Та витратами, зумовленими народженням та похованням 12 страница

6.7.3.3 Пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни,

а також сімей загиблих воїнів

 

Право на пенсію цієї категорії громадян виникає за таких умов:

— досягнення віку (чоловіками — 55, жінками — 50 років);

— стажу роботи (у чоловіків — 25, у жінок — 20 років);

— наяв­ності спеціальної юридичної підстави — участі у бойових діях, а для інвалідів війни — поранення, контузії чи каліц­тва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворю­вання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконан­ням іншого військового обов'язку.

Участь у бойових діях, а також наявність інвалідності, пов'я­заної з військовою службою, мають бути підтверджені відповід­ними документами.

Пенсії учасникам та інвалідам війни призначаються в підви­щених розмірах, диференційованих залежно від груп інвалід­ності.

Право на пенсію на пільгових умовах мають також батьки та дружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під час виконання іншого військового обов'язку чи померлих у період військової служби: чоловіки — з досягненням 55-річного віку і стажем роботи не менше 25 років; жінки — з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не мен­ше 20 років.

6.7.3.4 Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства

Законодавством установлене пільгове пенсійне забезпечення жінок, які народили 5 чи більше дітей та виховали їх до 8-річного віку, а також матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку.

Вони мають право на пенсію за віком при досягненні 50 років і стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до ста­жу років догляду за дітьми.

При цьому до інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди у віці до 16 років, які мають право на отримання соціальної пенсії.

Визнання дитини інвалідом з дитинства проводиться на підставі медичних посвідчень органа­ми медичної експертизи.

У разі, якщо жінка має право на пенсію за віком до досягнен­ня нею 50 років, вона може її отримати.

Наприклад, право на пенсію на більших пільгових умовах може бути видане для такої жінки, якщо дотримано всіх вимог, передбачених у зв'язку з призначенням пенсії за умовами праці згідно зі Списком № 1, тобто при досягненні 45-річного віку.

6.7.3.5 Пенсії на пільгових умовах залежно від умов виробництва

Право на пенсію на пільгових умовах залежно від умов ви­робництва має певна категорія жінок-працівниць.

Так, жінкам, які працюють на текстильному виробництві, механізаторами, а також зайняті на окремих роботах у сільському господарстві, надається право дострокового виходу на пенсію, тобто зі змен­шенням віку та скороченням стажу роботи чи тільки зменшен­ням віку.

Наприклад, жінки, які працюють на текстильному вироб­ництві, мають право на пільгову пенсію, якщо вони працювали на цьому виробництві на станках і машинах, за списком вироб­ництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України: з досягненням 50-річного віку і стажем такої роботи не менше 20 років.

До підприємств текстильної промисловості відносять бавовняні, вовняні, лляні, шовкові, конопледжгутові, трикотажні та інші фабрики й комбінати.

На пільгових умовах призначається пенсія жінкам, які пра­цюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів та екскаваторів.

Вони мають право на пенсію з досягненням 50-річного віку, з них не менше 15 років — на за­значеній роботі.

Пільгове пенсійне забезпечення надано також жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колективних та інших підприємствах сільського господарства — з досягненням 50-річного віку і ста­жем зазначеної роботи не менше 20 років.

Право на пільгову пенсію мають також жінки, зайняті впро­довж повного сезону на вирощуванні, збиранні й післязби­ральній обробці тютюну — з досягненням 50-річного віку і ста­жем зазначеної роботи не менше 20 років.

За особливими показниками, які характеризують стан здо­ров'я, пенсія за віком на пільгових умовах призначається грома­дянам — хворим гіпофізарним нанізмом (ліліпути) і диспропор­ційним карликам: чоловікам — із досягненням 45-річного віку і стажем роботи не менше 20 років, жінкам — із досягненням 40-річного віку і стажем роботи не менше 15 років.

За станом здоров'я на пільгових умовах призначається пен­сія інвалідам зору І групи - сліпим.

Ці особи мають право на пен­сію за віком: чоловіки — з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менше 15 років; жінки — з досягненням 40-річного віку і стажем роботи не менше 10 років. Пільги на пенсійне забезпе­чення мають лише ті працівники, яких визнано інвалідами зору І групи. Решта інвалідів І групи за комплексом різних захворю­вань правом на зазначені пільги не користується.

Пенсія за віком інвалідам зору І групи призначається довіч­но незалежно від строку, що на нього встановлено інвалідність.

