Інтернаціоналізація господарського життя як основа розвитку світового господарства

Інтернаціоналізація бере свій відлік з моменту становлення великого машинного виробництва.

3 основних етапи:

І. кін. 18 – кін. 19 ст. Інт-ія ґрунтувалася на взаємодії національних господарств завдяки простій кооперації (формування найпростіших зовнішньоекономічних зв’язків).

- поширення торгівлі

- міграція населення

- збільшення товарної номенклатури в МТ

- збільшення кількості країн в МТ

Цей етап створив передумови виникнення світового госп-ва.

ІІ. Кін. 19 – сер. 20 ст. Хар-ка: розвиток складної кооперації. На її основі формується світове господарство. Формується міжнародний поділ праці в усіх формах його прояву (заг., частковий, одиничний). Нагромадження капіталу. Ривок інт-ії

ІІІ. Сер. 20 ст. і до сьогодення. Хар-ка: НТП. Інт-ія вир-ва охоплює всі системи госп-ва, всі галузі вир. і невир. сфер. Інт-ія об’єднує всі нац. економіки в єдине економічне ціле. Тому інт-ія визначається як системотвірний чинник світової економіки.

На цьому етапі інт-ія визначається як інт-ія госп. життя

Прояви інт. процесів:

зростання експ. квоти всіх країн світу. Поєднання протекціоністських і ліберальних методів регулювання в МТ

зовн. оборот ТНК у світовому ВВП

диференціація експорту та імпорту – зростання економічної безпеки

доручення до зовн.-ек. зв’язків малих і середніх фірм. Всі розвинені країни підтримують малий експортний бізнес

Дискурс синергізму.

Синергізм – певна дія для досягнення спільної цілі. Дискурс синергізму проявляється в тому,що функції центру переходять від держави до групи держав. Риси цих держав:

розвинене ринкове господарство,домінуюче становище у світовій економіці,зміщення центру ваги до сфери послуг,формування «нової економіки» - економіки знань, зміщення акцентів із забезпечення потреби виживання до питань максимізації якості життя.

Сформувалися наступні моделі економічних систем:

1. Рейнська модель капіталізму,що відображає особливості соціально спрямованої економіки країн Німеччини, Франції,Італії,Бенілюксу.

2. Скандинавська модель економіки (швеція,фінляндія,данія)

3. Південноєвропейські країни(греція,іспанія,португалія)

4. Особливості острівних країн Європи(Великобританія,Ірландія,Ісландія)

5. Економіка США і Канади.

У цілому синергічні економічні системи демонструють високу стабільність і поміркований динамізм,що сприяє збереженню відносної рівноваги як у центрі так і у периферійних економіках.

Дискурс транзитивізму.

Трансформаційний дискурс-х арактерний для країн з перехідною економікою і включає в себе перехід до нових джерел і чинників розвитку,органічну взаємодію із зовнішнім середовищем,реструктуризацію соціальної політики,структурну перебудову економіки.

Ознаки перехідних економік:

1. Відносна тривалість трансформаційних процесів в економіці

2. Здійснення глибоких інституційних змін

3. Структурна перебудова економіки

4. Реструктуризація соціальної політики

5. Органічна взаємодія з зовнішнім економічним середовищем.

В аспекті цього дискурсу вирізняють два шляхи переходу до ринкової економіки:

1.шокова терапія - комплекс радикальних економічних реформ у короткий термін,,що вимагає згоди суспільства на проведення «болючих» заходів: моментальна лібералізація цін, скорочення грошової маси й приватизація збиткових державних підприємств

2.градуалізм - шляхи та закономірності поступового переходу економ системи до ринкової економіки шляхом поступових соціально економічних перетворень.

Постсоціалістичні країни під час трансформаційних перетворень керувались принципами Вашингтонського консенсусу,який включає набір з 10 рекомендацій:фінансова дисципліна,податкова реформа,пріоритет сусп. Витрат,фінансова лібералізація,лібералізація торгівлі,заохочення піі,приватизація,перегулювання,та ін..