,10,15 днів, зокрема десяти­денний строк з дня надходження заяви встановлений для ви­рішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 122 ЦПК України); віднос­но визначеними (встановлений судом строк для пред'явлення заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більшим двох місяців (ч. 2 ст. 265 ЦПК України).

Встановлені судом процесуальні строки можуть бути визначені колегіальним складом суду і суддею одноособове різної тривалості залежно від складності і місця вчинення процесуальних дій. Так, суд, враховуючи майновий стан сто­рони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збо­ру та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгля­ду справи на визначений строк (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду. У постановленій про це ухвалі зазначається, крім іншого, пропозиція відповідачу подати у встановлений строк пись­мові заперечення проти позову (частини 3, 4 ст. 122 ЦПК Ук­раїни);

2) за суб'єктами вчинення процесуальних дій процесуальні строки поділяються на встановлені для: суду (судді), зокрема попереднє судове засідання має бути призначене і проведене суддею протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 130 ЦПК України); осіб, які бе­руть участь у справі — суддя, встановивши недоліки позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє позивача, іншу особу, яка її подала, і надає йому строк для усунення недоліків заяви (ч. 1 ст. 121, статті 292, 294, 324 ЦПК України);

3) за тривалістю процесуальні строки визначені у ЦПК Ук­раїни від менше одного дня до більше трьох років.

ЦПК України передбачає:

процесуальний строк менше одного дня: невідкладно пові­домити суд про неможливість проведення експертизи (ч. 6 ст. 53); надіслати боржникові копію судового наказу (ч. 1 ст. 104); в той самий день повернути до суду розписку про вру­чення повістки (ч. 2 ст. 76); негайно надіслати до суду ухвалу та письмові пояснення особи про неможливість приводу свід­ка (ч. 6 ст. 94); заява про забезпечення позову розглядається в день її надходження (ч. 1 ст. 153); заява про примусову госпі­талізацію до психіатричного закладу має бути розглянута протягом 24-х годин (ч. 1 ст. 281); суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 127);

дводенний процесуальний строк: для розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову (ч. 2 ст. 153);

триденний процесуальний строк: для розгляду заяви про примусовий психіатричний огляд (ч. 1 ст. 281); не пізніше трьох днів після відкриття провадження про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу справа повинна бути розглянута судом (ч. 1 ст. 285); суд у триденний строк з дня прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу видає такий по суті заявлених вимог (ч. 1 ст. 102); су­довий наказ набирає законної сили у разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання (ч. 1 ст. 105); не пізніше трьох днів з дня постановлення ухвали суду про скасування судового наказу її копії надсилаються стягувачеві та боржникові (ч. 4 ст. 106);

п'ятиденний процесуальний строк: для розгляду заяви з дня її надходження до суду про скасування судового наказу (ч. 1 ст. 106); заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження до суду (ч. 2 ст. 135). При неможливості виконати ухвалу суду про подання доказу зобов'язані особи повинні повідомити про це суд протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (ч. 4 ст. 137). Подані до су­ду зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання (ч. 4 ст. 199). Залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше п'яти днів з дня закінчення роз­гляду справи (ч. 3 ст. 209). Копії судового рішення надсила­ються на вимогу особам, які беруть участь у справі, але не бу­ли присутні у судовому засіданні, не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення (ч. 3 ст. 222); у зазначений строк над­силається копія заочного рішення відповідачам, які не з'яви­лися в судове засідання (ч. 1 ст. 227). Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розгля­даються у п'ятиденний строк (ч. 1 ст. 289); у цей же строк мо­же бути подано заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ч. 2 ст. 294). Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання до­повіді суддею-доповідачем (ч. 1 ст. 332);

семиденний процесуальний строк. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання (ч. 4 ст. 74). Протягом семи днів з дня проголошення рішення особи, які беруть участь у справі, можуть подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання та журналу судового засідання (ч. 1 ст. 199);

десятиденний процесуальний строк: для вирішення суд­дею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 122). Якщо заява про забезпечен­ня позову була подана до подання позовної заяви, заявник зо­бов'язаний протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову подати до цього суду відповідну по­понну заяву (ч. 5 ст. 151); десять днів з дня отримання судового наказу передбачено для подання заяви про його скасування (ч. 2 ст. 104); заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів (ч.3 ст. 221); заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (ч. 2 ст. 228); заява про надання при­мусової амбулаторної психіатричної допомоги, її продовжен­ня та продовження госпіталізації розглядається протягом десяти днів (ч. 1 ст. 281). Протягом десяти днів з дня проголо­шення рішення може бути подано апеляційну заяву на рішен­ня суду першої інстанції (ч. 1 ст. 294); апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 294). Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач касаційної інстанції протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу (ч. 1 ст. 328); протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (частини 1, 2 ст. 329). У десяти­денний строк після отримання справи суддя-доповідач готує доповідь для касаційного суду (ст. 331);

п'ятнадцятиденний процесуальний строк: не пізніше яко­го справа має бути призначена до розгляду після закінчення підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156). Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження (ч.2 ст. 230). Протягом зазначеного строку вирішуються питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами та витребування справи (ч. 1 ст. 356);

двадцятиденний процесуальний строк: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 294).

місячний процесуальний строк з дня відкриття проваджен­ня у справі встановлений для призначення і проведення попе­реднього судового засідання (ч. 1 ст. 129). Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше одного місяця по справам про поновлення на роботе та про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 157); У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць (ч. 2 ст. 157).

двомісячний процесуальний строк: предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, перед­бачених ч. 1 ст. 155 ЦПК України (ч.3 ст. 155). Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (ч.1. ст.. 157). Встановлений судом строк для пред'явлення заявником позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не мо­же бути більше двох місяців (ч. 2 ст. 265). У двомісячний строк з дня набрання рішенням (ухвалою) законної сили може бути подана касаційна скарга на нього (ч. 1 ст. 325);

тримісячний процесуальний строк. Заява фізичної особи про припинення надання особі психіатричної допомоги у при­мусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 5 ст. 280). Протя­гом трьох місяців може бути подана заява про перегляд рішен­ня у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч. 1 ст. 362);

трирічний процесуальний строк. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо не закінчився строк, протягом якого воно може бути пред'явлене до приму­сового виконання (ч. 2 ст. 221). Такий строк становить три ро­ки згідно з п. 1ч. 1ст.21 Закону України «Про виконавче про­вадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ. Заяву про ухва­лення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220).

ЦПК України вводить у термінологічний обіг категорію «розумні строки». Протягом ро­зумного строку суд розглядає справи, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного міся­ця (ч. 1 ст. 157). За правилом ч. 2 ст. 302 ЦПК України справа має бути призначена до апеляційного розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення її підготовки до розгляду. Отже, застосування розумних строків можливе тільки судом і тільки в окремих випадках, передбачених законом. А виділення в системі процесуальних строків названих розумних строків не викликається потребою теорії та практики цивільного судочинства. Різний нормативний підхід до умов визначення змісту (тривалості) розумних строків не сприятиме правильному їх застосуванню та не слугуватиме доступності цивільного процесу.