Важливою пільгою пенсійного страхування є призначення пенсії за віком у разі неповного стажу роботи, тобто меншого ніж 25 і 20 років (відповідно для чоловіків і жінок). Ця норма за­стосовується не часто, оскільки більшість громадян виходять на пен­сію в пенсійному віці та з повним стажем роботи. Але інколи ста­жу для призначення пенсії недостатньо, зокрема в жінок, які впродовж тривалого часу займалися вихованням дітей чи веден­ням домашнього господарства. У таких випадках пенсії за віком можуть бути призначені з меншим стажем роботи.

6.7.4 Пенсії за інвалідністю

Пенсії за інвалідністю є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані у разі вста­новлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок за­гального захворювання.

Пенсії за інвалідністю притаманні всі загальні риси, харак­терні для інших видів пенсій.

Пенсія за інвалідністю призначається на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, виплачується щомісячно у грошовій формі, залежить від заробітку інваліда, зумовлена трудовою діяльністю людини чи іншими при­чинами.

Підставою для призначення пенсії за інвалідністю на відміну від пенсій за віком є чітко виражена непрацездатність громадя­нина. Це означає, що пенсія за інвалідністю призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. Із встановленням інва­лідності пов'язане виникнення права на пенсію.

Право на пенсію за інвалідністю забезпечується всім грома­дянам, які стали непрацездатними.

Законом установлено основ­ну умову її призначення — інвалідність (інвалідність від лат. invalidus – безсилий, слабкий) означає нездатність людини пра­цювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.

Розглядаючи інвалідність як категорію непрацездатності, слід підкреслити, що вона має законодавче визначення. Так, згідно із Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Ук­раїнській РСР» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм чи уроджених дефектів, що призводить до обмеження життєдіяль­ності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною Інструкцією «Про встановлення груп інвалідності», затвердженою Міністерством охорони здо­ров'я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991р.

Законодавство про пенсійне страхування вирізняє два види інвалідності залежно від причин інвалідності:

а) пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи про­фесійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи і виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встанов­люється в усіх випадках, якщо настання інвалідності не зумов­лене іншими причинами.

Для призначення пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання необхідний стаж.

Законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання при­значаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії за інвалідністю призначаються від дня встановлення інвалідності на весь період інвалідності, що його встановлює МСЕК.

Інвалідам — чоловікам і жінкам, яким більше відповідно 60 і 55 років, пенсії з інвалідності призначаються довічно.

У разі зміни групи інвалідності пенсія у новому розмірі ви­плачується від дня зміни групи інвалідності.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з'я­вився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше, ніж на один місяць.

Розміри пенсій за інвалідністю

Головною умовою для призначення пенсії за інвалідністю є наявність певного страхового стажу на час настання інвалідності.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

 

Таблиця 6.5 – Вимоги до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю з 1 січня 2004 р.

Вік особи, яка стала інвалідом	Кількість років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю
до 23 років включно
від 24 років до 26
від 27 років до 31
від 32 років і старших
інвалідність настала у період проходження строкової війкової служби

 

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії за інвалідністю або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування», та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування».

З 1 січня 2004 р. розмір пенсії за інвалідністю залежить від розміру пенсії за віком.

Пенсію за інвалідністю встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:

- І група – 100% пенсії за віком;

-II група – 90% пенсії за віком;

- III група – 50% пенсії за віком.

Таким чином, на пенсію за інвалідністю впливає не тільки заробіток, який мала особа, що стала інвалідом, а й страховий стаж.

З 1 січня 2004 р. справу з пенсіями за інвалідністю від нещас­ного випадку на виробництві та професійних захворювань вирі­шує Закон про страхування від нещасного випадку.

Тобто за пен­сією за інвалідністю до Пенсійного фонду можуть звернутися лише особи, які повністю або частково втратили працездатність внаслідок загального захворювання і яким медико-соціальна ек­спертна комісія встановила І, II або III групу інвалідності. Пенсії призначають на період встановлення інвалідності, а особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років), — довічно.

6.7.5 Особливості пенсійного забезпечення за інвалідністю окремих категорій громадян

 

6.7.5.1 Пенсії за інвалідністю військовослужбовцям і працівникам

органів внутрішніх справ

Умови, норми й порядок пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про пенсійне за­безпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ».

Цей закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на праців­ників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Пенсії за інвалідністю призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби, але не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цьо­го строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в період проходження служби.

Залежно від причини інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: інвалідів війни та інвалідів із загалу військовослуж­бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Категорія впливає на рівень пенсійного забезпечення.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захи­сту Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи чи виконання інших обов'язків військової служби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отрима­не внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), чи внаслі­док захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Пенсії за інвалідністю не залежать від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, однак признача­ються й виплачуються після звільнення зі служби.

Пенсія за інвалідністю для військовослужбовців офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлюється у таких розмірах, відповідних до сум гро­шового забезпечення:

інвалідам війни І групи — 100%;

інвалідам війни II групи — 80%;

інвалідам війни III групи — 60%;

решті інвалідів:

І групи — 70%;

II групи — 60%;

III групи — 40%.

Законодавством установлено мінімальні пенсії військово­службовцям строкової служби — інвалідам війни.

Для солдатів і матросів строкової служби І та II груп вони не можуть бути нижчими від трьох мінімальних пенсій за віком, для III групи ця межа – півтори мінімальні пенсії за віком, решті інвалідів-військовослужбовців строкової служби І групи – 200%, II –100% і III – 50% мінімального розміру пенсії за віком.

6.7.5.2 Пенсії за інвалідністю особам, які потерпіли внаслідок

Чорно­бильської катастрофи

Відповідно до Закону України «Про ста­тус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії за інвалідністю признача­ються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсії призначаються у підвищених розмірах.

У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим:

для І групи інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком;

для II групи інвалідності— 8 мінімальних пенсій за віком;

для III групи інвалідності— 6 мінімальних пенсій за віком;

Дітям-інвалідам сплачуються 3 мінімальні пенсії за віком.

 

6.7.5.3 Пенсії за інвалідністю науковим (науково-педагогічним) працівникам

 

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інва­лідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання, при­значається пенсія за інвалідністю у розмірі пенсії наукового (на­уково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях не менше 15 років.

6.7.6 Пенсії за вислугу років

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У юридичній літературі вислуга років визначається як трива­лий, виміряний рядом років період трудової чи державної діяль­ності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпуст­ки).

Пенсія за ви­слугу років — це щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж (вислугу років).

За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках — вік. Найчастіше ці пенсії призначаються незалежно від віку.

Цілі пенсійного забезпечен­ня за вислугу років — встановлювати пенсії за вислугу років ок­ремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визна­чене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.

Відповідно, законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

1) військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

3) державні службовці, судді, працівники прокуратури та мит­них органів;

4) окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за на­явності певної вислуги років служби незалежно від віку, інколи — в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, ско­роченням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спец­іальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи не­залежно від віку.

Згідно із статтями 52, 54, 55 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» до цієї групи належать:

—працівники освіти, охорони здоров'я і соціального захисту;

—спортсмени — заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;

—артисти театрально-концертних та інших видовищних уста­нов, підприємств і колективів;

—робітники локомотивних бригад і окремі категорії праців­ників, які безпосередньо забезпечують організацію переве­зень та безпеку руху на залізничному транспорті, в метро­політенах;

—плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

—механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

—водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в тех­нологічних процесах на шахтах, у рудниках, розрізах і руд­них кар'єрах на вивезенні вугілля, сланців, руди, порід;

—працівники геологорозвідувальних експедицій;

—працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісо­сплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій працівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і по­сад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Списки затверджує Кабінет Міністрів України. У більшості випадків ви­слугу років встановлено в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі знижкою віку на 5 років.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу років визна­чено як загальним пенсійним законодавством, так і іншими нор­мативними актами про статус і соціальний захист окремих кате­горій працівників.

Це залежить від виду спеціального стажу, що його мають працівники. Можна назвати два способи нарахуван­ня пенсій за вислугу років.

В одних випадках пенсії за вислугу років (спеціалістам галузей національної економіки та іншим категоріям працівників) розраховуються так само, як і пенсія за віком (за стаж роботи — 25 років у чоловіків і 20 — у жінок).

В інших випадках пенсія за вислугу років нараховується у вищих диференційованих відсотках до заробітку, посадових окладів (80-90% винагороди у державних службовців, суддів, прокурорських працівників).

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, до­статньо широке і виходить за рамки дії закону про пенсійне за­безпечення. Крім цього нормативного акта, є ціла низка інших законів, які регулюють даний вид пенсійного забезпечення, а саме Закони України:

- «Про пенсійне забезпечення військово­службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. №2262-ХІІ;

- «Про держав­ну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ;

- «Про статус народ­ного депутата України» від 17 листопада 1992 р. №2790-ХІІ;

- «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. №2862-ХІІ;

- «Про прокурату­ру» від 5 листопада 1991р. №1789-ХІІ;

- Митний кодекс України тощо.

6.7.6.1 Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ

 

Необхідність утримання Збройних сил і визнання служби в них особливим видом державної служби породжує для держави обов'язковість щодо соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей.

Одним із видів соціального захисту, передбаченого законо­давством, є пенсійне забезпечення військовослужбовців, яке повністю поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ.

Право на пенсійне забезпечення визначається наявністю у військовослужбовців і службовців (працівників) органів внутрішніх справ визначеної законом тривалості служби, дося­гнення до дня звільнення з військової служби чи органів внутрішніх справ (для деяких категорій цих службовців) встанов­леного віку та обов'язкове звільнення з військової служби чи органів внутрішніх справ за певними причинами (відставка, за­пас, хвороба, скорочення штатів тощо).

Залежно від причин звільнення та умов надання права на пен­сію за вислугу років встановлюються різні розміри пенсії (від 50 до 90% грошового забезпечення).

Так, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років та більше, призначається пен­сія у розмірі 50%, а звільненим у відставку за віком чи за станом здоров'я — 55% відповідних сум грошового забезпечення і за кож­ний рік вислуги понад 20 років — 3% грошового забезпечення, але всього не більше 85%.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи в період проходження служби й віднесені до 1-ї категорії, розмір пенсії збільшується на 10%, а віднесеним до 2-ї, 3-ї й 4-ї категорій — на 5%. Загальний розмір пенсії, нарахова­ний за вказаними причинами, не повинен перевищувати 85%, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за 1-ю категорією, — 95%, за 2-ю і 3-ю категоріями — 90%.

Мінімальних розмірів пенсій за вислугу років не визначено, але вони не можуть бути нижче загальновстановленого мінімаль­ного розміру пенсії за віком.

6.7.6.2 Пенсія за вислугу років працівникам цивільної авіації та льотно-випробувального складу

Законодавчо передбачено право на пенсію за вислугу років деяким категоріям робітників і службовців авіації, а також льотно-випробувального складу не­залежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті:

1) працівникам льотного і льотно-випробувального складу із вислугою років на цих посадах не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок;

2) працівникам, які здійснюють управління повітряним ру­хом і мають свідоцтво диспетчера:

чоловікам — після досягнення ними 50 років і при загально­му стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи, пов'язаної з безпосереднім управлінням польо­тами повітряних суден;

жінкам — після досягнення ними 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи, пов'язаної з безпосереднім управлінням польотами повітряних суден;

3) інженерно-технічному складу (за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України):

чоловікам - після досягнення ними 55 років і при загально­му стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

жінкам — після досягнення ними 50 років і при загальному стажі роботи у цивільній авіації не менше 20 років, з них не мен­ше 15 років на зазначених посадах;

4) бортпровідникам:

чоловікам — після досягнення ними 55 років і при загально­му стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на посаді бортпровідника;

жінкам — після досягнення ними 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на по­саді бортпровідниці.

Розміри пенсій і порядок їх нарахування для льотного та льот­но-випробувального складу різні.

Льотному складові цивільної авіації призначаються пенсії в розмірі 55% місячного фактич­ного заробітку, що його вони мали перед припиненням роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. При цьо­му за кожний рік вислуги понад зазначені строки (для чоловіків — 25 і жінок — 20 років) пенсія збільшується на 1 % заробітку.

Льотчикам-випробувальникам, штурманам і парашутистам-випробувальникам, у яких не менше 2/3 необхідної вислуги при­падає на проведення випробувань літальних апаратів, пенсія зро­стає на 3% заробітку за кожний додатковий рік після вислуги.

Максимальний розмір пенсії за вислугу років працівникам льот­но-випробувального складу, нарахований відповідно до зазна­чених норм, не може перевищувати 85% заробітку.

6.7.6.3 Пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури і митних органів

 

Суб'єктами права на цю пенсію є посадові особи та інші пра­цівники державного апарату.

До державних службовців, які мають право на пенсію за ви­слугу років, віднесено багато категорій посад і різних установ та організацій у всіх гілок державної влади.

Основними юридични­ми фактами, з якими пов'язується право на пенсію за вислугу років державних службовців, є наявність установленої законом тривалості спеціального стажу і досягнення пенсійного віку.

Відповідно до нової редакції ст. 37 Закону України «Про дер­жавну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пен­сійного віку, за наявності загального трудового стажу для чо­ловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби — не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах дер­жавних службовців. А також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держав­них службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнен­ня пенсійного віку.